ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2024 року

м. Київ

справа № 334/921/22

провадження № 61-13257св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 05 травня 2023 року у складі судді Коломаренко К. А. та постанову Запорізького апеляційного суду від 12 липня 2023 року у складі колегії суддів: Трофимової Д. А., Бєлки В. Ю., Онищенка Е. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який було уточнено, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Позовна заява мотивовано тим, що на підставі договору дарування від 30 березня 2012 року він набув право власності на 1/4 частину житлового будинку по АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:04:002:0300.Зазначений будинок та земельна ділянка фактично розділені на два домоволодіння, одним з яких користується він, а другим - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , кожному з яких належить по 1/4 частині вищевказаного житлового будинку.

Позивач вказував, що після набуття права власності на частину житлового будинку, у період з серпня 2012 року по травень 2013 року він встановив паркан відповідно до визначених меж земельної ділянки. Всередині 2013 року відповідачі на своїй частині домоволодіння, яка межує з його частиною домоволодіння, встановили шиферну конструкцію для відведення атмосферних опадів, яка встановлена із нахилом у бік його домоволодіння, внаслідок чого атмосферні опади стікають на паркан та його частину земельної ділянки. У подальшому, протягом 2016 року і по сьогоднішній день він намагався переконати відповідачів у необхідності обладнання стоку атмосферних опадів необхідними для цього інженерно-технічними заходами, зокрема, обладнати жолоба для відводу дощової і талої води, що запобігатиме їх стіканню на територію його домоволодіння, або приведення стану домоволодіння відповідачів у попередній стан. Проте відповідачі на його звернення не реагували, в усних бесідах з цього приводу поводять себе категорично та агресивно. Таким чином, атмосферні опади, які стікають на територію його домоволодіння з боку відповідачів, призводять до підтоплення його земельної ділянки, що завдає йому незручностей у її використанні, а також до псування встановленого ним паркану.

Позивач зазначав, що ним було ініційовано проведення судової будівельно-технічної експертизи, за результатами проведення якої експерт дійшов наступних висновків: 1. Навіс шиферний, а саме: сторона навісу (довга), що проходить вздовж паркану, знаходиться над парканом, не обладнана організованим (зовнішнім водостоком) водовідведенням, що не запобігає стіканню атмосферних опадів з цієї сторони навісу на територію суміжної ділянки, що порушує вимоги пункту 6.1.41 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій». 2. Навіс шиферний необхідно облаштувати, згідно з пунктом 10.1. В.2.6-220:2017 «Покриття будівель та споруд», організованим водовідведенням за допомогою спеціальних водозбірних лотків, водоприймальних воронок і систем водовідвідних трубопроводів, для запобігання стіканню атмосферних опадів на частину земельної ділянки, яка перебуває у користуванні ОСОБА_1 .

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просив суд:

- зобов`язати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні ним земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:04:002:0300, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 облаштувати навіс шиферний, який знаходиться на території земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:04:002:0300, згідно з пунктом 10.1. В.2.6-220:2017 «Покриття будівель та споруд», організованим водовідведенням за допомогою спеціальних водозбірних лотків, водоприймальних воронок і систем водопровідних трубопроводів, для запобігання стіканню атмосферних опадів на частину земельної ділянки, яка знаходить у його у користуванні.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 05 травня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив із того, що для встановлення обставин, чи має місце порушення прав позивача діями відповідачів, необхідно, зокрема, встановити, чи на земельній ділянці позивача встановлено паркан, чи встановлений паркан належить позивачеві, чи саме діями відповідачів порушені права позивача, а також досліджуючи землевпорядну документацію, перевірити відповідність фактичного розташування частини земельної ділянки, яка перебуває у користуванні ОСОБА_1 та частини земельної ділянки, яка перебуває у користуванні відповідачів, відповідно до правовстановлюючих документів і документації із землеустрою на ці земельні ділянки, що є компетенцією експертів у відповідній галузі.Проте з наданих позивачем доказів перевірити відповідність фактичного розташування частини земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні та частини земельної ділянки, яка перебуває у користуванні відповідачів, відповідно до правовстановлюючих документів і документації із землеустрою на ці земельні ділянки неможливо, оскільки в повному обсязі позивачем вказаної землевпорядної документації суду не надано.

З висновку експерта від 16 червня 2022 року № 294-22 за результатами проведення за заявою позивача судової будівельно-технічної експертизи не вбачається, чи надавалася експерту вказана документація у повному обсязі, а також неможливо встановити, чи проводив експерт дослідження земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні відповідачів, та облаштування на ній будь-яких конструкцій водовідведення. Водночас позивачем під час судового розгляду справи відповідне клопотання про призначення експертизи з вимогою зобов`язання відповідачів надати доступ до їх частини земельної ділянки, для проведення дослідження, не заявлялося. За таких обставин, районний суд вважав, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами порушення саме його прав та саме діями відповідачів. Крім того, окрім позивача та відповідачів, користувачем вказаної земельної ділянки є ОСОБА_5 , як власник 1/4 частини домоволодіння, проте до вказаної особи позивачем вимоги не пред`явлено і не залучено до участі у справі.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Запорізького апеляційного суду від 12 липня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 05 травня 2023 року залишено без змін.

Погоджуючись із висновками районного суду, апеляційний суд також вказав, що увисновку експерта від 16 червня 2022 року № 294-22 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи, проведеної за заявою позивача, експертом зроблено висновки, виходячи із того, що у користуванні позивача перебуває 1/2 частина земельної ділянки, тоді як ОСОБА_1 є землекористувачем 1/4 частини земельної ділянки по АДРЕСА_1 . Отже, вказаний висновок експерта від 16 червня 2022 року № 294-22 є неналежним доказом.

Крім того, як вірно встановлено районному судом, окрім позивача та відповідачів, користувачем вказаної земельної ділянки є ОСОБА_5 , як власник 1/4 частини домоволодіння, проте її не було залучено до участі у справі. За таких обставин, висновку суду першої інстанції про недоведеність позову є правильними, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів у розумінні статей 76-81 ЦПК України на підтвердження заявлених позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Ленінського районного суду м. Запоріжжя. Підставами касаційного оскарження зазначено пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

У жовтні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 січня 2024 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 05 травня 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 12 липня 2023 року призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили усіх обставин справи. Стороною позивача не ініціювалося питання про залучення ОСОБА_5 до участі у справі в якості третьої особи, оскільки вирішення цієї справи не могло безпосередньо вплинути на її права, свободи інтереси або обов`язки. Водночас суд мав право з власної ініціативи залучити ОСОБА_5 до участі у справі в якості третьої особи, обґрунтувавши яким чином рішення у цій справі може вплинути на право та обов`язки останньої (частина третя статті 53 ЦПК України).

Позивачем надано суду землевпорядну документацію, виготовлену за участі позивача та відповідачів, документи, які підтверджують встановлення саме позивачем паркану, який зазнає пошкоджень від неправомірних дій відповідачів, судову будівельно-технічну експертиз, яка доводить факт порушень прав позивача і спричинення йому майнової шкоди. Зазначені докази судом першої інстанції не досліджувалися та були проігноровані, а судом апеляційної інстанції цим доказам не надано належної правової оцінки. При цьому судами не враховано правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 21 червня 2018 року у справі № 127/14658/14, провадження № 61-2599св18.

Апеляційний суд дійшов висновку, що висновок експерта від 16 червня 2022 року № 294-22 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи, є неналежним доказом, оскільки експертом було зроблено висновки, виходячи із того, що у користуванні позивача перебуває 1/2 частина земельної ділянки, тоді як ОСОБА_1 є землекористувачем 1/4 частини земельної ділянки по АДРЕСА_1 . Проте, такий висновок апеляційного суду є помилковим, оскільки предметом дослідження судової будівельно-технічної експертизи було встановлення факту наявності або відсутності інженерно-технічних заходів, що запобігають стіканню атмосферних опадів з однієї частини земельної ділянки на іншу. Земельна ділянка відповідно до технічної документації розділена на дві частини Р1 та Р2, при цьому землекористувачем 1/2 частини земельної ділянки Р1 є позивач. Оскільки дослідження експерта проводилося за ініціативою позивача, а відповідачі відмовилися надавати доступ до своєї земельної ділянки, експерт обмежився дослідженням частини земельної ділянки Р1, частина якої перебуває у користуванні позивача, на якій відповідно наявні наслідки підтоплення та пошкодження паркану. Тому дослідження частини земельної ділянки Р2, зважаючи на специфіку поставленого експерту питання було недоцільним.

Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу

У жовтні 2023 року до Верховного Суду надійшли відзиви представників ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , в яких зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги - безпідставними. ОСОБА_1 вказує на те, що суд відмовив у позові начебто з тих підстав, що позивач не ініціював залучення до участі у справі неповнолітньої співвласниці 1/4 частини домоволодіння, розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:04:002:0300, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Проте суд лише вказав, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, але останній не довів, з яких підстав він стверджує, що зазначений будинок та земельна ділянка розділені на два домоволодіння, одним з яких користується позивач, а другою - відповідачі, і не враховано інтереси неповнолітньої співвласниці та не залучено її до участі у справі. Таким чином, порушуються права неповнолітньої дитини. Вважають, що цим позовом позивач намагався узаконити самовільно збудований ним на вказаній земельній ділянці капітальний паркан, на який не набув права власності, чим чинить перешкоди іншим співвласникам у користуванні їх майном. З поданих позивачем до суду документів неможливо встановити, яка частина паркану та земельної ділянки була залита водою від дій відповідачів, чи належить ця частина земельної ділянки та частина паркану, які були залиті водою, саме позивачу, а не ОСОБА_5 .

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 30 березня 2012 року набув право власності на 1/4 частину житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:04:00260300.

Власниками вказаного будинку також є ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , кожному з яких належить по 1/4 частині житлового будинку.

Згідно з висновку експерта від 16 червня 2022 року № 294-22 за результатами проведеної за заявою позивача судової будівельно-технічної експертизи, на вирішення експертизи були поставлені наступні запитання: 1. Чи забезпечене влаштування необхідних інженерно-технічних заходів будівель та споруд з частини земельної ділянки у користуванні ОСОБА_2 , що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель (шиферних конструкцій) на частину земельної ділянки у користуванні ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 відповідно до пункту 6.1.41 ДБН Б2.2-12:2019? 2. Якщо не забезпечене, то якими саме інженерно-технічними заходами має бути облаштовано водовідведення, що запобігатиме стіканню атмосферних опадів на частину земельної ділянки у користуванні ОСОБА_1 .?

За результатами дослідження судовий експерт, серед іншого, дійшов наступних висновків: Навіс шиферний, а саме: сторона навісу (довга), що проходить вздовж паркану, знаходиться над парканом, не обладнана організованим (зовнішнім водостоком) водовідведенням, що не запобігає стіканню атмосферних опадів з цієї сторони навісу на територію суміжної ділянки, що порушує вимоги пункту 6.1.41 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій». Відповідно до дослідницької частини по питанню № 2, експерт зробив висновок, що навіс шиферний необхідно облаштувати, згідно з пунктом 10.1. В.2.6-220:2017 «Покриття будівель та споруд», організованим водовідведенням за допомогою спеціальних водозбірних лотків, водоприймальних воронок і систем водовідвідних трубопроводів, для запобігання стіканню атмосферних опадів на частину земельної ділянки, яка перебуває у користуванні ОСОБА_1 .

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів та дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон. Землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів та дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

Згідно зі статтею 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судами встановлено, що за заявою позивача було проведено судово будівельно-технічну експертизу, за результатами якої експертом надано висновок від 16 червня 2022 року № 294-22, згідно з яким: навіс шиферний, а саме: сторона навісу (довга), що проходить вздовж паркану, знаходиться над парканом, не обладнана організованим (зовнішнім водостоком) водовідведенням, що не запобігає стіканню атмосферних опадів з цієї сторони навісу на територію суміжної ділянки, що порушує вимоги пункту 6.1.41 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій»; Відповідно до дослідницької частини по питанню № 2, експерт зробив висновок, що навіс шиферний необхідно облаштувати, згідно з пунктом 10.1. В.2.6-220:2017 «Покриття будівель та споруд», організованим водовідведенням за допомогою спеціальних водозбірних лотків, водоприймальних воронок і систем водовідвідних трубопроводів, для запобігання стіканню атмосферних опадів на частину земельної ділянки, яка перебуває у користуванні ОСОБА_1 .

Суд зазначив, що вказаний висновок експерта від 16 червня 2022 року № 294-22 є неналежним доказом, оскільки експертом було зроблено висновки, виходячи із того, що у користуванні позивача перебуває 1/2 частина земельної ділянки, тоді як ОСОБА_1 є землекористувачем 1/4 частини земельної ділянки по АДРЕСА_1 .

Проте, такий висновок суду є передчасним, оскільки предметом дослідження судової будівельно-технічної експертизи було встановлення факту наявності або відсутності інженерно-технічних заходів, що запобігають стіканню атмосферних опадів з однієї частини земельної ділянки на іншу.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Отже, висновок експерта від 16 червня 2022 року № 294-22 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи є належним доказом у справі, оскільки містить інформацію щодо предмета доказування.

При цьому відповідачі ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції вказані висновки експерта не спростували, клопотань про призначення додаткової, чи повторної експертизи, оскільки саме вони заперечували проти цих висновків, не заявляли.

Крім того, суд вказав, що, окрім позивача та відповідачів, користувачем вказаної земельної ділянки є ОСОБА_5 , оскільки вона є власником 1/4 частини домоволодіння, проте її не було залучено до участі у справі.

Разом з тим, ОСОБА_5 не просила залучити її до участі у справі. Водночас, якщо суд вбачав, що вирішення цієї справи безпосередньо впливає на її права, свободи інтереси або обов`язки, то відповідно до частини третьої статті 53 ЦПК України суд мав право з власної ініціативи залучити ОСОБА_5 до участі у справі в якості третьої особи, обґрунтувавши яким чином рішення у цій справі може вплинути на право та обов`язки останньої.

Крім того, якщо суду були незрозумілими висновки експерта від 16 червня 2022 року № 294-22 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи, то суд мав можливість дослідити вказаний висновок експерта відповідно до частини другої та третьої статті 239 ЦПК України, в яких зазначено, що для роз`яснення і доповнення висновку експерту можуть бути поставлені питання. Першою питання ставить експертові особа, за заявою якої призначено експертизу, та її представник, а потім інші особи, які беруть участь у справі. Якщо експертизу призначено за клопотанням обох сторін, першим питання ставить експертові позивач і його представник. Суд має право з`ясовувати суть відповіді експерта на питання учасників справи, а також ставити питання експерту після закінчення його допиту учасниками справи.

Також районний суд безпідставно зазначив, що позивач не просив призначити експертизу з вимогою зобов`язати відповідачів надати доступ до їх частини земельної ділянки. Проте вказане суперечить положенням ЦПК України, оскільки принцип змагальності передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина третя статті 12, частина перша статті 81 ЦПК України).

Відмова відповідачів надати експерту доступ до своєї частини земельної ділянки має оцінюватися судом у контексті статті 109 ЦПК України, в якій зазначено, що у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

З урахуванням наведеного, оскільки фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, не встановлено, а суд касаційної інстанції у силу своїх процесуальних повноважень (стаття 400 ЦПК України) позбавлений такої можливості, тому судові рішення в оскаржуваній частині підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Щодо судових витрат

У підпункті в) пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

За загальним правилом, при розподілі судових витрат у резолютивній частині судового рішення за результатами розгляду та вирішення справи встановлюється обов`язок сторони, не на користь якої ухвалено таке судове рішення, відшкодувати (компенсувати) іншій стороні понесені судові витрати із вказівкою на чіткий розмір відповідних судових витрат.

У справі, що переглядається, касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а справа передається на новий розгляд до суду першої інстанції. Тобто остаточного рішення по суті спору касаційним судом не було прийнято, а тому за таких обставин підстави для вирішення питання про розподіл судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 05 травня 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 12 липня 2023 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець