Постанова

Іменем України

07 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 322/196/19

провадження № 61-14753 св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сімоненко В. М. (суддя-доповідач)

суддів: Калараша А.А.,Мартєва С.Ю., Петрова Є.В., Штелик С.П.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Маяк»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Маяк» на рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 22 квітня 2019 року у складі судді Гасанбекова С.С. та постанову Запорізького апеляційного суду від 26 червня 2019 року у складі суддів Онищенка Е.А., Бєлки В.Ю., Кухаря С.В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Маяк» (Далі - ТОВ «Маяк») про визнання договору оренди від 20 грудня 2007 року, укладеного між ТОВ «Маяк» та ОСОБА_2 недійсним.

В обґрунтування позову посилався на те, що між ТОВ «Маяк» та його батьком ОСОБА_2 20 грудня 2007 року укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 5,63 гектари, кадастровий № 2323655100:09:009:0008, розташованої на території Новомиколаївської селищної ради Новомиколаївського району Запорізької області.

Договір оренди земельної ділянки укладено терміном на 10 років.

Пунктом 41 договору оренди земельної ділянки передбачено, що він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 (батько позивача) помер.

Зазначений договір земельної ділянки було зареєстровано у відділі Держкомзему у Новомиколаївському районі Запорізької області лише 26 грудня 2012 року, тобто після смерті його батька.

29 грудня 2010 року він отримав у приватного нотаріуса Новомиколаївського районного нотаріального округу Запорізької області Моргунова О.В. свідоцтво про право на спадщину за законом на вищезазначену земельну ділянку.

21 квітня 2015 року позивач в реєстраційній службі Новомиколаївського району Запорізької області зареєстрував право власності на спірну земельну ділянку з відкриттям розділу. З цього часу він отримав право власності на вищевказану земельну ділянку.

Враховуючи, що оспорюваний договір було зареєстровано через два роки після смерті його батька, ОСОБА_1 просив суд визнати його недійсним.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанції

Рішенням Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 22 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 26 червня 2019 року, позов задоволено.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 5,63 га., кадастровий номер 2323655100:09:009:0008, розташованої на території Новомиколаївської селищної ради Новомиколаївського району Запорізької області, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Маяк» 20 грудня 2007 року, зареєстрований у відділі Держкомзему у Новомиколаївському районі Запорізької області 26 грудня 2012 року за № 232365514001348.

Стягнуто з ТОВ «Маяк» на користь ОСОБА_1 768 грн. 40 коп. в рахунок відшкодування понесених ним судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що договір оренди землі від 20 грудня 2007 року було зареєстровано після смерті його сторони, після якої припинилася її цивільна правоздатність

Короткий зміст вимог касаційної скарги

30 липня 2019 року ТОВ «Маяк» звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 22 квітня 2019 рок та постанову Запорізького апеляційного суду від 26 червня 2019 року у якій просило судові рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 8 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

У серпні 2019 року до Верховного Суду надійшла справа №322/196/19.

Ухвалою Верховного Суду від 25 вересня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи касаційної скарги

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуваний договір надісланий до відділу Держкомзему Новомиколаївського району Запорізької області для державної реєстрації одразу після його підписання, ще за життя ОСОБА_2 , однак його не було зареєстровано у встановлений законодавством термін. Оскільки договір зареєстровано 26 грудня 2012 року то й термін його дії у відповідності до умов договору спливає через 10 років. На час підписання договору волевиявлення ОСОБА_2 на укладення договору було вільним та відповідало його внутрішній волі, оскільки за життя він не ставив питання про припинення договірних відносин, договір ним не оспорювався.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

05 вересня 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1 , у якому заявник, посилаючись за законність та обґрунтованість судових рішень, просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 22 квітня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 26 червня 2019 року без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

20 грудня 2007 року між ТОВ «Маяк» та ОСОБА_2 було укладено договір оренди належної останньому на праві власності земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 5,63 гектари, кадастровий № 2323655100:09:009:0008, розташованої на території Новомиколаївської селищної ради Новомиколаївського району Запорізької області терміном на 10 років.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

29 грудня 2010 року приватним нотаріусом Новомиколаївського районного нотаріального округу Запорізької області Моргуновим О.В. було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, за яким спадкоємцем вказаної земельної ділянки є ОСОБА_1

26 грудня 2012 року оспорюваний договір було зареєстровано у відділі Держкомзему у Новомиколаївському районі Запорізької області.

З 22 квітня 2015 року позивач ОСОБА_1 являється власником вищевказаної земельної ділянки, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, виданим 22 квітня 2015 року реєстраційною службою Новомиколаївського районного управління юстиції Запорізької області.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу (Далі - ЦПК України) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

(тут і далі законодавство на момент укладання договору оренди)

За змістом статті 11 Цивільного Кодексу України (Далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Цивільне право України та цивільне законодавство України передбачає декілька термінів, які за своїм правовим тлумаченням свідчать про виникнення зміну, припинення прав та обов`язків за правочинами або договорами учасників таких правочинів або/та договорів.

Так, положення статті 215 ЦК України визначають недійсність і нікчемність правочину; статті 651 ЦК України - зміну або розірвання договору, статті 638 ЦК України - укладення договору; статті 210 ЦК України-вчинення правочину тощо.

Відповідно до положень частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Отже, чинним законодавством визначено, що договір (зокрема його частина) може бути визнаний недійсним лише з підстав, передбачених законом та такі підстави повинні існувати на момент вчинення правочину.

Вільне волевиявлення учасника правочину, передбачене статтею 203 ЦК України, є важливим чинником, без якого неможливо укладення договору оренди земельної ділянки. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа.

Згідно з статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Крім того згідно статті 210 ЦК України, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

За статтею 640 ЦК України (в редакції на момент підписання договору оренди) якщо відповідно до акту цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Зміст зазначених норм цивільного права свідчить про те що з моменту, коли сторони договору, як виду правочину, дійшли згоди з усіх істотних умов цього договору такий договір вважається укладеним, якщо законом не визначено інший момент його укладення, зокрема реєстрацію договору та/або його нотаріальне посвідчення. У цьому випадку договір за цією редакцією статті 640 ЦК України вважався укладеним з моменту його реєстрації та/ або нотаріального посвідчення.

При цьому загальні вимоги до чинності правочину визначені положеннями статті 203 ЦК України.

Частиною другою статті 792 ЦК України передбачено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Законом України «Про оренду землі»

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що істотними умовами договору землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

При цьому права й обов`язки за договором, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення учасників при укладенні договору оренди земельної ділянки, набуваються лише після його державної реєстрації, як це передбачено статтями 18, 20 Закону України «Про оренду землі» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Аналіз змісту цих норм права дає підстави для висновку про те, що укладення правочину та його чинність можуть бути розірвані у часі та пов`язані з необхідність вчинити додаткові дії для настання можливості використання прав та виконання обов`язків визначених цим правочином.

При цьому визначальне значення має зміст норм матеріального права на момент підписання договору та умови договору щодо набуття чинності та щодо моменту укладання такого договору.

Недійсність правочину пов`язується з порушеннями, які мали місце під час саме укладання цього правочину.

Законодавством, яке діяло на час підписання договору, момент укладання договору визначалось одночасно з його реєстрацією (стаття 640 ЦК України), а відтак порушення які були допущені під час реєстрації договору є порушеннями, що мали місце під час його укладення.

Верховний Суд України вказував, що поняття «момент укладення договору» та «момент набрання чинності договором оренди земельної ділянки» різняться змістовим наповненням, а також можуть відрізнятися у часі, про що зазначено в мотивувальних частинах постанов Верховного Суду України від 19 лютого 2014 року у справі № 0426/14068/2012 (провадження № 6-162цс13) та від 13 червня 2016 року у справі № 570/3056/15-ц (провадження № 6-643цс16).

У ЦК України передбачено як визначення строку, так і початку перебігу строку та його закінчення.

Статтею 252 ЦК України вказано, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (частина перша статті 253 ЦК України).

Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку (частина 1 статті 254 ЦК України).

Переважна більшість правовідносин, які урегульовані нормами цивільного законодавства, є відносинами, у яких забезпечується правомірна поведінка їх суб`єктів та нормальна реалізація ними суб`єктивних прав і виконання суб`єктивних обов`язків.

Тому і строки у таких правовідносинах є строками здійснення суб`єктивних цивільних прав та виконання обов`язків.

З урахуванням положень статті 640 ЦК України щодо укладення договору та статті 18 Законі України «Про оренду землі» щодо набрання чинності договором оренди землі після його реєстрації можна зробити висновок, що сторони в договорі оренди землі мали право зазначати про момент початку перебігу та припинення дії вказаного договору, оскільки такі права прямо передбачені принципами та закріплені загальними нормами цивільного законодавства.

Разом з тим, якщо сторони не вказали про час (термін, календарну дату, подію) початку перебігу та закінчення строку договору, діють загальні правила, передбачені спеціальним Законом України «Про оренду землі», який прямо встановлював, що договір оренди земельної ділянки є укладеним з моменту його реєстрації та набирає чинності після його державної реєстрації.

Отже, для визначення початку перебігу та закінчення строку дії саме цього договору саме у цій справі має значення не момент його підписання, а момент вчинення реєстраційних дій, тобто внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень як єдиної державної інформаційної системи, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обтяження, суб`єктів речових прав, технічні характеристики об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об`єктів нерухомого майна, з якими закон пов`язує набрання чинності договору, а саме можливість реалізації сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків.

Оскільки моменти укладення договору та набрання ним чинності збігаються (частина друга статті 631 ЦК України), то моментом укладення договору оренди земельної ділянки на час дії зазначеної редакції частини третьої статті 640 ЦК України є саме його державна реєстрація, якщо сторони договору не передбачили у договорі інше, відповідно до частини третьої статті 631 ЦК України.

До такого ж правового висновку за подібних обставин справи щодо часу укладання договору оренди та його умов щодо набрання чинності після реєстрації дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17 (провадження № 14-338цс19).

Оскільки судами у цій справі у відповідності до пункту 41 договору встановлено, що він набуває чинності після його підписання та державної реєстрації, то й правових підстав вважати, що у сторін договору виникли права та обов`язки за цим договором до його реєстрації не має.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

У відповідності до частини четвертої статті 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, позивач обґрунтував позов фактом незаконної реєстрації цього договору після смерті орендодавця ОСОБА_1 03 червня 2010 року.

Отже, на момент реєстрації договору, а саме на момент закінчення процедури укладання договору та його реєстрації, були порушені положення цивільного законодавства про особу, як суб`єкта цивільних прав та обов`язків, оскільки виникненняправ та обов`язків за договором, стороною якого є померла особа законодавством не передбачено.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що у відповідності до положень статті 13 ЦК України сторони правовідносин повинні діяти добросовісно та у відповідності до звичаїв ділового обороту.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 січня 2020 року у справі № № 322/1178/17 (провадження № 14-338цс19).) зазначає, що обов`язок забезпечити державну реєстрацію договору оренди покладено на орендаря.

Згідно із частиною другою статті 90 ЗК України, порушені права власників земельних ділянок підлягають поновленню в порядку, встановленому законом.

У пункті «ї» частини першої статті 211 ЗК України передбачено, що порушенням земельного законодавства є, зокрема, ухилення від державної реєстрації земельних ділянок.

Суди мають керуватися вимогами пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України та враховувати загальні засади цивільного законодавства, зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Реєстрація договору оренди земельної ділянки через 5 років після його підписання вочевидь положенням закону України «Про оренду землі» не відповідає.

Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог про визнання договору недійсним, оскільки такий договір не набув чинності та його реєстрація, а відтак процедура завершення укладення договору, здійсненна після смерті однієї зі сторін договору.

Доводи касаційної скарги про перехід до спадкоємців прав і обов`язків за договором, як таким що допускає правонаступництво не можуть бути прийняті до уваги, оскільки у зв`язку з відсутністю реєстрації договору та його не укладанням права та обов`язки у спадкодавця не виникли.

Інші доводи касаційної скарги також не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду та не спростовують висновків суду, викладених у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення.

Оскаржувані судові рішення містять вичерпні висновки, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи, та обґрунтування щодо доводів сторін по суті позову, що є складовою вимогою частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Маяк» залишити без задоволення.

Рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 22 квітня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 26 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. М. Сімоненко

Судді: А. А. Калараш

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров

С. П. Штелик