№ 334/5652/23 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30липня 2025 року

м. Київ

справа № 334/5652/23

провадження № 61-798св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Лідовця Р. А., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 ,в інтересах якої діє адвокат Загрія Надія Юріївна, на постанову Запорізького апеляційного суду, в складі колегії суддів:

Онищенка Е. А., Кухаря С. В., Трофимової Д. А., від 11 грудня 2024 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У липні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю, встановлення порядку користування квартирою, зобов`язання вчинити певні дії.

2. Позов мотивований тим, що 21 квітня 2007 року між сторонами був укладений шлюб, який розірвано рішенням Ленінського районного суду

м. Запоріжжя від 09 жовтня 2019 року.

3. У шлюбі у сторін народились діти: син ОСОБА_4 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання яких рішенням Ленінського районного суду

м. Запоріжжя від 20 жовтня 2021 року визначено з матір`ю.

4. Крім того рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя

від 19 серпня 2022 року визнано спільною власністю подружжя квартиру

АДРЕСА_1 та в порядку поділу спільного майна визнано за ОСОБА_6 право власності на 1/2 частини цієї квартири.

5. Однак сторони не можуть дійти згоди стосовно користування квартирою. Відповідач не допускає її в квартиру, ключів не надає, телефонні дзвінки ігнорує, у зв`язку з чим вона вимушена проживати разом із дітьми у будинку своїх батьків.

6. 19 листопада 2022 року за адресою спірної квартири вона виявила сторонніх людей, які, з їх слів орендують житло у ОСОБА_7 , яка є матір`ю відповідача.

7. Вказує, що згідно технічного паспорту спірна квартира складається з двох окремих житлових кімнат (кімната площею 17,5 кв. м з лоджією площею

2,45 кв. м та кімната площею 12,4 кв. м) та допоміжних приміщень (коридор - 7,7 кв. м, ванна - 2,8 кв. м, туалет - 0,9 кв. м, кухня - 8,6 кв. м.).

8. Враховуючи, що діти сторін проживають разом із нею та перебувають на її утриманні, вважає, що їй має бути надана у користування кімната більшої площі.

9. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд:

- усунути їй перешкоди у користуванні квартирою

АДРЕСА_1 шляхом її вселення;

- зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди позивачці у користуванні житловим приміщенням, а саме: квартирою

АДРЕСА_1 ;

- встановити порядок користування квартирою

АДРЕСА_1 наступним чином: - виділити

ОСОБА_1 у користування ізольовану житлову кімнату, позначену на плані № 7, площею 17,5 кв. м, з лоджією площею 2,45 кв. м; - залишити у спільному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 : коридор, позначений на плані

№ 1, площею 7,7 кв. м; ванну, позначену на плані № 3, площею 2,8 кв. м; туалет, позначений на плані № 4, площею 0,9 кв. м; кухню, позначену на плані № 5, площею 8,6 кв. м;

- зобов`язати ОСОБА_2 передати ОСОБА_1 екземпляр набору ключів від під`їзду (домофону) та вхідних дверей квартири

АДРЕСА_1 , а також звільнити приміщення житлової кімнати, позначеної на плані № 7, площею 17,5 кв. м, з лоджією площею 2,45 кв. м, від сторонніх речей, предметів та меблів.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

10. Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03 вересня

2024 року, у складі судді Телегуз С. М., позов задоволено.

Усунуто ОСОБА_1 перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом її вселення.

Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у користуванні житловим приміщенням, а саме: квартирою

АДРЕСА_1 .

Встановлено такий порядок користування квартирою

АДРЕСА_1 :

- виділено ОСОБА_1 у користування ізольовану житлову кімнату, позначену на плані № 7, площею 17,5 кв. м, з лоджією площею 2,45 кв. м;

- залишено у спільному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 : коридор, позначений на плані № 1, площею 7,7 кв. м; ванну, позначену на плані № 3, площею 2,8 кв. м; туалет, позначений на плані № 4, площею

0,9 кв. м; кухню, позначену на плані № 5, площею 8,6 кв. м.

Зобов`язано ОСОБА_2 передати ОСОБА_1 екземпляр набору ключів від під`їзду (домофону) та вхідних дверей квартири АДРЕСА_1 , а також звільнити приміщення житлової кімнати, позначеної на плані № 7, площею 17,5 кв. м, з лоджією площею 2,45 кв. м, від сторонніх речей, предметів та меблів.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 30 000 грн, витрати на проведення судової будівельно-технічної експертизи в розмірі 18 174,72 грн, витрати на сплату судового збору в розмірі 4 294,40 грн.

11. Задовольняючи позовні вимоги, суд встановив, що співвласники квартири самостійно не домовились щодо порядку користування нею, відповідач чинить позивачці перешкоди у користуванні спільною власністю та без її згоди передав квартиру в оренду.

12. Встановивши, що діти сторін проживають разом з позивачкою, а також врахувавши розмір житлової площі квартири, наявність у квартирі двох ізольованих жилих кімнат, суд першої інстанції дійшов висновку про встановлення порядку користування спірною квартирою з урахуванням варіанта № 1 запропонованого експертом у висновку від 16 травня 2024 року № 113-24.

13. Встановлюючи порядок користування спірним житлом, та, виділяючи у користування позивачці із дітьми більшу за площею кімнату (17,5 кв. м) разом з лоджією (2,45 кв. м), а відповідачу кімнату площею 12,4 кв. м, залишивши коридор, кухню, ванну, туалет у спільному користуванні сторін, суд врахував інтереси усіх осіб, які будуть проживати у квартирі, та вважав, що такий порядок відповідатиме допустимим розмірам житлової площі і не призведе до погіршення житлових умов сторін із збереженням цільового призначення квартири.

14. Суд відхилив доводи відповідача щодо встановлення порядку користування квартирою за запропонованим експертом варіантом № 4, згідно з яким лоджія площею 2,45 кв. м залишається у загальному користуванні сторін, оскільки такий варіант передбачає прохід до лоджії через кімнату площею 17,5 кв. м, яка в такому випадку не буде ізольованою.

Кроткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

15. Постановою Запорізького апеляційного суду від 11 грудня 2024 року рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03 вересня 2024 року в частині встановлення порядку користування квартирою

АДРЕСА_1 та стягнення витрат на проведення судової будівельно-технічної експертизи в розмірі 18 174,72 грн скасовано і прийнято в цій частині нову постанову.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в частині встановлення порядку користування квартирою

АДРЕСА_1 та про стягнення витрат на проведення судової будівельно-технічної експертизи в розмірі 18 174,72 грн - відмовлено.

Змінено рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03 вересня

2024 року в частині стягнення витрат на правничу допомогу, шляхом зменшення розміру стягнутих витрат на правничу допомогу до 10 000 гривень.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

16. Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач чинить позивачці перешкоди у здійсненні її права власності на квартиру, зокрема передав квартиру у користування ОСОБА_3 (третій особі у справі), не допускає позивачку в квартиру, ключів від квартири не надає, одноосібно володіє та користується всім спільним майном, у зв`язку з чим ОСОБА_1 разом з дітьми вимушена проживати в будинку своїх батьків.

17. Водночас апеляційний суд звернув увагу, що задовольняючи позовні вимоги в частині встановлення порядку користування житлом, районний суд допустив значне відхилення від розміру часток співвласників у спірному майні. Різниця у виділеній площі, з урахуванням лоджії, складає 7,55 кв. м. Крім того в обґрунтування необхідності надання їй у користування кімнати більшої площі ОСОБА_1 посилалась на те, що разом з нею проживають неповнолітні діти, проте, вимог про вселення їх до спірної квартири позивачкою не заявляла і діти сторін до участі у справі не залучені.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

18. У касаційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Загрія Н. Ю., просить скасувати постанову апеляційного суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про встановлення порядку користування квартирою та стягнення витрат на проведення експертизи і залишити в цій частині в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

19. У січні 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Загрія Н. Ю., подала касаційну скаргу на постанову Запорізького апеляційного суду

від 11 грудня 2024 року.

20. Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2025 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи, які у лютому 2025 року надійшли до Верховного Суду.

21. Ухвалою Верховного Суду від 16 липня 2025 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

22. Підставою касаційного оскарження судового рішення заявниця зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема, застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду України

від 03 квітня 2013 року у справі№ 6-12цс13, від 17 лютого 2016 року у справі

№ 6-1500цс15, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, від 13 жовтня 2020 року у справі

№ 369/10789/14-ц, від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20), у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі №753/95/21, у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 363/928/16-ц, від 31 липня 2019 рокуу справі № 127/7320/13-ц, від 17 грудня 2019 рокуу справі № 486/171/18,

від 25 лютого 2021 рокуу справі №761/36267/16-ц, від 26 травня 2021 рокуу справі №750/11539/18, від 12 серпня 2021 рокуу справі №644/5579/18,

від 08 вересня 2021 рокуу справі № 761/44705/19, від 15 вересня 2021 рокуу справі №719/637/20, від 08 листопада 2023 року у справі №761/42030/21,

від 18 грудня 2024 рокуу справі №203/5356/23 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

23. Заявниця звертає увагу на необхідність розмежування встановлення порядку користування спільним майном і поділ майна з метою припинення режиму спільної власності.

24. Вказує, що спірні правовідносини у цій справі не стосуються поділу майна для припинення права спільної часткової власності і такий правовий режим зберігається. Натомість позивачкою заявлено вимоги про визначення порядку користування квартирою. При цьому допускається можливість відійти від відповідності реальних часток ідеальним у зв`язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність. Це рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як власників.

25. Вважає, що відмова апеляційного суду у встановленні порядку користування квартирою фактично призвела до правової невизначеності та відсутності реальної можливості у позивачки реалізувати своє право на користування спільним майном.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

26. У лютому 2025 року ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Кузнєцов Д. О., подав відзив на касаційну скаргу, строк на подання якого продовжено ухвалою Верховного Суду від 03 березня 2025 року.

27. Просить скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду залишити без змін, оскільки встановлений районним судом порядок користування квартирою передбачає значне відхилення від рівності часток співвласників. Звертає увагу, що відповідач ОСОБА_2 не заперечував виділення позивачці у користування кімнати більшої площі, однак заперечує встановлення такого порядку користування квартирою, який позбавляє його доступу до лоджії, використання якої є для нього вкрай необхідним. Також вказує, що старший син сторін досяг 16-річного віку і може сам визначати своє місце проживання.

Обставини справи, встановлені судами

28. Із 21 квітня 2007 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 09 жовтня 2019 року у справі № 334/5044/19.

29. Сторони є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

30. 26 грудня 2016 року, під час шлюбу, сторони придбали квартиру АДРЕСА_1 .

31. Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 20 жовтня

2021 року у справі № 334/2165/21 визначено місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з їхньою матір`ю ОСОБА_1 .

32. Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя 19 серпня 2022 року у справі № 334/7148/19 визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_9 житловий будинок АДРЕСА_2 . В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_2 з відповідною частиною господарських будівель.

Визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та

ОСОБА_9 двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 . В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_9 право власності: на 1/2 частини двокімнатної квартири

АДРЕСА_1 .

33. 24 жовтня 2022 року між ОСОБА_7 (матір`ю відповідача) та

ОСОБА_3 укладений договір оренди квартири АДРЕСА_1 , на строк 3 місяці з 25 жовтня 2022 року по 25 січня 2023 року, з можливістю його продовження.

34. 19 листопада 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області із заявою у зв`язку з перебуванням в її квартирі сторонніх людей.

35. 08 грудня 2022 року Запорізьке РУП ГУНП в Запорізькій області повідомило ОСОБА_1 про відсутність даних, які б вказували на наявність кримінального правопорушення, та неможливістю у зв`язку з цим внесення відомостей до ЄРДР.

36. Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 зареєстроване право власності на 1/2 частини квартири

АДРЕСА_1 .

37. 25 квітня 2023 року складено технічний паспорт на спірну квартиру.

38. Відповідно висновку експерта від 15 травня 2024 року № 113-24 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи наявна технічна можливість визначити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 відповідно до часток співвласників: у ОСОБА_1 - 1/2 частини, у ОСОБА_2 - 1/2 частини.

На розсуд суду експертом запропоновано 4 варіанти порядку користування об`єкта дослідження:

Варіант № 1: Першому співвласнику виділяється наступне:

прим. 7 (17,5 м2) - кімната; прим. (2,45 м2) - лоджія. В загальному користуванні залишається: прим. 1 (7.7 м2) - коридор; прим. 3 (2,8 м2) - ванна; прим. 4 (0,9 м2) - туалет; прим. 5 (8,6 м2) - кухня. Загальна площа, яка виділяється складає - 29,95 м2. Зазначена площа відповідає 57/100 частки у приватній спільній сумісній власності.

Другому співвласнику виділяється наступне: прим. 6 (12,4 м2) - кімната. В загальному користуванні залишається: прим. 1 (7.7 м2) - коридор;

прим. 3 (2,8 м2) - ванна; прим. 4 (0,9 м2) - туалет; прим. 5 (8,6 м2) -

кухня. Загальна площа, яка виділяється складає - 22,4 м2. Зазначена площа відповідає 43/100 частки у приватній спільній сумісній власності.

Варіант № 2: Першому співвласнику виділяється наступне: прим. 6 (12,4 м2) - кімната; прим. (2,45 м2) - лоджія. В загальному користуванні залишається: прим. 1 (7.7 м2) - коридор; прим. 3 (2,8 м2) - ванна; прим. 4 (0,9 м2) - туалет;

прим. 5 (8,6 м2) - кухня. Загальна площа, яка виділяється складає - 27,5 м2. Зазначена площа відповідає 53/100 частки у приватній спільній сумісній власності.

Другому співвласнику виділяється наступне: прим. 7 (17,5 м2) - кімната. В загальному користуванні залишається: прим. 1 (7.7 м2) - коридор;

прим. 3 (2,8 м2) - ванна; прим. 4 (0,9 м2) - туалет; прим. 5 (8,6 м2) - кухня. Загальна площа, яка виділяється складає - 24,85м2. Зазначена площа відповідає 47/100 частки у приватній спільній сумісній власності.

Цей варіант передбачає часткове перепланування квартири, а саме: необхідно заблокувати вихід на лоджію з приміщення № 7 та влаштувати проріз з встановленням дверей в несучій стіні для виходу на лоджію з приміщення № 6.

Варіант № 3: Першому співвласнику виділяється наступне: прим. 6 (12,4 м2) - кімната. В загальному користуванні залишається: прим. 1 (7.7 м2) - коридор; прим. 3 (2,8 м2) - ванна; прим. 4 (0,9 м2) - туалет; прим. 5 (8,6 м2) - кухня; прим. (2,45 м2) - лоджія. Загальна площа, яка виділяється складає - 23,625 м2. Зазначена площа відповідає 45/100 частки у приватній спільній сумісній власності.

прим. 3 (2,8 м2) - ванна; прим. 4 (0,9 м2) - туалет; прим. 5 (8,6 м2) - кухня; прим. (2,45 м2) - лоджія. Загальна площа, яка виділяється складає - 28,725 м2. Зазначена площа відповідає 55/100 частки у приватній спільній сумісній власності.

Цей варіант передбачає часткове перепланування квартири, а саме: необхідно влаштувати проріз з встановленням дверей в несучій стіні для виходу на лоджію з приміщення № 6. Слід зазначити, що виконання робіт, які стосуються втручання у будівельні конструкції необхідно проводити виключно після отримання необхідних дозволів відповідних інстанцій, а у разі потреби із розробленням проектів спеціалізованими установами на вказані переобладнання та із залученням кваліфікованих підрядних організацій.

Варіант № 4: Першому співвласнику виділяється наступне: прим. 7 (17,5 м2) - кімната. В загальному користуванні залишається: прим. 1 (7.7 м2) - коридор; прим. 3 (2,8 м2) - ванна; прим. 4 (0,9 м2) - туалет; прим. 5 (8,6 м2) - кухня; прим. (2,45 м2) - лоджія. Загальна площа, яка виділяється складає - 28,75 м2. Зазначена площа відповідає 55/100 частки у приватній спільній сумісній власності.

прим. 3 (2,8 м2) - ванна; прим. 4 (0,9 м2) - туалет; прим. 5 (8,6 м2) - кухня; прим. (2,45 м2) - лоджія. Загальна площа, яка виділяється складає - 23,625 м2. Зазначена площа відповідає 45/100 частки у приватній спільній сумісній власності.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

39. Згідно зі статтею 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

40. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

41. В межах доводів та вимог касаційної скарги, постанова апеляційного суду переглядається Верховним Судом лише в частині вирішення позовних вимог про встановлення порядку користування спірною квартирою та вирішення питання про судові витрати у вигляді витрат на проведення експертизи.

42. Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

43. Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

44. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

45. Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном, а також право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

46. Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

47. Згідно з частинами першою, другою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

48. За змістом частин першої та другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

49. Відповідно до положень статті 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

50. Згідно з частинами першою та другою статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

51. Частиною першою статті 356 ЦК України передбачено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

52. Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою (частина перша статті 358 ЦК України).

53. Спільна часткова власність є специфічною конструкцією, оскільки, існує: (а) множинність суб`єктів; (б) єдність об`єкта. Декільком учасникам спільної часткової власності завжди належить певна сукупність майна. Частка в праві спільної часткової власності, що належить кожному з співвласників, виступає не як частина речі й не як право на частину речі, а як частина права на всю річ як єдине ціле.

54. Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

55. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

56. Верховний Суд у постанові від 08 листопада 2023 року у справі

№ 761/42030/21 звертав увагу, що приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності.

57. Верховний Суд також зауважував, що первинне значення у врегулюванні відносин щодо порядку користування жилим приміщенням має домовленість. Водночас, при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування жилим приміщенням, такий порядок користування може встановити суд. Право на визначення порядку користування жилим приміщенням не пов`язано з певними межами (подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 753/95/21, на який заявниця посилалась в касаційній скарзі).

58. При встановленні порядку користування будинком (квартирою) кожному зі співвласників передається в користування конкретна частина будинку (квартири) з урахуванням його частки в праві спільної власності на будинок (квартиру). Разом з тим виділені в користування приміщення можуть бути і неізольовані, і не завжди точно відповідати належним співвласникам часткам, оскільки встановлення порядку користування майном не припиняє право спільної часткової власності на це майно (постанова Верховного Суду

від 25 лютого 2021 року у справі № 761/36267/16-ц, на яку посилається заявниця в касаційній скарзі).

59. Правовідносини щодо встановлення порядку користування майном не стосуються розподілу майна для припинення права спільної часткової власності і такий правовий режим зберігається, а суд виділяє в користування сторонам спору в натурі частки, співмірні розміру їх часток у праві власності на спільне майно. Допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв`язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність. Таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як власників (постанова Верховного Суду від 17 грудня 2019 року у справі

№ 486/171/18, на яку посилається заявниця в касаційній скарзі).

60. Зазначене узгоджується також з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року № 6-1500цс15, на яку посилається заявниця у касаційній скарзі.

61. Судами встановлено, що сторони, в рівних частках, є співвласниками квартири АДРЕСА_1 , яка складається із двох житлових кімнат та допоміжних приміщень.

62. Рішенням суду першої інстанції, яке в цій частині залишено без змін апеляційним судом, усунуто ОСОБА_10 перешкоди у користуванні квартирою та зобов`язано ОСОБА_2 не чинити позивачці перешкод у користуванні житлом.

Отже суди обох інстанцій встановили, що ОСОБА_1 мала об`єктивні, створені відповідачем, перешкоди у користуванні спільним майном.

63. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_10 про встановлення порядку користування квартирою, апеляційний суд вважав, що суд першої інстанції допустив значне відхилення від часток співвласників у спірному майні, оскільки різниця у виділених частках, з урахуванням лоджії, складає 7,55 кв. м. Крім того апеляційний суд звернув увагу, що позивачкою не заявлено вимогу про вселення дітей, які до участі у справі не залучені.

64. Верховний Суд не може в повній мірі погодитись із цими висновками, оскільки апеляційний суд не врахував позиції сторін, наявність між сторонами спору щодо користування спільним майном, та підтверджену експертом, технічну можливість встановити порядок такого користування.

65. З огляду на позицію відповідача, який не заперечував проти надання позивачці у користування кімнати більшої площі (17,5 кв. м.), фактично єдиним спірним питання залишалось визначення статусу лоджії (2,45 кв. м.) вхід до якої наразі можливий виключно через житлову кімнату площею 17,5 кв. м.

66. Верховний Суд погоджується із рішенням суду першої інстанції, який залишив лоджію у користуванні позивачки, оскільки запропонований відповідачем варіант (№4 у висновку експерта) передбачає постійний та необмежений доступ ОСОБА_2 до кімнати колишньої дружини, що призведе до втрати приватності та, з урахуванням встановлених у справі обставин, стане підґрунтям для подальших конфліктів.

67. Втручання у несучі конструкції будинку шляхом влаштування прорізу у стіні та перепланування квартири (варіанти № 2, 3 запропоновані експертом) з метою надання відповідачу доступу до лоджії площею 2,45 кв. м навряд чи можна визнати пропорційним, за встановлених у цій справі обставин.

68. З огляду на те, що відповідач не використовує квартиру для власного проживання, а передав її в оренду третій особі, доводи ОСОБА_2 , що доступ до лоджії має для нього виняткове значення не є переконливими.

69. Верховний Суд погоджується із доводами касаційної скарги, що за встановлених обставин, відмова у встановленні порядку користування спірною квартирою призведе до правової невизначеності у правовідносинах між сторонами та відсутності реальної можливості у позивачки реалізувати своє право на користування спільним майном, що узгоджується з висновком Верховного Суду у постанові від 18 грудня 2024 року у справі № 203/5356/23, на який заявниця посилається в касаційній скарзі.

70. Посилання апеляційного суду на те, що позивачкою не заявлено вимог про вселення у квартиру дітей сторін, які не залучені до участі у справі, не спростовують висновків районного суду.

При цьому Верховний Суд враховує наявність рішення суду, яке набрало законної сили, яким місце проживання дітей сторін визначено із позивачкою, а також той факт, що ці діти наразі залишаються неповнолітніми.

71. Суд першої інстанції, врахувавши встановлені у справі фактичні обставини, здійснивши оцінку доказів наданих сторонами, правильно застосувавши норми матеріального права, ухвалив законне та обґрунтоване рішення по суті вирішення спору, яке було помилково скасоване апеляційним судом.

72. Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Щодо розподілу судових витрат на проведення судової будівельно-технічної експертизи та сплату судового збору за подання касаційної скарги.

73. Відповідно до частини першої та пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

74. З огляду на задоволення позову, районний суд правильно стягнув понесені позивачкою витрати на проведення судової будівельно-технічної експертизи з відповідача.

75. Оскільки апеляційним судом помилково скасовано рішення суду першої інстанції в частині встановлення порядку користування квартирою та стягнення витрат на проведення експертизи, касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова Запорізького апеляційного суду від 11 грудня

2024 року у відповідній частині скасуванню, а рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03 вересня 2024 року - залишенню без змін.

76. У зв`язку із задоволенням касаційної скарги судовий збір, сплачений за подання касаційної скарги необхідно стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 141 400 409 413 416 ЦПК України ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Загрія Надія Юріївна, задовольнити.

2. Постанову Запорізькогоапеляційного судувід11 грудня 2024 рокув частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення порядку користування квартирою АДРЕСА_1 та в частині відмови ОСОБА_1 в стягненні з відповідача витрат на проведення судової будівельно-технічної експертизи в сумі 18 174,72 грн скасувати, а рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03 вересня 2024 року у цих частинах залишити в силі.

3. Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір сплачений за подання касаційної скарги в розмірі

2 147, 20 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников Р. А. Лідовець О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович