№ 334/8154/21 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 334/8154/21

провадження № 61-6221св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,

Червинської М. Є.,

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

(м. Дніпро), Державне підприємство «Сетам», ОСОБА_2 ,

третя особа - Акціонерне товариство «УкрСиббанк»,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 23 січня 2023 року у складі судді Козлової Н. Ю. та постанову Запорізького апеляційного суду від 04 квітня 2023 рокуу складі колегії суддів: Крилової О. В., Кухаря С. В., Полякова О. З.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (далі - Дніпровський ВДВС), Державного підприємства «Сетам» (далі - ДП «Сетам»), ОСОБА_2 , третя особа - Акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі -

АТ «УкрСиббанк»), про визнання недійсними електронних торгів з продажу квартири, оформлених протоколом проведення електронних торгів, визнання недійсним акта державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки, визнання недійсним свідоцтва про придбання майна з електронних торгів та скасування державної реєстрації права власності на квартиру.

Свої вимоги позивачка мотивувала тим, що згідно із Законом України «Про виконавче провадження» першочергово звертається стягнення на відповідні кошти боржника, рухоме майно, а за його відсутності - на об`єкти нерухомості. Однак державний виконавець під час проведення реалізації арештованого майна не дотримав порядку, визначеного розділом VII Закону України «Про виконавче провадження».

ОСОБА_1 вказувала, що квартира АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю позивачки та її чоловіка - ОСОБА_3 , була місцем його фактичного проживання як на момент відкриття виконавчого провадження, так і на момент проведення електронних торгів, а також є місцем постійного проживання її сім`ї.

На момент передання спірної квартири на реалізацію через електронні торги

у власності боржника було також інше майно (нерухоме та рухоме майно, заробітна плата), про що Дніпровському ВДВС було відомо.

На момент подання заявки на реалізацію спірної квартири та проведення електронних торгів державний виконавець не звернув стягнення на інше нерухоме майно боржника. Державний виконавець Савенко І. А. за місцем проживання боржника не з`являлась та всупереч частині другій статті 36 Закону України «Про виконавче провадження» не здійснила перевірки майнового стану боржника за місцем його проживання, де є меблі, побутова та комп`ютерна техніка, електронні пристрої тощо.

Наведені обставини свідчать про те, що державний виконавець, порушив порядок черговості, звернув стягнення на житло, хоча першочергово повинен був звернути стягнення на інше майно, про яке йому було достеменно відомо.

Спірна квартира була реалізована за відсутності дозволу органу опіки та піклування або рішення суду на реалізацію арештованого майна, а також за заниженою ціною.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила визнати недійсними прилюдні торги, проведені 16 січня 2020 року ДП «Сетам» з продажу лота № 396817, а саме квартири АДРЕСА_1 , які оформлені протоколом № 460898; визнати недійсним акт державного виконавця Дніпровського ВДВС про реалізацію предмета іпотеки від 27 січня 2020 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1; визнати недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 05 лютого 2020 року, серія та номер 329, видане приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Чепковою О. В.; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 , проведену приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Чепковою О. В. за рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 50990974 від

05 лютого 2020 року.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 23 січня 2023 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 04 квітня 2023 року, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, мотивоване тим, що на момент передання майна на реалізацію жодна дія або постанова державного виконавця не були оскаржені боржником.ОСОБА_1 не

є стороною виконавчого провадження, тому питання реалізації майна її оцінки та надсилання будь-яких процесуальних документів не передбачено Законом України «Про виконавче провадження».Дії державного виконавця

у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження і не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними. Позивач не довела, що оцінка майна, здійснена в межах виконавчого провадження, вплинула на результати торгів та порушила її права. ОСОБА_1 надала письмову згоду на отримання кредиту та укладення договору іпотеки майна, що є спільною сумісною власністю позивачки та її чоловіка (боржника), а тому немає підстав стверджувати про порушення прав позивачки відчуженням об?єкта права спільної сумісної власності. Позивачка не довела порушення Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5, та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів.

Районний суд, з яким погодився апеляційний суд, також вказав, що державний виконавець перед реалізацією квартири, що належить боржнику, перевіряла інформацію про зареєстрованих у спірній квартирі осіб, і відповідно до довідки Департаменту реєстраційних послуг від 15 жовтня 2019 року № 01-17/02/5892

у квартирі зареєстровані ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Тобто на час складання довідки

у квартирі не були зареєстровані неповнолітні діти. Станом на 01 листопада 2019 року, коли державний виконавець Савенко І. А. винесла постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, малолітня дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не був зареєстрований у спірній квартирі. Позивачка не повідомила державного виконавця про реєстрацію 04 листопада 2019 року малолітньої дитини у квартирі, яка є предметом іпотеки. Отже, державний виконавець передав на реалізацію майно, право користування яким на той час малолітні діти не мали.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

25 квітня 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу,

у якій просить скасувати рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 23 січня 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 04 квітня 2023 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що позовна заява не містить аргументу про те, що для реалізації спірної квартири з прилюдних торгів потрібна згода позивачки, вказана обставина не є підставою для визнання прилюдних торгів недійсними. Саме заниження ціни продажу квартири є підставою позову. Суди першої та апеляційної інстанцій фактично не визнали право позивачки щодо оспорювання прилюдних торгів. Посилання судів на те, що ця справа і справа

№ 334/715/20 ідентичні, є безпідставним, оскільки під час розгляду вказаної справи не досліджувалось питання заниження ціни продажу спірної квартири та, відповідно, не досліджувались такі докази, як рецензія на звіт про оцінку та висновок оціночно-будівельної експертизи. Заявниця вказує, що спірна квартира була продана на оскаржуваних торгах за ціною, що занижена більше ніж на 30 %. Однак суди попередніх інстанцій не надали жодної оцінки рецензії та висновку експерта.

Аргументи інших учасників справи

21 червня 2023 року АТ «УкрСиббанк» подало до Верховного Суду відзив,

у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 23 січня 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 04 квітня 2023 року - без змін.

Відзив мотивований тим, що у виконавчому провадженні правомірно було реалізоване спільне майно подружжя, яке перебувало в іпотеці для забезпечення виконання кредитних зобов?язань, що виникли в інтересах сім?ї. Позивачка не довела порушення Порядку реалізації арештованого майна під час проведення електронних торгів, і того, що ці порушення вплинули на результат торгів.

24 червня 2023 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_6 подала до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 23 січня 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 04 квітня 2023 року - без змін.

Відзив мотивований тим, що позивачка не довела, що оцінка майна, здійснена

в межах виконавчого провадження, вплинула на результат торгів та порушила її права. Наведені у касаційній скарзі доводи не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновком судів першої та другої інстанцій та особистого тлумачення норм закону.

28 червня 2023 року Дніпровський ВДВС подав до Верховного Суду відзив,

Відзив мотивований тим, що посилання позивачки на те, що оцінювач у звіті про оцінку спірної квартири визначив початкову (стартову) ціну, є хибним, оскільки майно виставляється на торги за початковою ціною згідно Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5. У пункті 45 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 910/10136/17 зазначено, що визначення вартості майна не входить до предмета доказування у справі про визнання електронних торгів недійсними.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із Ленінського районного суду м. Запоріжжя.

22 червня 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, урахувавши аргументи, наведені

у відзивах на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Короткий зміст фактичних обставин справи

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 26 квітня 2016 року

у справі № 334/485/16-ц з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 стягнено солідарно на користь ПАТ «УкрСиббанк» суму заборгованості за договором про надання споживчого кредиту від 29 травня 2008 року № 11352979000 у розмірі 21 530,50 дол. США та пені у сумі 9 888,76 грн, а також судових витрат у сумі 7 739,24 грн.

Для забезпечення виконання зобов`язань за договором про надання споживчого кредиту від 29 травня 2008 року № 11352979000 квартира АДРЕСА_1 була передана ОСОБА_3 в іпотеку АТ «УкрСиббанк» за договором іпотеки від 29 травня

2008 року, посвідченим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Буцикіною Л. О. за реєстровим номером 2813.

ОСОБА_1 надала письмову згоду на отримання кредиту та укладання договору іпотеки майна, що є спільною сумісною власністю її та ОСОБА_3

13 травня 2016 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя видав виконавчий лист № 334/485/16-ц, який перебував на примусовому виконанні

у Дніпровському ВДВС м. Запоріжжя.

15 травня 2019 року старший державний виконавець Дніпровського ВДВС

у м. Запоріжжі ГТУЮ у Запорізькій області Савенко І. А. відкрила виконавче провадження № НОМЕР_1, сума до стягнення у постанові зазначена у розмірі 569 900, 59 грн.

16 травня 2019 року державний виконавець у виконавчому провадженні

№ НОМЕР_1 наклав арешт на майно ОСОБА_3 : на 2/3 частки земельної ділянки площею 1,2523 га, кадастровий номер 2322187200:03:004:0005, цільове призначення -для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; земельну ділянку площею 1,2526 га, кадастровий номер 2322187200:03:004:0153, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; 1/6 частку житлового будинку

АДРЕСА_2 .

14 серпня 2019 року державний виконавець у виконавчому провадженні

№ НОМЕР_1 наклав арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках

в АТ «ПУМБ» та АТ КБ «ПриватБанк».

Платіжні вимоги повернулись без виконання на підставі пунктів 2.18., 2.20 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22, у зв`язку з відсутністю грошових коштів на рахунках платника.

При повторному направленні до фінансових установ платіжних вимог щодо списання коштів боржника було списано грошові кошти у розмірі 6 256,61 грн та у розмірі 0,29 грн, що є недостатнім для виконання рішення суду у повному обсязі.

Відповідно до інформаційної довідки з Реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за боржником зареєстроване право власності на 1/6 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , та на квартиру

АДРЕСА_1 (яка перебуває в іпотеці ПАТ «УкрСиббанк»).

01 листопада 2019 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 постановою про опис та арешт майна (коштів) боржника державний виконавець

Савенко І. А. описала та наклала арешт на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 68,1 кв. м, житловою площею 39,5 кв. м. Зазначена квартира належала ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Буцикіною Л. О. 29 травня 2008 року за реєстровим номером 2811 у книзі № 289.

Копія відповідного акта була направлена сторонам виконавчого провадження, боржник ( ОСОБА_3 ) був обізнаний про наявність опису та арешту.

04 листопада 2019 року ОСОБА_3 здійснив реєстрацію місця проживання малолітньої дитини - ОСОБА_5 у квартирі, яка є предметом іпотеки.

Державний виконавець при зверненні стягнення врахував, що згідно

з відповіддю органів ПФУ боржник ОСОБА_3 не отримує пенсії, доходів немає,

а згідно з довідкою, наданою користувачем АІС «Автомобіль», у боржника немає транспортних засобів.

12 листопада 2019 року державний виконавець виніс постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання

ОСОБА_9 для участі у виконавчому провадженні.

02 грудня 2019 року до Дніпровського ВДВС м. Запоріжжя надійшов звіт

№ 14367 про визначення вартості нерухомого майна, згідно з яким вартість арештованого майна становить 415 431,00 грн.

02 грудня 2019 року Дніпровський ВДВС м. Запоріжжя направив ОСОБА_3 та ПАТ «УкрСиббанк» повідомлення про оцінку майна.

13 грудня 2019 року до ДП «Сетам» передано заявку на реалізацію арештованого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 , за виконавчим провадженням № НОМЕР_1. Відповідно до довідки Департаменту реєстраційних послуг від

15 жовтня 2019 року № 01-17/02/5892 у квартирі зареєстровані ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

До заявки на реалізацію додано копію виконавчого документа, копію постанови про відкриття виконавчого провадження, копію постанови про опис та арешт майна боржника, копію звіту про вартість, довідку про відсутність надходження оскарження, витяги з реєстрів речових прав, копію технічної документації.

Листом від 23 грудня 2019 року № 13297/17-18-19 ДП «Сетам» повідомило, що на 16 січня 2020 року призначені електронні торги з реалізації предмету іпотеки - спірної квартири, за початковою ціною 415 431, 00 грн, реєстраційний номер лота - 396817.

16 січня 2020 року ДП «Сетам» провело електронні торги з реалізації квартири, (лот № 396817), за результатами яких квартиру продано ОСОБА_2 (учасник № 4) за 415 431,00 грн, складено протокол № 460898 про проведення електронних торгів від 16 січня 2020 року та підписано його ДП «Сетам»

і ОСОБА_2

23 січня 2020 року кошти у розмірі 394 659,45 грн надійшли від покупця ОСОБА_2 у повному обсязі.

24 січня 2020 року державний виконавець зробив розпорядження № НОМЕР_1

з перерахування стягнених від реалізації сум, зокрема, стягувачу.

27 січня 2020 року старший державний виконавець склав акт про реалізацію предмета іпотеки, відповідно до якого квартира АДРЕСА_1 реалізована 16 січня 2020 року на електронних торгах згідно з протоколом електронних торгів за ціною продажу

415 431,00 грн; сума коштів, яка була внесена переможцем електронних торгів ОСОБА_2 за придбане майно, становила 394 659, 45 грн.

05 лютого 2020 року на підставі вказаних документів приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Чепкова О. В. видала свідоцтво, яким посвідчила, що ОСОБА_2 на праві власності належить квартира

АДРЕСА_1 . Проведено державну реєстрацію права власності (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 50990974 від 05 лютого 2020 року.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 12 травня 2021 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 27 липня 2021 року, у справі № 334/715/20 відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_3 до Дніпровського ВДВС, ДП «Сетам», ОСОБА_2 , третя особа -

АТ «УкрСиббанк», про визнання недійсними електронних торгів з продажу квартири, оформлених протоколом проведення електронних торгів, визнання недійсним акта державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки, визнання недійсним свідоцтва про придбання майна з електронних торгів та скасування державної реєстрації права власності на квартиру.

Постановою Верховного Суду від 08 грудня 2021 року рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 12 травня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 27 липня 2021 року залишено без змін.

Верховний Суд зробив висновки, що, ухвалюючи рішення про відмову

в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з відсутності підстав для їх задоволення, оскільки позивач не надав належних і допустимих доказів порушення порядку проведення електронних торгів, а також не довів обставин, які свідчили б про порушення його прав

і законних інтересів при проведенні електронних торгів з реалізації спірної квартири; при проведенні 16 січня 2020 року електронних торгів з реалізації спірної квартири права ОСОБА_3 та малолітнього ОСОБА_5 порушені не були.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам закону відповідають.

У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

При здійсненні виконавчого провадження державний виконавець, зокрема, має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в порядку, встановленому законодавством

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та враховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, результат проведення процедури прилюдних торгів є правочином.

Такий висновок узгоджується і з нормами статей 650, 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України, які відносять до договорів купівлі-продажу купівлю-продаж на біржах, конкурсах, аукціонах, публічних торгах та визначають, що до таких договорів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає

з їхньої суті.

За змістом частини другої статті 638 та частини першої статті 640 ЦК України моментом укладення договору купівлі-продажу на прилюдних торгах є момент визначення переможця торгів, тобто момент акцепту пропозиції останнього щодо ціни. Підставою набуття у власність нерухомого майна, придбаного на прилюдних торгах, є договір купівлі-продажу та дії, спрямований на передання такого майна у володіння покупця, що підтверджують відповідний протокол, акт про проведені прилюдні торги та державна реєстрація права власності за покупцем, а не свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц (провадження № 14-577цс19)).

Правова природа продажу майна з публічних торгів дає можливість визнати торги недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема, на підставі норм цивільного законодавства (статтей 203 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів тощо.

Дотримання нормативно встановлених правил призначення та проведення прилюдних торгів є обов`язковою умовою правомірності правочину.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно зі статтею 1 Закону України від 02 червня 2016 року «Про виконавче провадження» (який набрав чинності з 05 жовтня 2016 року) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону,

а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов`язки суб`єктів матеріальних правовідносин цивільної справи.

Згідно з Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 електронні торги - це продаж майна за принципом аукціону засобами системи електронних торгів через вебсайт, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.

Відповідно до пунктів 3, 4 розділу II Порядку виконавець у строк не пізніше п`яти робочих днів після ознайомлення із результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна готує проєкт заявки на реалізацію арештованого майна, який містить інформацію, передбачену абзацами третім - шістнадцятим пункту 2 цього розділу.

Державний виконавець направляє заявку на реалізацію арештованого майна начальнику відділу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, для підписання та передачі організатору.

У разі встановлення відповідності документів вимогам законодавства чи після приведення їх у відповідність до вимог законодавства начальник відділу державної виконавчої служби підписує (за допомогою електронного цифрового підпису або власноруч у випадку, передбаченому пунктом 4 розділу 1 цього Порядку) заявку на реалізацію арештованого майна та надсилає її організатору разом із документами, передбаченими абзацами четвертим - тринадцятим пункту 3 розділу II цього Порядку, в електронному вигляді через особистий кабінет відділу державної виконавчої служби для внесення інформації про проведення електронних торгів у систему.

Перевірка змісту заявки на відповідність вимогам законодавства організатором не здійснюється. За відповідність документів, на підставі яких вноситься інформація до Системи, а також за достовірність інформації, зазначеної у заявці, відповідають посадові особи відділу державної виконавчої служби (приватний виконавець).

ДП «Сетам» розміщує інформацію в системі електронних торгів виключно на підставі документів, наданих відповідним органом державної виконавчої служби. Обов`язок організатора торгів перевіряти законність дій державного виконавця щодо передання майна на реалізацію та достовірність інформації, зазначеної у заявці на реалізацію арештованого майна, у тому числі наявність рішень щодо заборони органу ДВС вчиняти дії з виконання виконавчого провадження, чинним законодавством не передбачений.

Державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення електронних торгів, а самі електронні торги організовує і проводить організатор електронних торгів.

При вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними суди мають встановити, чи мало місце порушення норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.

Головною обставиною, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому, окрім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів, повинні бути встановлені й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких

є визнання прилюдних торгів недійсними.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15, від 25 листопада 2015 року

у справі № 6-1749цс15, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2988цс15, від

29 червня 2016 року у справах № 6-370цс16 та № 6-547цс16.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з відсутності підстав для їх задоволення, оскільки позивачка не надала належних і допустимих доказів порушення Порядку проведення електронних торгів, а також не довела обставин, які

свідчили б про порушення її прав і законних інтересів при проведенні електронних торгів з реалізації спірної квартири.

На момент передання майна на реалізацію дії та рішення державного виконавця

у виконавчому провадженні боржник не оскаржив.

Встановивши, що ДП «Сетам» під час проведення електронних торгів з реалізації арештованого майна, а саме спірної квартири, дотримало вимоги Порядку, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання електронних торгів недійсними.

Стосовно доводів позивача про порушення прав малолітньої особи слід зазначити наступне.

Пунктом 3 розділу ІІ Порядку передбачено, до заявки на реалізацію арештованого майна у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, додається копія дозволу органів опіки та піклування або відповідне рішення суду; копії документів, що підтверджують наявність (відсутність) чинних обтяжень майна.

У разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону (пункт 29 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень).

Статтею 18 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, щодержава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.

Органи опіки та піклування зобов`язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

Норми статті 177 СК України, статті 16 Закону України «Про охорону дитинства» та статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб

і безпритульних дітей»передбачають необхідність отримання попереднього дозволу органу опіки і піклування на укладення батьками договору щодо майна, право на яке має дитина, що спрямовано на захист майнових прав дітей.

Підставою для визнання недійсним правочину щодо майна, право на яке має дитина, за позовом його батьків є не сам по собі факт відсутності попереднього дозволу органу опіки і піклування на укладення такого договору, а порушення

в результаті його укладення майнових прав дитини.

Відповідно до частини першої статті 176 СК України батьки зобов`язані передати у користування дитини майно, яке має забезпечити її виховання та розвиток.

Таким чином, обов`язок щодо забезпечення неповнолітньої дитини житлом покладається саме на її батьків.

ЄСПЛ неодноразово зауважував у своїх рішеннях, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які у державі, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін (наприклад, справа «Жовнер проти України» від 29 червня 2004 року, заява № 56848/00, § 33). Право на звернення до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби правова система держав - учасниць Конвенції допускала, що судове рішення, яке набрало законної сили та є обов`язковим для виконання, залишалося би невиконаним по відношенню до однієї зі сторін всупереч її інтересам. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 жовтня 2021 року у справі

№ 755/12052/19 (провадження № 14-113цс21) дійшла висновку, що на відміну від виконання судових рішень, які безпосередньо передбачають звернення стягнення на конкретно визначене житлове приміщення у конкретно визначений спосіб, для інших судових рішень, які передбачають загальне право стягнення боргу (в тому числі солідарного) з боржника (його поручителя) на визначену суму зобов`язань, отримання держвиконавцем відповідного дозволу органу опіки та піклування є обов`язковим в силу самого факту існування права власності або права користування неповнолітньої дитини щодо нерухомого майна, яке реалізується в рамках виконавчого провадження. Захист відповідних прав неповнолітньої дитини забезпечує орган опіки та піклування в межах своїх повноважень, приймаючи рішення про надання зазначеного дозволу або відмову у наданні зазначеного дозволу держвиконавцю, а також суд у випадку звернення до нього уповноваженої особи щодо дій держвиконавця та/або органу опіки та піклування. Зазначене стосується також і дій приватних виконавців.

Установивши, що станом на 01 листопада 2019 року (дата винесення державним виконавцем постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника, зокрема щодо квартири) малолітня дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у спірній квартирі зареєстрований не був, суди зробили обґрунтований висновок про те, що при проведенні 16 січня 2020 року електронних торгів права

малолітнього ОСОБА_5 порушені не були.

Доводи касаційної скарги про те, що спірна квартира була продана на оскаржуваних торгах за заниженою ціною, є безпідставними, оскільки надані позивачкою звіт та рецензія, не підтверджують наявність порушеного її права під час продажу квартири за ціною, визначеною у межах процедури виконавчого провадження.

Аргументи заявника про неврахування висновків Верховного Суду, зазначених

у касаційній скарзі, є безпідставними, оскільки висновки судів у цій справі не суперечать висновкам Верховного Суду, у справах вказаних у касаційній скарзі.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника із висновками судів першої і апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи та необхідності переоцінки доказів. При цьому згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє

в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя,

у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною

залежно від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE,

№ 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 23 січня 2023 року та постанови Запорізького апеляційного суду від 04 квітня

2023 року - без змін, оскільки підстав для їх скасування немає.

З огляду на те що Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, розподіл судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 23 січня 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 04 квітня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

А. Ю. Зайцев

М. Є. Червинська