Постанова

Іменем України

03 червня 2022 року

м. Київ

справа № 331/2328/21-ц

провадження № 61-19285св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Запорізька обласна рада, комунальне некомерційне підприємство «Обласна інфекційна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради, Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Запорізького апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Кочеткової І. В., Дашковської А. В., Кримської О. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Запорізької обласної ради, комунального некомерційного підприємства «Обласна інфекційна лікарня» Запорізької обласної ради (далі - КНКП «Обласна інфекційна лікарня» Запорізької обласної ради) та Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, скасування реєстраційної дії та поновлення на роботі.

Позовну заяву мотивовано тим, що він займав посаду директора КНКП «Обласна інфекційна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради. Рішенням Запорізької обласної ради від 18 березня 2021 року № 35 вирішено провести щодо нього службове розслідування та відсторонено його від здійснення повноважень керівника підприємства на час проведення службового розслідування.

ОСОБА_1 вважав зазначене рішення Запорізької обласної ради незаконним та таким, що підлягає скасуванню, а він - поновленню на роботі, оскільки проект рішення Запорізької обласної ради від 18 березня 2021 року не оприлюднено у встановлені строки, допущено процедурні порушення при його підготовці та прийнятті, а також у зв`язку із відсутністю підстав для проведення службового розслідування та порушенням оскаржуваним рішенням його трудових прав.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд: визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької обласної ради від 18 березня 2021 року № 35 «Про проведення службового розслідування щодо ОСОБА_1 , директора КНКП «Обласна інфекційна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради;

скасувати реєстраційну дію, проведену 19 березня 2021 року щодо внесення змін до відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно керівника КНКП «Обласна інфекційна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради; поновити його на посаді директора КНКП «Обласна інфекційна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 17 червня 2021 року у складі судді Світлицької В. М. позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Запорізької обласної ради від 18 березня 2021 року № 35 «Про проведення службового розслідування щодо ОСОБА_1 , директора КНКП «Обласна іфекційна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради в частині відсторонення ОСОБА_1 , директора КНКП «Обласна інфекційна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради від здійснення повноважень керівника підприємства на час проведення службового розслідування.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано наявністю правових підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення Запорізької обласної ради у частині відсторонення ОСОБА_1 від здійснення повноважень керівника підприємства на час проведення службового розслідування, оскільки оскаржуване рішення не відповідає вимогам трудового законодавства у зв`язку із тим, що воно не містить не тільки визначеної законом підстави, передбаченої статтею 46 КЗпП України, а й будь-якої іншої підстави, передбаченої певними нормативними документами.

Щодо іншої частини оскаржуваного рішення Запорізької обласної ради порушень судом першої інстанції не було встановлено, а тому вимога про його скасування є передчасною, саме по собі рішення про проведення службового розслідування не порушує права позивача.

Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про скасування реєстраційної дії, суд першої інстанції вважав таку вимогу необґрунтованою, оскільки обов`язок проведення реєстраційної дії виникне у державного реєстратора після винесення цього рішення та зважаючи на те, що Департаментом реєстраційних послуг Запорізької міської ради та державним реєстратором, станом на день винесення рішення, не було допущено протиправної бездіяльності.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Запорізького апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Запорізької обласної ради задоволено. Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 17 червня 2021 року у цій справі у частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 скасовано й ухвалено нове про відмову у задоволенні позову.

У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновок суду першої інстанції про те, що прийняття Запорізькою обласною радою рішення про відсторонення позивача від здійснення повноважень керівника можливо лише у випадку повідомлення останньому про підозру у кримінальному провадженні, а також у разі винесення рішення слідчим суддею або судом про відсторонення його від здійснення повноважень керівника, є помилковим.

Відсутність в діях позивача ознак кримінального правопорушення, на думку суду апеляційної інстанції, не означає, що в його діях не можуть бути встановлені ознаки правопорушення, за яке передбачено інший вид відповідальності.

На думку суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, не врахував положення пункту 4 Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України «Про запобігання корупції» прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» № 950, у результаті чого дійшов помилкового висновку про відсутність у Запорізької обласної ради правових підстав для відсторонення ОСОБА_1 від здійснення повноважень керівника.

Разом із цим, суд апеляційної інстанції вважав, що, оскільки заявлена ОСОБА_1 вимога про скасування реєстраційної дії є похідною від вимоги про визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення Запорізької обласної ради, спір за позовом ОСОБА_1 мав розглядатись Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя, а не Жовтневим районним судом м. Запоріжжя.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2021 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції є незаконним, необґрунтованим й таким, що ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права.

На думку представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 26 червня 2019 року у справі № 1640/3394/18 (провадження № К/9901/10092/19), від 02 липня 2019 року у справі № 280/1619/17 (провадження № К/9901/50891/18), від 10 липня 2019 року у справі № 299/1914/17-а (провадження № К/9901/65071/18), від 25 липня 2019 року у справі № 826/1300/18 (провадження № К/9901/14431/19), від 08 серпня 2019 року у справі № 500/6108/16-а (провадження № К/9901/15798/18) та від 03 жовтня 2019 року у справі № 813/4032/14 (провадження № К/9901/12951/18), а також у постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2019 року у справі № 727/386/17 (провадження № 61-35881св18).

Також вважає, що відсторонення особи може відбуватись лише у разі існування належних та допустимих доказів на підтвердження наявності підстав, передбачених пунктом 1 Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 року № 950.

Запорізькою обласною радою в оскаржуваному рішенні не зазначено жодних підстав для відсторонення позивача, не визначено ризики здійснення останнім перешкод у проведенні службового розслідування тощо.

На думку представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , встановлювати причини та умови того чи іншого правопорушення можливо лише за умови фактичного вчинення правопорушення. При цьому зазначав, що вину ОСОБА_1 не встановлено, а тому, на його думку, є незаконним проводити службове розслідування посилаючись на порушення.

Крім того, вважає, що неоприлюднення проекту оскаржуваного рішення у встановлені законодавством України строки є самостійною підставою для скасування рішення.

Судом апеляційної інстанції, на думку представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , не в повній мірі досліджено подані сторонами докази, у зв`язку із цим ухвалено протиправне судове рішення.

Разом із цим, зазначав, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги Запорізької обласної ради про порушення судом першої інстанції правил територіальної підсудності є обґрунтованими та справа могла бути розглянута або Шевченківським районним судом м. Запоріжжя або Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя. Проте, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя, не передав справу на розгляд Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя або Шевченківського районного суду м. Запоріжжя, чим порушив норми процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2022 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи № 331/2328/21-ц із Жовтневого районного суду м. Запоріжжя.

У лютому 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу

У лютому 2020 року до Верховного Суду надійшли відзиви Запорізької обласної ради та КНКП «Обласна інфекційна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради на касаційну скаргу у якому зазначено, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Запорізької обласної ради від 27 серпня 2015 року № 5 «Про призначення головного лікаря комунальної установи «Обласна інфекційна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради» ОСОБА_1 призначено головним лікарем комунальної установи «Обласна інфекційна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради» шляхом укладення з ним контракту відповідно до законодавства та порядку, визначеного обласною радою.

Рішенням Запорізької обласної ради від 20 грудня 2018 року № 7 «Про продовження строку дії контракту із ОСОБА_1 , головним лікарем комунальної установи «Обласна інфекційна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради» продовжено строк дії контракту із ОСОБА_1 , головним лікарем комунальної установи «Обласна інфекційна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради строком на п`ять років по 26 серпня 2025 року (включно).

Рішенням Запорізької обласної ради від 27 лютого 2020 року № 2 «Про створення комунального некомерційного підприємства «Обласна інфекційна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради» було вирішено створити комунальне некомерційне підприємство «Обласна інфекційна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради в результаті перетворення комунальної установи «Обласна інфекційна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради. Комунальне некомерційне підприємство «Обласна інфекційна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради є правонаступником майна, прав та обов`язків комунальної установи «Обласна інфекційна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради. Пунктом 6 додатку до рішення обласної ради від 27 лютого 2020 року № 2 продовжено в межах строку дії (з 27 серпня 2015 року по 26 серпня 2025 року включно) контракту з головним лікарем комунальної установи «Обласна інфекційна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради трудові відносини з ОСОБА_1 , перейменувавши посаду головного лікаря комунальної установи «Обласна інфекційна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради на посаду директора комунального некомерційного підприємства «Обласна інфекційна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради з дня реєстрації статуту цього комунального некомерційного підприємства.

Рішенням Запорізької обласної ради від 06 серпня 2020 року № 14 «Про продовження строку дії контакту з ОСОБА_1 , директором комунального некомерційного підприємства «Обласна інфекційна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради» було продовжено строк дії контракту з ОСОБА_1 , директором комунального некомерційного підприємства «Обласна інфекційна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради на п`ять років по 26 серпня 2030 року.

03 лютого 2021 року у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії комунального некомерційного підприємства «Обласна інфекційна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради виникла пожежа, внаслідок якої загинули та постраждали люди.

За фактом порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки та порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою, що спричинило загибель людей, наступного дня було розпочато кримінальне провадження.

05 лютого 2021 року Запорізька обласна прокуратура повідомила Запорізьку обласну раду про здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні, розпочатому за фактом порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки та порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою, що спричинило загибель людей. Згідно з інформацією, викладеною у листі, у ході досудового розслідування, оглядів місця події, обшуків встановлені факти порушень у діяльності КНКП «Обласна інфекційна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради вимог законодавства України про пожежну безпеку та на об`єкті з підвищеною небезпекою. Слідством відпрацьовується ряд версій виникнення загоряння, зокрема, використання медичного обладнання без наявності відповідних дозволів, з порушенням встановлених правил, що призвело до витоку кисню через систему штучної вентиляції легень з подальшим його критичним накопиченням у приміщенні палати та вибухом з виникненням пожежі.

05 лютого 2021 Головне управління Національної поліції в Запорізькій області повідомило Запорізьку обласну раду, що за фактом пожежі у приміщенні бункеру № 2 КНКП «Обласна інфекційна клінічна лікарня» Запорізька обласна рада, яка привела до загибелі чотирьох осіб, розпочате кримінальне провадження від 04 лютого 2021 року № 120210820500000097 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 270 та частини другої статті 272 КК України («Порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, якщо воно спричинило загибель людей»). Разом із цим, просило Запорізьку обласну раду вирішити питання щодо проведення службового розслідування за фактом зазначеної події.

Рішенням Запорізької обласної ради від 18 березня 2021 року № 35 «Про проведення службового розслідування стосовно ОСОБА_1 , директора комунального некомерційного підприємства «Обласна інфекційна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради було вирішено, зокрема: 1. Провести службове розслідування стосовно ОСОБА_1 , директора комунального некомерційного підприємства «Обласна інфекційна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради. 2. Визначити, що датою початку службового розслідування є день, наступний за днем прийняття цього рішення. Службове розслідування провести протягом двох місяців з дати його початку. 3. Встановити, що період проведення службового розслідування не включає час тимчасової втрати працездатності ОСОБА_1 , директора комунального некомерційного підприємства «Обласна інфекційна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради, час його перебування у відпустці або в службовому відрядженні чи відсутності з інших причин, час отримання інформації, що стосується предмета службового розслідування, від установ, підприємств, організацій іноземних держав, а також час ознайомлення ОСОБА_1 , директора комунального некомерційного підприємства «Обласна інфекційна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради, з актом службового розслідування. 4. Відсторонити ОСОБА_1 , директора комунального некомерційного підприємства «Обласна інфекційна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради від здійснення повноважень керівника підприємства на час проведення службового розслідування. 5. Затвердити персональний та кількісний склад комісії з проведення службового розслідування відносно ОСОБА_1 .

У розділі 1 Статуту КНКП «Обласна інфекційна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради, затвердженого рішенням Запорізької обласної ради від 27 лютого 2020 року № 2 зазначено, що Запорізька обласна рада є його засновником, тобто орган місцевого самоврядування.

ОСОБА_1 є посадовою особою юридичної особи публічного права, на яку поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», тобто особою, яка для цілей Закону України «Про запобігання корупції» прирівняна до осіб, уповноважених на виконання функцій місцевого самоврядування.

Відповідно до розділу 7 Статуту КНКП «Обласна інфекційна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради, директор підприємства зокрема: організовує роботу підприємства щодо надання населенню медичної допомоги згідно з вимогами нормативно - правових актів; керує діяльністю підприємства і несе повну відповідальність його стан та діяльність; несе персональну відповідальність за виконання покладених на підприємство завдань та дотримання фінансової дисципліни згідно з чинним законодавством України; забезпечує дотримання на підприємстві вимог законодавства про охорону праці, санітарно - гігієнічних та протипожежних норм і правил, створення належних умов праці.

Згідно із пунктом 7.2 Статуту КНКП «Обласна інфекційна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради поточне керівництво (оперативне управління) підприємством здійснює керівник, який призначається на посаду і звільняється з неї за рішенням засновника відповідно до порядку, визначеного законодавством України та відповідним рішенням засновника.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 46 КЗпП України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Відсторонення працівника від роботи - це призупинення виконання ним своїх трудових обов`язків за рішенням уповноважених на це компетентних органів з підстав, передбачених законодавством, що, як правило, відбувається з одночасним призупиненням виплати йому заробітної плати.

При відстороненні трудові відносини працівника з роботодавцем не припиняються, тому тут не йдеться про звільнення з роботи. Однак при цьому працівник тимчасово не допускається до виконання своїх трудових обов`язків.

Відсторонення від роботи можливе лише у випадках, що передбачені законодавством. Про це оголошується наказом або розпорядженням керівника підприємства, установи чи організації, і про це працівник повинен бути повідомлений. Термін відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили. Працівник має право оскаржити наказ про відсторонення від роботи у встановленому законом порядку.

Разом із цим за змістом вищезазначеної статті 46 КЗпП України допускається відсторонення працівника або у випадках, перелічених у статті, або в інших випадках, які повинні бути також передбачені певним нормативно-правовим актом.

Згідно з підпунктом «а» пункту 2 частини першої статті 3 Закону України «По запобігання корупції» суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є особи, які для цілей цього Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування є посадові особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті.

Відповідно до частини другої статті 81 ЦК України юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 року № 950 затверджено «Порядок проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України «Про запобігання корупції» прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» (далі - Постанова № 950).

Пунктом 1 Постанови № 950 визначено, що відповідно до цього Порядку стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України «Про запобігання корупції» (далі - Закон) прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може бути проведено службове розслідування: у разі невиконання або неналежного виконання ними службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду громадянинові, державі, підприємству, установі, організації чи об`єднанню громадян; у разі недодержання посадовими особами місцевого самоврядування законодавства про службу в органах місцевого самоврядування, антикорупційного законодавства; на вимогу особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або особи, яка для цілей Закону прирівнюється до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, з метою зняття безпідставних, на її думку, звинувачень або підозри; з метою виявлення причин та умов, що призвели до вчинення корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення чи невиконання вимог Закону в інший спосіб, за поданням спеціально уповноваженого суб`єкта у сфері протидії корупції або приписом Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - Національне агентство) за рішенням керівника органу, підприємства, установи, організації, в якому працює особа, стосовно якої пропонується проведення службового розслідування, а у разі його відсутності - особи, яка виконує його обов`язки (далі - керівник органу).

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що відсторонення працівника допускається або у випадках, перелічених у статті 46 КЗпП України, або в інших випадках, які повинні бути також передбачені певним нормативним документом. Таким нормативним документом є Постанова Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 року № 950 затверджено «Порядок проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України «Про запобігання корупції» прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування».

Пунктом 2 Порядку № 950 встановлено, що рішення щодо проведення службового розслідування приймається керівником органу, в якому працює особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або особа, яка для цілей Закону прирівнюється до особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої планується проведення службового розслідування.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до повноважень обласних рад віднесено призначення та звільнення керівників об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області.

Згідно із пунктом 3 Порядку № 950 рішенням щодо проведення службового розслідування визначаються голова комісії з проведення службового розслідування, інші члени комісії, предмет і дата початку та закінчення службового розслідування. Строк службового розслідування не може перевищувати двох місяців.

У пункті 4 Порядку № 950 законодавець окремо врегульовує питання відсторонення особи, щодо якої проводиться службове розслідування.

Абзацом першим пункту 4 Порядку № 950 встановлено, що службове розслідування проводиться з відстороненням особи, стосовно якої проводиться службове розслідування, від здійснення повноважень на посаді або без такого відсторонення. Рішення про відсторонення приймається керівником органу.

Таке окреме врегулювання та зазначення про те, що рішення про відсторонення приймається керівником органу, який має право приймати рішення про проведення службового розслідування, дає підстави вважати про наділення Порядком № 950 керівника органу певним обсягом дискреційних повноважень на вирішення цього питання. Інакше б була відсутня необхідність у такому окремому зазначенні, якби виключні підстави відсторонення особи від здійснення повноважень на посаді при проведенні службового розслідування були б чітко визначені чинним законодавством, в тому числі Порядком № 950.

Про альтернативність вибору керівника при вирішення питання відсторонення особи від здійснення повноважень на посаді при проведенні службового розслідування свідчить й застосування словосполучення «може бути» в абзаці третьому пункту 4 Порядку № 950. У вказаному пункті зазначено, що особа, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, якщо інше не передбачено Конституцією і законами України, може бути відсторонена від здійснення повноважень за рішенням керівника органу до закінчення розгляду справи судом.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що питання відсторонення чи не відсторонення особи, стосовно якої проводиться службове розслідування є дискреційним повноваженням суб`єкту, яким було прийнято рішення про проведення службового розслідування.

У постанові Верховного Суду від 03 березня 2021 року у справі № 320/4182/20 зазначено, що поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № К (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих, яких він вважає найкращим для даних обставин.

Пунктами 1.6, 2.4 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23 червня 2010 року № 1380/5, передбачено, що дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно - правовим актом, проектом нормативно - правового акту.

Отже, дискреційними повноваженнями є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Суд не може зобов`язати обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав суб`єкт владних повноважень, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, встановивши, що позивач є посадовою особою, на яку поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», в очолюваній ним лікарні сталася пожежа, яка призвела до людських жертв та ураховуючи вимоги Порядку № 950, правильно вважав, що Запорізька обласна рада обґрунтовано в межах своїх повноважень прийняла рішення про проведення службового розслідування і відсторонила позивача від виконання службових обов`язків у відповідності до пункту 4 Порядку № 950.

При цьому обґрунтовано вважав, що відсутність у діях позивача ознак кримінального правопорушення не означає, що в його діях не можуть бути встановлені ознаки правопорушення, за яке передбачено інший вид відповідальності.

Доводи касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування норм матеріального й процесуального права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 26 червня 2019 року у справі № 1640/3394/18 (провадження № К/9901/10092/19), від 02 липня 2019 року у справі № 280/1619/17 (провадження № К/9901/50891/18), від 10 липня 2019 року у справі № 299/1914/17-а (провадження № К/9901/65071/18), від 25 липня 2019 року у справі № 826/1300/18 (провадження № К/9901/14431/19), від 08 серпня 2019 року у справі № 500/6108/16-а (провадження № К/9901/15798/18) та від 03 жовтня 2019 року у справі № 813/4032/14 (провадження № К/9901/12951/18), а також у постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2019 року у справі № 727/386/17 (провадження № 61-35881св18), на які заявник посилається у касаційній скарзі, є необґрунтованими, а висновки суду апеляційної інстанції не суперечать зазначеним висновкам Верховного Суду.

Доводи касаційної скарги про порушення Запорізької обласною радою процедури прийняття оскаржуваного рішення є необґрунтованими, оскільки у відповідності до частини одинадцятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та абзацу 1 частини третьої статті 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» проект оскаржуваного рішення був оприлюднений на сайті Запорізької обласної ради у розділі «Подані проекти рішень восьмого скликання», у якому відображалась інформація про назву проекту рішення, дату його оприлюднення та виконавця (суб`єкта підготовки проекту рішення). Проект рішення був оформлений в електронному вигляді у папці «16-80.zip» (https://zor.gov.ua/sites/defauityfiles/upload/proirish8skl/16-8-.2Ір) та розміщений на сайті Запорізької обласної ради 05 лютого 2021 року о 18 год. 40 хв.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість судового рішення, а також містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції.

З огляду на вищевикладене, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржене судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Запорізького апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ф. Хопта

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара