ПОСТАНОВА
Іменем України
23 березня 2020 року
м. Київ
справа №320/5870/18
адміністративне провадження №К/9901/2703/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Усенко Є.А.,
суддів: Гімона М.М., Гусака М.Б.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 12.08.2019 (суддя - Головенко О.Д.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2019 (головуючий суддя - Мельничук В.П., судді - Лічевецький І.О., Оксененко О.М.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення,
У С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення про опис майна у податкову заставу.
Київський окружний адміністративний суд ухвалою від 21.01.2019, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2019, повернув позовну заяву з тих підстав, що позивач не виконав вимоги суду, викладені в ухвалі від 06.11.2018.
Постановою Верховного Суду від 09.07.2019 №К/9901/12594/19 ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 21.01.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2019 скасовано, а справу №320/5870/18 направлено до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Київський окружний адміністративний суд ухвалою від 23.07.2019 позовну заяву ОСОБА_1 залишив без розгляду з тих підстав, що у провадженні іншого суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Позивач звернувся до суду із заявою про стягнення всіх здійснених ним судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 86 400,00 грн, витрат на сплату судового збору та сум комісійний за здійсненні банком платежі. Свої вимоги обґрунтував посиланням на норми статей 132 134 139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.08.2019, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2019, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення з відповідача судових витрат відмовлено.
Суди попередніх інстанцій обґрунтували висновок про відмову у стягненні витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 86 400,00 грн тим, що позивач не підтвердив належними доказами понесення таких витрат. Суди зазначили, що позивач не надав доказів конкретного переліку послуг, які надавались йому адвокатом, доказів сплати гонорару адвокату та інших витрат, пов`язаних із отриманням ним професійної правничої допомоги, зокрема квитанції до прибуткового касового ордера, платіжного доручення з відміткою банку або іншого банківського документа, касового чеку тощо. Стосовно витрат зі сплати банківської комісії суди вказали, що такі витрати не належать до передбачених статтею 132 КАС судових витрат. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що залишаючи без розгляду позовну заяву, Київський окружний адміністративний суд не вирішував питання по суті позовних вимог, тоді як статтею 139 КАС встановлені правила розподілу судом судових витрат між сторонами за результатами розгляду справи, тому підстави для застосування положень статті 139 КАС щодо розподілу судових витрат відсутні.
ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 12.08.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2019, у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить скасувати ці судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про розподіл судових витрат.
Доводи позивача обґрунтовані посиланням на те, що оскаржувані судові рішення прийняті з порушенням норм пункту 5 частини третьої статті 132, пункту 2 частини третьої статті 134 КАС, частини п`ятої статті 240 КАС та без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18) та Верховним Судом у постанові від 01.10.2018 у справі №569/17904/17 (провадження №К/9901/52416/18). Зокрема, позивач вказує, що висновок судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для стягнення банківської комісії не відповідає нормі пункту 5 частини третьої статті 132 КАС, якою передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідачі не реалізували процесуальне право подати відзив на касаційну скаргу.
Верховний Суд, перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи позивача, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частин першої, другої статті 132 КАС судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Згідно з пунктом 1, 5 частини третьої цієї статті до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Статтею 143 КАС визначено види рішень адміністративного суду, якими може бути вирішено питання щодо судових витрат, їхній розподіл, а також можливість оскарження таких рішень.
Відповідно до положень частин третьої та п`ятої цієї статті, якщо в рішенні за результатами розгляду справи суд не вирішив питання про судові витрати, тоді ці питання можуть бути вирішені шляхом ухвалення додаткового судового рішення.
У випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат (частина шоста статті 143 КАС).
Цій нормі кореспондують норми частини п`ятої статті 240 КАС, якою передбачено можливість вирішення питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету в ухвалі про залишення позову без розгляду.
Повернення судового збору та розподіл судових витрат мають різну правову природу, не є взаємообумовленими, підстави та порядок їх застосування регулюються по - різному.
Позивач звернувся до суду із заявою про розподіл судових витрат у зв`язку із залишенням позовної заяви без розгляду. Залишення позовної заяви без розгляду - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення.
Правила розподілу судових витрат між сторонами встановлені статтею 139 КАС і відрізняються між собою залежно від суб`єктного складу осіб, які беруть участь у справі, та наслідків розгляду справи.
Порядок розподілу судових витрат у разі залишення позовної заяви без розгляду встановлений нормами частин п`ятої та десятої статті 139 КАС.
Цими нормами визначено, що у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. У разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду внаслідок необґрунтованих дій позивача відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи.
За змістом наведених норм у разі залишення позовної заяви без розгляду компенсація судових витрат за відповідних обставин стосується лише витрат відповідача, а не позивача, а тому підстави щодо проведення розподілу судових витрат за заявою ОСОБА_1 , як позивача у цій справі, відсутні.
Питання повернення судового збору, в тому числі у разі залишення заяви або скарги без розгляду врегульовано статтею 7 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI і вирішується в іншому порядку, ніж розподіл судових витрат.
Неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норми статей 132 134 139 КАС, однак, не вплинуло на правильність висновку щодо результату розгляду справи. Водночас, мотивувальну частину судових рішень слід змінити щодо підстав
відмови в задоволенні заяви про розподіл судових витрат з наведених вище підстав.
Відповідно до частин першої та четвертої статті 351 КАС підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Керуючись статтями 345 349 351 355 356 359 КАС, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Змінити мотивувальні частини ухвали Київського окружного адміністративного суду від 12.08.2019 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2019 щодо підстав відмови в задоволенні заяви ОСОБА_1 про розподіл судових витрат, вказавши, що нормами частин п`ятої та десятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено розподілу судових витрат на користь позивача у справі в разі залишення судом позову без розгляду.
В іншій частині ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 12.08.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2019 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Є.А. Усенко
М.М. Гімон
М.Б. Гусак ,
Судді Верховного Суду