Постанова
Іменем України
03 лютого 2022 року
м. Київ
Справа № 332/3301/18
Провадження № 51 4952 км 21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7
в режимі відеоконференції
їх представника адвоката ОСОБА_8
в режимі відеоконференції,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12018080030001601 від 12 липня 2018 року, щодо
ОСОБА_9 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого за вироком Заводського районного суду м. Запоріжжя від 16 травня 2019 року за ст. 185 ч. 3 КК України до 3 років позбавлення волі,
за касаційними скаргами представника потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 28 липня 2021 року щодо ОСОБА_9 .
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 11 березня 2021 року ОСОБА_9 засуджено за ст. 185 ч. 3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.
На підставі ст. 70 ч. 4 КК України шляхом часткового складання призначеного покарання з покаранням, призначеним за вироком Заводського районного суду м. Запоріжжя від 16 травня 2019 року, ОСОБА_9 остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 8 місяців.
Строк відбуття покарання ОСОБА_9 вказано рахувати з 21 листопада 2018 року.
На підставі ст. 72 ч. 5 КК України ОСОБА_9 зараховано в строк покарання попереднє ув`язнення за період з 21 листопада 2018 року по дату набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_9 залишено у виді тримання під вартою.
Прийнято рішення щодо речових доказів.
Частково задоволено цивільний позов ОСОБА_7 та стягнуто з ОСОБА_9 на її користь матеріальну шкоду в сумі 1 200 грн. та моральну шкоду в сумі 2 000 грн.
Частково задоволено цивільний позов ОСОБА_6 та стягнуто з ОСОБА_9 на її користь матеріальну шкоду в сумі 84 575,33 грн. та моральну шкоду в сумі 5 000 грн.
Вироком суду ОСОБА_9 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин.
У період часу з 23-30 год. 11.07.2018 року до 04-00 год. 12.07.2018 року ОСОБА_9 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою власного збагачення, знаходячись біля гаражу, що розташований на території приватного будинку АДРЕСА_2 , шляхом відкриття засову на воротах, незаконно проник усередину зазначеного гаражу, звідки викрав майно, належне потерпілій ОСОБА_10 загальною вартістю 1 200 гривень, чим завдав їй матеріальну шкоду на вказану суму.
Крім того, 24 липня 2018 року приблизно о 13-00 годині ОСОБА_9 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою власного збагачення, знаходячись біля приватного будинку АДРЕСА_2 , через паркан проник на територію вказаного домоволодіння, де через вікно нежитлового приміщення дістався до засову вхідних дверей, відкрив їх та незаконно проник до приміщення вказаної будівлі. В подальшому ОСОБА_9 таємно викрав з вказаного приміщення майно, належне потерпілій ОСОБА_6 на загальну суму 120 701,15 грн., чим завдав їй матеріальну шкоду на вказану суму.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 28 липня 2021 року апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_9 залишено без задоволення, а апеляційні скарги потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_6 задоволено частково. Змінено вирокЛенінського районного суду м. Запоріжжя від 11 березня 2021 року щодо ОСОБА_9 та збільшено суми моральної шкоди, стягнутої з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_7 до 10 000 гривень, на користь ОСОБА_6 до 20 000 гривень.
В решті вирок суду залишено без зміни.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи особи, яка їх подала
У касаційних скаргах представник потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_9 та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону. Вважає, що апеляційний суд належним чином не перевірив повноту та всебічність вироку суду першої інстанції щодо оцінки душевних страждань потерпілих внаслідок протиправних діянь відносно них з боку ОСОБА_9 . Зазначає, що апеляційний суд не приділив достатньої уваги перевірці висновків суду першої інстанції щодо врахування співвідношення незадовільного матеріального стану обвинуваченого із ступенем моральних страждань кожної з потерпілих, внаслідок чого безпідставно не задовольнив у повному обсязі вимоги апеляційних скарг потерпілих в частині збільшення сум стягнення за цивільними позовами. Вважає, що незадовільний матеріальний стан ОСОБА_9 не має прямого відношення до стану психологічного здоров`я потерпілих, який у кожної з них значно погіршився після вчинення обвинуваченим крадіжки, та особливо зважаючи на похилий вік потерпілої ОСОБА_7 . Крім того, вказує на те, що у ОСОБА_9 відсутні щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, оскільки він не визнав цивільні позови у повному об`ємі та не вибачився перед потерпілими. За таких обставин, вважає, що ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню на підставі ст. 412 ч. 1, ст. 438 ч. 1 п. 1 КПК України.
Заперечень на касаційні скарги представника потерпілих від учасників судового провадження не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Потерпілі ОСОБА_11 і ОСОБА_6 та їх представник в судовому засіданні підтримали касаційні скарги та просили їх задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні вважала касаційні скарги необґрунтованими і просила залишити їх без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Обґрунтованість засудження ОСОБА_9 та правильність кваліфікації його дій за ст. 185 ч. 3 КК України у касаційних скаргах не оспорюються.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно дост. 94цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Зі змісту положень ст. 418 ч. 2, ст. 419 КПК України вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, викладаються докази, що спростовують її доводи.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що потерпілі ОСОБА_11 та ОСОБА_6 , не погодившись із вироком суду першої інстанції в частині вирішення цивільних позовів та призначеного ОСОБА_9 покарання, подали апеляційні скарги з наведенням обґрунтування вимог щодо скасування вироку суду першої інстанції в цій частині, доводи яких є аналогічними доводам касаційних скарг їх представника.
Потерпілі в обґрунтування доводів своїх апеляційних скарг зазначили, що у ОСОБА_9 відсутнє щире каяття, оскільки він не визнав цивільних позовів у повному обсязі і він не вибачився перед ними. Також вони заперечували наявність у ОСОБА_9 активного сприяння розкриттю злочину. В частині прийнятого рішення за їх цивільними позовами потерпілі не погодилися із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, оскільки вони втратили усе, що накопичували за своє життя і ступінь своїх страждань оцінили, виходячи із своїх відчуттів щодо втрати. Вважали, що суд не врахував справжнього ступеню та глибини їх моральних страждань від скоєного щодо них злочину. Потерпіла ОСОБА_6 також вважала, що шкода, завдана їй кримінальним правопорушенням, є значно більшою, ніж заявлена у первісному позові, суд визначив вартість викраденого з урахуванням цін на дорогоцінні метали у вигляді брухту, що є неправильним.
Суд апеляційної інстанції, частково задовольняючи вимоги апеляційних скарг потерпілих в частині вирішення цивільного позову та відмовляючи у їх задоволенні в іншій частині, дотримався вимог ст. 419 ч. 2 КПК України та зазначив в ухвалі підстави, з яких частина доводів апеляційних скарг визнана необґрунтованою, навівши в ухвалі відповідні мотиви.
Право кожної фізичної особи на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної внаслідок порушення їх прав і свобод та законних інтересів, гарантоване ст.ст. 32 56 Конституції України.
Відповідно до вимог ст. 128 ч. 5 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Відповідно до частини першої статті 1177 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Відповідно до ст. 23 ЦК України суд при визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, окрім глибини фізичних та душевних страждань, має також враховувати характер правопорушення, форму та ступінь вини особи, яка завдала моральну шкоду, а також інші обставини, які мають істотне значення.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
При цьому розмір відшкодування моральної шкоди (немайнової) суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Крім того, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Апеляційний суд врахував такі вимоги закону та частково погодився із доводами потерпілих щодо заниженого розміру морального відшкодування на їх користь, визначеного судом першої інстанції, встановивши порушення вимог ст. 23 Цивільного кодексу України. Врахувавши всі обставини події, їх характер та обстановку, всю глибину душевних страждань потерпілих після втрати викрадених речей, які вони накопичували за своє життя, апеляційний суд дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність збільшення сум відшкодування за завдану їм злочином моральну шкоду, визначивши її для ОСОБА_7 в розмірі 5 000 гривень та для ОСОБА_6 в розмірі 20000 гривень, належним чином мотивувавши таке рішення. При цьому, апеляційний суд також враховував вимоги розумності, справедливості й виваженості, а також незадовільний матеріальний стан обвинуваченого ОСОБА_9 .
Доводи касаційної скарги представника потерпілої ОСОБА_7 щодо неправильного визначення судом першої інстанції загального розміру відшкодування судом першої інстанції на користь цієї потерпілої не є підставою для скасування ухвали апеляційного суду, оскільки суд апеляційної інстанції збільшив суму відшкодування моральної шкоди на її користь з 2 000 гривень до 10000 гривень. Отже, остаточно на користь потерпілої ОСОБА_7 стягнуто з ОСОБА_9 10000 гривень моральної шкоди та 1200 гривень матеріальної шкоди.
При цьому апеляційний суд правильно визнав безпідставними доводи апеляційної скарги потерпілої ОСОБА_6 щодо невірного визначення вартості викраденого майна за цінами на дорогоцінні метали у вигляді брухту, належним чином обґрунтувавши таке рішення .
Розмір майна, яким заволоділа винна особа в результаті вчинення відповідного злочину, визначається лише вартістю цього майна, яка виражається у грошовій оцінці. Вартість викраденого майна визначається за роздрібними (закупівельними) цінами, що існували на момент вчинення злочину.
Врахувавши обставину того, що в матеріалах кримінального провадження відсутня документально підтверджена вартість викрадених ювелірних виробів та годинників, суд першої інстанції, враховуючи повернення потерпілій частини викраденого майна, обґрунтовано визначив їх вартість в розмірі 84575, 33 гривень, згідно встановлених Національним банком України закупівельних цін на дорогоцінні метали у вигляді брухту станом на 24 липня 2018 року і відповідно до розрахунку та частково задовольнив цивільний позов ОСОБА_6 в цій частині.
Заперечення потерпілими в апеляційних скаргах обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_9 , апеляційний суд також визнав необґрунтованими, оскільки ОСОБА_9 визнав свою вину повністю, детально розповів про обставини, за яких було вчинено епізоди кримінального правопорушення, щиро, а не уявно, розкаявся, висловлював жаль з приводу вчиненого та засуджував свої дії, просив суворо не карати.В поданій апеляційній скарзі та в ході апеляційного перегляду даного кримінального провадження він також неодноразово розкаювався у вчиненому. Крім того, щире каяття було зазначено і в обвинувальному акті як обставина, що пом`якшує покарання ОСОБА_9 відповідно до ст. 291 ч. 2 п. 6 КПК України.
За таких обставин апеляційний суд не знайшов підстав для скасування вироку суду щодо ОСОБА_9 в частині призначеного йому покарання внаслідок м`якості, дійшовши висновку, що призначене йому судом першої інстанції покарання за ст. 185 ч. 3 КК України відповідає принципам співмірності та індивідуалізації, є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, призначене на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог закону з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав.
Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст.ст. 370 419 КПК України.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судових рішень, також не виявлено.
Враховуючи зазначене, колегія суддів підстав для задоволення касаційних скарг представника потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 , скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції не знаходить.
Керуючись ст.ст. 436 438 КПК України, Суд
ухвалив:
Ухвалу Запорізького апеляційного суду від 28 липня 2021 року щодо ОСОБА_9 залишити без зміни, а касаційні скарги представника потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 без задоволення.
Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3