ПОСТАНОВА
Іменем України
05 березня 2020 року
Київ
справа №324/996/18
адміністративне провадження №К/9901/26259/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Тацій Л.В.,
суддів: Рибачука А.І., Стеценка С.Г.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу №324/996/18
за позовом ОСОБА_1 до Пологівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної та матеріальної шкоди, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 в частині оскарження ухвал Третього апеляційного адміністративного суду від 09 січня 2019 року та від 18 березня 2019 року по справі № 324/996/18, -
в с т а н о в и в:
Установлені судами фактичні обставини справи, короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції
У травні 2018 року ОСОБА_1 (далі- позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Пологівського районного суду Запорізької області з адміністративним позовом до Пологівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому просила:
- зобов`язати відповідача нарахувати (з належним перерахунком) та сплатити невиплачену їй своєчасно пенсію з 01 жовтня 2011 року по теперішній час та продовжувати нараховувати і сплачувати позивачу належну пенсію безстроково;
-відшкодувати позивачу за рахунок відповідача матеріальну і моральну шкоду у сумі 880 107,30 грн.
Ухвалою Пологівського районного суду Запорізької області від 12.06.2018 справа за позовом ОСОБА_1 передана до Запорізького окружного адміністративного суду.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 10.07.2018 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху через несплату судового збору, встановлено позивачці строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом сплати судового збору протягом десяти днів від дня одержання ухвали суду.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 17.09.2019 позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу. Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що позивачем, у повному обсязі не усунуто недоліки позовної заяви, а саме, не сплачено судовий збір та відсутній ідентифікаційний код.
Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, позивач подала безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду апеляційні скарги.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 09 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 10 липня 2019 року- повернуто скаржнику без розгляду.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 10 липня 2019 року- повернуто скаржнику без розгляду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та провадження в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20.09.2019 касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвали Запорізького окружного адміністративного суду від 10 липня 2018 року та від 17 вересня 2018 року на ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 09 січня 2019 року та від 18 березня 2019 року по справі № 324/996/18 - залишена без руху.
На виконання вимог ухвали від 20.09.2019 позивачка 29.10.2019 направила до Верховного Суду виправлену касаційну скаргу, у прохальній частині якої зазначила, що просить скасувати ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 17.09.2019. Із касаційної скарги та виправленої скарги судом встановлено, що за їх змістом позивачка оскаржує ухвали Запорізького окружного адміністративного суду від 10 липня 2018 року та від 17 вересня 2018 року на ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 09 січня 2019 року та від 18 березня 2019 року по справі № 324/996/18.
Ухвалою Верховного Суду від 17.12.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою на ухвали Запорізького окружного адміністративного суду від 10 липня 2018 року та від 17 вересня 2018 року на ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 09 січня 2019 року та від 18 березня 2019 року.
Ухвалою від 04 березня 2020 року Верховний Суд призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження.
Верховний Суд ухвалою від 05.03.2020 касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 в частині оскарження ухвал Запорізького окружного адміністративного суду від 10 липня 2018 року та від 17 вересня 2018 року по справі № 324/996/18 - закрив.
У скарзі в частині оскарження ухвал Третього апеляційного адміністративного суду від 09 січня 2019 року та від 18 березня 2019 року ОСОБА_1 посилається на те, що вони постановлені з порушенням норм матеріального і процесуального права. Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права. Зокрема, скаржник наголошує, що з 15.12.2017 набрала чинності нова редакція КАС України та відповідно до статті 297 цього Кодексу, апеляційна скарга підлягала поданню безпосередньо до суду апеляційної інстанції, що і було здійснено відповідачем.
Відповідач відзив на касаційну скаргу не подав.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року N 460-IX (далі- Закон №460-IX, набрав чинності 08.02.2020) установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Касаційна скарга по справі № 324/996/18 подана у вересні 2019 року, розгляд касаційної скарги не закінчено до 08.02.2020, тому касаційна скарга розглядається в порядку, що діяв до набрання чинності Законом №460-IX (із застосуванням норм КАС України в редакції, чинній до 08.02.2020).
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статті 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, частини друга та четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону ухвали суду апеляційної інстанції не відповідають, а викладені у касаційній скарзі вимоги є обґрунтованими з огляду на наступне.
Згідно з частиною 1 статтею 297 КАС України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Водночас, підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Частиною 1 статті 186 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2017) визначено, що апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Отже, аналіз норми підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України дозволяє стверджувати, що структура першого речення цієї норми допускає її множинне тлумачення.
Європейський Суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження, тощо ("VOLOVIK v. UKRAINE", №15123/03, §45, ЄСПЛ, 06.12.2007).
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, але й до національних судів (рішення у справах "Каньєте де Хоньї проти Іспанії" (<…>), заява №55782/00, ECHR 2002-VIII; "Гору проти Греції" (№3) (Gorou v. Greece (no. 3)), заява №21845/03, від 22.06.2006; "Михолапа проти Латвії", заява №61655/00, від 31.05.2007).
У справах "Щокін проти України" (Shchokin v. Ukraine), заяви №23759/03 та 37943/06, рішення від 14.10.2010 та "Серков проти України" (Serkov v. Ukraine), заява №39766/05, рішення від 07.07.2011, Суд дійшов висновку що, по-перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі "якості" закону і не забезпечувало адекватного захисту осіб від свавільного втручання у права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування.
З огляду на наведене, Верховний Суду вважає, що особа, яка подає скаргу, вправі очікувати застосування норм процесуального законодавства (статті 297 КАС України, підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України), які надають їй право як безпосереднього подання апеляційної скарги до апеляційного суду, так і подання апеляційної скарги через місцевий суд.
Застосування принципу пропорційності при здійсненні судочинства вимагає такого тлумачення підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України, яке б гарантувало особі право на безпосереднє звернення із апеляційною скаргою до апеляційного суду відповідно до статті 297 КАС України, оскільки держава не вправі обмежувати права особи без мети захисту певного суспільного інтересу.
Верховним Судом неодноразово розглядались справи щодо подібних правовідносин, у яких було висловлено аналогічну правову позицію, а саме: від 19.07.2018 у справі №640/20036/17, від 26.09.2018 у справі №826/8873/16, від 20.12.2018 у справі №815/1402/18.
Частиною 1 статті 353 КАС України передбачено, що підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Таким чином, суд апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваних судових рішень порушив норми процесуального права, а саме, статті 297 КАС України, підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України, що є підставою для його скасування та направлення справи для продовження розгляду.
З матеріалів справи судом також встановлено, що після оскарження рішень суду апеляційної інстанції позивачкою в касаційному порядку, апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 17.09.2018 розглянута. За результатами розгляду апеляційної скарги постановою Третього апеляційного адміністративного суду 28.11.2020 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 17.09.2018 залишена без змін. Постанова Третього апеляційного адміністративного суду 28.11.2020 не є предметом оскарження в межах цього касаційного провадження по справі.
З огляду на наведене, касаційна скарга підлягає задоволенню, ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 09 січня 2019 року та від 18 березня 2019 року по справі № 324/996/18 -скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції зі стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 10.07.2018.
За положеннями статті 358 КАС України суд касаційної інстанції у випадках і порядку, встановлених статтею 249 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу.
Відповідно до частини другої статті 249 КАС у разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
Стосовно вимог позивачки щодо постановлення судом касаційної інстанції окремої ухвали, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що постановлення окремої ухвали є виключним правом суду і в конкретних практичних обставинах не вбачається підстав для її постановлення.
Керуючись п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону N 460-IX, ст. 349 353 355 356 358 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
п о с т а н о в и в:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 в частині оскарження ухвал Третього апеляційного адміністративного суду від 09 січня 2019 року та від 18 березня 2019 року по справі № 324/996/18- задовольнити.
Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 09 січня 2019 року по справі № 324/996/18- скасувати.
Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2019 року по справі № 324/996/18- скасувати.
Справу № 324/996/18 направити до Третього апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду в частині апеляційного оскарження ухвали Запорізького окружного адміністративного суду від 10.07.2018.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя- доповідач: Л.В. Тацій
Судді: А.І. Рибачука
С.Г.Стеценко