Постанова

Іменем України

16 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 328/3137/17

провадження № 61-45291св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Долинська сільська рада Токмацького району Запорізької області, Міжрайонне управління у Токмацькому районі та м. Токмак Головного правління Держгеокадастру у Запорізькій області, Токмацька районна державна адміністрація,

третя особа - Токмацька державна нотаріальна контора,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 25 травня 2018 року в складі судді: Андрущенка О. Ю., та постанову апеляційного суду Запорізької області від 23 серпня 2018 року в складі колегії суддів: Маловічко С. В., Гончар М. С., Кочеткової І. В.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , Долинської сільської ради Токмацького району Запорізької області, Міжрайонного управління у Токмацькому районі та м. Токмак Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, Токмацької районної державної адміністрації, третя особа Токмацька державна нотаріальна контора, про визнання недійсним та скасування рішення Долинської сільської ради Токмацького району Запорізької області, визнання недійсним та скасування Державного акту на право приватної власності на землю, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 20 квітня 2000 року ОСОБА_1 відповідно до договору дарування набув право на земельну частку (пай) площею 6 умовних кадастрових гектарів на колишніх землях КСП ім. Котовського Токмацького району Запорізької області. В подальшому, реалізувавши своє право на виділення в натурі земельної частки (паю), позивач отримав державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗП № 025597, відповідно до якого набув у власність земельну ділянку площею 3,78 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Долинської сільської ради Токмацького району Запорізької області.

Згідно даних Державного земельного кадастру та Реєстру прав власності ОСОБА_2 набула у власність земельну ділянку площею 3,75 га на території Долинської сільської ради Токмацького району Запорізької області з кадастровим номером 2325280800:10:001:0056 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у зв`язку зі спадкуванням після ОСОБА_3 , яка 25 січня 2002 року отримала державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ІІІ-ЗП № 005900 на підставі рішення Долинської сільської ради № 3 від 14 листопада 2001 року.

В квітні 2017 року позивачем вирішено оформити належні йому земельні ділянки з присвоєнням їм кадастрових номерів, у зв`язку з чим він звернувся до ФОП ОСОБА_4 , яка повідомила, що оформити земельну ділянку, право на яку посвідчено державним актом серії ІІ-ЗП № 025597, неможливо, оскільки вона належить ОСОБА_2 . З`ясувалось, що за своїми координатами земельна ділянка ОСОБА_2 та його земельна ділянка повністю накладаються одна на одну.

Позивач зазначав, що оскільки ним отримано державний акт на право власності на спірну земельну ділянку раніше, ніж спадкодавцем відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 , то його право власності на земельну ділянку суттєво порушується, оскільки вона фактично вилучена у нього.

ОСОБА_1 просив:

визнати недійсним та скасувати рішення Долинської сільської ради від 14 листопада 2001 року № 3;

визнати недійсним та скасувати державний акт на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЗП № 005900, виданий 25 січня 2002 року Долинською сільською радою на ім`я ОСОБА_3 , що посвідчує право власності на земельну ділянку площею 3,75 га на території Долинської сільської ради Токмацького району Запорізької області;

визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право на спадщину від 09 березня 2011 року № 537, видане на ім`я ОСОБА_2 на спадкове майно після смерті померлої ОСОБА_3 ;

визнати недійсним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 35991113 від 05 липня 2017 року, видане державним реєстратором Токмацької районної державної адміністрації;

зобов`язати Міжрайонне управління у Токмацькому районі та м. Токмак Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 2325280800:10:001:0056.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 25 травня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Скасовано державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером № 2325280800:10:001:0056 та зобов`язано Міжрайонне управління у Токмацькому районі та м. Токмак Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області внести відомості до Державного земельного кадастру про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером № 2325280800:10:001:0056.

Визнано недійсним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 35991113 від 05 липня 2017 року державного реєстратора Токмацької районної державної адміністрації.

Скасовано свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 09 березня 2011 року, яке зареєстроване в реєстрі за № 537, відповідно якому ОСОБА_2 успадкувала після смерті ОСОБА_3 земельну ділянку площею 3,27 га, кадастровий номер 2325280800:10:001:0056.

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 отримав у власність земельну ділянку площею 3,78 га на території Долинської сільської ради Токмацького району Запорізької області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва 12 лютого 2001 року, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на земельну ділянку серії ІІ ЗП № 025597, виданий 12 лютого 2001 року, в той час, як ОСОБА_3 отримала у власність земельну ділянку площею 3,75 га, що знаходиться на території Долинської сільської ради Токмацького району Запорізької області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва 25 січня 2002 року на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЗП № 005900. Під час виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_2 , яка виготовлялася ФОП ОСОБА_4 , остання через незнання щодо наявності в ОСОБА_1 права власності на дві земельні ділянки, а не на одну, з врахуванням вже відведеної земельної ділянки за Державним актом на право приватної власності на землю серії ІІ ЗП № 025598 було визначено межі земельної ділянки ОСОБА_2 , які з врахуванням Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ ЗП № 025597 ні ім`я ОСОБА_1 повністю співпали. Як в державному акті на право власності на землю на ім`я ОСОБА_5 серії ІІІ-ЗП № 005900, виданого 25 січня 2002 року, так і в державному акті на право приватної власності на землю на ім`я ОСОБА_1 серії ІІ ЗП № 025597 суміжний землекористувач вказаний ОСОБА_1 . Крім цього, суду не надано жодних доказів на обґрунтування незаконності отримання земельної ділянки ОСОБА_3 , а скасування вказаного рішення сільської ради та державного акту, позбавить особу права на свою правомірно набуту власність - земельну ділянку.

Суд першої інстанції вказав, що позовні вимоги з приводу скасування свідоцтва про право на спадщину від 09 березня 2011 року № 537, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 35991113 від 05 липня 2017 року та скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 2325280800:10:001:0056 та зобов`язання міжрайонного управління у Токмацькому районі та м. Токмак внести відомості до Державного земельного кадастру підлягають задоволенню з наступних підстав. Під час виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки в натуру (на місцевості) на земельну ділянку з кадастровим номером 2325280800:10:001:0056 внаслідок помилки сформовані координати та поворотні точки вказаної земельної ділянки, які повністю співпадають із земельною ділянкою ОСОБА_1 відповідно до державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ ЗП № 025597, яку у власність він отримав раніше. Тому з метою захисту права позивача вільно користуватися та розпоряджатися своєю власністю, суд вважав такі позовні вимоги обґрунтованими.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Запорізької області від 23 серпня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 25 травня 2018 року у цій справі скасовано в оскарженій ОСОБА_1 частині та ухвалено нове рішення в цій частині.

Скасовано Державний акт на право приватної власності на землю серія ІІІ-ЗП № 005900, виданий 25 січня 2002 року Долинською сільською радою на ім`я ОСОБА_5 , що посвідчує право приватної власності на земельну ділянку площею 3,75 га, розташовану на території Долинської сільської ради Токмацького району Запорізької області.

В іншій оскарженій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 має Державний акт про право власності ІІ-ЗП № 025598 на земельну ділянку, яка знаходиться у власності ОСОБА_2 та яку вона успадкувала в 2010 року після смерті ОСОБА_3 , яка також мала Державний акт про право власності ІІІ-ЗП № 005900 на цю ж земельну ділянку, який видано на рік пізніше, ніж позивачу. Тобто ОСОБА_3 земельна ділянка саме в цих координатах була надана з порушенням вимог чинного земельного законодавства, оскільки була вже занята, та без вилучення у первісного власника із виплатою йому відповідної компенсації.Тому саме права ОСОБА_1 були порушені з моменту видачі Державного акту на ту ж ділянку ОСОБА_3 , про що позивач не знав, оскільки ОСОБА_3 за життя земельною ділянкою не користувалась, передавши її в оренду ОСОБА_1 , та останній користувався одразу трьома земельними ділянками двома своїми, які є суміжними, та вільною, яка межувала з його спірною ділянкою, вважаючи її належною ОСОБА_3 , за які сплачував відповідний податок за землю до 2017 року. Скасувавши рішення про державну реєстрацію та саму державну реєстрацію спірної земельної ділянки з кадастровим номером 2325280800:10:001:0056 за ОСОБА_2 , а також видане на її ім`я свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 , суд не зважив на те, що у відповідача поновлюється право на спадкування на підставі державного акту про право власності на цю земельну ділянку на ім`я ОСОБА_3 , згідно з планом у якому її конфігурація і місце розташування продовжують збігатись з земельною ділянкою, що належить на праві власності позивачу згідно з його державним актом. За таких обставин, спір між сторонами фактично не вирішується, оскільки у кожного з них залишаються два рівноцінні державні акти про право власності на одну і ту ж земельну ділянку. Враховуючи отримання ОСОБА_1 першим права власності на спірну земельну ділянку за рік до набуття такого права ОСОБА_3 , та за відсутності доказів про незаконність набуття позивачем у власність саме спірної земельної ділянки та щодо незаконності видачі йому Державного акту ІІ-ЗП № 025598, а також з урахуванням фактичного визнання відповідачем того факту, що позивач має право на дві земельні ділянки у контурі 546 схеми поділу земель КСП ім. Котовського, спір можливо вирішити лише шляхом скасування Державного акту ІІІ-ЗП № 005900 на ім`я ОСОБА_3 .

Аргументи учасників справи

У вересні 2018 року ОСОБА_2 подала касаційну скаргу, в якій просила; скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог позивача, постанову апеляційного суду і змінити рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог позивача зазначивши про відмову в задоволенні позовних вимог позивачу в повному обсязі; стягнути з позивача судові витрати При цьому, посилалася на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували, що матеріали справи не містять схеми виділення паїв в натурі, не містять схеми поля. Таким чином не містять достатньо доказів для задоволення вимог позивача. Державний акт ОСОБА_3 виготовлена технічна документація раніше і тому на його державний акт технічна документація не може бути зареєстрована, оскільки йде 100% перетин. Хоча за датами замовлення позивач був першим замовником. Технічна документація ОСОБА_1 виготовлена зі значними помилками: в державному акті ОСОБА_1 серії ІІ-ЗП № 025597 значиться розмір земельної ділянки 3,78 га, а технічна документація виготовлена на розмір земельної ділянки 3,75 га. В додатках технічної документації є додаток 1 «список межових знаків, переданих на зберігання». В цьому списку відсутній абрис межових знаків, а в технічній документації ОСОБА_2 він є.

Аналіз доводів та вимог касаційної скарги свідчить, що ОСОБА_2 оскаржуються судові рішення в частині задоволених позовних вимог про: скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером № 2325280800:10:001:0056 та зобов`язання Міжрайонне управління у Токмацькому районі та м. Токмак Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області внести відомості до Державного земельного кадастру про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером № 2325280800:10:001:0056; визнання недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 35991113 від 05 липня 2017 року; скасування свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 09 березня 2011 року; скасування державного акту на право приватної власності на землю серія ІІІ-ЗП № 005900, виданого 25 січня 2002 року Долинською сільською радою на ім`я ОСОБА_5 ; судових витрат. В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються.

У грудні 2018 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить в задоволенні касаційної скарги відмовити в повному обсязі.

Відзив мотивований безпідставністю та необґрунтованістю доводів касаційної скарги. Зазначає, що про порушення свого права власності на земельну ділянку та про наявність двох державних актів на одну земельну ділянку, ОСОБА_1 дізнався лише у 2017 році, коли ОСОБА_2 скосила вирощений ОСОБА_1 врожай пшениці. При чому ОСОБА_1 безперешкодно користувався земельною ділянкою на протязі з 2001 року по 2017 рік. Державний акт на право приватної власності на землю серія ІІ-ЗП № 025597, виданий на ім`я ОСОБА_1 є дійсним і на теперішній час не оспорюється будь-якою особою в судах. Оскільки ОСОБА_2 скосила врожай вирощений ОСОБА_1 та продовжує чинити перешкоди у користуванні земельною ділянкою, яка знаходиться у власності ОСОБА_1 то таке право власності підлягає судовому захисту та відновленню. Відповідачка зазначає, що виділення Долинською сільською радою земельних ділянок у власність громадян відбувалось одночасно. Проте, така інформація спростовується інформацією розміщеною в державних актах. Так, у державному акті на право приватної власності на землю серія ІІ-ЗП № 025597, виданий на ім`я ОСОБА_1 зазначається, що він виданий 12 лютого 2001 року та на підставі рішення Долинської сільської ради від 21 грудня 2000 року. В той же час, у державному акті на право приватної власності на землю серія ІП-ЗП 005900, зазначається він виданий 25 січня 2002 року та на підставі рішення Долинської сільської ради від 14 листопада 2001 року.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 15 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 13 грудня 2018 року клопотання ОСОБА_2 про зупинення виконання рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 25 травня 2018 року та постанови апеляційного суду Запорізької області від 23 серпня 2018 року задоволено частково. Зупинено виконання постанови апеляційного суду Запорізької області від 23 серпня 2018 року в частині стягнення судових витрат в розмірі 2 880 грн з ОСОБА_2 до закінчення її перегляду у касаційному порядку. У задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення виконання рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 25 травня 2018 року та постанови апеляційного суду Запорізької області від 23 серпня 2018 року в іншій частині відмовлено.

У пункті 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2020 року: клопотання ОСОБА_1 про продовження строку на подання відзиву задоволено; продовжено ОСОБА_1 строк на подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_2 ; справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 19 квітня 2000 року ОСОБА_6 успадкувала після смерті ОСОБА_7 право на земельну частку (пай) в розмірі 6 умовних кадастрових гектарах, що знаходяться в КСП ім. Котовського Токмацького району Запорізької області;

Згідно договору дарування від 20 квітня 2000 року, зареєстрованого за № 1126, ОСОБА_6 подарувала ОСОБА_1 право на земельну частку (пай), посвідчену сертифікатом серії ЗП № 0124256, виданого Токмацькою райдержадміністрацією 19.04.2000 року, площею 6 умовних кадастрових гектарах;

На підставі рішення Долинської сільської ради Токмацького району Запорізької області від 21 грудня 2000 року № 6 та вказаного сертифікату на земельну частку (пай) серії ЗП № 0124256 позивач отримав Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ІІ ЗП № 025598 площею 3,78 га на території Долинської сільської ради Токмацького району Запорізької області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 3,78 га на території Долинської сільської ради Токмацького району Запорізької області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на земельну ділянку серії ІІ ЗП № 025597, виданого12 лютого 2001 року. Вказана земельна ділянка набута позивачем на підставі рішення Долинської сільської ради Токмацького району Запорізької області від 21 грудня 2000 року № 6.

Відповідно до Державних актів на право приватної власності на землю серії ІІ ЗП № 025598 та серії ІІ-ЗП № 025597 земельні ділянки є суміжними.

04 квітня 2017 року позивач звернувся до ФОП ОСОБА_4 про виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗП № 025597 площею 3,78 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Долинської сільської ради Токмацького району Запорізької області.

Згідно листа ФОП ОСОБА_4 від 03 липня 2017 року в ході виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки ОСОБА_1 на місцевості відповідно до Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ІІ-ЗП № 025597 з метою отримання витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку встановлено 100 відсоткове накладення з земельною ділянкою ОСОБА_3 (спадкоємець ОСОБА_2 ), яка належить їй на підставі Державного акту на право власності на землю серії ІІІ-ЗП № 005900, виданого 25 січня 2002 року.

25 січня 2002 року ОСОБА_3 отримала у власність земельну ділянку площею 3,75 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Долинської сільської ради Токмацького району Запорізької області.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, після смерті якої за заявою ОСОБА_2 була відкрита спадкова справа Токмацькою державною нотаріальною конторою;

відповідно до довідки відділу Держкомзему у Токмацькому районі Запорізької області від 26 листопада 2010 року земельній ділянці, яка належала померлій ОСОБА_5 , присвоєно кадастровий номер 2325280800:10:001:0056;

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 09 березня 2011року, зареєстрованого в реєстрі за № 537, ОСОБА_2 успадкувала після смерті ОСОБА_3 земельну ділянку площею 3,75 га, кадастровий номер 2325280800:10:001:0056, що знаходиться на території Долинської сільської ради Токмацького району Запорізької області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належить спадкодавцю на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЗП № 005900, виданого 25 січня 2002 року.

На підставі звернення ОСОБА_2 від 13 квітня 2017 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яку ОСОБА_2 успадкувала після смерті ОСОБА_3 з кадастровим номером 2325280800:10:001:0056.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Губія В. Д. від 05 липня 2017 року за наслідками розгляду заяви ОСОБА_2 та доданих документів проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 2325280800:10:001:0056 площею 3,75 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, індексний номер 35991113.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Відповідно до частини п`ятої статті 116 ЗК України надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

У частині третій статті 152 ЗК України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно частини першої статті 153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року в справі № 911/2701/17 (провадження № 12-258гс18) вказано, що частиною п`ятою статті 116 ЗК України унормовано, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом. Земельні ділянки формуються як об`єкти цивільних прав: власності, постійного користування, оренди відповідно до закону, і припинення прав щодо цих об`єктів також має відбуватись виключно у відповідності до закону».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 514/1571/14-ц (провадження № 14-552цс18) зазначено, що«у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження, що право ОСОБА_3 порушене, оскільки для таких висновків мають бути надані належні та допустимі докази, які б беззаперечно вказували, яка саме земельна ділянка перебувала у власності позивачки, де проходить її межа, чи порушена межа її земельної ділянки відповідачем. Такі докази зазвичай можуть підтверджуватися висновками експерта чи спеціаліста».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 2-3007/11 (провадження № 14-525цс18) вказано, що «державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24 червня 2020 року в справі № 911/1480/18 вказано, що «офіційні дані Публічної кадастрової карти України дійсно можуть бути доказом у справі за умови їх відповідності наведеним вимогам статей 73 76-79 ГПК, а саме, що на їх підставі можна встановити дійсні обставини справи, які входять в предмет доказування. Можливість суду самостійно на основі даних Публічної кадастрової карти України встановити факт саме накладення земельних ділянок по суті потребує, щоб такі спірні земельні ділянки були внесені до Державного земельного кадастру та відображені на вказаній карті. При цьому, жодною із сторін не надано висновку з цих самих питань, однак, з`ясування відповідного питання має значення для визначення того, чи накладаються земельні ділянки, які належать позивачу, на земельну ділянку, передану СТ «Економіст» у постійне користування на підставі рішення Гнідинської сільської ради народних депутатів від 27.09.2001 № 77 відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 000331 від 10.12.2001 та огороджену парканом з розсувними воротами. Дослідження відповідної обставини дійсно потребує спеціальних знань. Крім того, у зв`язку з тим, що саме позивачем, як ініціатором судового провадження у даній справі, не надано доказів знаходження вказаних ділянок на території відповідача, а для з`ясування вказаної обставини суд дійшов висновку щодо необхідності призначення у даній справі судової земельно-технічної експертизи, місцевий суд мотивовано попередньо поклав судові витрати за проведення такої експертизи саме на позивача. Однак, судова експертиза була не проведена, оскільки позивачем не здійснено її оплату, хоча такий обов`язок покладався саме на відповідну особу».

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом (стаття 1301 ЦК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1316/2227/11 (провадження № 61-12290св18) зроблено висновок, що: «у статті 1301 ЦК України, як підставу визнання свідоцтва недійсним, прямо вказано лише відсутність права спадкування в особи, на ім`я якої було видане свідоцтво. Це має місце, зокрема, у разі, якщо ця особа була усунена від спадкування; відсутні юридичні факти, що давали б їй підстави набути право на спадкування - утримання, спорідненість, заповіт; у випадку, коли спадкодавець, оголошений у судовому порядку померлим, виявився насправді живим і судове рішення про оголошення його померлим скасоване. Іншими підставами визнання свідоцтва недійсним можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб, включення до свідоцтва майна, яке не належало спадкодавцю на момент відкриття спадщини тощо».

Відповідно до частини десятої статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об`єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника.

Згідно частини шостої статті 16 Закону України «Про Державний земельний кадастр» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера.

У пунктах 78-80 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 361/4307/16-ц (провадження № 14-141цс18) зазначено, що «у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав (абзац 1 частини другої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Якщо позовна вимога про скасування рішення про державну реєстрацію прав чи скасування запису про проведену державну реєстрацію прав є похідною від спору щодо відповідного майна або майнових прав, і якщо цей спір належить до юрисдикції загального суду та переданий на його розгляд з вказаними вимогами, така справа має розглядатися за правилами цивільного судочинства».

При частковому задоволенні позовних вимог суди вважали, що земельна ділянка ОСОБА_2 повністю співпадає із земельною ділянкою ОСОБА_1 . При цьому суди не звернули увагу, що в Державному акті на право приватної власності на земельну ділянку серії ІІ ЗП № 025598 вказана площа земельної ділянки - 3,78 га, і вона є відмінною від площі земельної ділянки, зазначеної в Державному акті на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЗП № 005900 - 3,75 га. Аналіз матеріалів справи свідчить, що експертиза щодо встановлення обставин накладення спірних земельних ділянок не призначалась. За таких обставин, суди зробили передчасний висновок про часткове задоволення позовних вимог.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстав для висновку, що судові рішення в оскарженій частині та ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, судові рішення в оскарженій частині скасувати та справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Оскільки судові рішення в оскарженій частині підлягають скасуванню, то підстави для поновлення виконання постанови апеляційного суду відсутні.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Згідно із підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо касаційна інстанція, не передаючи справи на новий розгляд, ухвалює судове рішення про скасування судових рішень та ухвалення нового судового рішення або змінює судові рішення повністю або частково (стаття 412 ЦПК України), цей суд вирішує питання про розподіл судових витрат. Якщо суд касаційної інстанції скасував судові рішення з передачею справи на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції (стаття 411 ЦПК України) або постановлено будь яке інше судове рішення, крім передбаченого статтею 412 ЦПК України, то розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».

Тому, з урахуванням висновку щодо суті касаційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400 та 411 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) 409 416 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 25 травня 2018 року, постанову апеляційного суду Запорізької області від 23 серпня 2018 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 про скасування державного акту на право приватної власності на землю, скасування свідоцтва про право на спадщину, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зобов`язання вчинити дії та судових витрат скасувати.

Справу № 328/3137/17 в частині позовних вимог ОСОБА_1 про скасування державного акту на право приватної власності на землю, скасування свідоцтва про право на спадщину, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зобов`язання вчинити дії та судових витрат, передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 25 травня 2018 року та постанова апеляційного суду Запорізької області від 23 серпня 2018 року в скасованій частині втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

В. І. Журавель

Є. В. Краснощоков