№ 335/4805/21 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

26 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 335/4805/21

провадження № 61-8117св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15 лютого 2022 року у складі судді Геєць Ю. В. та постанову Запорізького апеляційного суду від 21 червня 2022 року у складі колегії суддів: Кухаря С. В., Крилової О. В., Полякова О. З.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк», банк) про визнання припиненим кредитного договору та договору іпотеки.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 13 лютого 2008 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № ZPS0GL000000002, відповідно до умов якого банк надав кредит у розмірі 64 500 доларів США строком до 13 лютого 2023 року, а ОСОБА_1 зобов`язалась повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та порядку, встановленими кредитним договором.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором 13 лютого 2008 року між банком та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Грибановою О. В. за № 402, відповідно до умов якого позивачка передала в іпотеку банку належне їй на праві власності нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 .

Банк скористався своїм правом на дострокове повернення кредитних коштів, звернувшись у квітні 2016 року до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягненні всієї суми кредитної заборгованості.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26 квітня 2018 року у справі № 335/4005/16-ц, яке набрало законної сили, позов задоволено частково, з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» достроково стягнуто заборгованість за кредитним договором у сумі 8 722,15 доларів США, що еквіваленті 222 502,04 грн та судовий збір у розмірі 3 335,75 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

На виконання вищевказаного рішення суду банку видано виконавчий лист № 335/4005/16-ц від 14 листопада 2018 року, на підставі якого державним виконавцем було відкрито виконавче провадження № 58987904.

ОСОБА_1 виконала рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26 квітня 2018 року у справі № 335/4005/16-ц у повному обсязі, у зв`язку з чим на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) 21 лютого 2020 року було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Крім того, 05 жовтня 2020 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя ухвалено рішення у справі № 335/4148/20 про відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № ZPS0GL000000002 від 13 лютого 2008 року, яке набрало законної сили 18 грудня 2020 року.

Згідно з інформаційною довідкою Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 255355539 від 05 травня 2021 року, у Державному реєстрі іпотек міститься запис № 6584760 від 13 лютого 2008 року, вчинений приватним нотаріусом Грибановою О. В., про державну реєстрацію іпотеки - квартири за адресою: АДРЕСА_2 .

Іпотекодержателем є ПАТ КБ «ПриватБанк».

У Єдиному реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна міститься запис № 6584922 від 13 лютого 2008 року, вчинений приватним нотаріусом Грибановою О. В., про заборону відчуження квартири за адресою: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_1 на адресу АТ КБ «ПриватБанк» було направлено заяву про вчинення дій щодо зняття заборони відчуження та обтяження майна у зв`язку з відсутністю заборгованості за кредитним договором № ZPS0GL000000002 від 13 лютого 2008 року, яка відповідачем залишена без задоволення.

Посилаючись на те, що за умови належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов`язання за кредитним договором, припиняється як це зобов`язання, так і зобов`язання за договором іпотеки, які є похідними від основного зобов`язання, позивачка просила:

- визнати припиненим кредитний договір № ZPS0GL000000002 від 13 лютого 2008 року, укладений між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк»;

- визнати припиненим договір іпотеки від 13 лютого 2008 року, укладений між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк», посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Грибановою О. В. за № 402;

- виключити з Державного реєстру іпотек запис № 6584760 від 13 лютого 2008 року, вчинений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Грибановою О. В., про державну реєстрацію іпотеки - квартири за адресою: АДРЕСА_2 ;

- виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис № 6584922 від 13 лютого 2008 року, вчинений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Грибановою О. В., про заборону відчуження квартири за адресою: АДРЕСА_2 .

Короткий зміст рішень судів першої інстанції

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15 лютого 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано припиненим кредитний договір № ZPS0GL000000002 від 13 лютого 2008 року, укладений між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк».

Визнано припиненим договір іпотеки від 13 лютого 2008 року, укладений між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк», посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Грибановою О. В. за № 402.

Виключено з Державного реєстру іпотек запис № 6584760 від 13 лютого 2008 року, вчинений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Грибановою О. В., про державну реєстрацію іпотеки - квартири за адресою: АДРЕСА_2 .

Виключено з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис № 6584922 від 13 лютого 2008 року, вчинений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Грибановою О. В., про заборону відчуження квартири за адресою: АДРЕСА_2 .

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачка виконала рішення суду про стягнення з неї кредитної заборгованості, а тому кредитний договір № ZPS0GL000000002 від 13 лютого 2008 року та договір іпотеки від 13 лютого 2008 року, укладені між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк», підлягають припиненню, а обтяження предмета іпотеки - зняттю.

При цьому суд вказав, що записи про державну реєстрацію обтяжень нерухомого майна, а також іпотеки за належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов`язання за кредитним договором є перешкодами у реалізації власником права розпорядження відповідним майном, у зв`язку із чим вони підлягають виключенню.

Не погодившись із цим рішенням суду, АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з апеляційною скаргою на нього.

У лютому 2022 року від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Антонець І. В. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій сторона позивача просила стягнути з відповідача витрати, пов`язані із наданням професійної правничої допомоги у розмірі 17 500 грн.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06 квітня 2022 року заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Антонець І. В. про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 17 500 грн залишено без розгляду.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що представником позивача до матеріалів справи не було у встановлені процесуальним законодавством строки подано заяву про намір подати додаткові докази про розмір витрат на правову допомогу.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Антонець Ірини Валеріївни подала апеляційну скаргу

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Запорізького апеляційного суду від 21 червня 2022 року рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15 лютого 2022 року залишено без змін.

Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06 квітня 2022 року скасовано, заяву представника позивача ОСОБА_1 - Антонець І. В. про стягнення витрат на правничу допомогу задоволено.

Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судові витрати на правову допомогу у розмірі 17 500 грн.

Залишаючи без змін рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15 лютого 2022 року, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що зазначене рішення місцевого суду відповідає встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Скасовуючи ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06 квітня 2022 року, апеляційний суд виходив з обґрунтованості вимог щодо компенсації судових витрат на професійну правничу допомогу, які були понесені заявником у зв`язку із розглядом справи в суді першої інстанції. При цьому зазначив, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, який заявлено до стягнення, є співмірним зі складністю справи, доведений належними та допустимими доказами та не спростованими позивачем у справі.

Узагальнені доводи касаційної скарги

18 серпня 2022 року АТ КБ «ПриватБанк» подало до Верховного Суду засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15 лютого 2022 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 21 червня 2022 року.

В касаційній скарзі заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення, відмовити у задоволенні позову та відмовити у задоволенні вимог позивача про стягнення судових витрат на правову допомогу у розмірі 17 500 грн.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, та без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

26 вересня 2022 року на адресу Верховного Суду від представника ОСОБА_1 - адвоката Антонець І. В. надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому остання просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

21 вересня 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Встановлено, що 13 лютого 2008 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № ZPS0GL000000002, за умовами якого банк зобов`язався надати кредит у розмірі 64 500 доларів США на термін до 13 лютого 2023 року, а ОСОБА_1 зобов`язалась повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та порядку, встановленими кредитним договором.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між банком та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір від 13 лютого 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Грибановою О. В., за умовами якого ОСОБА_1 передала в іпотеку банку належне їй на праві власності нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 .

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26 квітня 2018 року у справі № 335/4005/16-ц, яке набрало законної сили, позов задоволено частково, з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» стягнуто достроково заборгованість за кредитним договором у сумі 8 722,15 доларів США, що еквівалентно 222 502,04 грн та судовий збір у розмірі 3 335,75 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

На виконання вищевказаного рішення суду банку було видано виконавчий лист № 335/4005/16-ц від 14 листопада 2018 року, на підставі якого державним виконавцем було відкрито виконавче провадження № 58987904.

ОСОБА_1 виконала рішення суду у повному обсязі, у зв`язку з чим на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) було винесено постанову від 21 лютого 2020 року про закінчення виконавчого провадження № 58987904.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05 жовтня 2020 року у справі № 335/4148/20 відмовлено у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № ZPS0GL000000002 від 13 лютого 2008 року. Вказане рішення суду набрало законної сили.

У Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна міститься запис № 6584922 від 13 лютого 2008 року, вчинений приватним нотаріусом Грибановою О. В., про заборону відчуження квартири за адресою: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_1 у липні 2020 року на адресу АТ КБ «ПриватБанк» направлено заяву про вчинення дій щодо зняття заборони відчуження та обтяження майна у зв`язку з відсутністю заборгованості за основним зобов`язанням кредитним договором № ZPS0GL000000002 від 13 лютого 2008 року, яка відповідачем залишена без задоволення.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції не відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частина перша та друга статті 5 ЦПК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

До такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 11 серпня 2021 року у справі № 363/3686/18 (провадження № 61-3946св21).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20) вказано, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 ЦК України). Тобто договірні правовідносини виникають саме на підставі договорів. Водночас поняття правочину (зокрема поняття договору) і поняття правовідносин не є тотожними. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 ЦК України). Правовідносинами є відносини, змістом яких є права та обов`язки сторін. Зокрема, змістом зобов`язальних правовідносин є обов`язок однієї сторони (боржника) вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії та кореспондуюче право кредитора вимагати від боржника виконання цього обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові дійшла висновку про наявність тісного зв`язку між договорами та договірними правовідносинами, оскільки такі правовідносини виникають саме з договорів, а подальший розвиток правовідносин може бути зумовлений, у тому числі (але не виключно), умовами договору. Водночас подальші зміни правовідносин, зокрема припинення прав та обов`язків з договору, не обов`язково пов`язані зі зміною чи припиненням договору.

При цьому Велика Палата Верховного Суду у зазначеній постанові зазначила, що вона не погоджується з висновком про те, що припинення обов`язку за договором тісно пов`язане з припиненням самого договору.

Щодо посилань на статті 997 1008 1044 ЦК України, якими передбачено право припинення відповідних договорів, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на таке.

За змістом частин другої - шостої статті 997 ЦК України цією статтею передбачені випадки односторонньої відмови від договору страхування страхувальником або страховиком. Така відмова здійснюється шляхом вчинення одностороннього правочину управленою стороною, а не за рішенням суду. Отже, зазначена стаття не встановлює способів захисту. Статтею 1008 ЦК України передбачені випадки припинення договору доручення внаслідок таких юридичних фактів: відмови довірителя або повіреного від договору; визнання довірителя або повіреного недієздатним, обмеження його цивільної дієздатності або визнання безвісно відсутнім; смерті довірителя або повіреного. Зазначена стаття не встановлює випадків припинення договору за рішенням суду, а тому і не встановлює способів захисту. Статтею 1044 ЦК України також не встановлено випадків припинення договору управління майном за рішенням суду, отже, не встановлено способів захисту. Передбачений законом спосіб захисту у вигляді припинення судом існуючого правовідношення на майбутнє (пункт 7 частини другої статті 16 ЦК України) за своєю правовою суттю відрізняється від способу захисту у вигляді визнання судом припиненим договору в минулому, який законом не передбачений.

Згідно з правовими висновками, викладеними Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (провадження № 14-626цс18), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20), обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

За таких обставин позовні вимоги про визнання кредитного договору та договору іпотеки припиненими не підлягають задоволенню з тих підстав, що не передбачено такого способу захисту права та інтересу, як визнання договору припиненим.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суду у постановах від 31 березня 2021 року у справі № 686/4303/18 (провадження № 61-2882св19), від 11 серпня 2021 року у справі № 363/3686/18 (провадження № 61-3946св21), від 03 серпня 2022 року у справі № 441/156/20 (провадження № 61-20666св21).

З огляду на викладене, суди попередніх зробили помилковий висновок про те, що кредитний договір та договір іпотеки підлягають припиненню, а обтяження предмета іпотеки - зняттю у зв`язку з належним виконанням позивачкою забезпеченого іпотекою основного зобов`язання за кредитним договором.

За таких обставин суди дійшли неправильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання припиненими кредитного договору № ZPS0GL000000002 та договору іпотеки, укладених 13 лютого 2008 року між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк».

Разом із тим, оскільки позовні вимоги про виключення запису про державну реєстрацію іпотеки та виключення запису про заборону відчуження квартири є похідними від вимог про визнання кредитного договору та договору іпотеки припиненими, тому вони також задоволенню не підлягають.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Оскільки оскаржені судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення у справі про відмову у задоволенні позову, з відповідача на користь позивача також не підлягають відшкодуванню витрати на правову допомогу. При цьому суд ураховує положення частини другої статті 141 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.

Статтею 412 ЦПК України визначено, що суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

З урахуванням наведеного, рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У відповідності до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

Оскільки позовні вимоги задоволенню не підлягають, судовий збір, сплачений відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» у зв`язку із розглядом справи в судах апеляційної та касаційної інстанцій, підлягає стягненню з позивача у розмірі 12 712 грн (5 448 грн - за подання апеляційної скарги, 7 264 грн - за подання касаційної скарги).

Керуючись статтями 400 402 409 410 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»задовольнити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15 лютого 2022 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 21 червня 2022 року скасувати та ухвалити у справі нове судове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання припиненим кредитного договору та договору іпотеки відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» витрати за сплату судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг у розмірі у розмірі 12 712 (дванадцять тисяч сімсот дванадцять) гривень.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов