ПОСТАНОВА

Іменем України

17 червня 2025 року

Київ

справа №320/6886/23

адміністративне провадження №К/990/40183/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Бившевої Л.І., Юрченко В.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №320/6886/23 за позовом Державного підприємства «Завод порошкової металургії» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2023 року (суддя Щавінський В. Р.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2024 року (головуючий суддя - Василенко Я. М., судді: Ганечко О. М., Кузьменко В.В.),

ВСТАНОВИВ:

У березні 2023 року Державне підприємство «Завод порошкової металургії» (далі - позивач, ДП «ЗПМ») звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі - відповідач, ГУ ДПС), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09 лютого 2022 року № 35490703, № 36090703, № 36080703 та рішення Державної податкової служби України № 15784/6/99-00-06-01-01-06 від 01 грудня 2022 року про результати розгляду скарги ДП «ЗПМ».

В обґрунтування вимог адміністративного позову, серед іншого, зазначало, що не мало жодних господарських відносин із контрагентами, переліченими в акті перевірки. Висновок відповідача про завищення нарахованих амортизаційних відрахувань є безпідставним, оскільки за змістом акта перевірки не видається за можливе встановити, про які саме об`єкти йде мова.

Київський окружний адміністративний суд рішенням від 16 жовтня 2023 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2024 року, адміністративний позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 09 лютого 2022 року № 36080703. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 09 лютого 2022 року № 36090703 в частині нарахування податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, у розмірі 30720488 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовив. Здійснив розподіл судових витрат.

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили наступні обставини.

Посадові особи ГУ ДПС провели документальну планову виїзну перевірку ДП «ЗПМ», за результати якої складений акт від 29 грудня 2021 року № 23880/10-36-07-03-07/00186192.

Перевіркою встановлено, зокрема, наступні порушення:

- пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 138.3.2 пункту 138.3 статті 138 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств всього у сумі 31937332 грн;

- пункту 189.1 статті 189, пункту 198.1, 198.3, абзацу «в» пункту 198.5, пункту 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 20621923 грн;

На підставі висновків акта перевірки 09 лютого 2022 року ГУ ДПС прийнято податкові повідомлення рішення:

- № 35490703, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за податковим зобов`язанням на 20437763 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями на 2043776 грн;

- № 36080703, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 3158791 грн за 2018 рік, на 14043096 грн - за 2019 рік, на 17068754 грн - за 2020 рік;

- № 36090703, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємства за податковим зобов`язанням на 31937332 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень, Державна податкова служба України рішенням від 01 грудня 2022 року № 15784/6/99-00-06-01-01-06 залишила скаргу ДП «ЗПМ» без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.

Задовольняючи частково вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що під час перевірки позивач не надав жодного первинного документа, складеного за наслідками господарських операцій з ТОВ «Фортеон Інвест», ТОВ «Вісталіон Трейд», ТОВ «Промстар Груп», ТОВ «Авалента», хоча сформував податковий кредит за такими операціями, що підтверджується відомостями податкових декларацій з податку на додану вартість. Під час судового розгляду справи представник позивача цих обставин не заперечував. Враховуючи викладене, суд виснував про безпідставність формування позивачем податкового кредиту з ПДВ по операціях з указаними контрагентами. Суд відхилив посилання позивача на те, що ним жодних дій, спрямованих на заниження податкових зобов`язань, не вчинялось, а ДП «ЗПМ» стало об`єктом шахрайських дій, та зазначив, що позивач не був позбавлений можливості відкоригувати показники, відображені в податкових деклараціях.

Суд першої інстанції погодився з висновками контролюючого органу про безпідставне невключення позивачем кредиторської заборгованості до складу доходу та зауважив, що означена заборгованість виникла у період з 2012 по 2016 рік включно і яка станом на початок перевірки не була погашена. Доказів переривання строків позовної давності матеріали справи не містять. Суд відхилив посилання позивача на приписи Закон № 540-ІХ, оскільки строк позовної давності щодо спірної кредиторської заборгованості минув до початку карантину.

З приводу заниження податкового зобов`язання з ПДВ на 196106 грн суд першої інстанції зауважив, що позивач не заперечує обставин того, що за наслідками інвентаризації встановлено нестачу 63 об`єктів основних засобів (з них, 54 об`єкта викрадено на суму 816660 грн) на загальну суму 980530 грн без ПДВ. Відтак, у позивача згідно з абзацом «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України виник обов`язок із донарахування податкових зобов`язань з ПДВ. Довід позивача про те, що йому не відомо, про які основні засоби йде мова, суд визнав безпідставними та зазначив, що повний перелік основних засобів у кількісному та вартісному вимірах наведено на аркуші 61 акта перевірки.

Посилаючись на усталену практику Верховного Суду, суд першої інстанції не знайшов підстав і для задоволення позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової служби України, ухвалене за результатами розгляду скарги позивача, оскільки саме по собі таке рішення не є юридично значимим для позивача, не має безпосереднього впливу на його суб`єктивні права та обов`язки.

Водночас, вирішуючи питання щодо правомірності донарахування податковим органом позивачу доходу за наслідками господарських операцій з ТОВ «Фортеон Інвест», ТОВ «Вісталіон Трейд», ТОВ «Промстар Груп», ТОВ «Авалента», ТОВ «Пром Форт», суд першої інстанції виснував, що матеріали справи не містять жодних доказів переходу права власності на товарно-матеріальні цінності чи оплату такого товару. Відсутні й докази того, що відбулося збільшення активу або зменшення зобов`язання.

Суд першої інстанції також визнав передчасними висновки контролюючого органу про безпідставне нарахування позивачем амортизаційних відрахувань на 35 об`єктів основних засобів, які не використовувались у господарській діяльності, на загальну суму 759320 грн. Суд зазначив, що акт перевірки не містить конкретного змісту порушення із зазначенням переліку таких основних засобів. Такий підхід відповідача до складення акта перевірки в цій частині суд першої інстанції визнав формальним та таким, що суперечить вимогам Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів документальних перевірок податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, та документування виявлених порушень, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 16 січня 2017 року № 23 (далі - Методичні рекомендації).

Переглянувши рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2023 року за апеляційною скаргою ГУ ДПС в частині задоволених позовних вимог, апеляційний суд в повній мірі погодився з висновками суду першої інстанції в цій частині.

Не погодившись з судовими рішеннями, ГУ ДПС звернулось з цією касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення судів та ухвалити нове про відмову в позові в повному обсязі.

З урахуванням доводів уточненої касаційної скарги скаржник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 5, 8 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290 (далі - НП(С)БО 15 «Дохід»), а саме наявності у платника податків обов`язку збільшити дохід у випадку реалізації товарно-матеріальних цінностей (у спірному випадку - на адресу ТОВ «Пром Форт», ТОВ «Фортеон Інвест»), що підтверджується самостійно зареєстрованими податковими накладними у ЄРПН. Крім того, скаржник наполягає, що ТОВ «Вісталіон Трейд», ТОВ «Промстар Груп», ТОВ «Фортеон Інвест», ТОВ «Авалента» не могли поставити позивачу товар, за наслідками отримання якого ДП «ЗПМ» сформував податковий кредит. За таких обставин скаржник наполягає, що згідно з вимогами пункту 5 НП(С)БО 15 «Дохід» відповідні суми мали бути віднесені позивачем до складу доходу як такі, що отримані безоплатно з джерела невідомого походження.

Скаржник також вважає відсутнім висновок Верховного Суду щодо застосування підпункту 138.3.2 пункту 138.3 статті 138 ПК України під час вирішення питання про правомірність здійсненого позивачем нарахування амортизаційних відрахувань на 35 об`єктів основних засобів, які не використовувалися в господарській діяльності. Наголошує, що суди попередніх інстанцій не дослідили оборотно-сальдові відомості, на підставі яких можна встановити, які саме об`єкти використовувалися в господарській діяльності.

Верховний Суд ухвалою від 21 листопада 2024 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС з метою перевірки доводів щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадку, передбаченому пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Позивач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався, що не є перешкодою для здійснення касаційного перегляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частин першої та третьої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Керуючись частиною третьою статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 353 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд, якщо судове рішення не підписано будь - яким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у судовому рішенні.

Згідно з частиною першою статті 241 КАС України (тут і далі - в редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції) судовими рішеннями є: ухвали; рішення; постанови.

Частина третя статті 241 КАС України передбачає, що судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Частинами першою, другою та третьою статті 243 КАС України передбачено, що суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу. У виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи. Складання повного тексту ухвали, залежно від складності справи, може бути відкладено на строк не більш як п`ять днів з дня оголошення вступної та резолютивної частин ухвали. Судове рішення, що містить вступну та резолютивну частини, має бути підписане всім складом суду і приєднане до справи.

Судове рішення (повне або скорочене) проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, негайно після виходу суду з нарадчої кімнати публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 250 КАС України).

За правилами частини сьомої статті 250 КАС України рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи.

Отже, за змістом наведених вище процесуальних норм як вступна та резолютивна частини рішення суду першої інстанції, так і його повний текст мають бути підписані усім складом суду, що був визначений Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою. При цьому ухвалення рішення або постанови при розгляді справи в судовому засіданні має місце у разі виконання у нарадчій кімнаті сукупності дій, що полягають у прийнятті, складенні у скороченій чи повній формі та його підписанні відповідним складом суду.

З матеріалів справи № 320/6886/23 слідує, що долучена до її матеріалів вступна та резолютивна частини рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2023 року, яка була оголошена під час розгляду справи у відкритому судовому засіданні, не підписана складом суду, а саме суддею Щавінським В. Р. (том 3 а.с.18). Для ухвалення рішення суд видалявся до нарадчої кімнати, після виходу з якої проголосив його вступну та резолютивну частини.

На вказане порушення норм процесуального права суд апеляційної інстанції уваги не звернув, наслідків, передбачених пунктом 5 частини третьої статті 317 КАС України не застосував.

Враховуючи, що скорочене рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2023 року не підписане суддею, який зазначений у судовому рішенні, відповідно до пункту 5 частини третьої статті 353 КАС України, судові рішення першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Аналогічна правова позиція відображена у постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року у справі № 620/161/19.

Відповідно до частини першої та четвертої статті 343 КАС України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов`язкове скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341 343 349 353 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області задовольнити частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2024 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення і не оскаржується.

СуддіМ.М. Гімон Л.І. Бившева В.П. Юрченко