№ 332/5299/21 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

111

Постанова

Іменем України

25 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 332/5299/21

провадження № 61-7841 св 23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,

Коломієць Г. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Запорізька міська рада,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2

на постанову Запорізького апеляційного суду від 12 квітня 2023 року

у складі колегії суддів: Подліянової Г. С., Гончар М. С., Маловічко С. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом

до ОСОБА_2 , третя особа - Запорізька міська рада, про визначення порядку користування земельною ділянкою, в якому просила суд визначити між нею та ОСОБА_2 порядок користування земельною ділянкою,

на якій розташований житловий будинок

АДРЕСА_1 відповідно до їх часток на будинок.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що їй та ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності у рівних частках (по 1/2 частині) належить житловий будинок АДРЕСА_1 .

За їх спільною згодою між ними встановлено порядок користування будинком відповідно до їх часток, унаслідок чого фактично утворилися дві частини будинку з різними ізольованими входами (дві квартири).

Вказаний будинок розташований на земельній ділянці, площею 0,1000 га

(1 183 кв. м), кадастровий номер 231010000:02:027:0269, яка знаходиться

у їх спільному постійному користуванні. Земельна ділянка

не приватизована, порядок користування нею не встановлений.

Позивач, пославшись на положення частини другої статті 377 ЦК України

та статті 120 ЗК України, вважала, що оскільки до неї перейшло право власності на 1/2 частину житлового будинку

АДРЕСА_1 , то до неї перейшло й право користування земельною ділянкою, на якій розміщена належна їй частка будинку, та земельною ділянкою, необхідною для її обслуговування. Тому вона має право

на виділення у її користування тієї частини земельної ділянки,

яка є пропорційною її частці у житловому будинку.

Вказувала, що ОСОБА_2 був збудований паркан, який розмежував домоволодіння зі своїми частинами земельних ділянок. Проте, частки земельної ділянки не співпадають з частками володіння житловим будинком. Частина земельної ділянки ОСОБА_2 більша, ніж земельна ділянка, яка знаходиться у її фактичному користуванні, що є порушенням

її прав на частину земельної ділянки, яка пропорційна часткам у житловому будинку.

Крім того, вона хотіла безоплатно приватизувати земельну ділянку,

яка знаходиться під її частиною будинку для її обслуговування, однак, земельна ділянка не пропорційна часткам у житловому будинку.

Без зазначення меж та розміру земельної ділянки, на якій розташована належна їй частина будинку, вона не може реалізувати своє право

на безоплатну приватизацію землі.

Між нею та ОСОБА_2 не досягнуто згоди щодо порядку користування вказаною земельною ділянкою.

На її замовлення 30 серпня 2022 року було складено висновок експерта

№ 20/22 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи (далі - висновок судової земельно-технічної експертизи

від 30 серпня 2022 року № 20/22), відповідно до якого судовий експерт визначила один можливий варіант порядку користування спірною земельною ділянкою, наведений у висновку (варіант № 1).

З урахуванням наведеного та уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просила суд: визначити між нею та ОСОБА_2 порядок користування спірною земельною ділянкою, на якій розташований житловий будинок

АДРЕСА_1 , відповідно до їх часток

у житловому будинку; виділити у їх користування земельні ділянки відповідно до варіанту № 1 висновку судової земельно-технічної експертизи від 30 серпня 2022 року № 20/22.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 10 січня 2023 року

у складі судді Марченко Н. В. у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції застосував статтю 88 ЗК України, яка регулює порядок користування земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, та вказав, що учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки. Поділ земельної ділянки виконується в тому випадку, якщо земельна ділянка перебуває у власності. Визначення порядку користування земельною ділянкою здійснюється у випадку, якщо земельна ділянка знаходиться у комунальній або державній власності.

Районний суд зазначив, що варіанти визначення порядку користування земельної ділянки повинні максимально забезпечувати однакові умови для співвласників з урахуванням їх часток, бути наближеними до фактичного порядку користування, якщо такий склався і забезпечує однакові умови,

та забезпечувати зручне користування і експлуатацію поліпшеннями,

що розташовані на земельній ділянці, по можливості виключати ділянки спільного користування.

Районний суд, відмовляючи у задоволенні позову, урахував процесуальні норми доказування і зробив висновок, що позивач не надала доказів того, що між сторонами встановлений фактичний порядок користування житловим будинком, тоді як відповідач заперечує факт того, що такий порядок користування між ними склався.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Запорізького апеляційного суду від 12 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 10 січня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову.

Визначено порядок користування земельною ділянкою, площею 0,1000 га (кадастровий номер 2310100000:02:027:0269), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до частки

ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у житловому будинку, згідно з єдиним можливим варіантом визначення порядку користування спірною земельною ділянкою, запропонованого висновком судової земельно-технічної експертизи від 30 серпня 2022 року № 20/22, який зображено на схемі

в Додатку № 1 до висновку експерта.

Виділено ОСОБА_1 в користування: земельну ділянку № НОМЕР_1 ,

що є 1/2 частиною земельної ділянки загального користування,

що проходить від точки 20 по точках 21, 22, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19 до точки 20 (площею 490 кв. м), що складає 245 кв. м; земельну ділянку № НОМЕР_2 , що є 1/2 частиною земельної ділянки загального користування, що проходить від точки 1 по точках 2, 3 до точки 1 (площею 7 кв. м),

що складає 3,5 кв. м; земельну ділянку № 3, що проходить від точки 22

по точках 23, 6, 7, 8 до точки 22 (площею 183 кв. м), що складає 183 кв. м; земельну ділянку № НОМЕР_3 , що є 1/2 частиною земельної ділянки, на яку поширюється дія обмеження (охоронної зони), що проходить від точки 1

по точках 3, 4, 5, 20 до точки 1 (площею 137 кв. м) площею 68,5 кв. м,

а всього становить 500 кв. м.

Виділено ОСОБА_2 : земельну ділянку АДРЕСА_2 , що є 1/2 частиною земельної ділянки загального користування, що походить від точки 20

по точках 21, 22, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19 до точки 20

(площею 490 кв. м), що складає 245 кв. м; земельну ділянку № НОМЕР_2 ,

що є 1/2 частиною земельної ділянки загального користування,

що проходить від точки 1 по точках 2, 3 до точки 1 (площею 7 кв. м),

що складає 3,5 кв. м; земельну ділянку № 5, що проходить від точки 21

по точках 5, 23, 22 то точки 21 (площею 183 кв. м), що складає 183 кв. м; земельну ділянку № 4, що становить 1/2 частину земельної ділянки, на яку поширюється дія обмеження (охоронної зони), що проходить від точки 1

по точках 3, 4, 5, 20 до точки 1 (площею 137 кв. м), що складає 68 кв. м,

а всього становить 500 кв. м.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що районний суд, відмовляючи у задоволенні позову, не навів вмотивованих обґрунтувань, фактично залишив спір невирішеним. Сторони у справі за їх спільною згодою визначили порядок користування житловим будинком

та господарськими будівлями, розташованими на спірній земельній ділянці. Указане підтверджується відповідними доказами, наданими позивачем,

а саме: технічним паспортом на житловий будинок, з якого вбачається,

що будинок складається з двох квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , які мають окремі входи, а також рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області

від 31 березня 1971 року, в якому між колишніми співвласниками було розподілено зазначений будинок та виділено кожному по 1/2 частині

із зазначенням конкретних кімнат. При цьому факт проживання сторін

у квартирах АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , відповідачем під час розгляду справи

не спростовано.

Апеляційний суд надав правову оцінку висновку судової земельно-технічної експертизи від 30 серпня 2022 року № 20/22, складеному на замовлення позивача, та вказав, що зазначений варіант поділу земельної ділянки враховує інтереси сторін, є справедливим з огляду на обставини

та відносини, що склалися між сторонами, є пропорційним до їх часток

у будинку, тому найбільш ефективно сприяє захисту прав та інтересів сторін. Порушень прав відповідача у зв`язку з визначенням такого порядку користування земельною ділянкою судом не встановлено та відповідачем не наведено.

Разом із цим, ОСОБА_2 заперечень із запропонованим судовим експертом варіантом встановлення порядку користування земельною ділянкою не висловив, своїм процесуальним правом не скористався,

з відповідним клопотанням про призначення експертизи судом

не звертався.

Суд апеляційної інстанції послався на відповідні норми ЦК України

(статті 15, 16, 319, 377) та ЗК України (статті 88, 120, 152), врахував відповідні правові висновки Верховного Суду, а також роз`яснення, надані судам у пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ».

Урахувавши положення статей 133 141 382 ЦПК України, апеляційний суд вирішив питання щодо розподілу судових витрат й стягнув з відповідача

на користь позивача понесені нею судові витрати, які вважав належним чином підтвердженими та обґрунтованими.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її надходження до суду

У травні 2023 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

В обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення заявник посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування апеляційним судом норм права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду; апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 червня 2023 року задоволено клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку на касаційне оскарження. Поновлено заявнику строк на касаційне оскарження постанови Запорізького апеляційного суду від 12 квітня 2023 року. Відкрито касаційне провадження в указаній справі й витребувано цивільну справу

№ 332/5299/21 із Заводського районного суду м. Запоріжжя. Відмовлено

у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення виконання постанови Запорізького апеляційного суду від 12 квітня 2023 року. Надіслано учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У червні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не надав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, не врахував відповідну судову практику Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду у подібних, на його думку, справах.

Вказує, що метою позову ОСОБА_1 є не порушення її цивільних прав,

а бажання реалізувати право на безоплатну приватизацію частки земельної ділянки (стаття 118 ЗК України), загальна площа якої становить 1 183 кв. м, з яких 137 кв. м безстроково перебувають в охоронній зоні. При цьому, указане право позивача ніким не порушено, так як вона його не реалізувала.

Встановлюючи порядок користування спірною земельною ділянкою, апеляційний суд не з`ясував наявність погоджень або заперечень юридичної особи - власника трубопроводу (джерела підвищеної небезпеки),

в інтересах якої встановлена охоронна зона на спірній земельній ділянці, фактично вирішив спір без участі цієї особи.

Під час розгляду справи суд апеляційної інстанції не з`ясував підстави набуття у сторін прав на земельну ділянку, розміром 1 183 кв. м

(за технічним паспортом) та 1 000 кв. м (за витягом з Державного земельного кадастру), а також не звернув увагу, що згідно з витягами

з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12 січня

2018 року та від 15 липня 2022 року право власності на об`єкт нерухомого майна - житловий будинок АДРЕСА_1 , зареєстровано за: ОСОБА_1 (1/4 частка, підстава - свідоцтво

про право на спадщину, серія та номер: З-889, виданий 05 серпня 2009 року); ОСОБА_1 (1/4 частка, підстава - договір купівлі-продажу, серія

та номер: 1630, виданий 22 грудня 2017 року); ОСОБА_2 (1/2 частка, підстава - договір купівлі-продажу, серія та номер 158, виданий 27 лютого 2018 року); ОСОБА_3 (13/36 часток, підстава - договір дарування, серія 3-761, виданий 01 липня 2009 року).

Надаючи оцінку лише поданим позивачем доказам, апеляційний суд залишив поза увагою, що будинок має один вхід, одну хвіртку (позначену

у техпаспорті під № 4). Указане свідчить, що жодного визначеного порядку користування будинковолодінням та земельною ділянкою між позивачем

і відповідачем не існує.

Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками житлового будинку

АДРЕСА_1 , загальною площею 62,4 кв. м (а. с. 11, 12-13, 14-15, 20-22, 95-96).

Указаний житловий будинок розташований на земельній ділянці,

площею 0,1000 га, кадастровий номер 2310100000:02:027:0269. Цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Категорія земель - землі житлової та громадської забудови. Форма власності - інформація

про зареєстроване право в Державному земельному кадастрі відсутня. Указане підтверджується витягом з Державного земельного кадастру

про земельну ділянку від 30 грудня 2021 року. На земельній ділянці діє обмеження у її використанні - охоронна зона навколо (уздовж) об`єкта транспорту, площею 0,0137 га, підстава - Закон України

«Про трубопровідний транспорт», строк дії - безстроково (а. с. 44-45, 97-98).

Висновком судової земельно-технічної експертизи від 30 серпня 2022 року № 20/22, складеним на замовлення ОСОБА_1 (а. с. 69-101), встановлено, що: «Під час розроблення варіантів порядку користування земельною ділянкою було враховано наступне:

- дослідження виконано камерально за наданою документацією,

як вказано у поставленому питанні;

- розташування земельної ділянки: АДРЕСА_1 ;

- кадастровий номер земельної ділянки: 2310100000:02:027:0269;

- цільове призначення: 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);

- площа земельної ділянки: 0,1000га;

- право на земельну ділянку в Державному земельному кадастрі

не зареєстроване;

- на земельній ділянці розташовано наступні будівлі та споруди: житловий будинок літ. А», паркани № 3, № 5, хвіртка № 4, водопровід № 6, замощення № 1, які знаходяться у спільній частковій власності співвласників - ОСОБА_2 належить 1/2 частка житлового будинку

АДРЕСА_1 ; ОСОБА_1 належить 1/4 та 1/4 (разом 1/2) частки житлового будинку

АДРЕСА_1 .

- розташування двох квартир у будинку вздовж червоної лінії

АДРЕСА_1 та розташування двох входів у квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3

з однієї сторони ділянки не дає змогу влаштувати відокремлені входи/виходи зі сторони вулиці окремо на власну ділянку;

- житловий будинок літ. «А» зазнав планувальних змін з часу виготовлення технічного паспорту (19 квітня 2011 року) до часу виготовлення топографічної зйомки, які полягають у збільшені площі забудови квартири АДРЕСА_2 ;

- на земельній ділянці на топографічній зйомці виявлені споруди - дві зливові ями, які відсутні в переліку споруд у праві власності та технічному паспорті;

- вздовж всієї ділянки проходить прокладання водопровідної труби

до будинку, право власності на яку між співвласниками не визначено,

а отже є необхідність надання доступу до неї для обслуговування для всіх співвласників.

Враховуючи вище перелічені вихідні дані, а саме: обмеження у використанні, геометричні розміри земельної ділянки, розташування будівель та споруд, експертом розроблено за наданою документацією один можливий варіант порядку користування земельною ділянкою, площею 0,1000 га (кадастровий номер 2310100000:02:027:0269), що розташована за адресою:

АДРЕСА_1 , відповідно

до 1/2 та 1/2 частин кожному із співвласників та вимог нормативно-правових актів. Варіант № 1 порядку користування земельною ділянкою зображено на схемі в Додатку № 1 до висновку експерта (а. с. 83).

Виділяється в користування співвласника 1/2 частки (а. с. 81):

- 1/2 частина земельної ділянки загального користування № 1,

що проходить від точки 20 по точках 21, 22, 8, 9,10,11,12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19 до точки 20 (площею 490 кв. м), що складає 245 кв. м;

- 1/2 частина земельної ділянки загального користування № 2,

що проходить від точки 1 по точках 2, 3 до точки 1 (площею 7 кв. м),

що складає 3,5 кв. м;

- земельна ділянка № 3, що проходить від точки 22 по точках 23, 6, 7, 8

до точки 22 (площею 183 кв. м), що складає 183 кв. м;

- 1/2 частина земельної ділянки № 4, на яку поширюється дія обмеження (охоронної зони), що проходить від точки 1 по точках 3, 4, 5, 20 до точки 1 (площею 137 кв. м), що складає 68,5 кв. м.

Виділяється в користування співвласника 1/2 частки (а. с. 82):

- 1/2 частина земельної ділянки загального користування № 1,

що проходить від точки 20 по точках 21, 22, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19 до точки 20 (площею 490 кв. м), що складає 245 кв. м;

- 1/2 частина земельної ділянки загального користування № 2,

що проходить від точки 1 по точках 2, 3 до точки 1 (площею 7 кв. м),

що складає 3,5 кв. м;

- земельна ділянка № 5, що проходить від точки 21 по точках 5, 23, 22

до точки 21 (площею 183 кв. м), що складає 183 кв. м;

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої

цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права

чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених

частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального

чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд

і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси

у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон

або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи,

яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги

такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту,

який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Частиною першою статті 15 та частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права

у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового

або майнового права та інтересу.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами

та державою виключно відповідно до закону (стаття 14 Конституції України).

Частинами першою та другою статті 78 ЗК України, тут і далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається

та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

За змістом статті 377 ЦК України, тут і далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення,

у розмірах, встановлених договором. Якщо житловий будинок, будівля

або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування,

то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Аналогічні положення містяться й у статті 120 ЗК України.

Загальні правила вирішення спорів щодо порядку володіння й користування земельною ділянкою застосовуються також у випадку, коли належний особам на праві спільної власності жилий будинок, господарські будівлі

та споруди розташовані на земельній ділянці, яка знаходиться

в їх користуванні до її приватизації або за договором оренди.

Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою,

що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку (частина перша статті 88 ЗК України).

Право користування земельною ділянкою визначається відповідно

до часток кожного з власників нерухомого майна, розташованого

на цій земельній ділянці, якщо інше не було встановлено домовленістю

між ними. Однак у будь-якому випадку наявне в однієї особи право не може порушувати права іншої особи (частина п`ята статті 319 ЦК України).

Відповідно до роз`яснень, наданих судам у пунктах 19, 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» у справах за позовом учасників спільної власності на землю

про встановлення порядку володіння й користування спільною земельною ділянкою, на якій розташовані належні їм жилий будинок, господарські будівлі та споруди, суд з`ясовує і враховує можливість нормального користування будинком і здійснення догляду за ним, розташування господарських будівель, споруд, необхідність зведення будівель, розташування плодово-ягідних насаджень співвласників, можливість проходу з вулиці на подвір`я тощо. Враховуються також вимоги санітарних правил і правил протипожежної безпеки. В разі неможливості перенесення співвласником господарських будівель і насаджень на надану в його користування частину ділянки суд має обговорити питання про відповідну грошову компенсацію. При пред`явленні вимог кожним з учасників спільної власності про встановлення порядку користування спільною земельною ділянкою суд може залишити в спільному користуванні лише ділянки, роздільне користування якими встановити неможливо.

При вирішенні такого спору, визначаючи варіанти користування земельною ділянкою, суд повинен виходити з розміру часток кожного зі співвласників на нерухоме майно, наявності порядку користування земельною ділянкою, погодженого власниками або визначеного на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку. Якщо суд установить, що співвласники визначили порядок користування

й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого підстав немає,

він ухвалює рішення про встановлення саме такого порядку. Якщо

ж погодженого або встановленого порядку користування земельною ділянкою немає, то суд установлює порядок користування земельною ділянкою з дотриманням часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном.

Схожі за змістом висновки викладено у постановах Верховного Суду України від 15 травня 2017 року у справі №6-841цс16, від 01 листопада

2017 року у справі № 6-2454цс16, Верховного Суду від 13 листопада

2019 року у справі № 686/6888/15, від 05 лютого 2020 року у справі

№ 497/1137/17, від 16 вересня 2020 року у справі № 489/2029/17,

від 03 листопада 2020 року у справі № 653/1760/16, від 30 листопада

2022 року у справі № 520/3556/16.

Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному

та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази

не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність

і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним

у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судами встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2

є співвласниками житлового будинку

АДРЕСА_1 , загальною площею 62,4 кв. м, який розташований

на земельній ділянці, площею 0,1000 га, кадастровий номер 2310100000:02:027:0269. Указана земельна ділянка ніким не приватизована. Дані обставини підтверджені відповідними доказами.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 вказувала,

що ОСОБА_2 порушує її права на користування частиною земельної ділянки, яка пропорційна її частці у житловому будинку. Згоди щодо порядку користування спірною земельною ділянкою між ними не досягнуто.

На підтвердження заявлених вимог вона надала висновок судової земельно-технічної експертизи від 30 серпня 2022 року № 20/22, складений на її замовлення, відповідно до якого судовий експерт визначила один можливий варіант порядку користування спірною земельною ділянкою, наведений у висновку (варіант № 1) (а. с. 69-101).

Висновки експертизи є одним з засобів доказування (пункт 2 частини другої статті 76 ЦПК України).

Згідно зі статтею 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Суд апеляційної інстанції, встановивши обставини справи, надавши належну правову оцінку доказам і доводам сторін у їх сукупності з висновком судової земельно-технічної експертизи від 30 серпня 2022 року № 20/22, дійшов правильного висновку про задоволення позову ОСОБА_1

та визначення порядку користування спірною земельною ділянкою, запропонованого судовим експертом.

Апеляційний суд вірно вважав, що такий варіант поділу земельної ділянки враховує інтереси сторін, є справедливим з огляду на обставини

та відносини, що склалися між сторонами, є пропорційним до їх часток

Будь-яких заперечень щодо цього порядку користування ОСОБА_2

не висловив, своїм процесуальним правом не скористався, з відповідним клопотанням про призначення експертизи судом не звертався, а тому своїх заперечень проти позову не довів.

Посилання касаційної скарги, що суд не залучив власника трубопроводу, який розташований на спірній земельній ділянці, є безпідставними,

так як відповідач у ході розгляду справи таких клопотань не заявляв,

і власник трубопроводу судові рішення не оскаржував.

Колегія суддів уважає, що в силу положень частини третьої статті 89

ЦПК України судом всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави

їх врахування чи відхилення є мотивованими.

Апеляційним судом під час розгляду справи не допущено неправильного застосування норм матеріального права, як і не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести

до неправильного вирішення справи, відповідні доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника з ухваленим судовим рішенням, а тому відхиляються Верховним Судом.

Обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, судом касаційної інстанції не встановлено.

Судове рішення є правильним по суті й законним, а тому не може бути скасоване з формальних підстав (частина друга статті 410 ЦПК України).

Наведені в обґрунтування касаційної скарги доводи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки

не підтверджуються матеріалами справи й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Згідно із усталеною практикою Європейського суду з прав людини повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд

не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів уважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду

не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення

не впливають.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, розподіл судових витрат Верховим Судом

не здійснюється.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити

без задоволення.

Постанову Запорізького апеляційного суду від 12 квітня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць