ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 320/9860/23

адміністративне провадження № К/990/24518/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 18 травня 2023 року (суддя: Кушнова А.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2024 року (судді: Ключкович В.Ю., Беспалов О.О., Кузьмишина О.М.) у справі за позовом Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будрем-Сервіс Лімітед" про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі, -

у с т а н о в и в :

У квітні 2023 року Головне управління Державної податкової служби у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м.Києві, позивач) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будрем-Сервіс Лімітед" (далі - ТОВ "Будрем-Сервіс Лімітед", відповідач), у якому просило суд надати дозвіл на реалізацію майна відповідача, яке перебуває у податковій заставі, з метою погашення усієї суми податкового боргу боржника.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2023 року позовну заяву залишено без руху у зв`язку із несплатою судового збору та запропоновано позивачу у встановлений судом строк надати докази сплати судового збору за подання даного адміністративного позову.

У строк, визначений судом, позивач направив до суду клопотання про відкриття провадження, в якому зазначив, що відповідно до статті 5 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон №3674-VI) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику (його територіальні органи) в частині стягнення сум податкового боргу, заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування - звільнені від сплати судового збору.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18 травня 2023 року позовну заяву повернуто позивачу на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

За результатами апеляційного перегляду постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2024 року апеляційну скаргу ГУ ДПС у м. Києві залишено без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 18 травня 2023 року, - без змін.

Не погоджуючись з ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18 травня 2023 року та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2024 року, ГУ ДПС у м. Києві подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування пп. 20.1.34 п.20.1 ст. 20, п. 95.3, п. 95.4, ст. 95, ст. 102 Податкового кодексу України, просить скасувати оскаржувані рішення й направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції.

На обґрунтування вимог касаційної скарги її заявник вказує, що податкова застава в силу положень законодавства є заходом стягнення заборгованості, а оскільки він є відокремленим підрозділом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, а предметом позову є припинення податкової застави, то, відповідно, він як позивач підлягає звільненню від сплати судового збору на підставі п. 27 ч. 1 ст. 5 Закону №3674-VI.

Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.

Касаційний перегляд справи проведено в порядку письмового провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, оскаржувані судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до частини третьої статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Приписами частини першої статті 169 КАС України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Як свідчать матеріали справи, звертаючись до суду із позовною заявою, позивач не надав документ про сплату судового збору, оскільки вважав, що звільнений від його сплати на підставі положень пункту 27 частини першої статті 5 Закону №3674-VI.

Так, за приписами статей 1, 2 Закону №3674-VI судовий збір справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. Платниками судового збору є: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону №3674-VI судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів; у разі ухвалення судового рішення, передбаченого цим Законом.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законів України щодо приватизації державного і комунального майна, яке перебуває у податковій заставі, та забезпечення адміністрування погашення податкового боргу», який набрав чинності 25 листопада 2022 року, частину першу статті 5 Закону №3674-VI, доповнено пунктом 27 такого змісту: «центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи - в частині стягнення сум податкового боргу, заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом спору у даній справі є надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу або його частини за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, що не є тотожним стягненню податкового боргу, а тому колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що у розумінні п.27 ч. 1 ст. 5 Закону №3674-VI позивач не звільнений від сплати судового збору.

Колегія суддів зауважує, що п. 27 ч. 1 ст. 5 Закону №3674-VI законодавцем сформульовано чітко та однозначно, тобто у спосіб, що не викликає множинності його розуміння та не потребує додаткового тлумачення. При цьому, пункт 27 частини першої статті 5 Закону №3674-VI містить вказівку на звільнення податкового органу від сплати судового збору лише за подання позову про стягнення сум податкового боргу, а не будь-яких інших позовних заяв, які прямо чи опосередковано пов`язані зі стягненням сум узгоджених грошових зобов`язань платників податків. Розширювальне тлумачення цієї норми призвело б до звільнення державних органів від сплати судового збору без належної правової підстави, що по суті означало б порушення судом принципу рівності сторін шляхом надання незаконної переваги суб`єкту владних повноважень.

Отже, висновок судів попередніх інстанцій ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права і не спростований доводами касаційної скарги.

В аспекті інших доводів, якими позивач обґрунтовує касаційну скаргу, колегія суддів КАС ВС зазначає, що посилання заявника на необхідність врахування судами під час винесення оскаржуваних рішень приписів пп. 20.1.34 п.20.1 ст. 20, п. 95.3, п. 95.4, ст. 95, ст. 102 Податкового кодексу України також є помилковим, адже наведені вище норми не визначають правові засади справляння судового збору, а, відтак, не регулюють спірних правовідносин.

Таким чином, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень суди не допустили неправильного застосування норм матеріального права, чи порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень. У зв`язку з цим касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 18 травня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2024 року залишити без змін, а касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя І.Л. Желтобрюх

Судді О.В. Білоус

Н.Є. Блажівська