Постанова

Іменем України

10 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 325/1138/19

провадження № 61-2666 св 20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

представник позивача - адвокат Ковальов Дмитро Валерійович;

відповідач - Ботіївська сільська рада Приазовського району Запорізької області;

представники відповідача: адвокат Пшець Олександр Вікторович, адвокат Сполохов Євген Олександрович;

третя особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 24 січня 2020 року у складі колегії суддів: Кочеткової І. В., Кримської О. М., Дашковської А. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Ботіївської сільської ради Приазовського району Запорізької області, третя особа - ОСОБА_2 , про скасування дисциплінарного стягнення.

Позовна заява мотивована тим, що вона обіймає посаду директора Ботіївської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Ботіївської сільської ради Запорізької області (далі - Ботіївська ЗОШ І-ІІІ ступенів).

Розпорядженням виконуючого обов`язки сільського голови Ботіївської сільської ради Приазовського району Запорізької області ОСОБА_2 від 19 червня 2019 року № 135 їй оголошено догану за допущені порушення та помилки під час замовлення свідоцтв про здобуття базової загальної середньої освіти та зобов`язано здійснити відшкодування, заподіяні в результаті виявлених порушень.

Вважала, що стягнення накладене посадовою особою ради з перевищенням посадових повноважень, поза межами встановленого строку притягнення до дисциплінарної відповідальності та за відсутності будь-яких підстав для застосування стягнення. Технічні помилки при заповненні первинного електронного документу з прізвищами учнів для отримання атестатів були допущені відповідальним працівником навчального закладу 04 березня 2019 року, наступного дня ці помилки були виявлені і виправлені у передбачений законом спосіб, а майнова шкода відшкодована останнім у добровільному порядку.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд скасувати як незаконне розпорядження виконуючого обов`язки сільського голови Ботіївської сільської ради Приазовського району Запорізької області ОСОБА_2 від 19 червня 2019 року № 135 про застосування до неї дисциплінарного стягнення.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Приазовського районного суду Запорізької області від 07 листопада 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано незаконним та скасовано розпорядження від 19 червня 2019 року № 135 виконуючого обов`язки сільського голови Ботіївської сільської ради Приазовського району Запорізької області ОСОБА_2 «Про застосування дисциплінарного стягнення до директора Ботіївської ЗОШ І-ІІІ ОСОБА_1 ».

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у сільського голови відсутні повноваження щодо накладення на директора навчального закладу дисциплінарного стягнення. Помилка у написанні прізвищ та імені двох учнів при замовленні документів про базову загальну середню освіту була допущена не директором Ботіївської ЗОШ І-ІІІ ступенів ОСОБА_1 , а іншою відповідальною особою, шкідливі наслідки дисциплінарного проступку були своєчасно виявлені, усунені та відшкодовані.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Запорізького апеляційного суду від 24 січня 2020 року апеляційну скаргу Ботіївської сільської ради Приазовського району Запорізької області в особі представника - адвоката Пшеця О. В. задоволено.

Рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 07 листопада 2019 року скасовано, позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що сільський голова в межах своїх повноважень у відповідності до вимог трудового законодавства правомірно притягнув директора школи до дисциплінарної відповідальності, а тому висновки суду першої інстанції про обґрунтованість позову є такими, що не відповідають вимогам закону.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У лютому 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Запорізького апеляційного суду від 24 січня 2020 року й закрити провадження у справі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 березня 2020 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 325/1138/19 із Приазовського районного суду Запорізької області.

У березні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2021 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що розпорядження від 19 червня 2019 року № 135 про накладення на директора Ботіївської ЗОШ І-ІІІ ступенів ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення прийнято повноважною особою.

Вказувала, що відповідно до контракту з керівником комунального навчального закладу, укладеним між ОСОБА_1 та Ботіївською сільською радою Приазовського району Запорізької області на період з 10 квітня 2018 року по 09 квітня 2020 року (розділ 2), засновник має право притягати керівника до дисциплінарної відповідальності у випадках, передбачених статутом навчального закладу та законодавством. Відповідно до пунктів 1.1., 1.4. Статуту Ботіївської ЗОШ І-ІІІ ступенів навчальний заклад створений на підставі рішення сесії Ботіївської сільської ради, яка і є власником (засновником) навчального закладу. Згідно пункту 6.1. цього ж Статуту управління навчальним закладом здійснюється власником - Ботіївською сільською радою згідно Закону України «Про освіту». Директор навчального закладу призначається та звільняється з посади на підставі рішення сесії сільської ради за поданням відділу освіти районної державної адміністрації.

У зв`язку із наведеним вважала, що повноваження щодо накладення на неї, як на керівника загальноосвітнього навчального закладу, дисциплінарного стягнення є виключним повноваженням сесії Ботіївської сільської ради, а не сільського голови, тому оскаржуване розпорядження прийнято сільським головою з перевищенням наданих йому законом повноважень, а отже є незаконним.

Апеляційним судом не враховано, що розпорядженням Ботіївського сільського голови Приазовського району Запорізької області від 27 листопада 2019 року № 211 скасовано оскаржуване нею розпорядження про накладення дисциплінарного стягнення від 19 червня 2019 року № 135. Отже на час розгляду справи у суді апеляційної інстанції предмет спору був відсутній, тому апеляційний суд не врахував наявність підстав для закриття провадження, передбачених пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У квітні 2020 року представник Ботіївської сільської ради Приазовського району Запорізької області - адвокат Пшець О. В. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, у зв`язку з тим, що доводи скарги є безпідставними, а оскаржуване судове рішення є мотивованим, законним й ґрунтується на належних та допустимих доказах, судом апеляційної інстанції вірно застосовано норми матеріального та процесуального права щодо спірних правовідносин. Зазначав, що розпорядження щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності прийнято сільським головою в межах його повноважень та у відповідності до вимог трудового законодавства.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до пунктів 1.1., 1. 4. статуту Ботіївської ЗОШ І-ІІІ ступенів, Ботіївська ЗОШ І-ІІІ ступенів («Навчальний заклад») є спільною власністю територіальних громад сіл Ботіївської сільської ради («Власник) згідно рішення другої сесії Ботіївської сільської ради восьмого скликання від 11 січня 2017 року № 1а «Про приймання-передачу у власність Ботіївської територіальної громади Ботіївської ЗОШ І-ІІІ ступенів та КЗ «Приморсько-Посадський дошкільний навчальний заклад»; власником навчального закладу Ботіївська ЗОШ І-ІІІ ступенів є Ботіївська сільська рада («Уповноважений орган Власника»).

Встановлено, що ОСОБА_1 за результатами конкурсного відбору на заміщення вакантної посади директора Ботіївської ЗОШ І-ІІІ ступенів, який відбувся 27 березня 2018 року, визнана переможцем конкурсу (а. с.45-46).

Наказом (розпорядженням) Ботіївської сільської ради Приазовського району Запорізької області в особі сільського голови Чубуклієва М. С. від 03 квітня 2018 року № 31 ОСОБА_1 прийнято на посаду директора Ботіївської ЗОШ І-ІІІ ступенів з 10 квітня 2018 року по 09 квітня 2020 року, про що 10 квітня 2018 року з позивачем укладено відповідний контракт (а. с.12-16, 52).

04 березня 2019 року навчальним закладом було здійснено електронне замовлення на виготовлення свідоцтв про базову загальну середню освіту, в якому у прізвищі та імені двох учнів були допущені граматичні помилки (а. с. 21).

Наступного дня, 05 березня 2019 року, навчальним закладом було повторно оформлено електронне підтвердження замовлення на виготовлення документів про базову загальну середню освіту з правильним написанням прізвищ та імен випускників школи (а. с. 22-23).

13 червня 2019 року на адресу виконуючого обов`язки сільського голови Ботіївської сільської ради Приазовського району Запорізької області ОСОБА_2 надійшла доповідна записка інспектора органу адміністративного обслуговування освітою № 1 про допущені порушення та помилки під час замовлення свідоцтв про здобуття базової загальної середньої освіти. У доповідній записці йшлося про те, що під час замовлень свідоцтв про здобуття базової загальної середньої освіти для випускників 2019 року за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення ІВС «Освіта» адміністрацією Ботіївської ЗОШ І-ІІІ ступенів були допущені помилки в прізвищі та імені двох учнів. Допущена помилка стосовно учениці була виявлена навчальним закладом у період з 04 по 11 березня 2019 року. Про допущення помилки директор школи не повідомила сільську раду, а намагалася самотужки виправити ситуацію. При цьому директор не врахувала «Порядок замовлення документів про базову середню освіту та повну загальну освіту, видачі та обліку їх карток», затверджений наказом Міністерства освіти і науки України від 10 грудня 2013 року № 811. Про допущену помилку стосовно іншого учня навчальний заклад не повідомив сільську раду, помилка була виявлена інспектором органу адміністративного обслуговування освіти 13 червня 2019 року (а. с. 80).

У пояснювальній записці від 19 червня 2019 року ОСОБА_1 не заперечувала проти допущених помилок у написанні прізвища та імені двох учнів при замовленні документів про освіту та зазначила про своєчасне вжиття адміністрацією заходів щодо їх усунення (а. с. 30).

Розпорядженням від 19 червня 2019 року № 135 виконуючого обов`язки сільського голови Ботіївської сільської ради Приазовського району Запорізької області ОСОБА_2 директору Ботіївської ЗОШ І-ІІІ ступенів Ботіївської сільської ради Запорізької області ОСОБА_1 за допущенні порушення та помилки під час замовлення свідоцтв про здобуття базової загальної середньої освіти оголошено догану. Вказаним розпорядженням директора школи ОСОБА_1 зобов`язано здійснити відшкодування, заподіяні в результаті виявлених порушень, в порядку, встановленому чинним законодавством (а. с. 10).

Вартість виготовлення дублікатів документів про базову середню освіту відшкодована 13 червня 2019 року, що підтверджується банківськими документами про переказ коштів (а. с. 25-29). Платниками у банківських документах зазначені учні, у прізвищі та імені яких були допущені помилки.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до положень статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.

Статтею 147 КЗпП України визначено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Відповідно до частини першої статті 147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

Відповідно до вимог статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Отже, ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника, які полягають у порушенні або неналежному виконанні покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Разом з цим саме на роботодавця покладається обов`язок доказування фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, з яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена провина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Порядок застосування дисциплінарних стягнень визначено статтею 149 КЗпП України.

Відповідно до частин першої, другої статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення, при цьому за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган відповідно до частин третьої, четвертої статті 149 КЗпП України повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

При розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, у чому конкретно виявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок, тощо.

Частиною 2 статті 25 Закону України «Про освіту» визначено, що засновник закладу освіти або уповноважена ним особа укладає строковий трудовий договір з керівником закладу освіти, обраним у порядку, встановленому законодавством України та установчим документам закладу освіти.

За змістом частини першої, другої статті 26 Закону України «Про загальну середню освіту» в редакції від 28 вересня 2017 року, трудові відносини в системі загальної середньої освіти регулюються законодавством України про працю, Законом України «Про освіту», цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Керівник закладу загальної середньої освіти призначається на посаду та звільняється з посади рішенням засновника (засновників) закладу або уповноваженого ним (ними) органу. Керівник державного, комунального закладу загальної середньої освіти призначається на посаду за результатами конкурсного відбору.

Встановлено, що рішенням Ботіївської сільської ради Приазовського району Запорізької області від 16 лютого 2018 року № 42 затверджено Порядок призначення на посаду керівників загальноосвітніх закладів комунальної форми власності.

Пунктами 3, 4, 8, 9 Порядку визначено, що призначення керівників загальноосвітніх навчальних закладів здійснюється за результатами конкурсного відбору, що проводиться відповідного цього Порядку, шляхом укладання контракту. Підставою для проведення конкурсного відбору є розпорядження сільського голови, що призначає керівника навчального закладу. Конкурсна комісія протягом одного робочого дня після завершення вивчення поданих документів, мотивованого листа і перспективного плану розвитку навчального закладу надає претендентам та органу, що здійснює конкурсний відбір, висновок щодо результатів конкурсного відбору. На підставі висновку орган, що призначає керівника навчального закладу, укладає контракт з визначеним конкурсною комісією претендентом.

Встановлено, що ОСОБА_1 за результатами конкурсного відбору на заміщення вакантної посади директора Ботіївської ЗОШ І-ІІІ ступенів, який відбувся 27 березня 2018 року, визнана переможцем конкурсу. Наказом (розпорядженням) Ботіївської сільської ради Приазовського району Запорізької області в особі сільського голови Чубуклієва М. С. від 03 квітня 2018 року № 31 ОСОБА_1 прийнято на посаду директора Ботіївської ЗОШ І-ІІІ ступенів з 10 квітня 2018 року по 09 квітня 2020 року, про що 10 квітня 2018 року з позивачем укладено контракт.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки призначення ОСОБА_1 на посаду керівника навчального закладу у відповідності до вищевказаного Порядку і статті 26 Закону України «Про загальну середню освіту» відбулося за розпорядженням Ботіївської сільської ради Приазовського району Запорізької області в особі сільського голови Чубуклієва М. С. від 03 квітня 2018 року № 31 на підставі висновку конкурсної комісії, висновки суду першої інстанції про те, що сільський голова при видачі оскаржуваного розпорядження про притягнення позивача до дисциплінарної відповідності перевищив свої повноваження є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи і вимогам закону.

Та обставина, що статутом Ботіївської ЗОШ І-ІІІ ступенів передбачено призначення директора навчального закладу на підставі рішення сесії сільської ради за поданням відділу освіти (пункт 6.1. статуту), не є підставою для висновку про перевищення сільським головою своїх повноважень.

Судом апеляційної інстанції враховано, що статут Ботіївської ЗОШ І-ІІІ ступенів було затверджено 11 січня 2017 року, тобто до внесення змін у статтю 26 Закону України «Про загальну середню освіту» і до затвердження сільською радою Порядку призначення на посаду керівників загальноосвітніх закладів комунальної форми власності.

Фактично призначення позивача на посаду директора школи відбулося за процедурою, визначеною рішенням Ботіївської сільської ради від 16 лютого 2018 року № 42, яка узгоджується із частиною другою статті 26 Закону України «Про загальну середню освіту».

Крім того, відповідно до статті 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон) виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

За змістом частини першої, п`ятої статті 51 Закону виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень. Очолює виконавчий комітет сільської, селищної, міської ради відповідно сільський, селищний, міський голова, районної у місті ради -голова відповідної ради.

Виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради може розглядати і вирішувати питання, віднесені цим Законом до відання виконавчих органів ради (частина перша статті 52 Закону).

Відповідно до пункту «а» статті 32 Закону до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, управління закладами освіти, охорони здоров`я, культури, фізкультури і спорту, оздоровчими закладами, які належать територіальним громадам або передані їм, молодіжними підлітковими закладами за місцем проживання, організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення.

Статтею 26 Закону визначений перелік питань, які відносяться до компетенції сільських, селищних, міських рад, які вирішуються виключно на пленарних засіданнях, у якому вирішення питань з управління закладами освіти не передбачено.

Згідно частини першої, третьої статті 12 Закону сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об`єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста. Сільський, селищний, міський голова очолює виконавчий комітет відповідної сільської, селищної, міської ради, головує на її засіданнях.

Сільський, селищний, міський голова здійснює керівництво апаратом ради та її виконавчого комітету; здійснює інші повноваження місцевого самоврядування, визначені цим та іншими законами, якщо вони не віднесені до виключних повноважень ради або не віднесені радою до відання її виконавчих органів (пункти 7, 19 частини четвертої статті 42 Закону).

Відповідно до частини п`ятої статті 46 Закону Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Із системного аналізу наведених вище норм Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» слідує, що сесія сільської ради скликається поквартально. В період між сесіями ради від її імені повноваження реалізує виконавчий комітет як орган місцевого самоврядування. При цьому очолює виконавчий комітет сільський голова, який є головною посадовою особою територіальної громади та, відповідно, має право вирішувати питання, зокрема, щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності керівників комунальних закладів.

Врахувавши вказані норми, встановивши фактичні обставини справи на підставі досліджених доказів, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що сільський голова вправі видавати розпорядження про притягнення керівників навчальних закладів до дисциплінарної відповідальності.

Перевіряючи правомірність розпорядження про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, апеляційний суд виходив з того, щоположеннями укладеного сторонами контракту передбачено, що керівник навчального закладу у межах його повноважень організовує діяльність навчального закладу; перевіряє якість роботи працівників навчального закладу та організацію навчального процесу; вирішує інші питання, що згідно із законодавством, статутом навчального закладу належить до компетенції керівника (пункти 2.1.,2.2. контракту).

Процедура замовлення, видачі та обліку документів про освіту державного зразка, що виготовляються на основі фотокомп`ютерних технологій, визначаються Порядком замовлення, видачі та обліку документів про освіту державного зразка, видачі та обліку їх карток, затвердженим наказом Міністерства освіти і науки України від 10 грудня 2003 року № 811 (у редакції наказу Міністерства освіти і науки України від 13 серпня 2007 року № 737).

Пунктами 1.2.1., 1.2.2. цього Порядку передбачено, що документ про освіту державного зразка (далі - документ) - це персональні дані про освітній чи освітньо-кваліфікаційний рівень випускника навчального закладу України, які занесені в централізований банк даних Міністерства освіти і науки України та відтворені в пластиковій картці (далі - Картка). Дублікат картки - це другий примірник картки, який має однакову з оригіналом юридичну силу.

Згідно пунктів 2.7., 2.6. вказаного Порядку відповідальність за достовірність інформації, що подає навчальний заклад, несе його керівник. Керівник навчального закладу несе персональну відповідальність за правильність видачі документів і додатків до них, за зберігання документів та книги їх реєстрації відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до пунктів 2.5., 3.3., 3.11. цього Порядку визначено, що основою для створення первинних та виправлених документів, виготовлення їх карток і дублікатів карток є замовлення в електронному вигляді, створені за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення ІВС «ОСВІТА». Розбіжності, виявлені під час звірки даних, усуваються до завершення створення замовлення. Підтвердження замовлення заносяться у виробничі бази виконавця, після чого замовлення вважається прийнятим до виконання.

У разі потреби навчальний заклад корегує замовлення та подає зміни разом з паперовим підтвердженням для узагальнення і внесення їх у попереднє замовлення.

Замовлення на заміну документів та їх карток, строк розгляду заяв про заміну та інші дії щодо заміни документів та їх карток здійснюються відповідно до умов, зазначених у пунктах 5.6., 5.8., 5.9. Порядку, якими передбачено замовлення на виготовлення дубліката за встановленою формою, внесення відомостей про видачу дубліката до централізованого банку даних Міністерства освіти і науки України та до книги обліку виданих документів навчального закладу.

Отже, повторне замовлення свідоцтв про здобуття базової загальної середньої освіти не можна вважати виправленням помилки, допущеної при замовленні свідоцтва про здобуття базової середньої освіти.

Виявивши помилку у написанні прізвища та імені двох учнів, у порушення пунктів 3.3., 3.11. Порядку позивач не здійснила замовлення на заміну документу, не внесла відомості в установленому порядку про видачу дублікату, а на запит сільської ради від 15 травня 2019 року повідомила про відсутність зіпсованих документів про освіту (а. с. 79).

Врахувавши що Порядком замовлення, видачі та обліку документів про освіту державного зразка, видачі та обліку їх карток, затвердженим наказом Міністерства освіти і науки України від 10 грудня 2003 року № 811, саме на керівника навчального закладу покладено персональну відповідальність за достовірність інформації і правильність видачі документів про освіту, при повторному замовленні виправлених документів директором школи не дотримано процедури, визначеної Порядком, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність вини директора Ботіївської ЗОШ І-ІІІ ступенів ОСОБА_1 у неправильному написанні прізвища і імені двох учнів при оформленні замовлення на виготовлення документів про освіту.

Врахувавши, що про допущені порушення та помилки під час замовлення свідоцтв про здобуття базової загальної середньої освіти, які стали підставою для накладення на позивача дисциплінарного стягнення, відповідач дізнався 13 червня 2019 року із доповідної записки інспектора органу адміністративного обслуговування освітою № 1, а дисциплінарне стягнення накладено 19 червня 2019 року, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, що днем виявлення проступку є 13 червня 2019 року. Отже дисциплінарне стягнення застосовано до позивача у межах строків, визначених статтею 148 КЗпП України.

Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, з яким погоджується і суд касаційної інстанції.

Доводи касаційної скарги про те, що оскаржуване позивачем розпорядження про накладення на неї дисциплінарного стягнення від 19 червня 2019 року № 135 скасовано розпорядженням Ботіївського сільського голови Приазовського району Запорізької області від 27 листопада 2019 року № 211, у зв`язку з чим предмет спору відсутній, - не свідчать про неправомірність дій сільського голови при застосуванні до позивача дисциплінарного стягнення та не є підставою для закриття провадження у справі, оскільки вказане розпорядження прийнято на виконання рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 07 листопада 2019 року, яке не набрало законної сили та за результатами апеляційного перегляду скасовано.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанцій стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, постанову апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Запорізького апеляційного суду від 24 січня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович