ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 січня 2021 року
м. Київ
справа № 320/6472/18
адміністративне провадження № К/9901/16791/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді: Губської О.А.,
суддів: Білак М.В., Уханенко С.А.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 320/6472/18
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської обласної державної адміністрації, Управління соціального захисту населення Броварської міської ради Київської області, Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації про визнання протиправними дій, бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 березня 2019 року (головуючий Суддя Кушнова А.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2020 року (колегія суддів: головуючий суддя Бєлова Л.В., судді Безименна Н.В., Кучма А.Ю.),
ВСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. Позивач звернувся до суду з позовом до Київської обласної державної адміністрації, Управління соціального захисту населення Броварської міської ради Київської області, Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації, у якому просив:
1.1. визнати протиправними /дії/ бездіяльність Київської обласної державної адміністрації, щодо відмови надати відповідь на звернення позивача відповідно до Закону України "Про звернення громадян», за відмову запросити позивача на розгляд його заяви, за відмову надати порядок оскарження відповіді та підпис даної відповіді не вповноваженою особою, та відмову здійснити службову перевірку дій Управління соціального захисту населення Броварської міської ради при розподілі путівок на санаторне лікування та надання путівки № 001332 ОСОБА_1 всупереч існуючої черги, за відмову перевірити правомірність набуття у власність працівником управління СЗН в м. Бровари ОСОБА_2 земельної ділянки, надання її чоловіку матеріальної допомоги та правомірність перебування її у квартирний черзі.
1.2. зобов`язати Київську обласну державну адміністрацію надати відповідь на звернення позивача відповідно до Закону України «Про звернення громадян» та запросити позивача на розгляд його заяви, повідомити порядок оскарження відповіді з підписом керівником державного органу або в.о. керівника державного органу та провести службову перевірку дій Управління соціального захисту населення Броварської міської ради при розподілі путівок на санаторне лікування, та надання путівки № 001332 ОСОБА_1 всупереч існуючої черги, та перевірити правомірність набуття у власність працівником управління СЗН в м. Бровари ОСОБА_2 земельної ділянки, надання її чоловіку матеріальної допомоги та правомірність перебування її у квартирний черзі, надати результати перевірки до суду та позивачу.
1.3. визнати протиправними /дії/ бездіяльність Управління соціального захисту населення Броварської міської ради за надання ОСОБА_1 путівки на санаторне лікування № 001332 з 28 травня 2018 року по 17 червня 2018 року всупереч існуючої черги, діючи умисно на користь ОСОБА_2 для набуття останньою у власність земельної ділянки в АДРЕСА_1 , за порушення прав десятків громадян пільгових категорій, які перебували в черзі на санаторне лікування та мали всі права на отримання путівки відповідно до існуючої черговості.
1.4. зобов`язати Управління соціального захисту населення Броварської міської ради усунути корупційні зловживання при розподілі санаторно-курортних путівок, усунути службові зловживання працівниками ОСОБА_2 при використанні службового становища для набуття у власність земельної ділянки в АДРЕСА_1 , компенсувати особам, які не отримали в черговому порядку путівки на санаторне лікування.
1.5. зобов`язати Київську обласну державну адміністрацію та Управління соціального захисту населення Броварської міської ради відшкодувати позивачу матеріальні збитки в розмірі 2000000,00 гривень пропорційно по 1000000,00 гривень з кожного та стягнути з кожного відповідача на користь ОСОБА_1 по 1000000,00 гривень матеріальних збитків.
1.6. зобов`язати Київську обласну державну адміністрацію та Управління соціального захисту населення Броварської міської ради компенсувати позивачу моральну шкоду в розмірі 2000000,00 гривень пропорційно по 1000000,00 гривень з кожного та стягнути з кожного відповідача на користь ОСОБА_1 по 1000000,00 гривень моральної шкоди.
2. Позов обґрунтовано тим, що після повернення з санаторно-курортного лікування позивачу стало відомо, що ця путівка надана йому поза чергою з метою забезпечення його у м. Бровари у період з 28 травня 2018 року по 17 червня 2018 року для вирішення питання щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою на земельну ділянку, яку позивач мав намір отримати у власність. Позивач зазначив, що 06 серпня 2018 року він звернувся до Київської обласної державної адміністрації із завою про проведення службової перевірки діяльності Управління соціального захисту населення Броварської міської ради, яке розподіляє путівки на санаторно-курортне лікування від імені Київської обласної державної адміністрації, зокрема, щодо путівки, наданої позивачу в санаторій «Жовтень» без існуючої черги у період з 28 травня 2018 року по 17 червня 2018 року та зловживання службовим становищем ОСОБА_2 , яка умисно вчинила дії по наданню позивачу відповідної путівки всупереч вимогам чинного законодавства.
2.1. Позивач зазначив про те, що Департамент соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації надав йому відповідь, в якій не повідомив про правомірність отримання ним путівки на санаторно-курортне лікування поза чергою та не повідомив про підстави відмови у проведенні службової перевірки Управління соціального захисту населення Броварської міської ради. Крім того, у відповіді не зазначено про перевірку правомірності дій посадової особи Управління ОСОБА_2 в частині її чоловіка, який отримав у власність земельну ділянку та перебуває в черзі на отримання квартири.
2.2. На думку позивача, Департамент соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації протиправно відмовив позивачу у наданні відповіді на його звернення, з метою приховати порушення вимог чинного законодавства з боку Управління соціального захисту населення Броварської міської ради щодо надання позивачу позачергово путівки на санаторно-курортне лікування та приховати зловживання посадовим становищем з боку ОСОБА_2 ..
ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
3. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27 березня 2019 року адміністративний позов задоволено частково.
3.1. Визнано протиправною бездіяльність Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації щодо не повідомлення ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду його заяви від 06 серпня 2018 року.
3.2. В решті позовних вимог відмовлено.
3.3. Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив з того, що відповідь Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації надана позивачу у повному обсязі, за підписом уповноваженої на те особою, а відсутність у листі відповідача інформації щодо способу оскарження не є порушенням вимог Закону України «Про звернення громадян» з боку відповідача.
3.4. Також, суд першої інстанції вказував, що відмова відповідача в частині проведення службового розслідування правомірна з огляду на відсутність у Київської обласної державної адміністрації та Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації повноважень на проведення таких службових розслідувань.
3.5. Окрім того, суд першої інстанції вважав відсутніми підстави для задоволення позовних вимог в частині відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, оскільки позивач не надав суду доказів, які підтверджують завдання йому матеріальної та моральної шкоди діями та бездіяльністю відповідача та не доведено причинно-наслідкового зв`язку отримання матеріальних збитків/моральної шкоди із протиправним діянням заподіювача.
4. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2020 року скасовано рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною відмови Київської обласної державної адміністрації у проведенні службової перевірки та стягненні моральної шкоди.
4.1. Прийнято в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині задоволено частково.
4.2. Визнано протиправною бездіяльність Київської обласної державної адміністрації щодо не направлення за належністю звернення ОСОБА_1 від 06 серпня 2018 року в частині звернення, що не належать до компетенції Київської обласної державної адміністрації, на виконання вимог статті 7 Закону України «Про звернення громадян».
4.3. Зобов`язано Київську обласну державну адміністрацію вчинити дії відповідно до вимог статті 7 Закону України «Про звернення громадян» щодо звернення ОСОБА_1 від 06 серпня 2018 року.
4.4. Стягнуто з Київської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 3000,00 грн.
4.5. В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 березня 2019 року залишено без змін.
4.6. Скасовуючи судове рішення суду першої інстанції у вказаній частині та ухвалюючи нове, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Київська обласна державна адміністрація допустила протиправну бездіяльність в частині щодо не направлення за належністю звернення позивача в частині, що не належать до компетенції адміністрації, у зв`язку з чим з вказаного відповідача на його користь також підлягає частковому відшкодуванню моральна шкода.
ІІІ. Касаційне оскарження
5. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального та матеріального права, просить скасувати ці рішення та направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
6. Підставою звернення з касаційною скаргою позивач зазначив пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) (якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку).
7. Касаційна скарга обґрунтована тим, що, на думку позивача, спірні рішення судів попередніх інстанцій суперечать рішенню Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року (справа №1-247/2018(3393/18) з позбавленням позивача доступу до суду, позивач не був почутим в суді першої та апеляційної інстанцій, рішення прийняті неповноважним судом, отримавши справу через втручання в єдину систему автоматизованого розподілу справ.
7.1. Вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій встановили обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів лише на підставі слів відповідачів, що не підкріплені доказами. Зазначає, що він як особа з інвалідністю внаслідок війни 2 групи, особа прирівняна до осіб з інвалідністю внаслідок ВВ мав право на розгляд його звернення керівником державного органу, про що свідчить висновок Великої Палати Верховного Суду, висловлений у постанові від 12 листопада 2019 року у справі №9901/21/19 (провадження 11-810заі19). Втім, його заяву не розглянуто жодною посадовою особою, відповідь підписана не керівником державного органу, звернення направлене до іншого органу, але в порушення статті 7 Закону України «Про звернення громадян» позивача не повідомлено про це, а також відповідь позивачу надана з порушенням терміну, встановленого цим Законом.
7.2. Вказує, що розгляд справи в суді апеляційної інстанції відбувся неповноважним головуючим суддею, якому позивач заявив відвід, оскільки суддя позбавила його права захищати свої права особисто, призначивши судове засідання на час, коли у нього було судове засідання в іншому суді, також його неналежно повідомлено про день, час та місце судового засідання. Суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив позивачу витребувати докази в справі, які знаходяться у Управління соціального захисту населення Броварської міської ради, для прийняття неправомірного рішення, нібито за відсутністю доказів, які перебували у вказаного відповідача та не були витребувані судом.
7.3. Наголошує, що він просив розглянути його заяву особисто керівником за його присутності та за результатами проведення службового розслідування притягнути до відповідальності винних осіб, усунути недоліки при розподілі путівок, відшкодувати завдану позивачу шкоду. Проте, право позивача на розгляд його заяви головою Київської обласної державної адміністрації не встановлено. Крім цього, суди не звернули увагу, що 16 вересня 2018 року з порушенням терміну надання відповіді заяву позивача від 06 серпня 2018 року направлено до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації, про що позивача не повідомлено. Вважає, що до компетенції Департаменту не належить вирішення части6ні питань його звернення. Водночас частиною четвертою статті 7 Закону України «Про звернення громадян» встановлено заборону направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються. Однак, суди не звернули увагу, що з питань здійснення делегованих повноважень органів виконавчої влади Управління соціального захисту населення Броварської міської ради Київської області є підконтрольним Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації та є структурним підрозділом Київської обласної державної адміністрації та підпорядкований голові облдержадміністрації.
7.4. Зазначає, що суд апеляційної інстанції безпідставно не визнав протиправними дії Київської обласної державної адміністрації щодо не проведення службового розслідування, а прийняв полярне рішення, вирішив направити його скаргу до Броварської міської ради, залучивши фактично нового відповідача, дії якого позивач не оскаржував у межах цієї справи. Вказаним, на думку позивача, суд безпідставно вийшов за межі позовних вимог.
7.5. Акцентує увагу, що при розгляді питання правомірності дій відповідачів у справі при позачерговому наданні йому путівки головним є наявність неправомірних дій Управління соціального захисту населення Броварської міської ради, тому наявність або відсутність службового розслідування дій управління при розподіленні путівок не є предметом звернення до суду, а лише підставою для відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, зважаючи на не прийняття рішення про проведення службового розслідування (або відмову у поверненні) та свідчить, що його заява не розглянута та не надано відповіді на жодне питання.
8. Крім цього, позивача зазначає, що постановами Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі №361/2109/17, від 30 січня 2020 року у справі №810/3278/15 справи повернуто до суду апеляційної інстанції з підстав порушення права позивача бути присутнім в судовому засідання та не повідомлення належним чином про місце, день та час розгляду апеляційної скарги.
9. Київська обласна державна адміністрація та Управління соціального захисту населення Броварської міської ради Київської області подали відзиви на касаційну скаргу позивача, за змістом яких висловили незгоду з викладеними останнім у скарзі доводами та повідомили свою думку про правильність висновків суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову в оскаржуваній частині, просили касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
IV. Встановлені судами фактичні обставини справи
10. Позивач звернувся до начальника Управління соціального захисту населення Броварської міської ради із заявою від 11 січня 2018 року, у якій просив відповідача надати йому санаторно-курортну путівку в санаторій.
11. Відповідно до довідки для одержання путівки на санаторно-курортне лікування від 18 травня 2018 року № 325, виданої Броварським міським центром первинної медико-санітарної допомоги, рекомендоване місце лікування для ОСОБА_1 - курорти Перемога, Карпати та Одеса.
12. Позивач у період з 28 травня 2018 року по 17 червня 2018 року перебував на лікуванні в Спеціалізованому клінічному санаторії «Перемога» на підставі путівки № 001332, наданої йому Управлінням соціального захисту населення Броварської міської ради Київської області.
13. 06 серпня 2018 року позивач звернувся до голови Київської обласної державної адміністрації із заявою б/н від 06 серпня 2018 року про проведення службової перевірки дій Управління соціального захисту населення Броварської міської ради Київської області щодо зловживань при розподіленні санаторно-курортних путівок, наданих Київською обласною державною адміністрацією, Департаментом соціального захисту населення, та зловживання службовим становищем, на наявність шахрайських і корупційних дій і вчинення протиправних дій щодо заявника, у якій позивач просив:
- провести службову перевірку дій Управління соціального захисту населення Броварської міської ради Київської області щодо зловживань при розподіленні санаторно-курортних путівок, наданих Київською обласною державною адміністрацією, Департаментом соціального захисту населення, зокрема, щодо путівки, наданої позивачу в санаторій «Жовтень» в обхід існуючої черги з 28 травня 2018 року по 17 червня 2018 року та зловживання службовим становищем ОСОБА_2 в змові з іншими особами управління СЗН м. Бровари при наданні ОСОБА_1 путівки на лікування з метою усунути позивача з м. Бровари;
- притягнути до відповідальності винних осіб щодо зловживань при розподіленні санаторно-курортних путівок, наданих Київською обласною державною адміністрацією, Департаментом соціального захисту населення, зокрема, щодо путівки, наданої позивачу в санаторій «Жовтень» в обхід існуючої черги з 28 травня 2018 року по 17 червня 2018 року, та зловживання службовим становищем ОСОБА_2 в змові з іншими особами управління СЗН м. Бровари, при наданні ОСОБА_1 путівки на лікування з метою усунути позивача з м. Бровари;
- у зв`язку з тим, що діями соціального захисту Броварської міської ради Київської області щодо зловживань при розподіленні санаторно-курортних путівок, наданих Київською обласною державною адміністрацією, Департаментом соціального захисту населення, зокрема, щодо путівки, наданої ОСОБА_1 в санаторій «Жовтень» в обхід існуючої черги з 28 травня 2018 року по 17 червня 2018 року, та зловживанням службовим становищем ОСОБА_2 в змові з іншими особами управління СЗН м. Бровари, при наданні ОСОБА_1 путівки на лікування, з метою усунути позивача з м. Бровари, ОСОБА_1 було завдано матеріальні збитки, зокрема, не набута у власність земельна ділянка та цю земельну ділянку набув у власність ОСОБА_3 , чоловік ОСОБА_2 , позивач просив відшкодувати йому вартість земельної ділянки в розмірі 1000000, 00 грн, що включає інші завдані позивачу матеріальні збитки;
- у зв`язку з тим, що діями Управління соціального захисту населення Броварської міської ради Київської області щодо зловживань при розподіленні санаторно-курортних путівок, наданих Київською обласною державною адміністрацією, департаментом соціального захисту населення, зокрема, щодо путівки, наданої ОСОБА_1 в санаторій «Жовтень» в обхід існуючої черги з 28 травня 2018 року по 17 червня 2018 року та зловживанням службовим становищем ОСОБА_2 в змові з іншими особами управління СЗН м. Бровари, при наданні ОСОБА_1 путівки на лікування, з метою усунути позивача з м. Бровари, ОСОБА_1 було завдано моральної шкоди, зокрема, орган влади, на якого покладено обов`язки захисту населення, позбавляє населення соціального захисту, тому позивач просив відшкодувати йому моральну шкоду у розмірі 200000,00 гривень;
- надати результати службової перевірки по всім викладеним у заяві подіям. Згідно з реєстраційно-контрольною карткою вх. № Л29.2990.2 від 06 серпня 2018 року вказана заява була передана для розгляду та надання відповіді Департаменту соціального захисту Київської обласної державної адміністрації.
14. Департамент соціального захисту Київської обласної державної адміністрації листом від 29 серпня 2018 року № 2232/02-59 «Про розгляд звернення ОСОБА_1 » повідомив позивачу про те, що за інформацією, наданою Управлінням соціального захисту населення Броварської міської ради, ОСОБА_1 перебуває на обліку для забезпечення санаторно-курортного лікування, як особа з інвалідністю внаслідок війни 2 групи, з 11 січня 2018 року, профіль захворювання - органи кровообігу.
15. У листі зазначено, що управлінням запропоновано позивачу пройти санаторно-курортне лікування у санаторії «Перемога» курорт «Київ» з 28 травня 2018 року по 17 червня 2018 року за профілем захворювання «кровообіг», путівка № 001332. ОСОБА_1 отримав путівку вказаного закладу 18 травня 2018 року, де пройшов санаторно-курортне лікування, про що свідчить зворотній талон до путівки № 0001332.
16. Також у вказаному листі відповідач зазначив, що ОСОБА_2 в Управлінні соціального захисту населення Броварської міської ради перебуває на посаді головного спеціаліста відділу прийому громадян та виданням путівок не займається.
17. Крім того, у вказаному листі зазначено, що інші питання, порушені у зверненні, до повноважень Департаменту соціального захисту населення не належать.
18. Вважаючи, що відповідач не надав йому відповідь згідно із приписами Закону України «Про звернення громадян», позивач звергнулася до суду з цим позовом.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
19. Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
20. Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
21. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
22. За приписами статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
23. Статтею 40 Конституції України передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
24. Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулює Закон України «Про звернення громадян».
25. Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
26. Згідно із статтею 3 Закону України «Про звернення громадян» під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
27. Відповідно до статті 7 Закону України «Про звернення громадян» звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду. Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями.
28. Згідно із статтею 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
29. Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.
30. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
31. Статтею 19 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; у разі визнання заяви чи скарги необгрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
32. Відповідно до статті 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.
VI. Позиція Верховного Суду
33. Відповідно до частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та/або апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
34. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
35. Підставою звернення з касаційною скаргою позивачем зазначено пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України (якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку).
36. Як рішення Верховного Суду, у яких викладено висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, позивач вказує постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі №9901/21/19 (провадження 11-810заі19), в якій вказано на право особи з інвалідністю внаслідок війни 2 групи, особи прирівняної до осіб з інвалідністю внаслідок ВВ на розгляд звернення керівником державного органу. Позивач вважає, що його заяву не розглянуто жодною посадовою особою, відповідь підписана не керівником державного органу, звернення направлено до іншого органу, але в порушення статті 7 Закону України «Про звернення громадян» його не повідомлено про це, а також відповідь надано з порушенням терміну, встановленого цим Законом.
37. Також позивач зазначає про висновки, висловлені у постановах Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі №361/2109/17, від 30 січня 2020 року у справі №810/3278/15, за якими справи повернуто до суду апеляційної інстанції з підстав порушення права позивача бути присутнім в судовому засідання та не повідомлення належним чином про місце, день та час розгляду апеляційної скарги. При цьому позивач наголошує на порушенні судом апеляційної інстанції його права на особисту участь у судовому засіданні та неналежне його повідомлення судом апеляційної інстанції про місце, день та час розгляду його апеляційної скарги. Крім іншого, зазначив про розгляд його справи неповноважним судом, оскільки він заявляв відвід судді Бєловій Л.В. , у задоволенні якого йому безпідставно відмовлено.
38. Надаючи оцінку оскаржуваним судовим рішенням судів першої та апеляційної інстанцій у межах доводів касаційної інстанції за правилами статті 341 КАС України та вирішуючи питання щодо правильності застосування цими судами норм чинного законодавства, Верховний Суд виходить із такого.
39. Суди попередніх інстанцій встановлено, що спірні правовідносини виникли у зв?язку з тим, що, на думку позивача, подана ним заява у порядку Закону України «Про звернення громадян» не розглянута належним чином та йому надано відповідь неповноважною особою.
40. Отже, предметом спору у цій справі є дотримання Київською обласною державною адміністрацією вимог Закону України «Про звернення громадян» під час розгляду звернення ОСОБА_1 від 06 серпня 2018 року.
41. З огляду на вказане Верховний Суд бере до уваги наступне.
42. Щодо позовних вимог в частині оскарження дій/бездіяльності Київської обласної державної адміністрації щодо відмови надати відповідь на звернення позивача відповідно до Закону України «Про звернення громадян», за відмову запросити позивача на розгляд його заяви, за відмови надати порядок оскарження відповіді та підпис даної відповіді не вповноваженою особою, та відмову вчинити службову перевірку дій Управління соціального захисту населення Броварської міської ради, при розподілу путівок на санаторне лікування та надання йому путівки всупереч існуючої черги, за відмову перевірити правомірність набуття у власність працівником Управління СЗН в м.Бровари ОСОБА_2 земельної ділянки, надання її чоловіку матеріальної допомоги та правомірність перебування її в квартирний черзі.
43. Згідно із статтею 15 Закону України «Про звернення громадян» відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.
44. Відповідно до пунктів 35, 36 розділу «Організація розгляду звернень громадян та проведення особистого прийому громадян» Регламенту Київської обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови Київської обласної державної адміністрації від 26 серпня 2016 року №35, облдержадміністрація організовує у встановленому порядку розгляд звернень громадян - пропозицій (зауважень), заяв (клопотань), скарг. Організація розгляду звернень громадян. У тому числі ведення діловодства та проведення особистого прийому громадян, покладається на відповідний структурний підрозділ апарату облдержадміністрації.
45. Порушені у зверненнях громадян питання розглядаються головою облдержадміністрації або його заступником (відповідно до розподілу обов`язків), заступником голови - керівником апарату, керівником відповідного структурного підрозділу облдержадміністрації. Відповіді на звернення громадян готують структурні підрозділи облдержадміністрації або її апарату.
46. Департамент соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації є структурним підрозділом Київської обласної державної адміністрації, що утворюється головою облдержадміністрації, підпорядкований голові облдержадміністрації та підзвітний і підконтрольний Міністерству соціальної політики України.
47. Відповідно до пункту 5.31 Положення про Департамент соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови Київської обласної державної адміністрації від 30 серпня 2018 року №481, Департамент відповідно до визначених повноважень виконує такі функції: забезпечує організацію, контроль та методичне керівництво щодо санаторно-курортного лікування осіб з інвалідністю, ветеранів війни та праці, жертв нацистських переслідувань, громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також виплати грошових компенсацій замість санаторно-курортної путівки та вартості самостійного санаторно-курортного лікування деяким категоріям громадян.
48. Отже, Департамент є тим органом, до компетенції та повноважень якого входить розгляд та надання відповіді на звернення позивача від 06 серпня 2018 року.
49. Суди попередніх інстанцій інстанцій встановили, що ця заява позивача відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян» та Регламенту Київської обласної державної адміністрації направлена до структурного підрозділу Київської обласної державної адміністрації - Департаменту соціального захисту населення.
50. Порушені у звернення ОСОБА_1 питання розглядав директор Департаменту Мещан І.В. Відповідь на це звернення оформлена листом від 29 серпня 2018 року №2232/02-59.
51. Зі змісту листа Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації суди встановили, що останній повідомив позивача про те, що за інформацією, наданою Управлінням соціального захисту населення Броварської міської ради, ОСОБА_1 перебуває на обліку для забезпечення санаторно-курортного лікування як особа з інвалідністю внаслідок війни 2 групи з 11 січня 2018 року, профіль захворювання - органи кровообігу.
52. Також у листі зазначено, що управлінням запропоновано позивачу пройти санаторно-курортне лікування у санаторії «Перемога» курорт «Київ» з 28 травня 2018 року по 17 червня 2018 року за профілем захворювання «кровообіг», путівка №001332. Позивач отримав путівку вказаного закладу 18 травня 2018 року, де пройшов санаторно-курортне лікування, про що свідчить зворотній талон до путівки № 0001332.
53. Крім того, у вказаному листі відповідач зазначив, що ОСОБА_2 в Управлінні соціального захисту населення Броварської міської ради перебуває на посаді головного спеціаліста відділу прийому громадян та видачею путівок не займається. Інші питання, порушені у зверненні, до повноважень Департаменту соціального захисту населення не належать.
54. Таким чином, Верховний Суд констатує правильність висновків судів попередніх інстанцій про безпідставність доводів позивача про те, що відповідач відмовив йому у наданні відповіді на його звернення, ці доводи спростовуються змістом відповіді, наданої йому Департаментом соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації.
55. Отже, відповідь на заяву від 06 серпня 2018 року надана позивачу у межах компетенції та повноважень Департаменту за підписом уповноваженої на це особи, а саме: керівником органу, до компетенції якого входить вирішення порушених у заяві питань.
56. За цих обставин Верховний Суд доходить висновку про не підтвердження доводів касаційної скарги про те, що оскаржуване судове рішення ухвалене без врахування висновку щодо застосування норм, висловленого у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі №9901/21/19 (провадження 11-810заі19).
57. Щодо доводів позивача про те, що відповідачем при наданні відповіді на його звернення протиправно не зазначено порядок оскарження прийнятого рішення, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що оскільки цей лист відповідача не містить відмови у задоволенні вимог позивача, тому відсутність у листі інформації щодо способу оскарження не є порушенням Закону України «Про звернення громадян», яке може тягнути за собою визнання такої відповіді чи дій по її наданню протиправними.
58. Щодо доводів позивача про не проведення відповідачем службової перевірки дій Управління соціального захисту населення Броварської міської ради щодо розподілу путівок на санаторно-курортне лікування та надання йому путівки всупереч існуючої черги та щодо правомірності набуття у власність працівником управління СЗН в м.Бровари ОСОБА_2 земельної ділянки, надання її чоловіку матеріальної допомоги та правомірності перебування її в квартирний черзі.
59. Суди попередніх інстанцій встановили, що позивач у заяві від 06 серпня 2018 року просив Київську обласну державну адміністрацію провести службову перевірку правомірності надання йому Управлінням соціального захисту населення Броварської міської ради Київської області путівки на санатарно-курортне лікування.
60. Також суди встановили, що позивач у період з 28 травня 2018 року по 17 червня 2018 року перебував на лікуванні в Спеціалізованому клінічному санаторії «Перемога» на підставі путівки, наданої йому Управлінням соціального захисту населення Броварської міської ради Київської області, про що свідчить зворотній талон для путівки.
61. Відповідності до пункту 2 Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України «Про запобігання корупції» прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 року № 950, рішення щодо проведення службового розслідування приймається керівником органу, в якому працює особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або особа, яка для цілей Закону прирівнюється до особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої планується проведення службового розслідування (далі - особа, стосовно якої проводиться службове розслідування).
62. Отже, Порядком №950 передбачено проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України «Про запобігання корупції» прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
63. Ініціювання проведення службового розслідування здійснюється шляхом прийняття керівником органу, в якому працює особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, рішення щодо проведення службового розслідування.
64. Водночас, суди встановили, що з заявою про взяття на облік для отримання санаторно-курортного лікування від 11 лютого 2018 року позивач звернувся до начальника Управління соціального захисту населення Броварської міської ради та на вказаній заяві проставлена резолюція начальника ОСОБА_5 «надати путівку у період з 28.05.2018 р. по 17.06.2018 р.».
65. Отже, період санаторно-курортного лікування визначено саме вказаною посадовою особою.
66. За цих обставин, Верховний Суд вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про те, що питання щодо проведення службового розслідування відносно ОСОБА_5 , а також осіб, що йому підлеглі, в розумінні вказаного пункту Порядку № 950 має вирішуватись керівником вищестоящого органу - Броварською міською радою Київської області.
67. Згідно із частиною третьою статті 7 Закону України «Про звернення громадян» у разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями.
68. Відповідно до Положення про Управління соціального захисту населення Броварської міської ради Київської області, затвердженого рішенням Броварської міської ради від 31 жовтня 2018 року №1099-47-07, Управління соціального захисту населення Броварської міської ради Київської області є виконавчим органом Броварської міської ради Київської області, що утворюється міською радою, є підконтрольним та підзвітним міській раді, підпорядкованим її виконавчому комітету, міському голові. З питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - підконтрольним Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації.
69. Відповідно до пункту 1.1 Положення про Департамент соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови Київської обласної державної адміністрації від 01 серпня 2017 року №397, Департамент соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації є структурним підрозділом Київської обласної державної адміністрації, що утворюється головою облдержадміністрації, підпорядкований голові облдержадміністрації та підзвітний і підконтрольний Міністерству соціальної політики України.
70. Отже, Управління соціального захисту населення Броварської міської ради Київської області є виконавчим органом Броварської міської ради Київської області, який підконтрольний та підзвітний міській раді, підпорядкований її виконавчому комітету, міському голові, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади є підконтрольним Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації.
71. Відтак, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про те, що проведення службового розслідування щодо посадових осіб Управління соціального захисту населення Броварської міської ради Київської області ініціюється рішенням керівника органу, в якому працюють відповідні особи, тобто рішенням голови Броварської міської ради Київської області.
72. Водночас, суди зі змісту наданої позивачу відповіді встановили, що йому надано роз`яснення всіх питань, висловлених у заяві від 06 серпня 2018 року, що належать до компетенції Управління соціального захисту та відповідних осіб.
73. Відповідно до частини третьої статті 7 Закону України «Про звернення громадян» якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.
74. Втім, суд апеляційної інстанції встановив, що відповідачем Київською обласною державною адміністрацією не надано доказів виконання вимог вказаної правової норми, а саме: пересилання звернення ОСОБА_1 в частині питань, що не належать до компетенції Київської обласної державної адміністрації, та повідомлення про такі дії заявника.
75. Враховуючи викладене, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність в спірних правовідносинах бездіяльності Київської обласної державної адміністрації щодо не направлення за належністю звернення позивача в частині, що не належать до компетенції адміністрації.
76. Отже, суд апеляційної інстанцій дійшов правильного висновку про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності Київської обласної державної адміністрації щодо невиконання вимог частини третьої статті 7 Закону України «Про звернення громадян» та зобов`язання вчинити дії передбачені вказаною нормою Закону.
77. При цьому Верховний Суд зазначає про безпідставність доводів касаційної скарги про те, що таким рішенням суд апеляційної інстанції фактично самостійно визначив інший орган (Броварську міську раду Київської області) відповідачем у цій справі, оскільки вказане спростовується змістом оскаржуваного судового рішення. Рішення в цій частині свідчить про застосування судом правил пункту 10 частини другої статті 245 КАС України (прийнято рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб`єкта владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод і інтересів)
78. Водночас Верховний Суд наголошує, що прийняття такого рішення судом апеляційної інстанції зумовлене вимогами статті 2 КАС України, за якою суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
79. Оскільки суд апеляційної інстанції встановив порушення Київською обласною державною адміністрацією правил статті 7 Закону України «Про звернення громадян» під час розгляду заяви позивача, у зв`язку з чим за результатами розгляду означеної заяви не надано повну відповідь щодо питань, що належать до компетенції іншого органу, тому Верховний Суд вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для визнання протиправною такої бездіяльності Київської обласної державної адміністрації щодо не направлення за належністю звернення ОСОБА_1 від 06 серпня 2018 року в означеній частині та зобов`язання останню вчинити дії відповідно до вимог статті 7 Закону України «Про звернення громадян».
80. При цьому такі дії суду апеляційної інстанції не є виходом за межі вимог і доводів позивача та не тягнуть за собою як наслідок визначення іншого відповідача, до якого позивач не заявляв вимог у цьому позові.
81. Щодо позовних вимог про визнання протиправними дії, бездіяльність Управління соціального захисту населення Броварської міської ради за надання позивачу путівки на санаторне лікування № 001332, з 28.05.2018 року по 17.06.2018 року всупереч існуючої черги, діючи умисно на користь ОСОБА_2 , для набуття останньою у власність земельної ділянки в м. Бровари, за порушення прав десятків громадян пільгових категорій, які перебували в черзі на санаторне лікування, та мали всі права на отримання путівки відповідно існуючої черговості.
82. Суди попередніх інстанцій встановили, що позивач у період з 28 травня 2018 року по 17 червня 2018 року перебував на лікуванні в Спеціалізованому клінічному санаторії «Перемога» на підставі путівки, наданої йому Управлінням соціального захисту населення Броварської міської ради Київської області, про що свідчить зворотній талон для путівки та зворотній бік заяви позивача про надання путівки від 11 січня 2018 року.
83. Відповідно до статті 4 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.
84. До ветеранів війни належать учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.
85. Пунктом 3 статті 13 вказаного Закону визначено, що особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам надаються такі пільги: безплатне позачергове щорічне забезпечення санаторно-курортним лікуванням з компенсацією вартості проїзду до санаторно-курортного закладу і назад.
86. Особи з інвалідністю внаслідок війни з числа осіб, які брали безпосередню участь у бойових діях під час Другої світової війни, безплатно забезпечуються санаторно-курортним лікуванням першочергово із числа позачерговиків.
87. Порядок надання путівок, розмір та порядок виплати компенсації визначаються Кабінетом Міністрів України.
88. Особи з інвалідністю внаслідок війни забезпечуються путівками відповідно Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, центральними органами виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах охорони здоров`я, соціального захисту населення, захисту державного кордону, та іншими органами за місцем перебування особи з інвалідністю на обліку або за місцем її роботи.
89. Згідно із частиною шостою статті 38 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» особи з інвалідністю і діти з інвалідністю за наявності медичних показань мають право на безплатне забезпечення санаторно-курортними путівками.
90. Відповідно до частини восьмої статті 38 вказаного Закону порядок та умови забезпечення осіб з інвалідністю і дітей з інвалідністю лікарськими, технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення, санаторно-курортними путівками, автомобілями, а також переліки технічних та інших засобів реабілітації і виробів медичного призначення визначає Кабінет Міністрів України.
91. Постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 року №187 затверджено Порядок забезпечення санаторно-курортними путівками деяких категорій громадян структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчими органами міських рад (далі - Порядок №187).
92. Пунктом 2 Порядку №187 передбачено, що структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчі органи міських рад забезпечують за рахунок коштів державного бюджету безплатними путівками до санаторно-курортних закладів: інвалідів усіх категорій за рахунок коштів, передбачених Мінсоцполітики ветеранів війни, осіб, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань», за рахунок коштів місцевих бюджетів; ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», та інвалідів у санаторіях, що належать до сфери управління Мінсоцполітики.
93. Відповідно до абзацу 1 пункту 5 Порядку №187 путівки видаються особам, зазначеним у пункті 2 цього Порядку, відповідно до медичних рекомендацій з урахуванням пільг, передбачених законодавством для конкретної категорії осіб, в порядку черговості. Для одержання путівки подається заява та медична довідка закладу охорони здоров`я за формою № 070/о.
94. Інваліди війни та інваліди, зазначені у статті 6-2 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань», забезпечуються путівками строком на 18-21 день позачергово щороку (із січня по грудень) (пункт 6 Порядку №187).
95. Згідно із абзацом 4 пункту 14 Порядку №187 у разі відмови особи від путівки складається відповідний акт за формою, затвердженою Мінсоцполітики, а зазначеною путівкою забезпечується інша особа у порядку черговості.
96. Отже, інваліди війни забезпечуються позачергово путівками строком на 18-21 день щороку (із січня по грудень).
97. Враховуючи, що судами попередніх інстанцій встановлено, що курорт «Перемога» рекомендований для відвідування лише ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_1 та наявні в матеріалах справи акти про відмову від санаторно-курортного лікування (путівки)/ненадання згоди на санаторно-курортне лікування (путівку) від отримання путівок, Верховний Суд вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про те, що Управлінням соціального захисту населення Броварської міської ради Київської області правомірно надано позивачу путівку на санаторно-курортне лікування у санаторії «Перемога» з дотриманням вимог чинного законодавства, у тому числі правил черговості, а тому позовні вимоги в цій частині є також безпідставними та такими, що до задоволення не підлягають.
98. Щодо решти доводів касаційної скарги Верховний Суд зазначає, що вони виходять за межі касаційного перегляду, визначені статтею 341 КАС України.
99. Так само, враховуючи правила статті 341 КАС України щодо меж касаційного оскарження, Верховний Суд вказує про відсутність підстав для надання оцінки судовим рішенням судів попередніх інстанцій щодо наявності/відсутності підстав для стягнення моральної шкоди визначення її розміру.
100. У зв`язку з цим Верховний Суд наголошує, що Верховний Суд не є судом, який наділений повноваженнями перевіряти нові докази та аргументи будь-кого з учасників справи або встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати і приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти нові докази. Верховний Суд в силу наданих йому процесуальним законом повноважень є судом права, а не факту.
101. Перевірка рішень судів попередніх інстанцій зводиться до надання оцінки в межах вимог касаційної скарги дотриманню судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права на підставі аналізу повноти і всебічного з`ясування цим судом обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
102. Перед усім Верховний Суд враховує, що спірні правовідносини виникли у зв`язку з розглядом звернення позивача, що врегульовано спеціальним Законом України «Про звернення громадян», який визначає обов`язок відповідача під час розгляду звернення позивача вирішити порушені у ньому питання по суті, з дотриманням установлених строків і порядку, забезпечення особи, що звернулась із зверненням, відповідною інформацією тощо.
103. Втім, суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що решта доводів позову не мають відношення до надання оцінки судами правомірності дій/бездіяльності відповідача щодо розгляду звернення позивача, оскільки предметом спору у цій справі є саме дотримання відповідачем вимог Закону України «Про звернення громадян» щодо розгляду звернення громадян, а не спір щодо правомірності рішень щодо отримання іншими особами матеріальної допомоги, підстав перебування у черзі на квартирному обліку тощо.
104. Отже, доводи касаційної скарги щодо порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права під час ухвалення оскаржуваного судового рішення не спростовують висновки цих судів та не приймаються Судом як належні.
105. Надаючи оцінку обґрунтуванню касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права з підстав ухвалення оскаржуваного судового рішення без врахування висновків, висловлених у постановах Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі №361/2109/17, від 30 січня 2020 року у справі №810/3278/15, Верховний Суд зазначає, що такі доводи позивача спростовуються матеріалами справи, оскільки відповідно до змісту розписки (а.с. 29, Т. 3) ОСОБА_1 належним чином повідомлений про судове засідання о 10.30 год. 04 березня 2020 року, про що він проставив власноруч підпис з зазначенням дати його проставлення 26 лютого 2020 року.
106. Крім цього, під час касаційного перегляду справи не знайшли свого підтвердження доводи позивача щодо «суддя позбавила його права захищати свої права особисто», оскільки в силу частини другої статті 313 КАС України суд апеляційної інстанції мав процесуальні підстави розглянути справу за відсутності позивача, його неявка в цьому випадку не перешкоджала розгляду справи.
107. Щодо доводів позивача про розгляд його справи неповноважним судом, оскільки він заявив відвід судді Бєловій Л.В. з тих підстав, що має сумнів у її неупередженості, Верховний Суд враховує, що з цих обставин Шостим апеляційним адміністративним судом постановлено ухвалу від 26 лютого 2020 року, якоювідмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяви про відвід судді Бєловій Л.В. Ця ухвала набрала законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає, а також не є предметом касаційного перегляду.
Висновок за результатами розгляду касаційної скарги.
108. Отже, доводи касаційної скарги, які були підставою відкриття касаційного провадження, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду.
109. За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір відповідно до норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, у судових рішеннях повно і всебічно з?ясовані обставини в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
110. Крім цього, у контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
111. Колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, оскільки за правилами Кодексу адміністративного судочинства України об?єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
112. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
113. За змістом частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
114. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
VIІ. Судові витрати
З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 3 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 березня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2020 року залишити без задоволення.
2. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 березня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2020 року в цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. А. Губська
Судді М.В. Білак
С.А. Уханенко