Постанова

Іменем України

30 січня 2020 року

м. Київ

справа № 335/3599/18

провадження № 61-11670 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

представник позивача - ОСОБА_2 ;

відповідач - виконавчий комітет Запорізької міської ради;

представник відповідача - Король Сергій Юрійович;

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22 грудня 2018 року у складі судді Ходька В. М. та постанову Запорізького апеляційного суду від 14 травня 2019 рокуу складі колегії суддів: Кримської О. М., Дашковської А. В., Бєлки В. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до виконавчого комітету Запорізької міської ради про визнання бездіяльності незаконною та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовна заява мотивована тим, що він з 09 червня 1994 року перебуває на квартирному обліку за місцем проживання, зокрема станом на 07 лютого 2018 року він перебуває у загальній черзі під № 949, у позачерговій черзі під № 51, в окремому списку за № 4 (по Дніпровському району), в міському реєстрі осіб віднесених до І категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи він обліковується за № 24. Незважаючи на те, що відповідачем надаються житлові приміщення іншим особам, він протягом тривалого часу житлом не забезпечений, чим порушені вимоги ЖК УРСР, Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, та надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів Української РСР і Українською республіканською радою професійних спілок від 11 грудня 1984 року № 470.

Зазначав, що відсутність бюджетного фінансування не є підставою для невиконання зобов`язань перед ним щодо надання житла.

Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, позивач просив суд визнати бездіяльність виконавчого комітету Запорізької міської ради щодо не надання йому житла як громадянину, віднесеному до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії і потребуючому поліпшення житлових умов, у строки, передбачені чинним законодавством та нормами Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» незаконною; зобов`язати виконавчий комітет Запорізької міської ради надати йому окрему ізольовану квартиру в межах, встановлених діючим законодавством норм для родини із однієї особи, як особі, віднесеній до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, та яка перебуває на відповідному квартирному обліку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22 грудня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що забезпечення жилою площею осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1 та які потребують поліпшення житлових умов, як це передбачено пунктом 10 частини першої статті 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», віднесено до повноважень органів місцевого самоврядування та може здійснюватися ними як за рахунок власних ресурсів, так і за рахунок ресурсів Держави. Згідно з інформацією, викладеною в листі Міністерства соціальної політики України від 20 вересня 2018 року № 31910/243-18, у 2015-2018 роках, кошти на забезпечення житлом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи не передбачалися. Доказів того, що виконавчий комітет Запорізької міської ради протягом 2012-2014 років отримував фінансування з Державного бюджету України для забезпечення житлом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та допустив бездіяльність щодо ненадання ОСОБА_1 житла у строки, передбачені Законом, позивачем не надано. Суд вважав, що на територіальну громаду не може бути покладена відповідальність за неналежне фінансування державою взятих на себе зобов`язань по відшкодуванню шкоди завданої громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, шляхом надання гарантованих компенсацій та пільг.

Крім того, у разі надання позивачу житла поза чергою серед такої ж категорії осіб, це може призвести до порушення житлового законодавства (стаття 43 ЖК УРСР, пункт 38 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, та надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів Української РСР і Українською республіканською радою професійних спілок від 11 грудня 1984 року № 470) та соціальної справедливості по відношенню до сімей громадян, які перебувають у черзі раніше, оскільки позивач не перебуває під номером 1 у списках осіб, які перебувають на квартирному обліку, як особи, які потребують поліпшення житлових умов та як особи, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень і жодним нормативним актом не встановлено переважне право на одержання жилих приміщень перед всіма іншими категоріями позачерговиків і першочерговиків для громадян вказаної категорії, які потребують поліпшення житлових умов.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Запорізького апеляційного суду від 14 травня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що позивач має право на позачергове отримання житла у відповідності до вимог пункту 10 статті 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», але в порядку черги після того, як будуть забезпечені житлом особи, які перебувають у списку осіб, що мають право на позачергове одержання житла перед ним, що узгоджується з положенням статті 43 ЖК УРСР.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове рішення, яким задовольнити його вимоги у повному обсязі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 04 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано цивільну справу № 335/3599/18 з Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя.

У серпні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди, на його думку, невірно застосували до спірних правовідносин статтю 43 ЖК УРСР, мотивуючи тим, що надання йому житла порушить права інших громадян. Вважав, що саме його статус та знаходження в позачерговій черзі на отримання житла, дає йому право на отримання такого у передбачений статтею 46 ЖК УРСР строк (протягом двох років) поза будь-якою чергою.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У серпні 2019 року виконавчий комітет Запорізької міської ради подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими. Вважав висновки судів про відсутність порушень прав позивача такими, що відповідають вимогам закону та обставинам справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інвалідом ІІ групи, що підтверджується копіями посвідчення серії НОМЕР_1 від 07 серпня 2007 року з вкладкою № НОМЕР_2, виданим Запорізькою обласною державною адміністрацією, посвідченням від 12 січня 2012 року № НОМЕР_3, виданим Управлінням праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Ленінському району (а.с. 9, т. 1).

ОСОБА_1 взятий на квартирний облік за місцем проживання районною адміністрацією Запорізької міської ради по Дніпровському (Ленінському) району 09 червня 1994 року, як проживаючого за договором найму, цією ж датою був включений до списку на позачергове одержання житла за пільгою учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС ІІ категорії. Після встановлення позивачу інвалідності, отриманої під час робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, на підставі наданих документів, розпорядженням голови районної адміністрації від 08 грудня 2011 року № 544-р його було включено до окремого списку громадян, віднесених до І категорії постраждалих від Чорнобильської катастрофи (а.с. 239, т. 1).

З листа виконавчого комітету Запорізької міської ради від 04 червня 2018 року № 1046/01-37/01 вбачається, що станом на 01 січня 2018 року ОСОБА_1 перебував у загальній черзі на отримання житла за № 949, у позачерговій черзі як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), інвалід війни ІІ групи - за № 51, в окремому списку учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії - за № 4, у окремому списку інвалідів війни - за № 12 (а.с. 70, т. 1).

ОСОБА_1 неодноразово звертався до відповідача із письмовими зверненнями щодо забезпечення його житлом відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», проте станом на час розгляду справи судом позивача житлом не забезпечено.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частин першої, другої статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Громадянам України, які відповідно до закону потребують соціального захисту, соціальне житло надається безоплатно.

Згідно зі статтею 9 ЖК УРСР забезпечення постійним житлом громадян, які відповідно до законодавства мають право на його отримання, може здійснюватися шляхом будівництва або придбання доступного житла за рахунок надання державної підтримки у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 43 ЖК УРСР передбачено, що громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості. Порядок визначення черговості надання громадянам жилих приміщень встановлюється законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. З числа громадян, взятих на облік потребуючих поліпшення житлових умов, складаються списки осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень. Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень). Законодавством Української РСР окремим категоріям громадян, які перебувають у загальній черзі, може бути надано перевагу в строках одержання жилих приміщень у межах календарного року взяття на облік.

Згідно з частиною першою статті 46 ЖК УРСР поза чергою жиле приміщення надається, зокрема, інвалідам Великої Вітчизняної війни і прирівняним до них у встановленому порядку особам протягом двох років з дати прийняття рішення про включення їх до списку на позачергове одержання жилого приміщення, а з них інвалідам першої групи з числа учасників бойових дій на території інших держав - протягом року з визначенням переважного права інвалідів Великої Вітчизняної війни і прирівняних до них у встановленому порядку осіб на одержання жилих приміщень перед всіма іншими категоріями позачерговиків.

Відповідно до пункту 18 частини першої статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам (стаття 7) надаються пільги щодо позачергового забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов, у тому числі за рахунок жилої площі, що передається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами та організаціями у розпорядження місцевих рад та державних адміністрацій. Особи, зазначені в цій статті, забезпечуються жилою площею протягом двох років з дня взяття на квартирний облік, а особи з інвалідністю I групи з числа учасників бойових дій на території інших країн - протягом року.

Згідно з пунктом 10 частини першої статті 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 1, надаються гарантовані державою компенсації та пільги, зокрема, позачергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов (включаючи сім`ї загиблих або померлих громадян). Особи, зазначені в цьому пункті, забезпечуються жилою площею протягом року з дня подання заяви, для чого місцеві ради щорічно виділяють 15 відсотків усього збудованого житла (в тому числі підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності). Кабінет Міністрів України щорічно виділяє обласним державним адміністраціям цільовим призначенням капітальні вкладення відповідно до кількості сімей, що потребують поліпшення житлових умов. Фінансування будівництва здійснюється з Державного бюджету України.

Отже, чинним законодавством врегульовано порядок надання житла особам, які потребують поліпшення житлових умов, а також особам, які мають переваги в одержанні жилих приміщень перед іншими категоріями громадян.

Порядок надання жилих приміщень громадянам, які перебувають на квартирному обліку, врегульовано Правилами обліку громадян, потребуючих покращення житлових умов, та надання їм жилих приміщень, затвердженими постановою Ради Міністрів УРСР та Української республіканської ради професіональних союзів від 11 грудня 1984 № 470.

Відповідно до підпункту 1 пункту 39 зазначених Правил жилі приміщення надаються в порядку загальної черги, за винятком осіб, маючих право першочергового отримання цих приміщень.

Підпунктом 3 пункту 38 згаданих Правил встановлено, що черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття осіб, які потребують поліпшення житлових умов, на облік (включенням до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень).

Іншого порядку, ніж дата взяття на облік у формуванні черговості забезпечення житлом осіб, які користуються певним правом (мають однакові пільги) в черговості одержання таких приміщень діючим законодавством не встановлено.

Вирішуючи спір, суди на підставі належним чином оцінених доказів дійшли правильного висновку про те, що позивач має право на позачергове отримання житла відповідно до вимог пункту 10 частини першої статті 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», проте забезпечення позивача житлом можливе лише згідно з існуючою черговістю з урахуванням часу взяття на облік та у порядку, передбаченому законодавством. Позивачем не надано суду доказів наявності переважного права на отримання житла, відмінного від інших осіб, які за часом взяття на облік у списку стоять перед ним. Позивач має право на забезпечення житлом лише за умови надходження його черги на отримання житла. Враховуючи, що попереду позивача у черзі знаходиться значна кількість осіб, які потребують поліпшення житлових умов, недотримання черговості становитиме порушенням норм чинного законодавства та прав цих осіб, а отже правові підстави для задоволення позову відсутні.

Відтак, підстави для визнання бездіяльності відповідача протиправною відсутні.

Посилання касаційної скарги на те, що позивач має право на отримання житла протягом двох років з дати прийняття рішення про включення їх до списку на підставі частини першої статті 46 ЖК УРСР є вірними, проте як зазначено у листі виконавчого комітету Запорізької міської ради від 04 червня 2018 року № 1046/01-37/01 станом на 01 січня 2018 року ОСОБА_1 перебував у черзі на отримання житла в окремому списку інвалідів війни за № 12 (а.с. 70, т. 1), тобто перед ним у черзі перебувало ще 11 осіб з ідентичними пільгами на отримання житла.

Інші доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають, а направлені виключно на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22 грудня 2018 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 14 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Осіян

О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара