Постанова

Іменем України

19 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 324/1726/16

провадження № 61-14005св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи: Пологівська державна нотаріальна контора Запорізької області, приватний нотаріус Пологівського районного нотаріального округу Запорізької області Черкун Валентина Іванівна, ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Пологівського районного суду Запорізької області від 22 лютого 2019 року у складі судді Іванченка М. В. та постанову Запорізького апеляційного суду від 24 червня 2019 року у складі колегії суддів: Крилової О. В., Кухаря С. В., Полякова О. З.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Пологівська державна нотаріальна контора Запорізької області, приватний нотаріус Пологівського районного нотаріального округу Запорізької області Черкун В. І., ОСОБА_3 .

Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилась спадщина у вигляді земельної ділянки площею 7,29 га, що розташована на території Пологівської міської ради Пологівського району Запорізької області, яка належала спадкодавцю на підставі державного акта на право приватної власності на землю серія ІІІ-ЗП № 025246, виданого Пологівською районною державною адміністрацією Запорізької області 30 січня 2003 року, акт зареєстрований в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 4596.

ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження та копією свідоцтва про укладення шлюбу. ОСОБА_3 також є донькою померлого ОСОБА_4 та спадкоємцем першої черги за законом.

У встановлений законом строк ОСОБА_1 звернулася до державної нотаріальної контори для прийняття спадщини, на що отримала від нотаріальної контори повідомлення від 28 квітня 2016 року № 375/02-14 про те, що ОСОБА_4 було складено заповіт не на користь позивача, а на користь відповідача. Зазначала, що з початку 2015 року батько позивача систематично зловживав спиртними напоями до моменту смерті. За життя батько після 2010 року постійно казав, що він заповідає пай донькам у рівних частках, та про те, що він буде писати на когось заповіт намірів не висловлював, навіть рідним, які його доглядали та проживали по сусідству. Позивач зазначає, що згідно з показаннями свідків, у день складання заповіту - 19 листопада 2015 року з ранку вживав алкогольні напої та на поставлені питання не завжди відповідав правильно, іноді забував де він знаходиться та не пам`ятав деякі речі, які траплялися з ним. ОСОБА_4 знаходився під спостереженням сімейного лікаря Комунальної установи «Пологівський центр первинної медико-санітарної допомоги» з діагнозом ішемічна хвороба серця, дифузний кардіосклероз СН П А ст., гіпертонічна хвороба ІІ ст., риск 3. Позивач вважала, що за умови зловживання спиртними напоями та зазначених захворюваннях ОСОБА_4 за станом свого здоров`я не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними. Позивач зазначала, що оглянувши оспорюваний заповіт, нею встановлено, що почерк та підпис в оспорюваному заповіті не належить її батьку ОСОБА_4 .

Рішенням Пологівського районного суду Запорізької області від 22 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 24 червня 2019 року, в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що підстави для визнання заповіту недійсним відсутні, оскільки позивачем не надано доказів того, що спадкодавець на момент підписання заповіту не усвідомлював значення своїх дій та не мав можливості керувати ними в повному обсязі, до того ж на момент посвідчення спірного заповіту нотаріусом було дотримано всіх вимог чинного законодавства.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У липні 2019 року ОСОБА_1 із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Пологівського районного суду Запорізької області від 22 лютого 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 24 червня 2019 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 вказує на те, що судами було взято до уваги лише частину експертного висновку судової почеркознавчої експертизи, але не надано оцінку висновку експерта в тій частині, яка свідчить про те, що підписи ОСОБА_4 виконані під впливом відносно постійних, природних збиваючих факторів, серед яких можуть бути вікові зміни, хворобливий стан, тощо.

Також заявник вважає, що судами не надано належної оцінки показанням свідків про те, що ОСОБА_4 в день підписання заповіту перебував у стані алкогольного сп`яніння.

У серпні 2019 року приватним нотаріусом Пологівського районного нотаріального округу Запорізької області Черкун В. І. подано відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому просить відхилити указану касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, а вимоги касаційної скарги є безпідставними.

У вересні 2019 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому зазначила про відсутність підстав для скасування судових рішень, оскільки судами обох інстанцій надано належну оцінку доказам у справі і встановлено відсутність ознак, які б свідчили про виконання підписів ОСОБА_4 під впливом тимчасових збиваючих факторів.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи № 324/1726/16-ц з Пологівського районного суду Запорізької області, надано учасникам справи строк для подання відзиву.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України (тут і надалі в редакції чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки такі ухвалені з додержанням норм законодавства.

Фактичні обставини справи

Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , який був батьком позивача ОСОБА_1 та третьої особи ОСОБА_3 , що не заперечується особами, які беруть участь у справі. Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, до складу якої входить земельна ділянка площею 7,29 га, що розташована на території Пологівської міської ради Пологівського району Запорізької області.

Спадкодавцем ОСОБА_4 19 листопада 2015 року був складений заповіт, згідно з якого ним на випадок своєї смерті було зроблено таке розпорядження: «земельну ділянку площею 7,29 га, що розташована: Запорізька область Пологівський район Пологівська міська рада, яка належить мені на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЗП № 025246, виданого Пологівською районною державною адміністрацією Запорізької області 30 січня 2003 року, на підставі розпорядження Пологівської районної державної адміністрації від 28 листопада 2002 року № 957, акт зареєстровано в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 4596, заповідаю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків - НОМЕР_1 ».

Заповіт складений і підписаний в присутності двох свідків: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 і посвідчений приватним нотаріусом Пологівського районного нотаріального округу Черкун В. І., зареєстрований в реєстрі за № 3060. Заповіт підписаний заповідачем ОСОБА_4 та вчинений запис: «Прочитан о мною в голос. Звіт заповіту розумію. підпись власноручно ОСОБА_4 ».

Спадкоємець за заповітом ОСОБА_2 звернулася до Пологівської державної нотаріальної контори Запорізької області із заявою про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , за якою державним нотаріусом Дмитрієвою Н. П. 05 лютого 2016 року було заведено спадкову справу № 16/2016.

Згідно з висновком головного судового експерта Турбар О. М. Запорізького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ від 19 серпня 2017 року № 15-132, проведеної за клопотанням позивача, вбачається: «Досліджуваний рукописний текст, який починається словами «Прочитан … » та закінчується в графі « Підпис заповідача» словами «… ОСОБА_4 » в двох екземплярах заповіту від 19 листопада 2015 року, посвідченого Черкун В. І., приватним нотаріусом Пологівського районного нотаріального округу Запорізької області та зареєстрованого в реєстрі за №3060, виконаний ймовірно, ОСОБА_4 . Відповісти на питання в категоричній формі не виявилися можливим через недостатній обсяг порівняльного матеріалу. Рукописний текст, який починається словами «Прочитан … » та закінчується в графі « Підпис заповідача» словами «… ОСОБА_4 » в двох екземплярах заповіту від 19 листопада 2015 року, посвідченого Черкун В. І., приватним нотаріусом Пологівського районного нотаріального округу Запорізької області та зареєстрованого в реєстрі за № 3060, має деякі ознаки незвичності письма, які можуть бути характерними для текстів, виконаних особами похилого або літнього віку».

