№ 332/4600/19 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

31 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 332/4600/19

провадження № 61-20446св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: державний реєстратор виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області Ільющенков Сергій Олександрович, Акціонерне товариство «Альфа-Банк»,

треті особи: ОСОБА_2 , Широківська сільська рада Запорізького району Запорізької області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 17 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Кухаря С. В., Бєлки В. Ю., Онищенка Е. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до державного реєстратора виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області (далі - державний реєстратор) Ільющенкова С. О., Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі - АТ «Альфа-Банк»), треті особи: ОСОБА_2 , Широківська сільська рада Запорізького району Запорізької області, про визнання незаконною державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, скасування рішення про державну реєстрацію права власності.

На обґрунтування позовних вимог зазначала, що 31 жовтня 1998 року між нею та ОСОБА_2 укладений шлюб, під час перебування у якому 24 липня 2008 року на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Байрамовою О. М., зареєстрованого у реєстрі за № 982, вони набули у спільну сумісну власність двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , право власності на яку оформлено на ОСОБА_2 .

Для придбання цієї квартири, 24 липня 2008 року між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «УніКредит Банк» (далі -ТОВ «УніКредит Банк», банк) укладений договір про іпотечний кредит № MRTG 000000013875 (далі - кредитний договір), за умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти в розмірі 30 000,00 дол. США зі сплатою 12,4 процентів річних, на строк до 24 липня 2038 року, цільове призначення- на придбання нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 .

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 24 липня 2008 року між ОСОБА_2 та ТОВ «УніКредит Банк» укладений іпотечний договір MRTG 000000013875/S, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Байрамовою О. М., зареєстрований у реєстрі за № 985, за умовами якого ОСОБА_2 передав в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_2 .

Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 21 листопада 2011 року шлюб між нею та ОСОБА_2 розірвано. 03 жовтня 2017 року вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_3 у зв'язку з чим змінила прізвище на « ОСОБА_2 ».

У липні 2019 року з відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно їй стало відомо, що державним реєстратором Ільющенковим С. О. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 45922784 від 13 березня 2019 року, на підставі іпотечного договору № MRTG 000000013875/S, серія та номер: 985, виданий 24 липня 2008 року, видавник: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального Байрамова О. М., зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна реєстраційний номер 1407898123101, а саме квартиру в будинку літ. А, об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 40,8 кв. м, житловою площею 26,7 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , за Акціонерним товариством «Укрсоцбанк» (далі - АТ «Укрсоцбанк»). З 15 жовтня 2019 року АТ «Альфа-Банк» стало повним правонаступником усіх прав, обов'язків та майна АТ «Укрсоцбанк», а тому є належним відповідачем у справі.

Вважає рішення державного реєстратора протиправним, оскільки на спірні правовідносини поширюються положення Закону України від 03 червня 2014 року № 1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (далі - Закон № № 1304-VII). Крім того, вона не отримувала вимогу АТ «Укрсоцбанк» про усунення порушень основного зобов`язання та звернення стягнення на предмет іпотеки, а отже, державний реєстратор вчинив державну реєстрацію права власності на іпотечне майно за відсутності документа, що підтверджує отримання нею такої вимоги.

Посилаючись на наведене, позивач просила

- визнати незаконною державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна реєстраційний номер 1407898123101, квартиру в будинку літ. А, об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 40,8 кв. м, житловою площею 26,7 кв. м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , за АТ «Укрсоцбанк»;

- скасувати рішення державного реєстратора Ільющенкова С. О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 45922784 від 13 березня 2019 року, на підставі іпотечного договору № MRTG 000000013875/S, серія та номер: 985, виданий 24 липня 2008 року, видавник: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального Байрамова О. М., зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна реєстраційний номер 1407898123101, а саме квартиру в будинку літ. А, об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 40,8 кв. м, житловою площею 26,7 кв. м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , за АТ «Укрсоцбанк».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 12 серпня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконною державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна реєстраційний номер 1407898123101, квартиру в будинку літ. А, об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 40,8 кв. м, житловою площею 26,7 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , за АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк».

Рішення суду першої в частині вирішення вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконною державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_2 за АТ «Укрсоцбанк» мотивовано тим, що надані відповідачем докази не містять підтвердження направлення позивачу, яка є співвласником спірної квартири, повідомлення про усунення порушень основного зобов`язання та звернення стягнення на предмет іпотеки, що дає підстави для висновку, що АТ «Укрсоцбанк» не було надано державному реєстратору документа, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем ОСОБА_1 письмової вимоги іпотекодержателя. Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання незаконною державної реєстрації за АТ «Укрсоцбанк» права власності на квартиру АДРЕСА_2 , зауваживши на тому, що решта доводів позивача не свідчать про існування порушень закону, які б могли вплинути на набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки.

Відмовляючи у задоволенні вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, суд виходив з того, що рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпало свою дію, а тому належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про державну реєстрацію права власності (частина друга статті 26 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Запорізького апеляційного суду від 17 листопада 2021 року апеляційну скаргу АТ «Альфа-Банк» задоволено частково, рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 12 серпня 2021 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконною державної реєстрації права власності на спірну квартиру скасовано, ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що надання ОСОБА_1 згоди на укладення іпотечного договору своєму чоловіку ОСОБА_2 в період шлюбу, не може вважатися достатньою підставою для висновку про те, що вона також є іпотекодавцем спірного майна, а тому посилання суду першої інстанції як на підставу задоволення в цій частині позовних вимог ОСОБА_1 на те, що іпотекодержатель в порушення вимог статті 35 Закону України «Про іпотеку» не направляв їй вимогу про усунення порушень основного зобов`язання та про звернення стягнення на нерухоме майно, є помилковим. Зауважив, що суд першої інстанції не урахував, що відповідно до статті 37 Закону України «Про іпотеку» рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено тільки іпотекодавцем у суді, тоді як позивач таким не є. Подібні правові висновки Верховний Суд сформулював у постановах від 21 березня 2019 року у справі № 486/1162/16-ц (провадження № 61-300св19), постанові Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі № 158/1572/19 (провадження № 61-10428св20).

В частині вирішення вимоги ОСОБА_1 про скасування рішення про державну реєстрацію права власності, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції.

Рух справи у суді касаційної інстанції. Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, аргументи інших учасників справи

У грудні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 17 листопада 2021 року, в якій вона просила скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявник посилалася на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України - суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не урахував висновки, викладеніу постановах Верховного Суду від 08 липня 2019 року у справі № 522/17048/15-ц, від 26 травня 2021 року у справі № 381/979/15-ц.

Касаційна скарга ОСОБА_1 у межах доводів і вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неповно встановив фактичні обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору, помилково зазначив в оскаржуваній постанові про те, що предмет іпотеки - квартира АДРЕСА_4 перебуває у спільній сумісній власності подружжя. У зазначеному контексті, поза увагою суду апеляційної інстанції залишилося як те, що рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 21 листопада 2011 року шлюб між нею та ОСОБА_2 розірвано, так і те, що згідно з рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 05 грудня 2012 року у справі № 0809/4384/2012 припинено право спільної сумісної власності на спірну квартиру, і вона перейшла у спільну часткову власність позивача та третьої особи ОСОБА_2 , в ухваленні зазначено судового рішення брав участь кредитор ПАТ «УніКредит Банк». Апеляційний суд застосував до спірних правовідносин статтю 37 Закону України «Про іпотеку» без урахування приписів частин першої-другої статті 23 Закону України «Про іпотеку» та не урахував, що оскільки на підставі рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 05 грудня 2012 року у справі № 0809/4384/2012 вона набула у особисту приватну власність 1/2 частку у праві власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , вона відповідно до частини другої статті 23 Закону України «Про іпотеку» набула статус іпотекодавця за іпотечним договором, а тому має всі його права і несе усі обов`язки за цим договором.

Ухвалою Верховного Суду від 10 січня 2022 року відкрито касаційне провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК Українита витребувано із суду першої інстанції матеріали справи.

Справа надійшла до суду касаційної інстанції у січні 2022 року.

У квітня 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від АТ «Альфа-Банк», який колегія суддів не бере до уваги при вирішенні касаційної скарги у зв`язку з не наданням доказів про направлення його копії на адресу інших учасників справи.

Ухвалою Верховного Суду від 22 серпня 2022 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Судами попередніх інстанцій установлено, що 31 жовтня 1998 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 зареєстровано шлюб.

На підставі договору купівлі-продажу від 24 липня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Байрамовою О. М., зареєстрованого у реєстрі за № 982, ОСОБА_2 придбав двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

Укладенню зазначеного вище договору передувало укладення 24 липня 2008 року між ОСОБА_2 та ТОВ «УніКредит Банк» договору про іпотечний кредит № MRTG 000000013875, за умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 30 000,00 дол. США зі сплатою 12,4 процентів річних, на строк до 24 липня 2038 року, кредитні кошти призначені на придбання нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 .

Зазначене іпотечне майно є спільною сумісною власністю іпотекодавця ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , оскільки набуто під час їх перебування у зареєстрованому шлюбі.

Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 21 листопада 2011 року шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 розірвано.

У серпні 2012 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізьке міське бюро технічної інвентаризації», ПАТ «УніКредит Банк» про визнання права особистої приватної власності на квартиру (справа № 0809/4384/2012).

Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 05 грудня 2012 року у справі № 0809/4384/2012 позов ОСОБА_5 задоволено частково. Визнано квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , спільною сумісною власністю ОСОБА_5 та ОСОБА_2 . Визнано за ОСОБА_5 право власності на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_3 . Залишено за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_3 .

Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 27 лютого 2013 року у справі № 0809/4384/2012 апеляційні скарги ОСОБА_5 та ПАТ «УніКредит Банк» задоволено частково. Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 05 грудня 2012 року скасовано, ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_5

03 жовтня 2017 року ОСОБА_5 зареєструвала шлюб з ОСОБА_3 у зв`язку з чим змінила прізвище на « ОСОБА_2 ».

Суди встановили, що правонаступником кредитора за кредитним договором та договором іпотеки, укладених між ОСОБА_2 та ТОВ «УніКредит Банк», є ПАТ «Укрсоцбанк», після перейменування - АТ «Укрсоцбанк».

06 серпня 2018 року ПАТ «Укрсоцбанк» направило позичальнику/іпотекодавцю ОСОБА_2 повідомлення про усунення порушень основного зобов`язання та звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов'язання, у зв`язку із непогашенням позичальником заборгованості за кредитним договором, розмір якої станом на 12 червня 2018 року складає 55 114,94 дол. США, яке ОСОБА_2 отримав 17 серпня 2018 року. На ім'я ОСОБА_1 відповідне повідомлення не направлялося.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, державним реєстратором Ільющенковим С. О. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 45922784 від 13 березня 2019 року, на підставі іпотечного договору № MRTG 000000013875/S, серія та номер: 985, виданий 24 липня 2008 року, видавник: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального Байрамова О. М., зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна реєстраційний номер 1407898123101, а саме квартиру в будинку літ. А, об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 40,8 кв. м, житловою площею 26,7 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , за АТ «Укрсоцбанк».

10 вересня 2019 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» та єдиним акціонером АТ «Укрсоцбанк» затверджено рішення про реорганізацію АТ «Укрсоцбанк» шляхом приєднання до АТ «Альфа-Банк».

Згідно з рішенням № 5/2019 єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк» від 15 жовтня 2019 року затверджено передавальний акт та визначено, що правонаступництво щодо всього майна, прав та обов`язків АТ «Укрсоцбанк» які зазначені в передавальному акті, виникає у АТ «Альфа-Банк» з дати визначеної у передавальному акті, а саме - з 15 жовтня 2019 року.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні вимоги ОСОБА_1 про скасування рішення державного реєстратора Ільющенкова С. О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 45922784 від 13 березня 2019 року, з висновками якого у наведеній частині погодився апеляційним суд, заявником не оскаржується, а тому у касаційному порядку не переглядається.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3 Закону України «Про іпотеку»).

Стаття 37 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) передбачала, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

З внесенням змін до цієї норми згідно із Законом України від 25 грудня 2008 року № 800-VI «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» (далі - Закон № 800-VI) статтею 37 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Відносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», згідно з частиною другою статті 18 якого порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлює Кабінет Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У частині першій статті 20 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що заява на проведення реєстраційних дій та оригінали документів, необхідних для проведення таких дій, подаються заявником у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Визначена у частині першій статті 35 Закону України «Про іпотеку» процедура подання іпотекодержателем вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору передує прийняттю іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб на підставі договору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02 червня 2019 року у справі № 205/578/14-ц).

Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок), визначено процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Згідно з пунктом 61 Порядку у редакції, чинній на час проведення реєстрації права власності, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Отже, пунктом 61 Порядку визначено вичерпний перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і державний реєстратор у ході її проведення приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

На підтвердження факту направлення й отримання іпотекодавцем вимоги про порушення основного зобов`язання та звернення стягнення на предмет іпотеки, іпотекодержатель зобов`язаний надати державному реєстратору докази отримання іпотекодавцем такої вимоги разом із заявою про державну реєстрацію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 638/20000/16-ц).

Пунктом 3 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам Закону.

Наведені норми права спрямовані на забезпечення фактичного повідомлення боржника, аби надати йому можливість усунути порушення, і цим запобігти зверненню стягнення на майно боржника. Тому повідомлення боржника потрібно вважати здійсненим належним чином за умови, що він одержав або мав одержати повідомлення, але не одержав його з власної вини. Доказом належного здійснення повідомлення може бути, зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення.

Аналогічний висновок сформульовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц.

У постанові від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що належним дотриманням іпотекодержателем процедури повідомлення іпотекодавця та боржника, якщо він є відмінним від іпотекодавця, про вимогу стосовно усунення порушення також потрібно вважати також таке повідомлення, що було надіслане належним чином, проте не отримане внаслідок недбалості або ухилення від отримання.

У разі дотримання іпотекодержателем порядку належного надсилання вимоги про усунення порушення основного зобов`язання діє презумпція належного повідомлення іпотекодержателя про необхідність усунення порушень основного зобов`язання, яка може бути спростована іпотекодавцем в загальному порядку.

Недотримання вимог частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» щодо належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов`язання унеможливлює застосовування позасудового способу задоволення вимог іпотекодержателя. Іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання лише за умови належного надсилання вимоги, коли іпотекодавець фактично отримав таку вимогу або мав її отримати, але не отримав внаслідок власної недбалості чи ухилення від такого отримання.

Відповідно до статті 37 Закону України «Про іпотеку» рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено в суді іпотекодавцем.

За змістом статті 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Судами установлено, що квартира АДРЕСА_2 , була набута ОСОБА_2 та ОСОБА_1 під час перебування їх у шлюбі за рахунок кредитних коштів, а тому на таке майно поширюється режим спільної сумісної власності майна, позивач надала згоду на укладення ОСОБА_2 іпотечного договору та погодилася з його умовами.

Після розірвання шлюбу режим спільного сумісного майна щодо зазначеної квартири не припинився. Зважаючи на те, що зазначена квартира є предметом іпотеки за укладеним між ОСОБА_2 та ТОВ «УніКредит Банк» іпотечним договором від 24 липня 2008 року, позивач як співвласник має право на звернення до суду з позовом, якщо вважає її право порушеним. З огляду на наведене, посилання апеляційного суду на те, що ОСОБА_1 не має права на оскарження рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на спірне нерухоме майно є помилковими.

Разом з тим, оскільки ОСОБА_1 не є стороною іпотечного договору, в іпотекодержателя не існувало обов`язку направляти їй на виконання вимог статті 35 Закону України «Про іпотеку» повідомлення про усунення порушень основного зобов'язання.

Посилання ОСОБА_1 на те, що вона є іпотекодавцем в силу набуття нею в особисту приватну власність 1/2 частини спірного іпотечного майна на підставі рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 05 грудня 2012 року у справі № 0809/4384/2012 є неспроможними, оскільки зазначене судове рішення скасовано рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 27 лютого 2013 року. З огляду на наведене, не заслуговують на увагу її твердження про застосування апеляційним судом до спірних правовідносин статті 37 Закону України «Про іпотеку» без урахування частин першої-другої статті 23 Закону України «Про іпотеку», а також правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 08 липня 2019 року у справі № 522/17048/15-ц, від 26 травня 2021 року у справі № 381/979/15-ц.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Узагальнюючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд апеляційної скарги правильно застосував положення статей 35, 37 Закону України «Про іпотеку» та вирішив спір по суті, однак неправильно застосував норми матеріального права, якими встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, набутого за час шлюбу (стаття 60 СК України), а тому постанова суду апеляційної інстанції підлягає зміні, шляхом викладення її мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

Узагальнюючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, шляхом викладення її мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

Щодо скасування заходів забезпечення позову

Відповідно до частин першої, четвертої статті 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала.

Згідно з частинами дев`ятою, десятою статті 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 19 лютого 2020 року, залишеною без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 09 червня 2020 року,забезпечено позов шляхом внесення державним реєстратором в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно заборони будь-яким нотаріусам та державним реєстраторам вчиняти реєстраційні дії щодо відчуження або перереєстрації нерухомого майна: об`єкт нерухомого майна реєстраційний номер 1407898123101, квартира в будинку літ. А, об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 40,8 кв. м, житловою площею 26,7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.

Ураховуючи наведене, а також те, що за результатами перегляду справи в суді касаційної інстанції Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення щодо вирішення спору по суті, а змінив лише мотиви відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 , тому колегія суддів вважає, що наявні підстави для скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 19 лютого 2020 року, оскільки підстава і потреба у забезпеченні позову відпала.

Керуючись статтями 400 409 412 415 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Запорізького апеляційного суду від 17 листопада 2021 року змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Скасувати заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 19 лютого 2020 року, а саме: заборону будь-яким нотаріусам та державним реєстраторам вчиняти реєстраційні дії щодо відчуження або перереєстрації нерухомого майна: об`єкт нерухомого майна реєстраційний номер 1407898123101, квартира в будинку літ. А, об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 40,8 кв. м, житловою площею 26,7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 332/4600/19 за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області Ільющенкова Сергія Олександровича, Акціонерного товариства «Альфа-Банк», треті особи: ОСОБА_2 , Широківська сільська рада Запорізького району Запорізької області.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний

Г. І. Усик

В. В. Яремко