Постанова

Іменем України

21 січня 2020 року

м. Київ

справа № 326/1573/18

провадження № 61-14793св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Кривцової Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Новоолексіївська сільська рада Приморського району Запорізької області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду Запорізької області у складі судді Чапланової О. М. від 24 січня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду у складі колегії суддів: Онищенка Е. А., Бєлки В. Ю., Кухаря С. В., від 19 червня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Новоолексіївської сільської ради Приморського району Запорізької області про тлумачення заповіту, визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилась спадщина, до складу якої увійшли всі належні останньому права та обов`язки. Вона є спадкоємцем померлого за заповітом, який посвідчено 24 квітня 2002 року секретарем Мануйлівської сільської ради Приморського району Запорізької області та зареєстровано в реєстрі за № 125.

Заповіт не змінений та не відмінений, про що секретарем Мануйлівської сільської ради 14 вересня 2006 року здійснено відповідний запис на звороті дублікату заповіту, який нею отриманий 14 вересня 2006 року замість втраченого оригіналу. Дублікат зареєстровано в реєстрі за № 286. Інших відомих спадкоємців померлого за законом чи за заповітом, в тому числі з правом на обов`язкову долю в спадщині, немає.

Спадщина складається із земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва: загальною площею 6,3673 га, кадастровий номер 2324883400:02:020:0005; загальною площею 0,3944 га, кадастровий номер 2324883400:02:036:0133; загальною площею 0,2943 га, кадастровий номер 2324883400:01:007:0448; загальною площею 0,1961 га, кадастровий номер 2324883400:01:007:0448.

Постановою державного нотаріуса Приморської державної нотаріальної контори Запорізької області від 28 березня 2013 року їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з ненадання нею документів для успадкування спадкового майна а ні за заповітом, а ні за законом. Зазначеною постановою нотаріуса встановлено, що на підтвердження спадкових прав нею до нотаріальної контори надано у якості правовстановлюючих документів на земельні ділянки державні акти на право власності на земельні ділянки, а заповітом померлого їй заповідано земельну частку (пай) розміром 7,05 умовно кадастрових гектарів, що знаходиться в колективній власності КСП «Прогрес» (ТОВ «Петрівське») на території Мануйлівської сільської ради Приморського району Запорізької області згідно сертифікату про право на земельну частку (пай) ЗП № 0133734, виданого Приморською районною державною адміністрацією Приморського району Запорізької області 26 вересня 1996 року на ім`я ОСОБА_2 .

Вказувала на те, що у 2005 році право власності на зазначені земельні ділянки оформлено ОСОБА_2 шляхом оформлення і отримання на своє ім`я державних актів від 30 листопада 2005 року на підставі та замість сертифікату про право на земельну частку (пай) ЗП № 0133734, виданого Приморською районною державною адміністрацією 26 вересня 1996 року. Через втрату вказаних державних актів було видано їх дублікати. На час звернення до суду з цим позовом правовстановлюючими документами на земельні ділянки є тільки дублікати державних актів. Сертифікат про право на земельну частку (пай) після видачі на його підставі державних актів вважається використаним і сили правовстановлюючого документу на земельні ділянки немає, в результаті чого унеможливлюється оформлення в нотаріальному порядку спадщини на підставі зазначеного заповіту.

Також вважала, що з метою захисту її права на оформлення спадщини, слід розтлумачити зміст зазначеного заповіту, оскільки на час складання заповіту на вказану земельну частку (пай) ще не було видано державних актів на земельні ділянки, очевидним є те що, складаючи заповіт на її користь, спадкодавець заповідав їй саме земельні ділянки, власником яких він став після заміни сертифікату на державні акти.

З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила розтлумачити заповіт ОСОБА_2 , посвідчений 24 квітня 2002 року секретарем Мануйлівської сільської ради Приморського району Запорізької області Матєвою Л. А. та зареєстрований в реєстрі за № 125, замість втраченого якого Мануйлівською сільською радою 14 вересня 2006 року видано дублікат, який зареєстровано в реєстрі за № 286, наступним чином: в частині посилання змісту заповіту на право на земельну частку (пай) згідно сертифікату ЗП №0133734, виданого Приморською районною державною адміністрацією 26 вересня 1996 року на 7,05 умовно кадастрових га, що знаходяться в колективній власності КСП «Прогрес» (ТОВ «Петрівське»), заповіт стосується земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва: загальною площею 6,3673 га, кадастровий номер 2324883400:02:020:0005, загальною площею 0,3944 га, кадастровий номер 2324883400:02:036:0133, загальною площею 0,2943 га, кадастровий номер 2324883400:01:007:0448, загальною площею 0,1961 га, кадастровий номер 2324883400:01:007:0448, розташованих на території Мануйлівської сільської ради Приморського району Запорізької області, на які спадкодавець мав право власності на день смерті і у зв`язку із оформленням права власності на земельні ділянки, які є похідними з земельної частки (паю) згідно сертифікату ЗП № 0133734, виданого Приморською райдержадміністрацією 26 вересня 1996 року на 7,05 умовно кадастрових га, що знаходились в колективній власності КСП «Прогрес» (ТОВ «Петрівське»); визнати за нею право власності в порядку спадкування після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 на вказані земельні ділянки.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Приморського районного суду Запорізької області від 24 січня 2019 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 19 червня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що текст заповіту щодо належного ОСОБА_2 права на земельну частку (пай), що підтверджується сертифікатом від 26 вересня 1996 року серії ЗП № 0133734, є чітким та зрозумілим. Згідно з заповітом, складеним ОСОБА_2 на користь позивача, спадкодавець заповів земельну частку (пай), що підтверджується сертифікатом від 26 вересня 1996 року серії ЗП № 0133734, а на дату набуття спадкодавцем у власність земельних ділянок право ОСОБА_2 на частку (пай), підтверджене сертифікатом, було припинене, а останній набув статус власника іншого майна (конкретних земельних ділянок) та його воля щодо таких ділянок у заповіті не висловлена, до заповіту не були внесені відповідні зміни щодо спадкового майна, а тому відсутні підстави для тлумачення заповіту та визнання за позивачем права власності на майно в порядку спадкування за заповітом.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позов.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Вказувала на те, що відповідач не заперечував проти задоволення позову та подав відповідну заяву, а тому суд помилково не застосував положення частини шостої статті 263 ЦПК України. Вказувала на те, що у звязку з відмовою у задоволенні її позовних вимог, спадкове майно залишається неоформленим, інших спадкоємців немає

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно з сертифікатом на право на земельну частку (пай) Серія ЗП № 0133734, виданим 26 вересня 1996 року, зазначений сертифікат на право на земельну частку (пай) видано громадянину України - члену колективного сільськогосподарського підприємства «Прогрес» Мануйлівської сільської ради Приморського району Запорізької області ОСОБА_2 , який проживає у с. Петрівка Приморського району Запорізької області, на підставі рішення Приморської райдержадміністрації від 12 вересня 1996 року № 471р в тому, що йому належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Прогрес» розміром 7,05 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості). Сертифікат зареєстрований 25 грудня 1997 року в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 314.

Відповідно до дублікату заповіту, виданого 14 вересня 2006 року секретарем Мануйлівської сільської ради Приморського району Запорізької області ОСОБА_1 та зареєстрованим в реєстрі за № 286, взамін утраченого заповіту, посвідченого 24 квітня 2002 року секретар Мануйлівської сільської ради, зареєстрованого в реєстрі за №125, ОСОБА_2 на випадок його смерті зробив таке розпорядження: земельну частку (пай) згідно сертифікату ЗП № 0133734, виданому Приморською райдержадміністрацією 26 вересня 1996 року на 7,05 умовно кадастрових га, що знаходяться в колективній власності КСП «Прогрес» (ТОВ «Петровське) він заповідає ОСОБА_1 .

Згідно з дублікатом державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЗП № 094281, виданим 21 листопада 2007 року замість державного акта серія ЗП № 067276 від 30 листопада 2005 року, зазначений державний акт видано ОСОБА_2 , який проживає: с. Петрівка Приморського району Запорізької області, і на підставі розпорядження голови Приморської райдержадміністрації від 02 жовтня 2003 року № 402 є власником земельної ділянки площею 6,3673 га в межах згідно з планом. Земельна ділянка розташована на території Мануйлівської сільської ради Приморського району Запорізької області. Цільове призначення (використання) земельної ділянки - ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010527801665. У плані меж земельної ділянки, доданому до вказаного акта, зазначений кадастровий номер земельної ділянки 2324883400:02:020:0005.

Відповідно до дублікату державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЗП № 138918, виданого 21 листопада 2007 року замість державного акта серія ЗП № 067069 від 30 листопада 2005 року, зазначений державний акт видано ОСОБА_2 , який проживає: с. Петрівка Приморського району Запорізької області, і на підставі розпорядження голови Приморської райдержадміністрації від 02 жовтня 2003 року № 402 є власником земельної ділянки площею 0,2943 га в межах згідно з планом. Земельна ділянка розташована на території Мануйлівської сільської ради Приморського району Запорізької області. Цільове призначення (використання) земельної ділянки - ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010527801664. У плані меж земельної ділянки, доданому до вказаного акта, зазначений кадастровий номер земельної ділянки 2324883400:01:007:0448.

Згідно із дублікатом державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЗП № 094307, виданим 21 листопада 2007 року замість державного акта серія ЗП № 077629 від 30 листопада 2005 року, зазначений державний акт видано ОСОБА_2 , який проживає: с. Петрівка Приморського району Запорізької області, і на підставі розпорядження голови Приморської райдержадміністрації від 02 жовтня 2003 року № 402 є власником земельної ділянки площею 0,3944 га в межах згідно з планом. Земельна ділянка розташована на території Мануйлівської сільської ради Приморського району Запорізької області. Цільове призначення (використання) земельної ділянки - ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010527801666. У плані меж земельної ділянки, доданому до вказаного акту, зазначений кадастровий номер земельної ділянки 2324883400:02:036:0133.

Відповідно до дублікату державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЗП № 153012, виданого 21 листопада 2007 року замість державного акту серія ЗП № 077874 від 30 листопада 2005 року, зазначений державний акт видано ОСОБА_2 , який проживає: с. Петрівка Приморського району Запорізької області, і на підставі розпорядження голови Приморської райдержадміністрації від 02 жовтня 2003 року № 402 є власником земельної ділянки площею 0,1961 га в межах згідно з планом. Земельна ділянка розташована на території Мануйлівської сільської ради Приморського району Запорізької області. Цільове призначення (використання) земельної ділянки - ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010527801663. У плані меж земельної ділянки, доданому до вказаного акту, зазначений кадастровий номер земельної ділянки 2324883400:02:035:0004.

Згідно з довідкою Приморського районного відділу земельних ресурсів Запорізького обласного головного управління земельних ресурсів Державного комітету України по земельним ресурсам від 13 грудня 2006 року державні акти на право власності на земельні ділянки ЗП № 077874; ЗП № 067069; ЗП № 067276; ЗП № 077629, видані на ім`я ОСОБА_2 взамін сертифікату на право на земельну частку (пай) ЗП № 0133734.

Відповідно до довідки Приморського районного відділу Запорізької регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» від 13 грудня 2006 року земельні ділянки, розташовані на території Мануйлівської сільської ради Приморського району Запорізької області, знаходились у власності ОСОБА_2 , мають такі обмеження: землю передано у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно з державними актами на право власності на земельні ділянки серія ЗП № 077874, ЗП № 067069, ЗП № 067276, ЗП № 077629, що зареєстровані Приморським районним відділом ЗРФ ДП «Центру ДЗК» в Книзі № 1 реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку по Мануйлівській сільській раді 30 листопада 2005 року за № 010527801663, № 010527801664, 010527801665, № 010527801666.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_2 проживав та був зареєстрований з 1942 року по день смерті по АДРЕСА_1 . Проживав сам. Спадкоємців немає.

28 березня 2013 року постановою державного нотаріуса Приморської державної нотаріальної контори Запорізької області відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельні ділянки, розташовані на території Мануйлівської сільської ради Приморського району Запорізької області, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , у зв`язку з тим, що підстави для успадкування земельних ділянок згідно з державними актами ЗП № 094281, ЗП № 153012, ЗП № 094307, ЗП № 138918 за заповітом відсутні, так як спадкодавець заповідав ОСОБА_1 земельну частку (пай) згідно з сертифікатом ЗП №0133734, а документів для успадкування зазначеного майна за законом не надано.

30 березня 2006 року за заявою ОСОБА_1 про прийняття спадщини за заповітом, яка на момент подачі заяви була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , заведена спадкова справа № 54/2006 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2

Будь-які інші спадкоємці померлого до Приморської державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини або відмову від її прийняття не звертались.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно зі статтями 1216 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтями 1217 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

У справі, що переглядається, установлено, що ОСОБА_2 заповів ОСОБА_1 земельну частку (пай) згідно з сертифікатом ЗП № 0133734, виданим Приморською райдержадміністрацією 26 вересня 1996 року на 7,05 умовно кадастрових га, що знаходяться в колективній власності КСП «Прогрес» (ТОВ «Петровське).

Відповідно до пункту 17 Перехідних положень ЗК України сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правостановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Сертифікат від 26 вересня 1996 року серії ЗП № 0133734 є погашеним.

Відповідно до статті 1254 ЦК України заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт. Заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним. Якщо новий заповіт, складений заповідачем, був визнаний недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встановлених статями 225 і 231 цього Кодексу. Заповідач має право у будь-який час внести до заповіту зміни. Скасування заповіту, внесення до нього змін провадяться заповідачем особисто. Скасування заповіту, внесення до нього змін провадяться у порядку, встановленому цим Кодексом для посвідчення заповіту.

У справі, що переглядається, установлено, що ОСОБА_2 за життя не скористався правом, передбаченим статтею 1254 ЦК України, згідно з якою заповідач мав право у будь-який час скасувати заповіт, скласти новий заповіт чи внести до заповіту зміни.

Відповідно до частин першої, другої статті 213 ЦК України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.

Відповідно до статті 1256 ЦК України тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями. У разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до статті 213 цього Кодексу.

Проте тлумачення заповіту судом не повинно змінювати волі заповідача, тобто підміняти собою сам заповіт. Суд не може брати на себе права власника щодо розпоряджання його майном на випадок смерті. Тлумачення заповіту є лише інструментом з`ясування волі заповідача після його смерті. Отже, суд, здійснюючи тлумачення заповіту, не повинен виходити за межі цього процесу та змінювати (доповнювати) зміст заповіту, що може спотворити волю заповідача.

Неточне відтворення в заповіті власної волі заповідача щодо долі спадщини може бути зумовлене, перш за все, неоднаковим використанням у ньому слів, понять та термінів, які є загальноприйнятими у сфері речових, зобов`язальних, спадкових відносин тощо. Цьому також можуть сприяти й певні неузгодженості між змістом окремих частин заповіту і змістом заповіту в цілому, що ускладнюють розуміння волі заповідача щодо долі спадщини.

При цьому, частина друга статті 213 ЦК України не допускає, щоб при тлумаченні правочину здійснювався пошук волі учасника правочину, який не знайшов відображення у тексті самого правочину при тлумаченні заповіту, не допускається і внесення змін у зміст заповіту, ураховуючи також, що заповіт - це особисте розпорядження фізичної особи щодо належного їй майна, яким вона відповідно до законодавства має право розпоряджатися на момент укладення заповіту.

Установивши, що текст заповіту щодо належного ОСОБА_2 права на земельну частку (пай), що підтверджується сертифікатом від 26 вересня 1996 року серії ЗП № 0133734, є чітким та зрозумілим, земельні ділянки: площею 6,3673 га, кадастровий номер 2324883400:02:020:0005, площею 0,3944 га, кадастровий номер 2324883400:02:036:0133, площею 0,2943 га, кадастровий номер 2324883400:01:007:0448, площею 0,1961 га, кадастровий номер 2324883400:01:007:0448, цільове призначення яких - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на час відкриття спадщини належали спадкодавцю на підставі державних актів на право приватної власності від 30 листопада 2005 року та його воля щодо таких ділянок у заповіті не висловлена, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для тлумачення заповіту.

Також суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність правових підстав для визнання за позивачем права власності на спірні земельні ділянки у порядку спадкування за заповітом, оскільки згідно з заповітом, складеним ОСОБА_2 на користь позивача, спадкодавець заповів земельну частку (пай), що підтверджується сертифікатом від 26 вересня 1996 року серії ЗП № 0133734, а на дату набуття спадкодавцем у власність земельних ділянок право ОСОБА_2 на частку (пай), підтверджене сертифікатом, було припинене, а останній набув статус власника іншого майна (конкретних земельних ділянок) та його воля щодо таких ділянок у заповіті не висловлена, до заповіту не були внесені відповідні зміни щодо спадкового майна та не складено новий заповіт на користь позивача щодо спірних земельних ділянок.

Доводи касаційної скарги про те, що суди не врахували заяву відповідача про визнання позову, є необґрунтованими з огляду на таке.

Так, згідно з заявою сільського голови Новоолексіївської сільської ради Приморського району Запорізької області від 16 січня 2019 року Новоолексіївська сільська рада Приморського району Запорізької області просила розглядати справу за відсутності представника, а також заперечень та претензій щодо позову не висловлює.

Частиною шостою статті 263 ЦПК України передбачено, що якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

Відповідно до частини четвертої статті 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Таким чином, суд не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи.

Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову, що в даному випадку відсутнє.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували.

Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів згідно з положеннями статті 400 ЦПК України.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду Запорізької області від 24 січня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 19 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Кривцова Б. І. Гулько Д. Д. Луспеник