Постанова

Іменем України

25 березня 2020 року

м. Київ

справа № 322/496/18

провадження № 61-989св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 ,

відповідачі: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області, у складі судді Шиш А. Б., від 30 вересня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду, у складі колегії суддів: Кочеткової І. В., Кримської О. М., Дашковської А. В., від 17 грудня 2019 року.

Короткий зміст позовної заяви та її обґрунтування

У травні 2018 року ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про встановлення факту батьківства та визнання спадкоємцем першої черги.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з 15 травня 2005 року по 14 вересня 2017 року вона проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу із ОСОБА_5 . Від спільного проживання ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_2 . За життя ОСОБА_5 визнавав себе батьком ОСОБА_2 . Основною перешкодою для запису

ОСОБА_5 в якості батька ОСОБА_2 у свідоцтві про народження стала та обставина, що на час народження сина вони не перебували у зареєстрованому шлюбі. Однак, не зважаючи на це, дотримуючись релігійних обрядів під час хрещення сина, у свідоцтві про хрещення були вірно зазначені відомості про сина, оскільки вона та ОСОБА_5 разом з`явились до церкви, та саме зі слів батька були записані прізвище та по батькові сина. В подальшому у них був намір офіційно зареєструвати свій шлюб та привести у відповідність документи, давши сину прізвище батька, внести зміни у свідоцтво про народження сина. Однак, у зв`язку із передчасною смертю ОСОБА_5 зробити це вони не встигли. Таким чином виникла ситуація, коли батько ще за життя визнав своїм сином ОСОБА_2 , і це підтверджується показаннями свідків, свідоцтвом про хрещення, характеристикою сина за місцем навчання. Однак мати померлого заперечує проти офіційного визнання ОСОБА_2 сином ОСОБА_5 , оскільки вважає себе єдиним спадкоємцем, яка може успадкувати майно після смерті сина. Враховуючи, що заповіт за життя ОСОБА_5 не склав, тому належне йому майно успадковується за законом, і відповідно без визнання ОСОБА_2 сином померлого ОСОБА_5 все спадкове майно в порядку спадкування перейде до ОСОБА_3 .

Посилаючись на зазначені обставини, уточнивши позовні вимоги, позивач просила суд встановити факт, що ОСОБА_5 , який помер

ІНФОРМАЦІЯ_2 , являється батьком ОСОБА_2 ,

ІНФОРМАЦІЯ_3 , та визнати ОСОБА_2 спадкоємцем першої черги спадкування після смерті ОСОБА_5 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Новомиколаївського районного суду Запорізької області

від 30 вересня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , являється сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що зібраними у справі доказами, у тому числі і висновком генотипоскопічного дослідження, встановлено як походження ОСОБА_2 від ОСОБА_5 , так і факт визнання останнім свого батьківства стосовно сина позивача.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Запорізького апеляційного суду від 17 грудня 2019 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 залишено без задоволення. Рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 30 вересня 2019 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши при цьому, що районний суд надав належну правову оцінку зібраним у справі доказам відповідно до статті 89 ЦПК України, з урахуванням інтересів дитини дійшов обґрунтованого висновку про доведеність факту батьківства померлого ОСОБА_5 відносно неповнолітнього ОСОБА_2 . Суд апеляційної інстанції відхилив доводи апеляційної скарги про те, що висновок судово-генетичної експертизи не може бути належним та допустимим доказом у справі, оскільки проведений установою, яка не має права проводити такі тести, вказавши, що ці доводи спростовуються наданими експертною установою документами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 просять скасувати оскаржені судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій ухвалили рішення про задоволення позову про визнання батьківства на підставі неналежних та недопустимих доказів. Суди не взяли до уваги пункт 3 Методичних рекомендацій «Використання ДНК-аналізу у судово-медичних експертизах речових доказів та експертизах спірного батьківства (материнства, підміні дітей)», відповідно до якого батьківство вважається доведеним, якщо його ймовірність складає не менше 99,99%. Суди не надали належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, не врахували, що висновок експерта не може вважатись допустимим доказом.

Судові рішення оскаржуються лише у частині задоволення позовних вимог. В іншій частині судові рішення касаційному перегляду не підлягають в силу вимог статті 400 ЦПК України.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2020 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.

Ухвалою Верховного Суду від 18 березня 2020 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

19 ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_2 , що підтверджується копією повторного свідоцтва про народження від 07 листопада 2006 року, серії НОМЕР_1 , виданого Барвінівською сільською радою Новомиколаївського району Запорізької області.

Матір`ю ОСОБА_2 є ОСОБА_1 , а батьком записаний ОСОБА_6

ОСОБА_1 на момент народження ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі не перебувала, що підтверджується актовим записом про розірвання шлюбу № 07 від 17 лютого 2006 року, здійсненим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Новомиколаївського районного управління юстиції у Запорізькій області 12 квітня 2006 року.

Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 03 квітня 2018 року у справі № 322/1090/17 встановлено, що запис про батька ОСОБА_2 в актовому записі про народження зроблено в порядку статті 135 СК України.

Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 стверджувала, що батьком її сина ОСОБА_2 є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженець с. Барвінівка Новомиколаївського району Запорізької області, з яким вона спільно виховувала та утримувала сина.

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_2 від 18 вересня 2017 року.

Ухвалою Новомиколаївського районного суду Запорізької області

від 05 липня 2018 року було призначено судово-генетичну експертизу, на вирішення якої поставлене питання чи є ОСОБА_5 батьком ОСОБА_2 . Проведення вказаної експертизи було доручене комунальній установі «Запорізьке обласне бюро судово - медичної експертизи» Запорізької обласної ради.

Відповідно до листа комунальної установи «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради від 16 серпня 2018 року в архіві судово-імунологічного відділення будь-яких зразків біологічного матеріалу від трупа ОСОБА_5 немає. У зв`язку з цим проведення експертизи є неможливим.

Ухвалою Новомиколаївського районного суду Запорізької області

від 12 листопада 2018 року було призначено судово-генетичну експертизу, на вирішення якої поставлені питання щодо вірогідності кровного споріднення між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 , та чи є ОСОБА_2 онуком ОСОБА_3 . Проведення експертизи було доручено експертам товариства з обмеженою відповідальністю «Мама Папа».

Згідно висновку генотипоскопічного дослідження від 02 травня 2019 року

№ 21620 імовірність біологічної патрилінейної спорідненості (на рівні

бабуся - онук) учасника ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , по відношенню до учасника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в рамках проведеного дослідження складає 98%.

У характеристиці на учня 6 класу комунального закладу «Терсянський навчально - виховний комплекс загальноосвітній навчальний заклад І - ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад» Новомиколаївської районної ради Запорізької області ОСОБА_2 батьком вказаної дитини зазначено ОСОБА_5 .

Свідок ОСОБА_7 пояснила суду, що вона з дитинства товаришувала з ОСОБА_5 З 2005 року ОСОБА_5 жив з ОСОБА_1 однією сім`єю по день своєї смерті. Вони вели спільне господарство. ОСОБА_5 ходив із сином ОСОБА_2 на свята, називав себе батьком дитини. В свідоцтві про хрещення ОСОБА_5 записаний батьком ОСОБА_2 , а, оскільки ОСОБА_5 був віруючою людиною, він вважав, що цього досить для підтвердження факту його батьківства.

Свідок ОСОБА_8 пояснила суду, що вона, як колишня голова Барвінівської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області та мешканка вказаного села, знає ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , і їй достовірно відомо, що вони жили однією сім`єю без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство. Вони почали спільно проживати ще до народження ОСОБА_2 , який називав ОСОБА_5 своїм батьком. ОСОБА_5 визнавав себе батьком дитини, займався його вихованням, часто був на святах у сина в навчальному закладі.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частини другої статті 125 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.

Відповідно до частини першої, другої статті 128 СК Україниза відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України.

Статтею 130 СК Українипередбачено, що у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статі 135 СК Українипри народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Тобто, передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства є запис про батька дитини у книзі записів народжень за вказівкою матері.

Рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах реєстрації актів цивільного стану (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі сукупності доказів. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК України, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.

Згідно зі статтею 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до частини першої статті 78 ЦПК Українисуд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

За змістом частини першої статті 102 ЦПК Українивисновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Вирішуючи спір, встановивши фактичні обставини справи, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, зокрема письмовим доказам й показам свідків, установивши, що відповідно до висновку генотипоскопічного дослідження від 02 травня 2019 року № 21620 ймовірність біологічної спорідненості (на рівні бабуся-онук) учасника ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , щодо учасника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , складає 98%, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батьком ОСОБА_2 .

Твердження заявника про те, що ТОВ «Мама-Папа» не надало підтвердження того, що в них є сертифікована лабораторія та фахівці відповідного рівня для проведення такої експертизи є безпідставними, оскільки відповідачі не скористалися своїм правом заявити клопотання про проведення повторної експертизи для усунення недоліків, які, на їхню думку, були допущені при проведенні експертизи.

Сумнівів у правильності висновку генотипоскопічного дослідження не встановлено, відповідачі не довели, що висновок є недостатньо обґрунтованим чи суперечить іншим матеріалам справи, чи істотно порушені норми процесуального права, які регламентують призначення і проведення експертизи.

Посилання касаційної скарги на те, що судами не взято до уваги, що батьківство вважається доведеним, якщо його ймовірність складає не менше ніж 99,99%, не можуть бути взяті до уваги, оскільки експертом встановлено ймовірність біологічної патрилінейної спорідненості (на рівні

бабуся - онук). Надавши оцінку висновку генотипоскопічного дослідження, показам свідків, копії свідоцтва про хрещення, копії листа комунальної установи «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради від 16 серпня 2018 року, суди дійшли обґрунтованого висновку про доведеність позовних вимог.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 05 лютого 2020 року у справі № 752/23356/17 (провадження № 61-11367св19).

Інші доводи касаційної скарги є ідентичними доводам, що були викладені заявниками у апеляційній скарзі, та є такими, що не спростовують правильність висновків судів по суті спору та зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявників з висновками судів щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права.

Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Керуючись статтями 400 402 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області

від 30 вересня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду

від 17 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович