Постанова
Іменем України
03 березня 2021 року
м. Київ
справа № 333/537/13-ц
провадження № 61-17767св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Зайцева А. Ю., Коротенко Є. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
відповідач - ОСОБА_6 ,
особа, що подала апеляційну скаргу,- ОСОБА_7 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Запорізького апеляційного суду від 27 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Кочеткової І. В., Кримської О. М., Дашковської О. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2013 року ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_6 про встановлення факту прийняття спадщини, встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом.
Позов обґрунтований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_8 , батько
і дід сторін у справі, після смерті якого залишився житловий будинок
АДРЕСА_1 . Будинок ОСОБА_8 придбав у квітні 1946 року, у період перебування у шлюбі з ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . У цьому шлюбі були народжені діти: донька ОСОБА_3 , сини ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 . З дня придбання спірного житлового будинку та до дня своєї смерті ОСОБА_9 мешкала в ньому разом зі своїми дітьми та чоловіком. Після смерті своєї дружини ОСОБА_11 , ОСОБА_8 у березні 1958 року одружився з ОСОБА_12 .
Спадкоємцями за законом першої черги після смерті ОСОБА_8 в рівних частках є дружина ОСОБА_12 , донька ОСОБА_3 , сини ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_13 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Спадкоємцями після смерті ОСОБА_10 на належну йому частку у спадщині є діти
ОСОБА_5 , ОСОБА_4 .
Діти спадкодавця ОСОБА_8 - ОСОБА_3 ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 - фактично прийняли спадщину, оскільки з ІНФОРМАЦІЯ_1 користувалися речами батька, предметами домашнього вжитку, меблями, успадкували належні йому ощадні книжки, з дня смерті батька і до тепер здійснюють поточні ремонти в будинку, доглядають за садом та городом, користуються врожаєм, тощо.
ОСОБА_12 , дружина ОСОБА_8 , прийняла спадщину, подавши
до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, проте оформити свої спадкові права не встигла, оскільки померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .
З метою отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_8 позивачі звернулися до Шостої запорізької державної нотаріальної контори, проте постановою державного нотаріуса від 06 жовтня 2010 року їм було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку із пропуском строку для її прийняття та через відсутність документів, що підтверджують факт родинних відносин і через відсутність реєстрації права власності на спірний будинок.
Посилаючись на вказані обставини, просили суд встановити юридичні факти,
а саме:
1) що ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10
є рідними дітьми ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
та ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
2) що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ,
є спільним майном подружжя ОСОБА_8 , який помер
ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
3) факт прийняття ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 спадщини в порядку спадкування за законом, що відкрилася після смерті батька ОСОБА_8 , який помер
ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
Також просили визнати за ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 право власності по 1/5 частці за кожним на житловий будинок, господарські будівлі та споруди, що розташовані на земельній ділянці, площею
632,00 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ; визнати за ОСОБА_5 та ОСОБА_4 право власності по 1/10 частці за кожним на житловий будинок, господарські будівлі та споруди, що розташовані на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 07 лютого 2013 року позов задоволено.
Встановлено юридичний факт, що ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 є рідними дітьми ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Встановлено, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ,
є спільним майном подружжя ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Встановлено факт прийняття ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 спадщини в порядку спадкування за законом, що відкрилася після смерті батька ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнано за ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 право власності
по 1/5 частці за кожним на житловий будинок, господарські будівлі та споруди,
а саме: житловий будинок літ. А, прибудову літ. а, прибудову літ. А1, душ літ. О, намет літ. Л, гараж літ. Е, оглядову яму до літ. Е, вбиральню літ. К, фундамент гаража літ. Д, сарай літ. в, літню кухню літ. В, сарай літ. б, ґанок до «б», козирок до «б», літню кухню літ. Б, погріб літ. пг, водопровід № 2, паркан № 5, ворота № 6, що розташовані на земельній ділянці площею 632,00 кв. м за адресою:
АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8 .
Визнано за ОСОБА_5 та ОСОБА_4 право власності по 1/10 частки
за кожним на житловий будинок, господарські будівлі та споруди, а саме: житловий будинок літ. А, прибудову літ. а, прибудову літ. А1, душ літ. О, намет
літ. Л, гараж літ. Е, оглядову яму до літ. Е, вбиральню літ. К, фундамент гаражу літ. Д, сарай літ. в, літню кухню літ. В, сарай літ б, ганок до «б», козирок до «б», літню кухню літ. Б, погріб літ пг, водопровід № 2, тюкай № 5, ворота № 6,
що розташовані на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8 .
Суд першої інстанції дійшов висновку, що сторони є спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_8 , фактично прийняли спадщину, оскільки вступили
в управління спадковим майном, до складу якого входить житловий будинок
з надвірними будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 , частки кожного із спадкоємців є рівними, діти спадкодавця ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 успадкували по 1/5 частці кожний, онуки - ОСОБА_5 та ОСОБА_4 успадкували по 1/10 частці кожний, що належали їх батькові ОСОБА_10 , який фактично прийняв спадщину після смерті ОСОБА_8 , проте не встиг оформити свої спадкові права, оскільки помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Запорізького апеляційного суду від 27 серпня 2019 року рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 07 лютого 2013 року скасовано, у задоволенні позову відмовлено.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції
та відмовляючи в задоволенні позову, дійшов висновку, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що спадкоємцем після смерті ОСОБА_8 була також його дружина ОСОБА_12 , яка перебувала у шлюбі із спадкодавцем
з 09 березня 1958 року до дня його смерті, фактично вступила в управління спадковим майном після смерті свого чоловіка, проте не оформила своїх спадкових прав, оскільки померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Крім того, суд першої інстанції не вжив заходів для вирішення питання про залучення до участі у розгляді справи спадкоємця померлої ОСОБА_12
її дочки ОСОБА_7 , хоча в матеріалах спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_8 , є відомості про цю особу і про місце її постійного проживання.
Поза увагою суду залишилася і та обставина, що право власності спадкодавця на спірний будинок не було зареєстроване в установленому законом порядку,
у зв`язку з чим державний нотаріус відмовив спадкоємцям у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У жовтні 2019 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду, касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд не звернув уваги на те, що не належать
до самочинного будівництва індивідуальні (садибні) житлові будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них, побудовані
до 1992 року, якщо їх відповідність вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил підтверджується технічним паспортом, складеним за результатами технічної інвентаризації.
Спірний житловий будинок не належить до самочинного будівництва, оскільки його побудовано в 1944 році, прибудову а1 - в 1950 році, інші господарські споруди до 1990 року.
Доводи інших учасників справи
У грудні 2019 року ОСОБА_7 подала до Верховного Суду відзив
на касаційну скаргу, у якому просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін. Указувала,
що спадкодавець не оформив право власності на спірний житловий будинок,
а всі будівлі і споруди, за даними Запорізького міжміського бюро технічної інвентаризації, обліковуються як самочинно збудовані.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 333/537/13-ц та витребувано її з Комунарського районного суду м. Запоріжжя.
Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_8 , про що в книзі реєстрації смертей зроблено відповідний актовий запис за № 7572, що стверджується повторним свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 15 квітня 2010 року, виданим Запорізьким міським відділом реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Запорізькій області.
Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
З 11 лютого 1937 року ОСОБА_8 перебував у шлюбі з ОСОБА_9 до дня її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 . У цьому шлюбі народжені діти: донька - ОСОБА_3 , син - ОСОБА_1 , син - ОСОБА_6 , син - ОСОБА_10 .
Спадковий житловий будинок купив ОСОБА_8 під час перебування
у шлюбі з ОСОБА_9 . З дня придбання житлового будинку за адресою:
АДРЕСА_1 та до дня своєї смерті ОСОБА_9 мешкала
в ньому разом зі своїми дітьми та чоловіком. Після смерті ОСОБА_9 . ОСОБА_8 вдруге одружився на ОСОБА_12 , з якою перебував у шлюбі до дня своєї смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Факт належності ОСОБА_8 спадкового житлового будинку підтверджується договором купівлі-продажу, право забудови від 22 березня
1946 року за реєстровим № 5753, що був укладений між ОСОБА_14
та ОСОБА_8 , посвідчений Першою запорізькою міською державною нотаріальною конторою, зареєстрованого в Запорізькому міськкомунгоспі
23 квітня 1946 року.
Відповідно до технічного паспорта на житловий будинок (інвентаризаційна справа № 45758/73492) станом на 24 жовтня 2012 рік на земельній ділянці площею 632,00 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , розташовані об`єкти нерухомого майна, а саме: збудований в 1944 році житловий будинок
літ. А, прибудова літ. а, прибудова літ. а1, душ літ. О, намет літ. Л, гараж літ. Е, оглядова яма до літ. Е, вбиральня літ. К, фундамент гаража літ. Д, сарай літ. в, літню кухня літ. В, сарай літ. б, ганок до «б», козирок до «б», літня кухня літ. Б, погріб літ. пг, водопровід № 2, паркан № 5, ворота № 6.
Спадкоємцями за законом першої черги після смерті ОСОБА_8 в рівних частках є: дружина ОСОБА_12 , донька ОСОБА_3 , син ОСОБА_1 , син ОСОБА_6 , син ОСОБА_10 .
Діти спадкодавця: донька ОСОБА_3 , син ОСОБА_1 , син
ОСОБА_6 , син ОСОБА_10 прийняли спадщину шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном. Так, від дня смерті батька, а саме з ІНФОРМАЦІЯ_1 вони успадкували належні йому ощадні книжки, користуються речами батька та предметами домашнього вжитку, меблями, з дня смерті батька і по теперішній час здійснюють господарську турботу за житловим будинком, здійснюють поточні ремонти, доглядають за садом та городом, користуються врожаєм.
Згідно з даними спадкової справи № 456/03 після смерті ОСОБА_10 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , із заявою про прийняття спадщини звернулася дружина ОСОБА_12 , свідоцтво про право на спадщину не отримала, а також донька ОСОБА_3 , син ОСОБА_1 , син ОСОБА_6 , свідоцтва про право на спадщину не отримали.
ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_12 , що підтверджується копією актового запису про смерть від 15 травня 2007 року № 4610, наданого на запит суду відділом реєстраційної служби Міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції.
З відповіді Шостої запорізької державної нотаріальної контори
від 05 лютого 2013 року № 32/02-14 на запит про наявність спадкової справи встановлено, що після смерті ОСОБА_12 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 , спадкова справа не заводилась.
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер син ОСОБА_8 - ОСОБА_10 . Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді 1/5 частки житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , яку він успадкував під час життя шляхом вступу в управління спадковим майном після смерті батька ОСОБА_8 .
За життя ОСОБА_10 , що доводиться батьком позивачів ОСОБА_5
та ОСОБА_4 , належним чином оформити спадщину та отримати свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_8 не зміг, оскільки не мав документа, який би підтверджував факт прийняття ним спадщини після смерті батька, але прийняв спадщину шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном. Спадкоємцями за законом першої черги після смерті ОСОБА_10 є його діти - ОСОБА_5 , ОСОБА_4 .
Згідно з даними спадкової справи Восьмої запорізької державної нотаріальної контори № 456/03 після смерті ОСОБА_10 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , із заявою про прийняття спадщини звернулися донька ОСОБА_5 , син ОСОБА_4 .
Факт прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_8 спадкоємцями - ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном, як це було передбачено чинни на час відкриття спадщини законом, підтверджується довідкою квартального комітету Комунарського району міста Запоріжжя від 22 листопада 2010 року.
Після смерті ОСОБА_8 спадкоємцями першої черги за законом, були його діти: донька ОСОБА_3 , син ОСОБА_1 , син ОСОБА_6 , син ОСОБА_10 , та дружина ОСОБА_12 .
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України (в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Оскільки касаційна скарга надійшла до суду у жовтні 2019 року, то розгляд касаційної скарги Верховний Суд здійснює за правилами ЦПК України в редакції, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Мотиви і доводи, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства.
Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист. Згідно
з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частиною першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов`язки учасника справи (частина третя статті 352 ЦК України).
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.
Результат системного аналізу наведених процесуальних норм дає підстави вважати, що суд апеляційної інстанції в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи невирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції та подала апеляційну скаргу. При цьому, якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердилися, апеляційне провадження підлягає закриттю.
У справі, яка переглядається, з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції звернулася особа, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції, вважаючи, що рішенням суду вирішено питання про її права.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, виходив з порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права по суті позовних вимог, проте не встановив наявність у особи, яка подала апеляційну скаргу, права на оскарження рішення, та не перевірив, чи вирішив суд першої інстанції питання про права та інтереси особи, яка не брала участі в розгляді справи в суді першої інстанції.
Вирішення такого питання є першочерговим завданням для апеляційного суду,
і лише у разі встановлення, що рішенням суду першої інстанції вирішено питання про права та інтереси особи, яка подала апеляційну скаргу, апеляційний суд наділений повноваженнями здійснювати перегляд по суті рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. Водночас у разі, якщо апеляційний суд встановить, що рішенням суду першої інстанції не вирішено питання про права
та інтереси особи, яка звернулася із апеляційною скаргою, апеляційне провадження підлягає закриттю.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19 лютого 2020 року
у справі № 127/4368/18 (провадження № 61-1258св19).
У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції повною мірою не дослідив питання, чи стосується прав та інтересів ОСОБА_7 оскаржуване нею рішення суду першої інстанції, не надав оцінки тому факту, що ОСОБА_12 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , а з апеляційною скаргою на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 07 лютого 2013 року ОСОБА_7 звернулась у квітні 2019 року.
Суд не надав правової оцінки доводам апеляційної скарги ОСОБА_7 про те, що постановою від 20 липня 2018 року № 1490/02-31 про відмову
у вчиненні нотаріальної дії ОСОБА_7 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 матері - ОСОБА_12 .
Ураховуючи те що апеляційний суд не дослідив наявних у матеріалах справи доказів, якими ОСОБА_7 обґрунтовувала право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, а також не здійснив перевірки,
чи порушено права ОСОБА_7 рішенням суду першої інстанції, суд апеляційної інстанцій дійшов передчасного висновку про наявність підстав для розгляду апеляційної скарги особи, яка її подала, та скасування рішення суду першої інстанції.
Вирішуючи питання про наявність правових підстав для перегляду рішення суду першої інстанції за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у розгляді справи в суді першої інстанції, апеляційний суд зобов`язаний був виконати вимоги частини першої статті 352 та пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України, тому відсутність правильних і обґрунтованих висновків про порушення прав та інтересів особи, яка подала апеляційну скаргу, ухваленим рішенням суду першої інстанції виключає можливість залишення оскаржуваної постанови апеляційного суду без змін.
Касаційний суд з урахуванням встановлених статтею 400 ЦПК України меж розгляду справи у суді касаційної інстанції, не має процесуальної можливості усунути допущені апеляційним судом недоліки, так як не може переоцінювати докази, встановлювати та вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частинами третьою, четвертою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд
є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, або необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, або встановив обставини,
що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.
Під час нового розгляду справи суд має врахувати викладене, надати належну оцінку доказам і запереченням, поданим сторонами, встановити, чи вирішено рішенням суду першої інстанції питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_7 , та за наявності вказаних обставин переглянути рішення суду відповідно до встановлених обставин та вимог закону.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, суд не здійснює розподіл судових витрат.
Керуючись статтею 411 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, статтями 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Постанову Запорізького апеляційного суду від 27 серпня 2019 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною
і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді: С. Ю. Бурлаков
В. С. Жданова
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко