ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 334/2000/21
провадження № 61-3584св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
третя особа - приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Єдемська-Фастовець Ольга Олександрівна,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 18 липня 2023 року в складі судді Коломаренко К. А. та постанову Запорізького апеляційного суду від 10 січня 2024 року в складі колегії суддів: Гончар М. С., Дашковської А. В., Кочеткової І. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та просила: встановити факт проживання її однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , з лютого 2015 року по день його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати автомобіль марки RENAULT SANDERO, легковий, колір синій, ГРЗ НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , 2016 року випуску, двигун № НОМЕР_3 , який зареєстрований на ім`я ОСОБА_4 , та грошовий вклад, відкритий на ім`я ОСОБА_4 09 квітня 2019 року в АТ КБ «ПриватБанк» за договором SAMDNWFD0072298449701, майном, набутим в період спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, та визнати за нею право власності на частину вказаного майна.
Позов мотивований тим, що вона проживала разом з ОСОБА_4 з лютого 2015 року по день його смерті однією сім`єю без реєстрації шлюбу, оскільки в цьому не було потреби. Проживаючи разом в належному їй на праві власності будинку АДРЕСА_1 , вони піклувались один про одного, проводили разом дозвілля, мали взаємні права та обов`язки, які притаманні чоловіку і дружині. Вони вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, у період проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу придбали автомобіль марки RENAULT SANDERO, легковий, колір синій, державний номерний знак НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , 2016 року випуску, двигун № НОМЕР_3 , який зареєстрований на ім`я ОСОБА_4 , а також поклали на депозит в АТ КБ «Приватбанк» грошові кошти у сумі 150 000,00 грн. ОСОБА_4 спілкувався з її родичами, а вона їздила до його родичів та матері ОСОБА_5 , яка проживала в квартирі АДРЕСА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер в смт Балабине Запорізького району Запорізької області. Вона здійснила поховання чоловіка, розпорядилася деякими речами померлого.
За життя ОСОБА_4 заповіт не склав та після його смерті із заявами про прийняття спадщини до приватного нотаріуса звернулися вона, його матір ОСОБА_6 та дочка ОСОБА_3 .
У грудні 2020 року вона зверталася до Запорізького районного суду Запорізької області із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, проте під час розгляду вказаної справи матір чоловіка ОСОБА_6 подала до суду свої заперечення, тому ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 09 березня 2021 року залишено без розгляду її заяву у зв`язку з існуванням спору про право та роз`яснено право на звернення до суду в порядку позовного провадження.
Факт її проживання з ОСОБА_4 як подружжя підтверджується актом за місцем проживання, складеним в присутності сусідів та депутата селищної ради. Проживаючи разом з позивачем, її чоловік уклав декларацію з лікарем за місцем їх проживання, а саме: в житловому будинку АДРЕСА_1 .
Оскільки автомобіль та грошовий вклад в АТ КБ «ПриватБанк» є їх спільним майном, ОСОБА_1 просила позов задовольнити.
Короткий зміст судових рішень в справі
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 18 липня 2023 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 10 січня 2024 року, позов задоволено.
Встановлено факт, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживали однією сім`єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу в період часу з лютого 2015 року по день його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнано автомобіль марки RENAULT SANDERO, легковий, колір синій, ГРЗ НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , 2016 року випуску, двигун № НОМЕР_3 , який зареєстрований на ім`я ОСОБА_4 , та грошовий вклад, відкритий на ім`я ОСОБА_4 09 квітня 2019 року в АТ КБ «ПриватБанк» за договором SAMDNWFD0072298449701, майном, набутим в період спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на частину вказаного майна, а саме, на частку автомобіля марки RENAULT SANDERO, легковий, колір синій, ГРЗ НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , 2016 року випуску, двигун № НОМЕР_3 , який зареєстрований на ім`я ОСОБА_4 , та частку грошового вкладу, відкритого на ім`я ОСОБА_4 09 квітня 2019 року в АТ КБ «ПриватБанк» за договором SAMDNWFD0072298449701.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з доведеності факту спільного проживання позивача з ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з лютого 2015 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
Під час спільного проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_1 однією сім`єю без реєстрації шлюбу вони придбали автомобіль марки RENAULT SANDERO, 2016 року випуску, кузов № НОМЕР_2 , а також 09 квітня 2019 року ОСОБА_4 відкрив у ПАТ КБ «ПриватБанк» депозитний рахунок за договором № SAMDNWFD0072298449701, на якому наявні грошові заощадження у розмірі 150 000,21 грн.
З урахуванням наведеного, вказане майно та грошові кошти є спільною сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_1 й за позивачем підлягає визнанню право власності на їх частину.
Обставин, які б давали підстави для відступу від рівності часток подружжя, судом не встановлено.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У березні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 18 липня 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 10 січня 2024 року й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
На обґрунтування касаційної скарги зазначав про застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм прав без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 15 серпня 2019 року в справі № 588/350/15- ц, від 27 лютого 2019 року в справі № 522/25049/16-ц, від 25 листопада 2019 року в справі № 172/352/15-ц, від 11 грудня 2019 року в справі № 712/14547/16-ц, від 12 грудня 2019 року в справі № 490/4949/17, від 24 січня 2020 року в справі № 490/10757/16-ц, від 01 вересня 2021 року в справі № 755/16466/19, від 08 грудня 2021 року в справі № 531/295/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Суди неправильно застосували статтю 74 СК України, не надали належну оцінку правовим підстава позову та зібраним у справі доказам.
В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження спільного проживання позивача з ОСОБА_4 однією сім'єю без реєстрації шлюбу саме з лютого 2015 року. Надані ОСОБА_1 документи на підтвердження її вимог датовані 2019-2020 роками, зокрема укладена декларація з лікарем, придбання морозильної камери за адресою місця проживання позивача. ОСОБА_1 також не довела наявність з ОСОБА_4 спільного бюджету, ведення спільного побуту, а відтак, й існування відносин, притаманних подружжю.
З урахуванням наведеного, в судів були відсутні підстави для визнання спірного майна набутим в період спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та його поділу.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Ленінського районного суду м. Запоріжжя.
06 травня 2024 року справа № 334/2000/21 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт Балабине Запорізької області помер ОСОБА_4 .
Згідно з договором на організацію та проведення поховання ОСОБА_4 від 07 липня 2020 року замовником поховання є ОСОБА_1 .
Відповідно до акту встановлення факту проживання без реєстрації, складеного комісією в складі депутата Балабинської селищної ради ОСОБА_7 , сусідів ОСОБА_8 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ), ОСОБА_9 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ), ОСОБА_10 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ), ОСОБА_11 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 ), ОСОБА_12 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 ), ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , з лютого 2015 року по 05 липня 2020 року проживав без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .
10 квітня 2019 року на ім`я ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , було здійснено замовлення та доставку товару (морозильний ларь ARDESTO FRM-200M).
Згідно з декларацією № 0001-4032-ЕХ00 від 23 березня 2020 року про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, ОСОБА_4 в якості місця фактичного проживання зазначав адресу: АДРЕСА_1 , довіреною особи для повідомлення у разі настання екстреного випадку вказав ОСОБА_1 .
Відповідно до показань допитаних в суді першої інстанції свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_8 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з 2015 року проживали разом за однією адресою як сім`я без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство.
Після смерті ОСОБА_4 17 серпня 2020 приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Єдемська-Фастовець О. О. відкрила спадкову справу до майна померлого № 55/2020.
З заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 звернулись ОСОБА_6 (матір померлого), яка в подальшому відмовилася від своє частки у спадщині на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (дочка померлого), ОСОБА_2 (брат померлого) та ОСОБА_1 (як особа, яка перебувала у фактичних шлюбних відносинах з померлим).
26 вересня 2016 року ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу набув право власності на автомобіль RENAULT SANDERO, 2016 року випуску, кузов № НОМЕР_2 , вартістю 387 831,00 грн.
Відповідно до розписки від 20 вересня 2016 року, оригінал якої досліджений судом першої інстанції, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 отримали в борг від ОСОБА_8 грошові кошти у розмірі 200 000,00 грн для придбання автомобіля, та зобов`язались повернути їх протягом трьох років. Факт передачі коштів та отримання від ОСОБА_1 та ОСОБА_4 розписки підтвердив і ОСОБА_8 , допитаний в судовому засіданні в якості свідка, який пояснив, що фактично кошти вони повернули раніше, десь протягом року. Ініціатором складання розписки були ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , тому свідок обставин її написання не пам`ятає.
Згідно з листом АТ КБ «ПриватБанк» від 07 липня 2021 року № 20.1.0.0.0/7-210706/12331 на ім`я померлого ОСОБА_4 в банку відкрито депозитні рахунки та картки, а також наявні на них кошти, зокрема:
31 березня 2017 року відкрито рахунок НОМЕР_4 за договором № SAMDNWFC00034226594, на якому наявні кошти в сумі 8406,50 грн;
31 березня 2017 року відкрито рахунок НОМЕР_5 за договором № SAMDNWFC00021822985, на якому залишок коштів становить 24,80 грн;
09 квітня 2019 року відкрито рахунок НОМЕР_6 за договором № SAMDNWFD0072298449701, на якому наявні кошти в сумі 150 000,21грн;
12 листопада 2015 року відкрито рахунок НОМЕР_7 за договором № SAMDNWFD0070901582800, на якому наявні кошти в сумі 0,75 грн.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною другою статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.
Відповідно до частини першої статті 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Таким чином, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною підставою для виникнення у них майнових прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.
Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловіку, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім`єю.
Для визнання осіб такими, що проживають однією сім`єю, крім факту спільного проживання, важливі також: наявність спільного бюджету, спільного харчування, придбання майна для спільного користування; участь у спільних витратах на утримання житла, його ремонт; надання взаємної допомоги; наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням; інші обставини, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Презумпція спільності права власності в силу положень статті 74 СК України поширюється й на майно, придбане в період проживання жінки та чоловіка однією сім`єю без реєстрації шлюбу.
Якщо майно придбане подружжям під час шлюбу чи жінкою та чоловіком у період проживання однією сім`єю, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності. Заінтересована особа може довести, що майно придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти. У цьому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована. Отже, тягар доказування у справах цієї категорії покладено на того із подружжя чи ту особу, яка заперечує проти належності майна до об`єктів спільної сумісної власності подружжя чи осіб, які проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 06 грудня 2023 року у справі № 359/9533/18 (провадження № 61-11772св23).
Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Суди встановили, що ОСОБА_1 за допомогою належних та достатніх доказів довела, що проживала з ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з лютого 2015 року по день його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Звертаючись до суду з вимогами про визнання за нею права власності на частину автомобіля марки RENAULT SANDERO, легковий, колір синій, ГРЗ НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , 2016 року випуску, двигун № НОМЕР_3 , який зареєстрований на ім`я ОСОБА_4 , та частку грошового вкладу, відкритого на ім`я ОСОБА_4 09 квітня 2019 року в АТ КБ «ПриватБанк» за договором SAMDNWFD0072298449701, ОСОБА_1 вказувала, що це майно було набуте ОСОБА_4 у період проживання з нею однією сім`єю без реєстрації шлюбу, тому воно є об`єктом права спільної сумісної власності.
Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Встановлено, що спірний автомобіль був придбаний ОСОБА_4 26 вересня 2016 року. З метою купівлі вказаного майна 20 вересня 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 отримали в борг від ОСОБА_8 грошові кошти у розмірі 200 000,00 грн, про що склали розписку. Також у період проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу 09 квітня 2019 року на ім`я ОСОБА_4 було відкрито рахунок за договором банківського вкладу на суму 150 000,00 грн.
Встановивши, що спірне майно було набуте ОСОБА_4 та ОСОБА_1 у період проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу та відповідачі як спадкоємці ОСОБА_4 не спростували презумпцію спільності права власності на це майно, суди попередніх інстанції дійшли обґрунтованого висновку про визнання права власності на її частину за ОСОБА_1 .
Висновки судів не суперечать висновкам, викладеним Верховним Судом у зазначених у касаційній скарзі постановах.
Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, зводяться до власного тлумачення норм права, необхідності переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону, і підстав для їх скасування немає.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду залишити без змін.
Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 18 липня 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 10 січня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: М. Ю. Тітов
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко