ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 331/3737/17 (2-а/331/149/2017)
адміністративне провадження № К/9901/24345/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стрелець Т.Г.,
суддів: Рибачука А.І., Тацій Л.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу №331/3737/17 (2-а/331/149/2017)
за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Олександрівському району, третя особа: Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про зміну способу виконання постанови суду, відшкодування моральної шкоди, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 26 липня 2017 року (суд у складі головуючого судді - Жуковій О.Є.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 4 жовтня 2017 року (суд у складі головуючого судді - Панченко О.М., суддів: Чередниченка В.Є., Іванова С.М.)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Олександрівському району, третя особа: Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, в якому просив:
1.1. змінити зобов`язання для боржника - Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Олександрійському (Жовтневому) району на стягнення, з урахуванням вимог постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2011 року по справі №2а-86/10 від 07.04.2011;
1.2. визнати та призначити позивачу моральне відшкодування через невиконання протягом 9 років боржником судового рішення в національній валюті еквівалентне 2 000 Євро на час сплати.
2. Позовна заява мотивована тим, що відповідач протягом тривалого часу не виконує рішення судів по справі №2а-86/10. Вказує, що державним виконавцем в процесі виконавчого провадження виконані всі необхідні дії, спрямовані на виконання постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2011 року. Проте, станом на момент звернення позивача до суду зазначена вище постанова відповідачем не виконана.
Враховуючи, що відповідач не має фінансових можливостей виконати судове рішення від 07.04.2011 року по справі №2а-86/10 та постанову Європейського суду з прав людини №61765/12 від 20.06.2013 року, позивач вважає, що належним способом захисту його прав є зміна зобов`язання із нарахування і сплати на утримання коштів. Зазначає, що в цьому випадку виконання судового рішення відповідно до Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" здійснює Державна казначейська служба України з урахуванням особливостей, передбачених постановою Кабінету Міністрів України № 5 від 30.01.2013 року.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 26 липня 2017 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
4. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що на час звернення позивача до адміністративного суду із зазначеною позовною вимогою нормами КАС України було передбачено розгляд зазначеного питання лише в порядку, передбаченому ст.263 КАС України, а не в позовному провадженні.
5. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 4 жовтня 2017 року скасовано постанову Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 26 липня 2017 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодуванням моральної шкоди. Провадження в адміністративній справі в цій частині закрито. В решті постанову суду залишено без змін.
6. Закриваючи адміністративну справу в частині позовних вимог про відшкодуванням моральної шкоди, суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач не просить визнати неправомірними дії, рішення чи бездіяльність суб`єкта вкладних повноважень та у зв`язку з цим стягнути спричинену моральну шкоду. Відтак, позовні вимоги про стягнення моральної шкоди в національній валюті в сумі, еквівалентній 2000 євро, можуть бути розглянуті лише за правилами цивільного судочинства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити по справі нове рішення. Позовні вимоги задовольнити повністю.
8. Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті із порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягають скасуванню.
Касатор вказав, що постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2011 року у справі 2а-86/10 виконана лише в частині нарахування недоотриманої щорічної одноразової грошової державної допомоги до 5 травня. В іншій частині рішення суду до теперішнього часу не виконано, а виконавче провадження постановою державного виконавця від 26.05.2017 року ВП №50572260 закінчено на підставі п.11 ч.1 ст.39, ст.40 Закону України "Про виконавче провадження". Вказане стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
У касаційній скарзі позивач наголошує, що ним подано новий позов, а не заяву про щодо зміни способу і порядку виконання постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у справі 2а-86/10 від 07.04.2011 року, як про це помилково зазначили суди попередніх інстанцій.
9. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 листопада 2017 року відкрито провадження за вказаною касаційною скаргою.
10. 15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VІІІ). З цієї дати набула чинності нова редакція КАС.
Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень КАС касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
На виконання вимог підпункту 7 пункту 1 Перехідних положень справа була передана до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
11. Відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.02.2018 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Анцупова Т.О., судді: Стародуб О.П., Кравчук В.М.
12. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду від 11.06.2019 № 683/0/78-19, у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Анцупової Т.О. (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20.05.2019 №13), призначений повторний автоматизований розподіл судової справи, внаслідок якого для розгляду касаційних скарг сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Рибачука А.І., Тацій Л.В.
13. Відповідач надав заперечення на касаційну скаргу, в яких просив залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
14. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2011 року у справі №2а-86/10 задоволено частково апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Постанову Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 20 вересня 2010 року скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог за 2009 та 2010 роки.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, а саме:
- визнано протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної адміністрації Запорізької міської ради, щодо невиплати ОСОБА_1 щорічної одноразової державної допомоги до 5 травня, як інваліду війни другої групи відповідно до ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за 2009 та 2010 роки;
- зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної адміністрації Запорізької міської ради донарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотриману ним щорічну одноразову державну допомогу до 5 травня, як інваліду війни другої групи відповідно до ст. 13 Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за 2009 та 2010 роки, у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком встановлених на час виплати у 2009 та 2010 роках, з урахуванням виплачених сум.
В іншій частині постанову Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 20 вересня 2010 року залишено без змін.
15. На примусове виконання вказаної постанови ОСОБА_1 17.03.2016 року отримав виконавчий лист, на підставі якого Управлінням державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області було відкрите виконавче провадження (постанова від 22.03.2016 року ВП №50572260) з примусового виконання вказаної постанови суду.
16. В межах виконавчого провадження було змінено боржника Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної адміністрації Запорізької міської ради на Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Олександрівському (Жовтневому) району.
17. Державний виконавець звертався до суду з поданням щодо зміни способу і порядку виконання постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у справі 2а-86/10 від 07.04.2011 року в порядку, визначеному ст.263 КАС України. Ухвалою Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 18.04.2016 року в задоволенні вказаного подання було відмовлено.
18. Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2011 року у справі 2а-86/10 виконана лише в частині нарахування недоотриманої щорічної одноразової грошової державної допомоги до 5 травня. В іншій частині рішення суду до теперішнього часу не виконано, а виконавче провадження постановою державного виконавця від 26.05.2017 року ВП №50572260 закінчено на підставі п.11 ч.1 ст.39, ст.40 Закону України "Про виконавче провадження".
19. У зв`язку з тривалим невиконанням рішення Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2011 року у справі №2а-86/10 року позивач звертався до Європейського суду з прав людини, яким прийнято рішення за справою "Цибулько та інші проти України" від 20 червня 2013 року.
ЄСПЛ визнав, що судові рішення ухвалені на користь заявника, не були виконані своєчасно, за що несе відповідальність держава.
ЄСПЛ знайшов порушення п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, що ратифікована Україною 17 липня 1997 року (далі - Конвенція), та статті 1 Першого протоколу до Конвенції у зв`язку з тривалим невиконанням рішень, ухвалених на користь заявника. Суд також зазначив, що було порушення ст.13 Конвенції, оскільки заявник не мав ефективного засобу юридичного захисту, за допомогою якого він міг отримати відшкодування шкоди, завданої таким невиконанням.
Суд постановив, що протягом трьох місяців держава відповідач має виконати рішення національних судів, ухвалені на користь заявників, які залишаються невиконаними, та сплатити 2000 євро кожному заявнику або його/її спадкоємцю; ці суми є відшкодуванням матеріальної та моральної шкоди, а також компенсацією судових витрат.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
20. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
21. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
22. 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
23. За правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
24. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.
25. Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.
26. Як вбачається зі змісту позовних вимог та рішень судів попередніх інстанцій, позивач просить суд про зміну способу виконання постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2011 року у справі №2а-86/10.
Станом на момент звернення до суду з цим позовом питання зміни чи встановлення способу або порядку виконання судового рішення було врегульоване нормами статті 263 КАС України.
Відповідно до статті 263 КАС України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження можуть звернутися до адміністративного суду першої інстанції (незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист) із заявою про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення.
За наявності обставин та в порядку, передбачених абзацом першим цієї частини, сторона виконавчого провадження, а також державний виконавець за заявою сторони виконавчого провадження або з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду із заявою про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Суд розглядає питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням державного виконавця, приватного виконавця або сторони виконавчого провадження, що звернулися із поданням (заявою), та осіб, які беруть участь у справі, та у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду. У разі прийняття рішення про відстрочення чи розстрочення виконання постанови в адміністративній справі суд змінює строк подання суб`єктом владних повноважень звіту про виконання такої постанови.
Таким чином, як правильно зазначили суди попередніх інстанцій, чинними на час звернення до суд з цим позовом нормами КАС України був передбачений спеціальний порядок вирішення питання про зміну способу виконання судового рішення.
Зокрема, розгляд вказаного питання судом відбувався за заявою сторони виконавчого провадження чи державного виконавця, а не шляхом подання окремого позову.
При цьому, позивач мав право звернутися із такою заявою лише під час виконавчого провадження.
27. Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Половніковим Романом Сергійовичем від 26.05.2017 ВП №50572260 закінчено виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2а-86/2010, виданого 17.03.2016 у справі 2а-86/10.
Відомості про повторне звернення позивача до виконавчої служби з виконавчим листом №2а-86/2010 від 17.03.2016 року чи про скасування постанови державного виконавця Половнікова Р.С. від 26.05.2017 ВП №50572260 в матеріалах справи відсутні.
Отже, на час звернення позивача до адміністративного суду із зазначеною позовною вимогою нормами КАС України було передбачено розгляд зазначеного питання лише в порядку, передбаченому статтею 263 КАС України.
За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що у разі наявності обставин, які ускладнюють виконання судового акту, а також вчинення відповідачем - суб`єктом владних повноважень неправомірних дій чи прийняття незаконних рішень під час виконання рішення суду, питання щодо усунення цих обставин чи зміни способу виконання судового рішення, а також захист порушеного права та інтересу у зв`язку із вчиненням дій і прийняттям рішень з порушенням закону, має вирішуватись в порядку ст. 263 КАС України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин та ухвалення рішення у цій справі), а не шляхом повторного звернення із позовом.
Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 січня 2019 року у справі №815/1053/17.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позову в частині вимог позивача про зміну способу виконання постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2011 року у справі 2а-86/10, оскільки це є неналежним способом захисту права позивача.
Відтак, доводи касатора в цій частині є необґрунтованими.
28. Щодо відшкодування моральної шкоди в національній валюті в сумі, еквівалентній 2000 євро, спричиненою у зв`язку тривалим невиконанням постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2011 року, постанови Європейського суду з прав людини №61765/12 від 20.06.2013 року, касатор вважає помилковими висновки суду апеляційної інстанції, що така позовна вимога не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 08 квітня 2020 року по справі № 180/1560/16-а(180/3464/16-а), згідно якого: «За правилами частини другої статті 21 КАС вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Отже, адміністративні суди можуть розглядати вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватися шкоди, завданої лише суб`єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднані з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. В іншому випадку спірні відносини з приводу відшкодування шкоди мають приватноправовий характер та, як наслідок, не можуть бути предметом справи, віднесеної до адміністративної юрисдикції.
Згідно із частиною п`ятою статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Відтак, вимоги про відшкодування шкоди можуть розглядатися за правилами адміністративного судочинства, якщо такі вимоги стосуються шкоди, завданої протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, і заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.»
Оскільки у справі, яка розглядається, позивач не заявляв позовні вимоги про визнання протиправними дій, рішень чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, а просив змінити спосіб виконання боржником свого зобов`язання, позовні вимоги про стягнення моральної шкоди не можуть бути розглянуті за правилами адміністративного судочинства.
Таким чином, доводи касаційної скарги в цій частині є необґрунтованими та не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.
29. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
30. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.
31. Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
32. Керуючись статтями 341 345 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
п о с т а н о в и в :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 4 жовтня 2017 року та постанову Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 26 липня 2017 року у нескасованій частині по справі №331/3737/17 (2-а/331/149/2017) - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Т.Г.Стрелець
Судді А.І. Рибачук
Л.В. Тацій