№ 335/10318/14-ц - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2024 року 01 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 335/10318/14-ц

провадження № 61-4870св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

заявник - приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Котула Артем Михайлович,

боржник - ОСОБА_1 ,

заінтересована особа -Акціонерне товариство «КРИСТАЛБАНК»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 30 листопада 2023 року у складі судді Стеценка А. В. та постанову Запорізького апеляційного суду від 27 лютого 2024 року у складі колегії суддів: Кочеткової І. В., Бєлки В. Ю., Дашковської А. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст судових рішень та вимог подання

У вересні 2014 року Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_1 , про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17 лютого 2015 року позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 26 вересня 2007 року № 010/17-02/417/2, який посвідчений приватний нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Мельник О. Г. за реєстровим № 482, на нерухоме майно, що складається із нежитлової будівлі, Літ. А, А-2 - управління контори інв. № 0005, матеріали стін будівель та споруд цегла, загальною площею 1 026,0 кв. м, розташований на земельній ділянці площею 39 673 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві приватної власності ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» з метою погашення заборгованості за кредитним договором від 31 липня 2007 року № 010/17-02/417 у розмірі 224 292,79 доларів США станом на 01 вересня 2014 року.

Встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки за договором іпотеки 26 вересня 2007 року № 010/17-02/417/2, який посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Мельник О. Г. за реєстровим № 482, на нерухоме майно, що складається із нежитлової будівлі, Літ. А, А-2 - управління контори інв. № 0005, матеріали стін будівель та споруд цегла, загальною площею 1 026,0 кв. м., розташований на земельній ділянці площею 39 673 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві приватної власності ОСОБА_2 шляхом проведення прилюдних торгів у виконавчому провадженні за початковою ціною 2 215 000 грн.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Котули А. М. від 22 вересня 2021 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 335/10318/14-ц, виданого 03 березня 2015 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя.

У листопаді 2021 року приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Котула А. М. звернувся до суду з поданням про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку у справі за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є АТ «КРИСТАЛБАНК», до ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_1 , про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Подання мотивовано тим, що у нього, як у приватного виконавця, на виконанні знаходиться виконавче провадження № НОМЕР_1 від 22 вересня 2021 року з примусового виконання виконавчого листа № 335/10318/14-ц, виданого 03 березня 2015 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 26 вересня 2007 року № 010/17-02/417/2, який посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Мельник О. Г. за реєстровим № 482, на нерухоме майно, що складається із нежитлової будівлі, Літ. А, А-2 - управління контори інв. № 0005, матеріали стін будівель та споруд цегла, загальною площею 1 026,0 кв. м, розташованої на земельній ділянці площею 39 673 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві приватної власності ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» з метою погашення заборгованості за кредитним договором від 31 липня 2007 року № 010/17-02/417 у розмірі 224 292,79 доларів США станом на 01 вересня 2014 року.

Рішенням суду встановлено спосіб реалізації вищезазначеного предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у виконавчому провадженні за початковою ціною 2 215 000 грн.

03 березня 2015 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя видано виконавчий лист № 335/10318/14-ц про звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить ОСОБА_3 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», який 23 грудня 2015 року було повернуто ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» у зв`язку із відсутністю у ОСОБА_2 іпотечного майна.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19 грудня 2018 року, залишеною без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 16 квітня 2019 року, залучено до участі у справі Публічне акціонерне товариство «КРИСТАЛБАНК» (далі - ПАТ «КРИСТАЛБАНК») в якості правонаступника позивача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».

У задоволенні заяви ПАТ «КРИСТАЛБАНК» про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17 лютого 2015 року відмовлено.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 01 жовтня 2019 року, залишеною без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 02 лютого 2021 року, визнано поважними причини пропуску строку пред`явлення до виконання виконавчого листа № 335/10318/14-ц, виданого 03 березня 2015 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя про звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».

Поновлено стягувачу пропущений строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа № 335/10318/14-ц, виданого 03 березня 2015 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя про звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».

Замінено сторону виконавчого провадження стягувача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на його правонаступника АТ «КРИСТАЛБАНК» за виконавчим листом у справі № 335/10318/14-ц про звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22 квітня 2021 року змінено сторону виконавчого провадження боржника ОСОБА_2 її правонаступником (спадкоємцем) ОСОБА_1 у виконавчому листі, виданому на виконання рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17 лютого 2015 року.

Згідно з відомостями, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, майно, на яке слід звернути стягнення за виконавчим документом, а саме: нерухоме майно, що складається із нежитлової будівлі, Літ. А, А-2 - управління контори інв. № 0005, матеріали стін будівель та споруд цегла, загальною площею 1 026,0 кв. м, розташованої на земельній ділянці площею 39 673 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване на праві власності за ОСОБА_4 . Дата прийняття рішення про державну реєстрацію права - 22 листопада 2012 року, підстава виникнення права власності - рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 24 березня 2006 року у справі № 2-1472/2006.

Також в Державному реєстрі Іпотек міститься інформація про обтяження, реєстраційний номер обтяження: 5727694 яке зареєстровано: 26 вересня 2007 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Мельник О. Г., об`єкт обтяження: нежитлова будівля, управління контори інв.№ 0005, адреса: м. Запоріжжя, вул. Феросплавна, 38, власник: ОСОБА_2 .

Зазначав, що 31 липня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 010/17-02/417, за яким останній отримав кредит у розмірі 200 000 доларів США до 30 липня 2017 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13,5% річних.

З метою забезпечення належного виконання зобов`язання за кредитним договором між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки від 26 вересня 2007 року № 010/17-02/417/2, предметом якого є нежитлова будівля, управління контори інв. № 0005, матеріали стін будівель та споруд цегла, загальною площею 1 026,0 кв. м, розташована на земельній ділянці площею 39 673 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26 серпня 2003 року у справі № 2-2862/2003.

Вказував, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 24 березня 2006 року у справі № 2-472/2006 право власності на нежитлові приміщення, площею 1 025,00 кв. м було визнано за ОСОБА_4 (право власності за ОСОБА_4 було зареєстровано лише 22 листопада 2012 року).

Постановою Запорізького апеляційного суду від 24 липня 2019 року рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 24 березня 2006 року було скасовано та у задоволенні позову ОСОБА_4 в частині визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, розташованого в АДРЕСА_1 , укладеного 25 лютого 2004 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , визнання за ОСОБА_4 права власності на нерухоме майно, передане ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 25 лютого 2004 року відмовлено.

Отже, після скасування рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 24 березня 2006 року втратив свою законну силу правовстановлюючий документ у ОСОБА_4 , відповідно право власності на нерухоме майно у ОСОБА_4 не виникло.

Посилався на те, що рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 21 грудня 2012 року у справі № 0809/7096/2012 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності задоволено, визнано майно, зареєстроване за ОСОБА_4 на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 24 березня 2006 року спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

Постановою Запорізького апеляційного суду від 19 березня 2019 року рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 21 грудня 2012 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

За таких обставин, після скасування вищевказаних судових рішень, єдиним дійсним правовстановлюючим документом на нерухоме майно є рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26 серпня 2003 року у справі № 2-2862/2003, відповідно до якого право власності на нерухоме майно - предмет іпотеки: нежитлову будівлю, управління контори інв. № 0005, загальною площею 1 026,0 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_2 .

Зазначав, що ОСОБА_1 , як єдиний спадкоємець, прийняв у спадщину після смерті ОСОБА_2 предмет іпотеки, а саме: нерухоме майно, що складається із нежитлової будівлі, Літ. А, А-2 - управління контори інв. № 0005, матеріали стін будівель та споруд цегла, загальною площею 1 026,0 кв. м, розташованої на земельній ділянці площею 39 673 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , проте в установленому законом порядку не зареєстрував за собою право власності на нього.

Зазначене є підставою для звернення до суду відповідно до статті 50 Закону України «Про виконавче провадження», частини десятої статті 440 ЦПК України для вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанції

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 30 листопада 2023 року, залишеною без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 27 лютого 2024 року, подання приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Котули А. М. задоволено.

Надано приватному виконавцю виконавчого округу Запорізької області Котулі А. М. дозвіл на звернення стягнення на нерухоме майно, що складається з нежитлової будівлі, Літ. А, А-2 - управління контори інв. № 0005, матеріали стін будівель та споруд цегла, загальною площею 1 026,0 кв. м, розташованої на земельній ділянці площею 39 673 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яке не зареєстровано за боржником ОСОБА_1 в установленому законом порядку відповідно до виконавчого листа № 335/10318/14-ц, виданого 03 березня 2015 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя.

Судові рішення мотивовано тим, що на підставі вимог частини п`ятої статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину за правилами статті 1296 ЦК України є правом, а не обов`язком спадкоємця, відсутність у спадкоємця, який є боржником, свідоцтва про право на спадщину не може бути перешкодою для проведення виконавчих дій щодо примусового виконання судового рішення.

Задовольняючи подання, суди попередніх інстанцій зазначили, що оскільки ОСОБА_1 , як правонаступник ОСОБА_2 , судові рішення не виконує, приватний виконавець був вимушений звернутися до суду з поданням про звернення стягнення на належне боржнику нерухоме майно, не зареєстроване в установленому законом порядку, на підставі статті 440 ЦПК України та частини четвертої статті 50 Закону України «Про виконавче провадження».

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 30 листопада 2023 року, постанову Запорізького апеляційного суду від 27 лютого 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Котули А. М. відмовити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У квітні 2024 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У травні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовані фактичні обставини справи, неправильно досліджені та оцінені наявні у справі докази, що призвело до ухвалення оскаржуваних судових рішень.

Посилається на відсутність у матеріалах справи доказів належності спірного об`єкта нерухомості до складу спадщини після смерті ОСОБА_2 .

Зазначає, що районний суд мав повернути без розгляду подання приватного виконавця, оскільки воно подано до суду з порушенням норм статті 183 ЦПК України, зокрема, приватним виконавцем у поданні не було вказано про наявність або відсутність у нього електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі).

Крім того, приймаючи подання до розгляду, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що докази на які посилається у поданні приватний виконавець, не є належними. Так, приватний виконавець, посилаючись на певні документи, надав до суду першої інстанції їх копії, проте копії вказаних документів належно не завірені.

Вказує, що приватним виконавцем не надано доказів на підтвердження того, що спірний об`єкт нерухомості входить до спадщини після смерті ОСОБА_2 та, як наслідок, належить йому, що є підставою для відмови у задоволені подання приватного виконавця про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку.

Посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 16 березня 2020 року у справі № 5023/197/12 та від 26 травня 2021 року у справі № 947/22930/19, які не були враховані судами.

Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу

У квітні 2024 року приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Котула А. М. подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив, що доводи касаційної скарги не містять підстав для скасування оскаржуваних судових рішень судів попередніх інстанцій, які відповідають вимогам статей 263-265 ЦПК України.

Посилається на те, що при зверненні до суду з поданням він дотримався всіх вимог, передбачених нормами ЦПК України щодо засвідчення копій документів, долучених до подання.

Крім того, з 05 листопада 2021 року він має зареєстрований електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі, що було також встановлено в оскаржуваній постанові апеляційного суду.

У квітні 2024 року АТ «КРИСТАЛБАНК» подало відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що викладені в ній доводи є безпідставними й не впливають на правильність оскаржуваних судових рішень, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу та постанову - без змін.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із частиною першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом (стаття 10 цього Закону).

Відповідно до частин першої, другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною першою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Згідно із частиною п`ятою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Відповідно до частини четвертої статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.

Згідно із частиною десятою статті 440 ЦПК України питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Застосування судом положень частини десятої статті 440 ЦПК України та статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» є крайнім заходом виконання судового рішення, який може бути застосований лише в тому випадку, коли виконавцем вичерпано всі можливі заходи, які передбачені законом щодо примусового виконання рішень за рахунок іншого майна боржника.

Зазначене відповідає правовим висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду: від 13 червня 2018 року у справі № 2-592/09 (провадження № 61-8383св18), від 23 січня 2019 року у справу № 522/6400/15-ц (провадження № 61-19786св18).

Частиною четвертою статті 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При розгляді справ указаної категорії необхідно враховувати, що однією з головних засад здійснення судочинства в Україні є обов`язковість судового рішення. Немає сенсу в правосудді, якщо рішення судів не виконуються, а невиконання судових рішень є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

На вказаному наголошено у постанові Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі № 761/19306/22 (провадження № 61-10806св23).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17 лютого 2015 року позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 26 вересня 2007 року № 010/17-02/417/2, який посвідчений приватний нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Мельник О. Г. за реєстровим № 482, на нерухоме майно, що складається із нежитлової будівлі, Літ. А, А-2 - управління контори інв. № 0005, матеріали стін будівель та споруд цегла, загальною площею 1 026,0 кв. м, розташованої на земельній ділянці площею 39 673 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві приватної власності ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» з метою погашення заборгованості за кредитним договором від 31 липня 2007 року № 010/17-02/417 у розмірі 224 292,79 доларів США станом на 01 вересня 2014 року.

Встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки за договором іпотеки 26 вересня 2007 року № 010/17-02/417/2, який посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Мельник О. Г. за реєстровим № 482, на нерухоме майно, що складається із нежитлової будівлі, Літ. А, А-2 - управління контори інв. № 0005, матеріали стін будівель та споруд цегла, загальною площею 1 026,0 кв. м., розташованої на земельній ділянці площею 39 673 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві приватної власності ОСОБА_2 шляхом проведення прилюдних торгів у виконавчому провадженні за початковою ціною 2 215 000 грн.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Вказане рішення суду набрало законної сили 28 лютого 2015 року.

03 березня 2015 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя видано виконавчий лист № 335/10318/14-ц про звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», який 23 грудня 2015 року було повернуто ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» у зв`язку із відсутністю у ОСОБА_2 іпотечного майна.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.

Згідно з відомостями, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, право власності на нежитлову будівлю, правління контори інв. № 0005 розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване за ОСОБА_4 на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 24 березня 2006 року у справі № 2-1472/2006.

Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 21 грудня 2012 року у справі № 0809/7096/2012 визнано майно, зареєстроване за ОСОБА_4 на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 24 березня 2006 року у справі № 2-1472/2006 спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ; виділено у відокремлені об`єкти нерухомого майна в літ. А, А-2 інв. № 0005, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 : приміщення № 1: в підвалі № 1-12 загальною площею 368,4 кв. м; на першому поверсі № 13-44 загальною площею 400,1 кв. м; на другому поверсі № 45-53 загальною площею 159,8 кв. м, загальною площею 928,3 кв. м; приміщення № 2: в підвалі № 1 загальною площею 65,4 кв. м; приміщення № 3: на першому поверсі № 1-3 загальною площею 32,3 кв. м; присвоєно вказаним приміщенням самостійні номери 1, 2, 3, відповідно. Цим же рішенням визнано за ОСОБА_1 право власності на приміщення № 2 в літ. А, А-2 інв. № 0005 загальною площею 65,4 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ; на приміщення № 3 в літ. літ. А, А-2 інв. № 0005 загальною площею 32,3 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ; визнано за ОСОБА_4 право власності на приміщення № 1 в літ. А, А-2 інв. № 0005 загальною площею 368,4 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ; скасовано державну реєстрацію прав, здійснену 22 листопада 2012 року за реєстраційним № 2893745.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 19 березня 2019 року рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 21 грудня 2012 року у справі № 0809/7096/2012 скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності відмовлено.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 24 липня 2019 року, з урахуванням ухвали Запорізького апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року про виправлення описки, рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 24 березня 2006 року у справі № 2-1472/2006 скасовано в частині визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, розташованого на АДРЕСА_1 , укладеного 25 лютого 2004 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 і визнання за ОСОБА_4 права власності на нерухоме майно, передане ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 25 лютого 2004 року та у задоволені позову в цій частині відмовлено.

Вказані судові рішення набрали законної сили та в касаційному порядку не переглядалися.

Після скасування вищевказаних судових рішень в апеляційному порядку відповідні зміни до Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно не вносилися, запис про відновлення права власності на предмет іпотеки за іпотекодавцем ОСОБА_2 не вносився.

Відомості щодо реєстрації за боржником ОСОБА_1 права власності на предмет іпотеки, на який рішенням суду у вказаній справі звернуто стягнення, в Державному реєстрі речових прав відсутні.

Встановивши, що ОСОБА_1 прийняв спадщину після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , проте не вчиняв дій для реєстрації за собою права власності на спадкове майно, при цьому відомості про належне виконання боржником судового рішення відсутні, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення подання державного виконавця.

Згідно із частинами першою, третьою статті 1268, частиною першою статті 1269, частиною першою статті 1270 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Отже, неотримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину саме по собі не може перешкоджати виконанню рішення суду, яке набрало законної сили.

Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 03 червня 2020 року у справі № 2-1799/11, від 11 травня 2021 року у справі № 554/4712/15-ц та від 22 грудня 2021 року у справі № 159/889/21.

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що приватний виконавець обґрунтовано звернувся до суду з указаним поданням, оскільки відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно за боржником унеможливлює подальшу примусову реалізацію цього майна, а отже, і виконання судового рішення.

Суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що правовстановлюючим документом на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, є рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26 серпня 2003 року у справі № 2-2862/2003, яким право власності на предмет іпотеки визнано за іпотекодавцем ОСОБА_2 .

Крім того, апеляційний суд обґрунтовано відхилив доводи ОСОБА_1 , які є аналогічними з доводами його касаційної скарги, про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм процесуального права, були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції з наданням відповідної правової оцінки, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400 402 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 30 листопада 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 27 лютого 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Р. А. Лідовець

І. Ю. Гулейков

Д. Д. Луспеник