ПОСТАНОВА

Іменем України

08 квітня 2020 року

Київ

справа №333/892/17(2-а/333/87/17)

адміністративне провадження №К/9901/22071/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,

суддів - Бевзенка В. М.,

Шевцової Н.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року (головуючий суддя Дадим Ю.М., судді Уханенко С.А., Богданенко І.Ю.) у справі

за позовом ОСОБА_1

до інспектора роти №2 батальйону №3 УПП у м. Запоріжжя Департаменту патрульної поліції молодшого лейтенанта Сичова Андрія Михайловича

про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, -

в с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора роти №2 батальйону №3 УПП у м. Запоріжжя ДПП молодшого лейтенанта Сичова Андрія Михайловича про визнання протиправною та скасування постанови серії АР №749259 від 19.02.2017 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесеної інспектором роти №3 батальйону УПП у м. Запоріжжі ДПП молодшим лейтенантом Сичовим Андрієм Михайловичем.

В обґрунтування позову посилався на те, що 19 лютого 2017 року інспектором роти № 2 батальйону № 3 УПП у м. Запоріжжя ДПП молодшим лейтенантом Сичовим А.М. винесено постанову серії АР № 749259, якою визнано його винним у вчинені адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст.122, ч. 1 ст. 126 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 гривень. Відповідно до оскаржуваної постанови він, рухаючись на автомобілі «Mercedes» по пр. Соборному, при перестроюванні не вмикав показник поворотів потрібного напрямку та при перевірці документів не пред`явив на вимогу поліцейського посвідчення водія і свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Позивач зазначив, що таке твердження не відповідає дійсним обставинам і не підтверджується жодним доказом, адже 19 лютого 2017 року він не скоював жодного правопорушення, зазначеного у постанові поліцейським, оскільки при перестроюванні увімкнув покажчик повороту потрібного напрямку, потім показав поліцейському водійське посвідчення та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Натомість працівники поліції надягли на позивача наручники та доставили до відділення поліції, де тримали декілька годин, не пояснюючи причину та погрожуючи. Окрім того, при цьому незаконному затриманні, позивачу було завдано тілесних ушкоджень. До того ж, ОСОБА_1 наголосив, що в цей день оскаржувана постанова при ньому не складалася і не надавалася йому для ознайомлення. За вказаних обставин вважає постанову незаконною.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 29.03.2017 року адміністративний позов було задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову серії АР № 749259 від 18.01.2017 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесену інспектором роти № 2 батальйону № 3 УПП у м. Запоріжжя Департаменту патрульної поліції молодшим лейтенантом Сичовим Андрієм Михайловичем відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст.122 , ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вказав, що у постанові по справі про адміністративне правопорушення серії АР № 749259 від 19 лютого 2017 року не зазначено достатньої кількості доказів, на підставі яких було встановлено наявність у діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення і винність даної особи в його вчиненні, відсутній підпис правопорушника. Окрім того, позивач стверджує, що в день зупинки транспортного засобу позивача оскаржувана постанова працівником поліції не складалася і не надавалася йому для ознайомлення, що виключає можливість надання позивачем заперечень на постанову та висловлення ним доводів в обґрунтування своєї позиції.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року було скасовано постанову Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 29.03.2017 року та прийнято нову.

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи в позовних вимогах суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до п. 8 оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення, до неї також було додано відео №14 та №179, які перебувають в архіві. Однак, вказана обставина судом першої інстанції досліджена не була, а зазначене відео у відповідача не витребовувалось. В свою чергу, як вбачається з наданого відповідачем відеозапису, позивач дійсно здійснив перестроювання транспортного засобу без вмикання поворотів потрібного напрямку та не пред`явив при перевірці документів посвідчення водія і свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

07 серпня 2017 року позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року, в якій просив її скасувати та залишити в силі постанову Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 29.03.2017 року.

В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначив, що судом апеляційної інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи і порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення позовних вимог. Вказав, що відеозапис з нагрудної камери патрульного не підтверджує вину позивача у вчиненні правопорушення, оскільки ним зафіксовано лише процедуру притягнення до адміністративної відповідальності, а не факт здійснення правопорушення.

Відповідачем до Суду не було надано відзиву (заперечень) на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Клопотань від учасників справи про розгляд касаційної скарги за їх обов`язкової участі Суду надано не було.

Ухвалою Верховного Суду від 07 квітня 2020 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

19.02.2017 року інспектором роти №2 батальйону №3 УПП у м. Запоріжжя ДПП молодшим лейтенантом Сичовим Андрієм Михайловичем була прийнята постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою на позивача було накладено адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених ч.2 ст.122 та ч.1 ст.122 Кодексу України про адміністративне правопорушення України.

Відповідно до вказаної постанови, ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом Mercedes - Sprinter номерний знак НОМЕР_1 , при перестроюванні не вмикав показник поворотів потрібного напрямку та при перевірці документів не пред`явив на вимогу поліцейського посвідчення водія і свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством є завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

Перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів (ч.1 ст.122 КУпАП).

Зі змісту ч. 2 ст.122 КУпАП вбачається, що порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Згідно з ч.1 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка") тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За приписами ст. 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення, при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо.

Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Крім цього, ч. 1 ст. 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно зі статтею 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст.222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, ( частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, ) тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

За приписами статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), внесені Законом України від 15.01.2020 № 460-ІХ, за правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

Як свідчать встановлені обставини справи, підставою для притягнення позивача до відповідальності було виявлення працівниками Національної поліції України факту перестроювання позивачем транспортного засобу без вмикання поворотів потрібного напрямку та непред`явлення при перевірці документів посвідчення водія і свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Колегія суддів вказує, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з її правової природи та завдання, уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, зокрема на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.

В даному випадку, судом апеляційної інстанції було встановлено, що до оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення було додано відео №14 та №179, яке підтверджує факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення та як наслідок обґрунтовує правомірність притягнення його до адміністративної відповідальності.

Отже, доводи скаржника про відсутність на відеозапису факту здійснення ним правопорушення не знайшли свого підтвердження та спростовуються наданим відповідачем відеозаписом з нагрудної камери патрульного.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про обґрунтованість прийняття відповідачем відносно позивача оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 гривень.

У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, Верховний Суд вважає, що ключові аргументи касаційної скарги отримали достатню оцінку.

Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з того, що судами попередніх інстанцій було надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві та запереченнях проти позову, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваних судових рішень, у касаційній скарзі не зазначено.

Частиною першою статті 350 КАС України (в чинній редакції) передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини 1 статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а судове рішення - без змін, оскільки судом апеляційної інстанції не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

Керуючись статтями 341 343 349-354 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.А. Данилевич

Судді В. М. Бевзенко

Н.В. Шевцова