№ 330/1629/18 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

05 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 330/1629/18

провадження № 61-16934св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - виконуючий обов`язки керівника Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області в інтересах держави,

відповідачі - Кирилівська селищна рада Якимівського району Запорізької області, ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 20 серпня 2019 року у складі суддів: Дашковської А. В., Кримської О. М., Кочеткової І. В.,

ВСТАНОВИВ:

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 20 серпня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

В серпні 2018 року виконуючий обов`язки керівника Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області в інтересах держави звернувся до суду з позовом до Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення та зобов`язання повернути земельну ділянку.

Позовна заява мотивована тим, що Мелітопольською місцевою прокуратурою Запорізької області у ході досудового розслідування у кримінальному провадженні встановлені порушення вимог Земельного та Водного кодексів України при прийнятті Кирилівською селищною радою Якимівського району Запорізької області рішень із земельних питань.

03 березня 2016 року до Кирилівської селищної ради надійшла заява ОСОБА_1 про надання земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку в смт Кирилівка орієнтовною площею 0,08 га, яка розташована у АДРЕСА_1 ОСОБА_1 у заяві зазначив, що право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для будівництва та обслуговування будинку він ще не використав.

22 березня 2016 року Кирилівською селищною радою за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 прийнято рішення № 35 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд», яким надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення з урахуванням вимог державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,08 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за рахунок земель житлової та громадської забудови, землі не надані у власність або користування в межах населеного пункту смт Кирилівка Якимівського району Запорізької області.

На підставі рішення Кирилівської селищної ради від 22 березня 2016 року № 35 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд» та заяви позивача Товариством з обмеженою відповідальністю «Геоінформаційна компанія «Кадастр» (далі - ТОВ «Геоінформаційна компанія «Кадастр») розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за рахунок земель житлової та громадської забудови смт Кирилівка.

02 серпня 2016 року Кирилівською селищною радою за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 прийнято рішення № 42 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення та передачі у власність земельних ділянок», пунктом 1 якого, затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна земельна ділянка) та для ведення індивідуального садівництва, громадянам згідно списку. Підпунктом 1.7. пункту 1 цього рішення затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0793 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 2320355400:10:001:0154, за адресою:

АДРЕСА_1. Пунктом 2 даного рішення надано громадянам у власність вказані земельні ділянки, пунктом 3 вказаного рішення зобов`язано громадян оформити правовстановлюючі документи на право власності на земельні ділянки.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20 червня 2018 року № 128342687 власником спірної земельної ділянки з кадастровим номером 2320355400;04:001:0154 є ОСОБА_1 .

Прокурор вважає, що рішення № 42 від 02 серпня 2016 року прийнято з порушеннями законодавства та підлягає скасуванню.

Так, відповідно до пояснювальної записки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка виконана ТОВ «Геоінформаційна компанія «Кадастр», встановлено, що на час розроблення даного проекту землеустрою відстань спірної земельної ділянки від урізу води Азовського моря становила 807 метрів та від урізу води Утлютського лиману - 82 метри.

Оскільки спірна земельна ділянка перебуває у межах прибережної захисної смуги, тому, у відповідності до норм Водного Кодексу України, відноситься до земель водного фонду, порядок надання яких у користування визначається земельним законодавством, де заборонено передання таких земель громадянам.

На підставі вказаного виконуючий обов`язки керівника Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області в інтересах держави просив визнати незаконним та скасувати п.п.1.7 п.1, п.2 рішення Кирилівської Кирилівською селищної ради від 02 серпня 2016 року № 42 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення та передачу у власність земельних ділянок», яким затверджено проект та передана у власність відповідача вказана земельна ділянка; зобов`язати ОСОБА_1 повернути на користь Кирилівської селищної ради вказану земельну ділянку, розташовану на АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Якимівського районного суду Запорізької області від 26 березня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки спірна земельна ділянка знаходиться у межах смт Кирилівка, та розміри прибережної захисної смуги у встановленому законодавством порядку не затверджені, то необхідно керуватись умовами забудови населеного пункту. Оскільки, при виділенні земельної ділянки було враховано умови забудови на підставі генерального плану забудови смт Кирилівка, що підтверджено погодженням технічної документації на земельну ділянку всіма компетентними органами, на які державою покладено функції щодо здійснення контролю за використанням земель, відсутні правові підстави для задоволення позову.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Запорізького апеляційного суду від 20 серпня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано п.п. 1.7 пункту 1, пункт 2 рішення Кирилівської селищної ради від 02 серпня 2016 року № 42 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення і передачі у власність земельних ділянок», яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0793 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер земельної ділянки 2320355400:10:001:0154, яку надано у власність ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану за адресою:

АДРЕСА_1 ОСОБА_1 повернути на користь територіальної громади смт Кирилівка Якимівського району в особі Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області земельну ділянку площею 0,0793 га з кадастровим номером земельної ділянки 2320355400:10:001:0154, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що межі прибережної захисної смуги Азовського моря та лиманів на день розгляду справи судом не є погодженими у будь-якому визначеному розмірі. Суд зазначив, що оскільки на час надання спірної земельної ділянки у власність проект землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги був відсутній, то необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 5 листопада 2004 року № 434. Апеляційний суд дійшов висновку про те, що відповідач ОСОБА_1 не міг на законних підставах набути право приватної власності на спірну земельну ділянку, як такої, щознаходиться у наближеній відстані до водойм, річок, морів та має специфічні особливості.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого суду.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що під час ухвалення судового рішення апеляційний суд не врахував той факт, що згідно із довідкою з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями № 548 від 12 квітня 2016 року, наданою Відділом Держгеокадастру в Якимівському районі Запорізької області Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, обмеження у використанні спірної земельної ділянки повністю відсутні.

Зазначає, що прокурор формально посилається на дані пояснювальної записки до проекту землеустрою, де зазначено, що спірна ділянка знаходиться на відстані 807 метрів від урізу води Азовського моря та 82 метрів від урізу води Утлюкського лиману.

На думку заявника, формальне встановлення відстані до урізу води не може бути підставою для визнання оскарженого рішення Кирилівської селищної ради незаконним та витребування спірної земельної ділянки від ОСОБА_1 , тому що позивач не врахував положення частини шостою статті 88 Водного Кодексу України, у відповідності до якої у межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації.

При таких обставинах вважає, що формальне застосування приписів частини дев`ятої статті 88 Водного кодексу України щодо двокілометрової прибережної захисної смуги від урізу води морів та морських заток і лиманів є безпідставним.

Спірна земельна ділянка перебуває в межах населеного пункту, як і багато інших домоволодінь у смт Кирилівка, які відповідно до затвердженого в 2003 році генерального плану забудови розташовані на земельних ділянках, що відносяться до категорії земель житлової та громадської забудови.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу представник Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, зазначає, що проект відведення земельної ділянки був складений та погоджений відповідними місцевими та державними органами у встановленому законом порядку, жодний з контролюючих органів не висловив заперечень та не встановив порушень чи невідповідностей діючому законодавству. Оскільки документи землеустрою є законними та погодженими у законному порядку, у Кирилівської селищної ради не було підстав для відмови в передачі земельної ділянки. При цьому рішення селищною радою приймались з урахуванням містобудівної документації.

У відзиві на касаційну скаргу заступник прокурора Запорізької області просить постанову апеляційного суду залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення. Вказує, що генеральний план селища Кирилівка, на який посилається ОСОБА_1 , лише визначає стратегію забудови селища та має значення на стадії отримання вихідних даних для початку будівництва.

Також зазначив, що прокурором у цій справі порушується питання щодо законності виділення земель комунальної власності, правом розпорядження якими наділена територіальна громада селища Кирилівка. Оскільки це право реалізується через створені органи місцевого самоврядування, тому у спірних правовідносинах уповноваженим органом на захист інтересів держави є лише Кирилівська селищна рада. Однак у зв`язку із оскарженням саме дій ради, остання є відповідачем у справі.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України (тут і далі в редакції, що діяла на час подання касаційної скарги, що розглядається) передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 30 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.

18 жовтня 2019 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12 лютого 2020 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що22 березня 2016 року Кирилівською селищною радою Якимівського району було прийнято рішення № 35 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку», яким ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,08 га для обслуговування житлового будинку, яка розташована в АДРЕСА_1 рахунок земель громадської та житлової забудови смт Кирилівка , Кирилівської селищної ради Якимівського АДРЕСА_3 . Також зобов`язано відповідача представити проект відведення зазначеної земельної ділянки на затвердження в Кирилівську селищну раду в термін не пізніше 12 місяців.

02 серпня 2016 року, розглянувши клопотання ОСОБА_1 та проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для обслуговування житлового будинку в розмірі 0,0793 га, 11 сесія 7 скликання Кирилівської селищної ради прийняла рішення № 42 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачі у власність земельних ділянок». Вказаним рішенням затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0793 га з кадастровим номером 2320355400:04:001:0154 для будівництва і обслуговування житлового будинку, розташованого на АДРЕСА_1 , та зазначену земельну ділянку передано у власність відповідачу, а також зобов`язано відповідача оформити правовстановлюючі документи на право власності на вище вказану земельну ділянку у встановленому законом порядку.

На підставі цього рішення відомості щодо права власності ОСОБА_1 на зазначену земельну ділянку були внесені до державного реєстру речових прав 20 жовтня 2016 року.

Відповідно до висновку ТОВ «Геоінформаційна компанія «Кадастр» згідно із класифікатором обмежень та обтяжень у використанні земельних ділянок, затвердженим наказом Державного комітету із земельних ресурсів № 643 від 29 грудня 2008 року, обмежень у використанні щодо спірної земельної ділянки немає.

Рішенням Кирилівської селищної ради Якимівського району від 09.10.2003 року та рішенням Запорізької обласної ради від 29.09.2004 року, дійсними на час прийняття оскаржуваного рішення органом місцевого самоврядування, затверджений генеральний план забудови смт Кирилівка, який відповідно до статті 34 Закону України «Про основи містобудування» відноситься до містобудівної документації.

Відповідно до довідки Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області № 548 від 12 квітня 2016 року спірна земельна ділянка, розташована на АДРЕСА_1 , відноситься до категорії земель житлової та громадської забудови.

Згідно із пояснювальною запискою проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка виконана ТОВ «Геоінформаційна компанія «Кадастр», спірна земельна ділянка запроектована до відведення знаходиться відносноземель водного фонду - земельна ділянка знаходиться на відстані від урізу води Азовського моря - 807 метри, Утлюкського лиману - 82 метрів.

Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області № 0-8-0.36-1671/115-18 від 22 червня 2018 року проект землеустрою щодо встановлення меж прибережної захисної смуги Азовського моря та Молочного, Утлюкського лиманів на території Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області відсутній, прибережна захисна смуга навколо Азовського моря та лиманів не встановлювалась.

Установлено, що, на час розгляду справи судами попередніх інстанцій проект землеустрою із встановлення меж прибережної захисної смуги Азовського моря та лиманів на території смт Кирилівка був виготовлений та знаходився на погодженні в Міністерстві екології та природних ресурсів згідно чинного законодавства.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частинами першою, другою статті 116 Земельного кодексу України установлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Статтею 118 ЗК України визначено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами. Так, відповідно до частин шостої - дев`ятої цієї статті громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 1861 цього Кодексу.

Згідно з частиною шостою статті 186 ЗК України проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно із частиною 17 статті 186 ЗК України, підставою для відмови у погодженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1861 ЗК України, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а щодо земельної ділянки у межах населеного пункту - подається на погодження до структурних підрозділів районних державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури.

Проект землеустрою, у відповідності до вимог статті 50 Закону України «Про землеустрій», зокрема, включає акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки).

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою у частині 6 статті 1861 ЗК України також зазначено виключно невідповідність його вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Відповідно до положень статей 13 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтями 2, 19 Закону України «Про охорону земель» визначено, що об`єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.

Відповідно до статті 19 Конституції України посадові особи органів державної влади зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, згідно з положеннями статті 84 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до положень статті 58 ЗК України до земель водного фонду належать землі, зайняті в тому числі, прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами.

Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою. Межі встановлених прибережних захисних смуг і пляжних зон зазначаються в документації з землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також у містобудівній документації (абзаци 2, 3 частини третьої статті 60 ЗК України).

Статтею 88 Водного кодексу України визначено, що з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених цим Кодексом.

Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою. Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації.

Згідно з пунктами 6, 10 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1996 року № 486 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) межі водоохоронних зон встановлюються з урахуванням, зокрема, цільового призначення земель, що входять до складу водоохоронної зони. На землях міст і селищ міського типу розмір водоохоронної зони, як і прибережної захисної смуги, встановлюється відповідно до існуючих на час встановлення водоохоронної зони конкретних умов забудови.

З огляду на вказані приписи законодавство, чинне на момент прийняття оскарженого рішення, вимагало визначати прибережні захисні смуги у межах населених пунктів з урахуванням будь-якої містобудівної документації у цій сфері та виходячи з конкретних умов забудови, які склалися на місцевості.

Зазначене у повній мірі узгоджується із правовими висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункти 66-77), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункти 56-67).

Містобудівна документація - це затверджені текстові і графічні матеріали, якими регулюється планування, забудова та інше використання територій(частина перша статті 17 Закону України «Про основи містобудування»), з урахуванням яких визначається цільове призначення земель (абзац четвертий статті 1 Закону України «Про планування і забудову територій», який був чинним на час прийняття оскарженого рішення).

Частиною водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території такої зони, є прибережна захисна смуга (абзац тридцять восьмий статті 1 ВК України, абзац другий пункту 8.19, пункт 2 додатку 13 до Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів).

Відповідно до абзацу третього пункту 10.17 Державних будівельних норм (далі - ДБН) 360-92* «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», затверджених наказом Держкоммістобудування від 17 квітня 1992 року № 44, уздовж берегів водойм прибережні смуги установлюються завширшки не менше 20 м від урізу води, що відповідає нормальному підпертому рівню водойми.

Місцеві правила забудови - це нормативно-правовий акт, яким встановлюється порядок планування і забудови та іншого використання територій, окремих земельних ділянок, а також перелік усіх допустимих видів, умов і обмежень забудови та іншого використання територій та окремих земельних ділянок у межах зон, визначених планом зонування (абзац чотирнадцятий статті 1 Закону України «Про планування і забудову територій»).

Судами встановлено, що рішенням Кирилівської селищної ради Якимівського району від 09.10.2003 року та рішенням Запорізької обласної ради від 29.09.2004 року, дійсними на час прийняття оскаржуваного рішення органом місцевого самоврядування, затверджений генеральний план забудови смт Кирилівка, який відповідно до статей 17, 34 Закону України «Про основи містобудування» відноситься до містобудівної документації.

Спірна земельна ділянка знаходиться у межах селища міського типу Кирилівка Якимівського району Запорізької області і відповідно до довідки Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області № 548 від 12 квітня 2016 року, з огляду, зокрема, на генеральний план забудови смт Кирилівка, відноситься до категорії земель житлової та громадської забудови смт Кирилівка.

Встановлено, що вказана спірна земельна ділянка знаходиться відносно земель водного фонду на відстані: від урізу води Азовського моря - 807 метрів, Утлюкського лиману - 82 метри.

Висновком відділу містобудування та архітектури Якимівської районної державної адміністрації від 12 квітня 2016 року № 38 з урахуванням містобудівної документації та містобудівних обмеженьпогоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0793 га у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_1 , за рахунок земель житлової та громадської забудови Кирилівської селищної ради.

Установлено, що в ході погодження проекту землеустрою іншими контролюючими органами факту віднесення спірної земельної ділянки до прибережної захисної смуги або до водоохоронної зони встановлено не було.

При цьому вказані органи та селищна рада при прийнятті оскаржуваного рішення прийняли до уваги як положення абзацу третього пункту 10.17 Державних будівельних норм (далі - ДБН) 360-92* «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», затверджених наказом Держкоммістобудування від 17 квітня 1992 року № 44, так і приписи існуючої містобудівної документації, урахувавши існуючі конкретні умови забудови населеного пункту та містобудівні обмеження, визначені на підставі генерального плану забудови смт Кирилівка, затвердженого рішенням Кирилівської селищної ради від 09 жовтня 2003 року та рішенням Запорізької обласної ради від 29 вересня 2004 року.

Позивач належних та допустимих доказів на спростування висновків контролюючих органів, що погодили проект землеустрою, та Кирилівської селищної ради не надав, наявність порушень відповідачами чинного законодавства не довів.

При таких обставинах суд першої інстанції, належним чином оцінивши докази, подані сторонами, повно встановивши обставини справи, враховуючи вказані норми матеріального права, обґрунтовано виходив із того, що оскаржуване рішення № 42 від 02 серпня 2016 року Кирилівкою селищною радою прийнято у межах повноважень, у відповідності до вимог діючого законодавства, з урахуванням існуючої містобудівної документації та відомостей, викладених у висновках про погодження проекту землеустрою земельної ділянки з кадастровим номером 2320355400:04:001:0154 органів, на які державою покладено функції щодо здійснення контролю за використанням земель.

Суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин, нормами матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого дійшов правильного висновку щодо відмови у задоволенні позову.

Апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає вимогам закону, тому рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права та на підставі повно, всебічно з`ясованих обставин справи, а тому це рішення, відповідно до статті 413 ЦПК України, необхідно залишити в силі, а рішення апеляційного суду - скасувати.

Керуючись статтями 141 402 409 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Запорізького апеляційного суду від 20 серпня 2019 року скасувати, рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 26 березня 2019 року залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун