Постанова

Іменем України

31 березня 2021 року

м. Київ

справа № 335/584/19

провадження № 61-22906св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач -Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду Запорізької області від 24 вересня 2019 року у складі судді Рибалко Н. І. та постанову Запорізького апеляційного суду від 27 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Бєлки В. Ю., Кухар С. В., Онищенко Е. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» (далі - ПАТ «Запоріжгаз») про визнання незаконними дій та поновлення порушеного права.

Позов обґрунтований тим, що він є власником будинку АДРЕСА_1 , в якому проживаєразом зі своєю сім`єю.

16 грудня 2013 року між ним та відповідачем укладено договір № 1052243 про надання населенню послуг з газопостачання.

12 листопада 2018 року його будинок обстежено представниками відповідача на предмет виконання вимог закону щодо газопостачання та складено акт про порушення від 12 листопада 2018 року № 249, а саме: несанкціоноване втручання в роботу лічильника газу.

Відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 30вересня 2015 року № 2494, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015року № 1379/27824 (далі - Кодекс), рішенням комісії був проведений перерахунок об`ємів природного газу за період з 12 травня 2018 року до 03 жовтня 2018 року на суму 34 223,06 грн.

28 грудня 2018 року відповідач направив йому повідомлення, яке він отримав 05 січня 2019 року про необхідність вжиття термінових заходів щодо погашення вартості не облікованого об`єму природного газу в сумі 34 223,06 грн протягом 10 днів з дати отримання цього повідомлення.

Вважав, що діями відповідача грубо порушені його права як споживача.

Вказував, що газовий лічильник Q-4 Самгаз, заводський номер 2748073, встановлено в його будинку 29 серпня 2013 року. Після проведення повірки показання лічильника на момент встановлення - 32 330 куб. м. Лічильник опломбовано пломбою № R 10044717, акт № 1668 від 29 серпня 2013 року.

На момент встановлення дічильник було опломбовано тільки 2 пломбами, одна із яких записана в акті за № R 10044717.

Згідно з актом про порушення від 12листопада 2018 року № 249 виявлено відсутність пломби на автрастеле, показання лічильника на дату складання акта - 51 725,84 куб. м.

З моменту встановлення лічильника, 29 серпня 2013 року, до складання акта про порушення від 12листопада 2018 року, представники відповідача неодноразово знімали показники лічильника газу, ніяких зауважень щодо відсутності ще однієї пломби не висували.

Позивач сплачував рахунки за спожитий газ, яківиставлялись відповідачем до сплати. Відповідач підтвердив, що станом на 01 липня 2018 року показання лічильника становили 51 603 куб м, а переплата за газ - 1 267,31 грн.

З моменту встановлення лічильника до складання акта про порушення представник відповідача жодного разу не проводив повірку лічильника.

На його неодноразові звернення до відповідача з відповідними заявами про надання копії акта експертизи, відеозйомки газового лічильника на момент зняття показів лічильника, письмового розрахунку нарахованої заборгованості вінотримав відмову.

Відповідач не довів вчинення позивачемправопорушення на ринку природного газу щодо несанкціонованого відбору природного газу, пошкодження цілісності пломб, повірочного тавра лічильника газу, що впливає на результати вимірювання або несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ/ лічильника газу внаслідок чого витрати (споживання) природного газу комерційним вузлом обліку не обліковується та інші дії, що призводять до викривлення даних обліку природного газу.

Тому вимоги відповідача щодо сплати додатково 34 223,00 грн є незаконними.

Просив суд визнати дії відповідача з ненадання йому інформації протиправними, зобов`язати відповідача надати йому інформацію - копію висновку експертизи лічильника від 16 листопада 2018 року та письмовий розрахунок заборгованості за не облікований природний газ на суму 34 223,00 грн, визнати дії відповідача з нарахування суми боргу в розмірі 34 223,00 грн протиправними.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Орджонікідзевського районного суду Запорізької області від 24 вересня 2019 року, яке залишене без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 27 листопада 2019 року, в позові відмовлено.

Відмовивши в позові, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач не порушив права позивача. Відповідно до Закону України «Про звернення громадян» на письмову заяву позивача від 16 листопада 2018 року про надання копії акта експертизи лічильника відповідач 10 грудня 2019 року надав письмову відповідь, яка отримана позивачем. Тому вимоги щодо визнання неправомірними дій відповідача з ненадання інформації є необгрунтованими.

Щодо вимог з приводу ненадання інформації позивачу відповідачем щодо розрахунку заборгованості, суди виходили з того, що позивач надав суду як доказ заяву від 16 листопада 2018 року до відповідача про надання письмового розрахунку заборгованості, однак заява не містить підтвердження того, що вона надійшла та зареєстрована відповідачем, тому в цій частині вимоги позивача є недоведеними.

Щодо оскарження дій ПАТ «Запоріжгаз» з нарахування суми боргу у розмірі 34 223,00 грн, суди дійшли висновку, що таке нарахування є різновидом претензії, та таке оскарження не передбачено законодавством як спосіб захисту. Фактичні обставини, пов`язані із наявністю або відсутністю заборгованості підлягають доведенню при пред`явленні відповідачем позову про їх стягнення.

Суди дійшли висновку, що позивач не довів порушення права, за захистом якого він звернувся до суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Орджонікідзевського районного суду Запорізької області від 24 вересня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 27 листопада 2019 року, просив скасувати оскаржувані судові рішення.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними, ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.

Суди, без дослідження всіх обставин справи, не надавши належну оцінки доказам у справі, дійшли помилкового висновку, що не встановлено факту порушення відповідачем Закону України «Про звернення громадян».