Згідно з висновком провідного судового експерта Смолій О. М. Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Заслуженого професора Бокаріуса М. С. за результатами проведення повторної судово-почеркознавчої експертизи від 05 грудня 2018 року № 15691, проведеної за клопотанням позивача, вбачається: «Підписи від імені ОСОБА_4 в: примірнику заповіту від 19 листопада 2015 року, складеного від імені ОСОБА_4 , посвідченого приватним нотаріусом Пологівського районного нотаріального округу Запорізької області Черкун В. І. та зареєстрованого в реєстрі за № 3060 (документ № 1), на зворотній стороні першого аркушу документа, в рядку «Підпис заповідача:», примірнику заповіту від 19 листопада 2015 року, складеного від імені ОСОБА_4 , посвідченого приватним нотаріусом Пологівського районного нотаріального округу Запорізької області Черкун В. І. та зареєстрованого в реєстрі за № 3060 (документ № 2), на зворотній стороні першого аркушу документа, в рядку «Підпис заповідача:» - виконані ОСОБА_4 під впливом відносно постійних природних збиваючих факторів, серед яких можуть бути вікові зміні, хворобливий стан тощо. Ознаки, які би свідчили про виконання цих підписів під впливом тимчасових збиваючих факторів (знаходження у стані алкогольного, наркотичного сп`яніння тощо), не проявилися». Питання відносно виконання рукописних записів не вирішувалося через не надання експерту більш значних за обсягом порівняльних матеріалів у вигляді вільних зразків почерку ОСОБА_4 в різнохарактерних документах.

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (стаття 1233 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 1248 ЦК України нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).

Відповідно до частин першої-третьої статті 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

Частиною четвертою статті 207 ЦК України визначено, що якщо фізична особа у зв`язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.

Статтею 1253 ЦК України передбачена можливість посвідчення заповіту при свідках, яке відбувається за бажанням заповідача. У випадках, встановлених абзацом третім частини другої статті 1248 і статтею 1252 цього Кодексу, присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов`язковою. Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю і не можуть бути: нотаріус або інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт; спадкоємці за заповітом; члени сім`ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом; особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому. У текст заповіту заносяться відомості про особу свідків.

Аналогічні положення містяться в Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5, чинної на момент посвідчення оспорюваного заповіту, за змістом пункту 157 якої заповіт має бути підписаний особисто заповідачем. Заповіт за дорученням заповідача може бути підписаний іншою фізичною особою лише у випадку, якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписати заповіт.

Частиною першою статті 203 ЦК України закріплено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (частина третя статті 203 ЦК України).

Загальні підстави недійсності правочину визначені статтею 215 ЦК України. Так, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Положеннями статті 1257 ЦК України передбачений вичерпний перелік підстав для визнання заповіту недійсним.

Відповідно до частин першої та другої вказаної норми, заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Таке ж положення міститься і у частині третій статті 203 ЦК України.

Отже, заповіт, як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів. Недійсними є заповіти: 1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; 2) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); 3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).

Частиною першою статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Тобто саме на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Встановивши, що оспорюваний заповіт підписано заповідачем особисто, в присутності двох свідків та посвідчено приватним нотаріусом, волевиявлення спадкодавця під час складання заповіту було вільним і відповідало його волі, а доказів про наявність порушень при посвідченні нотаріусом спірного заповіту ОСОБА_4 позивачем не надано, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову.

Посилання заявника у касаційній скарзі на неврахування судами попередніх інстанцій показань свідків про те, що ОСОБА_4 в день підписання заповіту перебував у стані алкогольного сп`яніння, є необґрунтованими, оскільки факт перебування особи в стані алкогольного сп`яніння не може встановлюватися показаннями свідків, натомість позивачем жодних медичних документів, які б свідчили, що ОСОБА_4 за життя мав психічні розлади чи зловживав спиртними напоями ані до суду першої інстанції ані до апеляційного суду надано не було, клопотань про призначення посмертної судово-психіатричної експертизи не заявляла, тому суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Доводи касаційної скарги про те, що судами не надано оцінку висновку експерта в тій частині, яка свідчить про те, що підписи ОСОБА_4 виконані під впливом відносно постійних, природних збиваючих факторів, серед яких можуть бути вікові зміни, хворобливий стан не заслуговують на увагу, оскільки як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, з огляду на природність таких факторів, вони не можуть бути підставою для недійсності заповіту.

Отже, всі вищевикладені доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не спростовують висновків судів по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судами порушено норми матеріального чи процесуального права, а направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 409 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Пологівського районного суду Запорізької області від 22 лютого 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 24 червня 2019 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик