Постанова

Іменем України

18 березня 2020 року

м. Київ

справа № 323/2196/17-ц

провадження № 61-46071св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , товариство з обмеженою відповідальністю «Преображенське»,

треті особи: реєстраційна служба виконавчого комітету Залізничної селищної ради Гуляйпільського району Запорізької області, Гуляйпільська державна нотаріальна контора Запорізької області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 12 квітня 2018 року у складі судді Плечищевої О. В. та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 18 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Крилової О. В., Воробйової І. А., Полякова О. З.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю «Преображенське» (далі - ТОВ «Преображенське»), треті особи: реєстраційна служба виконавчого комітету Залізничної селищної ради Гуляйпільського району Запорізької області, Гуляйпільська державна нотаріальна контора Запорізької області, про визнання безвідкличної довіреності та додаткової угоди до договору оренди землі недійсними та усунення перешкод у здійсненні права користування майном.

Позов мотивовано тим, що 02 листопада 2009 року між ним та

ТОВ «Преображенське» було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого останньому було передано в оренду земельну ділянку, площею 6, 8245 га, кадастровий номер 2323985500:02:001:0066, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Преображенської громади Оріхівського району Запорізької області, строком на десять років.

У 2010 році він був у скрутному матеріальному становищі, у зв`язку із чим звертався до відповідача з проханням щодо виплати йому наперед суми орендної плати, на що ТОВ «Преображенське» погодилось. При цьому він був зобов`язаний надати на ім`я директора ТОВ «Преображенське» чи то розписку, чи то довіреність, яка не повинна була мати негативних для нього наслідків.

Проте у 2015 році йому стало відомо про те, що у 2010 році ним була видано безвідкличну довіреність на ім`я ОСОБА_2 , строком дії 30 років, на підставі якої останнім 01 лютого 2016 року було укладено додаткову угоду

№ 1 до договору оренди від 02 листопада 2009 року, згідно якої продовжено строк оренди на 49 років.

Вважав, що директор ТОВ «Преображенське», скориставшись його скрутним становищем та похилим віком, шляхом обману змусив підписати довіреність, не давши ознайомитися з її змістом, та фактично заволодів його земельною ділянкою.

Вважав вказану довіреність такою, що суперечила вимогам чинного законодавства України, у зв`язку із чим 05 жовтня 2016 року вона була скасована.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просив суд довіреність, видану 20 травня 2010 року від його імені на ім`я ОСОБА_2 визнати недійсною з моменту її видачі та посвідчення, а також додаткову угоду

від 01 лютого 2016 року № 1 до договору оренди земельної ділянки

від 01 березня 2010, кадастровий номер 2323985500:02:001:0066, укладену Коростельовим О. Ю. від імені ОСОБА_1 на підставі вказаної довіреності з ТОВ «Преображенське» в особі директора Коростельова О. Ю., та застосувати наслідки недійсності правочину.

Короткий зміст рішень суду першої інстанції

Рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 12 квітня

2018 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що правочин є недійсним у разі недотримання умов його чинності, передбачених статтею 203 ЦК України, а саме: відсутність у сторін (сторони) необхідного обсягу цивільної дієздатності, відсутність волевиявлення учасника правочину та його невідповідність внутрішній волі учасника правочину, невідповідність форми вчиненого правочину вимогам закону, відсутність спрямованості волі учасників правочину на реальне досягнення обумовленого ним юридичного результату.

Позивачем не надано, а судом не здобуто належних доказів на підтвердження того, що він на момент видачі спірної довіреності помилявся щодо юридичного значення та наслідків цієї юридичної дії, оскільки похилий вій як такий не може бути достатньою підставою для підтвердження зазначеної обставини.

Разом з тим відсутні належні та допустимі докази того, що спірна довіреність видана під впливом тяжкої обставини, а тому суд першої інстанції вважав, що відсутні правові підстави для визнання оскаржуваної довіреності недійсною з урахуванням положень статей 215 216 225 226 ЦК України.

Короткий зміст постанов апеляційного суду

Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 18 вересня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 12 квітня 2018 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що під час розгляду справи суд першої інстанції забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Суд апеляційної інстанції вважав, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання безвідкличної довіреності та додаткової угоди до договору оренди землі недійсними та усунення перешкод у здійсненні права користування майном, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що такі вимоги не підлягають задоволенню, оскільки відсутні належні та допустимі докази порушень з боку відповідача, які потягли б за собою визнання обох правочинів недійсними.

При цьому суд першої інстанції правильно вважав, що позивач, посилаючись на те, що він не читав який документ підписує, не врахував того, що помилка внаслідок недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін, не є підставою для визнання правочину недійсним.

Також позивачем не надано, а судом не здобуто належних та допустимих доказів того, що відповідач вчинив правочин від його імені, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої від одночасно є.

Короткий зміст вимог касаційних скарг та їх доводи

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просив скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог у повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними, необґрунтованими й такими, що ухвалені з неправильним застосуванням норм чинного законодавства. Разом з тим, ОСОБА_1 вважав, що судами першої та апеляційної інстанцій неповно досліджено матеріали справи та не надано належно оцінки усім доказам.

Посилався на те, що він не мав наміру укладати з відповідачем договір оренди земельної ділянки, строком на 49 років. Видана спірна довіреність та укладений ОСОБА_2 від його імені договір оренди земельної ділянки не відповідали його дійсній волі.

Вважав, що видання безвідкличної довіреності від його імені на ім`я ОСОБА_2 було здійснено без будь-яких правових підстав, що суперечило нормам ЦК України.

Разом з тим посилався на те, що відповідно до положень частини третьої статті 328 ЦК України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, визначених законом. У зв`язку із чим вважав, що ОСОБА_2 , який є директором та засновником

ТОВ «Преображенське», не мав правових підстав для укладення спірної додаткової угоди до договору оренди землі від імені позивача, оскільки вчинив такий правочин від його імені опосередковано у власних інтересах, тобто прямо порушив заборону, встановлену частиною третьою статті 238 ЦК України.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із Оріхівського районного суду Закарпатської області.

У лютого 2019 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 05 березня 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ТОВ «Преображенське», треті особи: реєстраційна служба виконавчого комітету Залізничної селищної ради Гуляйпільського району Запорізької області, Гуляйпільська державна нотаріальна контора Запорізької області, про визнання безвідкличної довіреності та додаткової угоди до договору оренди землі недійсними та усунення перешкод у здійсненні права користування майномпризначено до розгляду.

Відзив на касаційні скарги учасники справи до суду не подали

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка, що розташована на території Новоселівської районної ради Оріхівського району Запорізької області, площею 6,8245 га, кадастровий номер 2323985500:02:001:0066, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку від 30 вересня 2009 року, серії ЯЖ № 494559 (а. с. 11).

02 листопада 2009 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Преображенське» було укладено договір оренди землі, який було зареєстровано 01 березня

2010 року в Оріхівському районному відділі ЗРФ «Центр Державного земельного кадастру» за № 041027500020, відповідно до умов якого вказаному підприємству було передано зазначену земельну ділянку на десять років в оренду (а. с. 112-117).

20 травня 2010 року ОСОБА_1 видав довіреність ОСОБА_2 , якою уповноважив останнього здавати в оренду належні йому на праві власності земельні ділянки, визначати на власний розсуд умови, ціну та строк договору оренди, отримувати орендну плату у грошовій, натуральній чи відробітковій формах у будь-яких розмірах чи сумах, передбачених договором оренди земельних ділянок. Ця довіреність була видана строком на 30 років з правом передоручення, та також включала надання

ТОВ «Преображенське» повноважень на представництво ОСОБА_1 в судових установах та інших компетентних органах та установах.

Вказана довіреність була посвідчена державним нотаріусом Гуляйпільської державної нотаріальної контори Горовою Я. О., та зареєстрована у реєстрі за № 1609 (а. с. 141).

01 вересня 2016 року, ОСОБА_1 отримав від ТОВ «Преображенське» грошову суму у розмірі 15 000,00 грн з призначення платежу як «орендна плата за 2016-2020 роки», що підтверджується видатковим касовим ордером від 01 вересня 2016 року (а. с. 108-109).

Діючи на підставі вказаної довіреності, ОСОБА_2 від імені позивача 01 лютого 2016 року уклав з ТОВ «Преображенське» додаткову угоду № 1 до договору оренди землі від 02 листопада 2009 року, зареєстрованого у відділі державної реєстрації Залізничної селищної ради Гуляйпільського району Запорізької області 08 серпня 2016 року за № 17132508, відповідно до умов якої ТОВ «Преображенське» отримало в оренду на 49 років належну позивачу земельну ділянку, кадастровий номер якої 2323985500:02:001:0066 (а. с. 118).

Від імені ТОВ «Преображенське» діяла ОСОБА_3 . на підставі довіреності

від 19 березня 2011 року № 869.

05 жовтня 2016 року ОСОБА_1 скасував довіреність від 20 травня 2010 року, що підтверджується заявою, яка посвідчена державним нотаріусом та зареєстрована у реєстрі за № 395 (а. с. 8-9).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із частинами першою, третьою статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Частиною третьою статті 244 ЦК України передбачено, що довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно із частинами першої, третьої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою і шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

При цьому статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину.

Частиною четвертою статті 249 ЦК України передбачено, що законом може бути встановлено право особи видавати безвідкличні довіреності на певний час. Безвідклична довіреність з корпоративних прав видається відповідно до закону, що регулює діяльність відповідних господарських товариств.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Отже, відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання безвідкличної довіреності недійсною, суд першої інстанції з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, встановивши, що оскаржувана довіреність була видана за загальним правилом, обґрунтовано вважав, що така довіреність не є безвідкличною.

При цьому судом було встановлено, що позивачем не надано, а судом не здобуто належних та допустимих доказів того, що він на час видачі спірної довіреності помилявся щодо юридичного значення та наслідків цієї юридичної дії, оскільки похилий вік як такий не може бути достатньою підставою для підтвердження зазначеної обставини.

Також, відсутні належні та допустимі докази на підтвердження того, що спірна довіреність була видана під впливом тяжкої обставини.

Разом з тим, ураховуючи те, що позивач на час надання оскаржуваної довіреності мав намір здавати земельну ділянку в оренду, бажав здавати її в оренду і на час розгляду справи і в судах попередніх інстанцій, проте іншому орендодавцю, дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для визнання оскаржуваної довіреності, якою ОСОБА_1 видав довіреність ОСОБА_2 , якою уповноважив останнього здавати в оренду належні йому на праві власності земельні ділянки, визначати на власний розсуд умови, ціну та строк договору оренди, отримувати орендну плату у грошовій, натуральній чи відробітковій формах у будь-яких розмірах чи сумах, передбачених договором оренди земельних ділянок, з урахуванням положень статей 215 216 225 226 233 ЦК України.

Разом з тим, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання додаткової угоди до договору оренди недійсною, суд першої інстанції з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із відсутності належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_2 вчинив оскаржуваний правочин від імені ОСОБА_1 у своїх інтересах або в інтересах іншої особи - ТОВ «Преображенське», представником якої він одночасно є.

Проте, з такими висновками суду Верховний Суд не може погодитись виходячи з наступного.

Відповідно до частин другої, третьої статті 238 ЦК України представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

За загальним правилом довірена особа, яка виступає від імені довірителя, зобов`язана діяти в її інтересах добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Звертаючись до суду з цим позовом та подаючи апеляційну скаргу, ОСОБА_1 посилався на те, що у відповідності до вимог частини третьої статті 238 ЦК України ОСОБА_2 не міг вчиняти оскаржуваний правочин від його імені, у зв`язку з тим, що він є директором та засновником ТОВ «Преображенське», а тому будь-який правочин, стороною в якому виступає це товариство, опосередковано створює інтерес для

ОСОБА_2 особисто, оскільки впливає на майновий стан товариства, створеного за рахунок його власності.

Відповідно до оскаржуваної додаткової угоди від 01 лютого 2016 року № 1 до договору оренди землі від 02 листопада 2009 року її було укладено шляхом підписання такої з боку орендодавця ОСОБА_2 як його представником на підставі оскаржуваної довіреності, а з боку орендаря

ТОВ «Преображенське» - також представником ОСОБА_3 на підставі довіреності.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_2 є одночасно засновником та керівником ТОВ «Преображенське».

Отже, укладена спірна додаткова угода до договору оренди землі

від 02 листопада 2009 року була укладена 01 лютого 2016 року ОСОБА_2 від імені позивача як орендодавця на підставі довіреності від 20 травня 2010 року, а також від імені ТОВ «Преображенське» як орендаря, шляхом реалізації ним як керівником повноважень, передбачених статутом товариства, а тому оскаржувана додаткова угода до договору оренди землі підлягає визнанню недійсною, оскільки підписуючи спірну угоду від імені позивача щодо зміни строку дії договору оренди землі на 49 років, Коростельов О. В. діяв в інтересах ТОВ «Преображенське» та у своїх власних інтересах як кінцевий беніфіціарний власник товариства.

Будучи засновником, кінцевим беніфіціарним власником товариства та керівником ТОВ «Преображенське», ОСОБА_2 при укладенні договору оренду землі діяв як представник від імені власника земельних ділянок недобросовісно, порушив вимоги частини третьої статті 238 ЦК України.

Вказані висновки узгоджуються із висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі 3 323/19/16-ц (провадження № 61-14514ск18), від 10 січня 2019 року у справі № 323/1550/17-ц (провадження № 61-40550св18), від 09 жовтня 2019 року у справі

№ 323/1827/17 (провадження № 61-9920св19).

Ураховуючи те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині вимог щодо визнання недійсною додаткової угоди до договору землі підлягають скасуванню з ухваленням в цій частині вимог нового рішення про задоволення цих вимог.

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Щодо судових витрат

Згідно із частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Отже, з ТОВ «Преображенське» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання касаційної скарги - 1 280,00 грн

(2560,00 грн/2).

Керуючись статтями 141 400 402 409 412 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 12 квітня

2018 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 18 вересня 2018 року в частині позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю «Преображенське», треті особи: реєстраційна служба виконавчого комітету Залізничної селищної ради Гуляйпільського району Запорізької області, Гуляйпільська державна нотаріальна контора Запорізької області, про визнання додаткової угоди до договору оренди землі недійсною скасувати.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю «Преображенське», треті особи: реєстраційна служба виконавчого комітету Залізничної селищної ради Гуляйпільського району Запорізької області, Гуляйпільська державна нотаріальна контора Запорізької області в частині визнання додаткової угоди до договору оренди землі недійсною задовольнити.

Визнати недійсною додаткову угоду від 01 лютого 2016 року № 1 до договору оренди землі від 02 листопада 2009 року, укладену між ОСОБА_2 від імені ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «Преображенське», на підставі якої державним реєстратором реєстраційної служби виконавчого комітету Залізничної селищної ради Гуляйпільського району Запорізької області було зареєстровано право оренди на земельну ділянку, загальною площею

6,8245 га, кадастровий номер 2323985500:02:001:0066.

Рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 12 квітня

2018 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 18 вересня 2018 року в частині позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю «Преображенське», треті особи: реєстраційна служба виконавчого комітету Залізничної селищної ради Гуляйпільського району Запорізької області, Гуляйпільська державна нотаріальна контора Запорізької області, про визнання безвідкличної довіреності недійсною залишити без змін.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Преображенське» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір за подання касаційної скарги - 1 280,00 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович