ПОСТАНОВА

Іменем України

12 лютого 2020 року

Київ

справа №320/5468/18

адміністративне провадження №К/9901/21037/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Стеценка С.Г.,

суддів: Мороз Л.Л., Тацій Л.В.,

розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 320/5468/18

за позовом Громадської організації «Спільна Справа Переяславщини» та ОСОБА_1

до Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області,

за участю третьої особи: Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго-промислова група «Югенергопромтранс»

про визнання протиправними дій та скасування рішення

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 01 березня 2019 року (головуючий суддя Кушнова А.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2019 року (колегія у складі: головуючого судді Федотова І.В., суддів: Літвіної Н.М., Сорочка Є.О.)

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У жовтні 2018 року Громадська організація «Спільна Справа Переяславщини» та ОСОБА_1 звернулися до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області, за участю третьої особи: Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго-промислова група «Югенергопромтранс» в якому просили: - визнати протиправними дії Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області щодо зміни цільового призначення земельної ділянки по АДРЕСА_1 у м. Переяслав-Хмельницький площею 1,1293 га з коду класифікації "11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості" на "14.01 Для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій"; - визнати протиправним та скасувати рішення Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області від 17 грудня 2015 року № 66-03-VII "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду по АДРЕСА_1 ТОВ "Енерго-промислова група "Югенергопромтранс".

2. В обґрунтування своїх вимог позивачі зазначали, що Генеральний план м. Переяслав-Хмельницький та план зонування території мав передбачати собою землі надані для розміщення об'єктів промисловості, відповідно до ст. 66 Земельного кодексу України та розміщення об'єктів енергетичної системи, як це передбачено ст. 76 Земельного кодексу України. В свою чергу, розроблений та затверджений Генеральний план м. Переяслав-Хмельницький та план зонування території не передбачав собою будівництво та експлуатацію енергогенеруючих підприємств, а земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 не могла бути віднесена до таких земель, оскільки вже була віднесена до земель промисловості у розумінні ст. 66 Земельного кодексу України. В свою чергу, відповідачем всупереч Генеральному плану м. Переяслав-Хмельницький та плану зонування території було змінено цільове призначення вказаної земельної ділянки з коду класифікації « 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості» на « 14.01 Для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об'єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій» без прийняття відповідного рішення з цього питання.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Київський окружний адміністративний суд ухвалою від 01 березня 2019 року позовну заяву залишив без розгляду.

4. Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 04 червня 2019 року ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 01 березня 2019 року залишив без змін.

5. Суди виходили з того, що адміністративний позов подано з пропуском встановленого законом строку, а підстави для його поновлення відсутні, оскільки будь-які об`єктивні чи суб`єктивні обставини не позбавляли позивачів можливості звернутися до суду у визначені законом строки з відповідним позовом до відповідача, якщо вважали, що оскаржуваним рішенням порушуються їх права та законні інтереси.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. 24.07.2019 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 01 березня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2019 року, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій.

7. В обґрунтування своїх вимог скаржник зазначив, що судами попередніх інстанцій не врахованого того, що оскаржуване рішення відповідача на його веб-сайті в мережі Інтернет належним чином висвітлено не було, без зазначення кадастрового номера земельної ділянки, що унеможливило її ідентифікацію, а також те, що ОСОБА_1 зміг дізнатись про оскаржуване рішення лише 14.05.2018 після вступу у ГО «Спільна справа Переяславщини», де він був ознайомлений з відповіддю відповідача від 27.03.2018.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. 25.07.2019 в автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстровано вказану касаційну скаргу.

9. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги у складі судді-доповідача Стеценка С.Г., суддів: Мороз Л.Л., Тацій Л.В.

10. Ухвалою Верховного Суду від 30.07.2019 касаційну скаргу ОСОБА_1. залишено без руху, оскільки скаржником вказано про отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції від 04.06.2019 - 24.06.2019, проте будь-яких доказів на підтвердження даного факту до матеріалів касаційної скарги скаржником долучено не було. Крім того, скаржник не порушував питання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.

11. 13.08.2019 ОСОБА_1. до Верховного Суду подано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та надано докази отримання ним копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції саме 26.06.2019.

12. Ухвалою Верховного Суду від 21.08.2019 відкрито касаційне провадження у справі.

13. Ухвалою Верховного Суду від 04.02.2020 закінчено підготовку справи до касаційного розгляду і, враховуючи приписи пункту 3 частини першої статті 345 КАС України, постановлено здійснювати такий в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 06.02.2020.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

14. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

15. Частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

16. Відповідно до частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

17. Згідно з частиною третьою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

18. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що законодавець виходить не тільки з факту безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

19. Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення її прав, свобод чи інтересів.

20. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

21. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно із частинами третьою та четвертою якої, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

22. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

23. З матеріалів справи вбачається, що предметом оскарження у даній справі є дії та рішення Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області від 17.12.2015 № 66-03-VII «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду по АДРЕСА_1 ТОВ «Енерго-промислова група «Югенергопромтранс», отже строк для звернення до суду з вищевказаним позовом сплинув 17.06.2016.

24. Разом з тим, позивачі звернулись до суду з позовом лише 16.10.2018, тобто після спливу строку, визначеного положеннями Кодексу адміністративного судочинства України.

25. Суд зазначає, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

26. За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

27. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.08.2019 у справі № 2а-175/1625/15 (адміністративне провадження № К/9901/7971/18).

28. Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

29. Частиною 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.

30. Відповідно до ч. 11 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації", крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки.

31. Коли йдеться про дію нормативно-правового акта, то строк, з якого особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, починається з дня опублікування акта, незважаючи на те, що особа, на яку поширює дію цей акт, фактично ознайомилася з ним значно пізніше. Це пояснюється тим, що особа мала реальну можливість (повинна була) дізнатися про цей акт у день його опублікування, якщо таке опублікування було зроблено у встановленому порядку.

32. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 359/4119/17 (адміністративне провадження № К/9901/44026/18).

33. Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що спірне рішення Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області від 17 грудня 2015 року № 66-03-VII «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду по АДРЕСА_1 ТОВ «Енерго-промислова група «Югенергопромтранс» було опубліковане на офіційному веб-сайті Переяслав-Хмельницької міської ради 23 грудня 2015 року, що підтверджується скриншотом з офіційного веб-сайту за посиланням http://old.phm.gov.ua/sesmr6skl.

34. Тобто, кожний мешканець міста Переяслав-Хмельницький, кожний громадян України, у тому числі всі члени ГО «Спільна справа Переяславщини» та ОСОБА_1 при бажанні ще у грудні 2015 року могли ознайомитися із спірним рішенням та подати адміністративний позов про визнання його незаконним і скасування в межах встановленого КАС України строку.

35. Посилання скаржника на те, що замість зазначення в оскаржуваному рішенні кадастрового номеру земельної ділянки зазначено символи «ХХХХХХХХХХ», що в силу ст.ст. 79-1, 114, ч. 1 ст. 116, ст. 123 Земельного кодексу України, іншого законодавства не могло надати можливості позивачам ідентифікувати земельну ділянку про яку в оскаржуваних рішеннях йде мова, є безпідставними та необґрунтованими.

36. Так, оскаржуване рішення приймала Переяслав-Хмельницька міська рада Київської області, тобто земельна ділянка розташована в межах міста Переяслав-Хмельницький, а не за його межами; земельна ділянка розташована, як зазначено в самому рішенні Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області по АДРЕСА_1; площа земельної ділянки, як зазначено в рішенні міської ради становить 1,1293 га.

37. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр», кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

38. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі (ч. 2 ст. 16 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).

39. Таким чином, відсутність в рішенні кадастрового номеру земельної ділянки не могло створювати для ОСОБА_1. як фізичної особи перешкод для ідентифікації земельної ділянки на місцевості.

40. Крім цього, з 23.12.2015 ОСОБА_1 мав можливість звернутися до Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області із запитом про надання йому відомостей про кадастровий номер земельної ділянки, наданої в оренду ТОВ «Енерго-промислова група «Югенергопромтранс» по АДРЕСА_1, згідно рішення від 17.12.2015 № 66-03-VII, однак вказаних дій не вчинив.

41. Доказів на підтвердження обставин, які були об`єктивно непереборними, на підтвердження наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду позивачем не надано.

42. Разом з тим, розглядаючи доводи позивачів, що строк на звернення до суду було пропущено з поважних причин, суди попередніх інстанцій вірно звернули увагу на неодноразове звернення позивачів з аналогічним адміністративним позовом.

43. Зокрема, судами встановлено, що позивачі в адміністративних справах №373/867/18 та №810/3019/18 вимоги ухвал Київського окружного адміністративного суду про залишення позовних заяв без руху не виконали та правом на продовження встановленого судом строку на усунення недоліків у разі пропуску строку звернення до суду з поважних причин, наданим статтею 121 Кодексу адміністративного судочинства України, не скористалися, у зв`язку з чим позовні заяви повертались позивачам.

44. Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

45. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

46. Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Європейський суд з прав людини виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

47. Водночас, навіть наявність об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа «Олександр Шевченко проти України», п. 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.

48. Крім того, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, а також строки для подання апеляційної чи касаційної скарги, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи.

49. Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що адміністративний позов подано з пропуском встановленого законом строку, а підстави для його поновлення відсутні, оскільки будь-які об`єктивні чи суб`єктивні обставини не позбавляли позивачів можливості звернутися до суду у визначені законом строки з відповідним позовом до відповідача, якщо вважали, що оскаржуваним рішенням порушуються їх права та законні інтереси.

50. Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 240 Кодексу адміністративного судочинства України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

51. У відповідності до частини першої статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

52. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 01 березня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2019 року слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 01 березня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.Г. Стеценко

Л.Л. Мороз

Л.В. Тацій ,

Судді Верховного Суду