Суди дійшли помилкового висновку, що позивач обрав неналежний спосіб захисту порушеного права.

Газопостачання будинку, де проживає позивач та члени його сім'ї, впливає на умови життя, чим порушуються права позивача.

Посилається на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року, у справі № 466/9968/16-ц, провадження № 61-7021св18, згідно з яким споживач послуг не несе відповідальність за пошкодження лічильника газу, якщо доведе відсутність його вини у цьому.

Аргументи інших учасників справи

Відзив ПАТ «Запоріжгаз» на касаційну скаргу мотивований тим, що оскаржувані судові рішення є законними, ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суди дійшли обгрунтованого висновку, що позивач обрав неправильний спосіб захисту, оскільки визначення розрахованої вартості не облікованого об`єму та обсягу природного газу у розмірі 34 223,06 грн є даними бухгалтерського обліку ПАТ «Запоріжгаз», які останній повідомив позивачу, та не створює для позивача негативних наслідків.

Несплата позивачем розрахованої вартості не облікованого об'єму та обсягу природного газу лише надає право відповідачу звернутися до суду із вимогою про стягнення цієї суми.

Вимога позивача щодо зобов`язання відповідача надати інформацію, а саме копію висновку експертизи лічильника від 16 листопада 2018 року є неправомірними, оскільки не ґрунтується на нормах законодавства.

Лічильник газу є власністю споживача та знаходиться у його будинку, тому твердження позивача щодо відсутності його вини у порушенні є неправомірними та такими, що не підтверджуються доказами та обставинами справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що позивач є власником будинку АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом від 27 листопада 2009 року, зареєстрованих в реєстрі за №№ 1137,1139.

16 грудня 2013 року ОСОБА_1 уклав з ПАТ «Запоріжгаз» договір № 1052243 про надання населенню послуг з газопостачання.

12 листопада 2018 року представники Запорізького відділення ПАТ «Запоріжгаз» за місцем проживанняпозивача в його присутності склали акт про порушення № 249, а саме встановлено порушення розділу 11 глави 2 пункту 1.3 Кодексу - несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ, розділу 11 глави 2 пункту 3.1 - пошкодження ЗВТ (лічильника газу) або робота комерційного ВОГ чи його складових в позаштатному режимі, внаслідок чого витрата (споживання) природного газу некоректна, відсутня пломба повірителя. ЗВТ знято на експертизу,запаковано в пакет і опломбовано за № 46755719.

14 листопада 2018 року комісія ПАТ «Запоріжгаз» в присутності позивача склала акт № 1464 експертизи лічильника газу про виявлення несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ; пошкодження пломби завода/виробника - повірочної пломби, встановленої з лівого боку відлікового механізма - відсутній центральний фрагмент пломби завода виробника / відсутня пломба з відбитком тавра про повірку ЗВТ, що надає вільний доступ до фіксуючого гвинта відлікового механізму. Наявний доступ в роботу відлікового механізму, лічильник не придатний до подальшої експлуатації, підлягає заміні.

16 листопада 2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою про надання копії акта експертизи лічильника,заява зареєстрована відповідачем за вх. № ЗГ-9897-Zр03-1118.

10 грудня 2018 року представник відповідача позивачу письмово повідомив, що згідно з пунктом 9 глави 10 розділу Х Кодексу визначено процедуру оформлення акта експертизи, а саме, складання акта в одному примірнику, акт експертизи лічильника САМГАЗ Q4 № 2748073 був складений відповідно до вимог Кодексу, витребування акта експертизи не ґрунтується на приписах законодавства.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

У січні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 05 березня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Касаційна скарга у цій справі подана у грудні 2019 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Правовідносини між газорозподільними підприємствами та споживачами природного газу (населенням) регулюються Законом України «Про захист прав споживачів», Кодексом, Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2496 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за № 1382/27827 (далі - Правила), Положенням про проведення експертизи лічильників газу, установлених у споживачів і призначених для обліку природного газу в побуті, затвердженим наказом Міністерства палива та енергетики України від 27 грудня 2005 року № 619 (далі - Положення).

З урахуванням змісту та підстав позову, позивач оскаржує дії ПАТ «Запоріжгаз» з ненадання інформації за його заявою, а саме, щодо надання копії висновку експертизи лічильника від 16 листопада 2018 року та письмового розрахунку заборгованості за не облікований природний газ на суму 34 223,00 грн та визнання неправомірними дій відповідача з нарахування суми боргу у розмірі 34 223,00 грн з посиланням на вимоги Закону України «Про інформацію».

Згідно зі статтями 15 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17, провадження № 12-304гс18, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, провадження № 14-338цс18.

Відповідно до частини першої статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Положення пункту 1 глави 2 розділу ХІ Кодексу визначають види порушень споживача внаслідок яких щодо них здійснюється нарахування необлікованих об`ємів (обсягів) природного газу, до яких зокрема належить несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ (комерційного ВОГ, зокрема лічильника газу).

Відповідно до пункту 4 глави 1 розділу I Кодексу несанкціоноване втручання в роботу засобу вимірювальної техніки/лічильника газу - втручання в роботу або конструкцію чи складові комерційного вузла обліку (зокрема лічильника газу), у тому числі шляхом їх підробки, пошкодження чи пошкодження на них пломб, впливу дії спрямованого постійного магнітного поля або зміни конфігурації даних обчислювача/коректора об`єму газу (первинного програмування чи протоколу параметризації), внаслідок чого витрата (споживання) природного газу комерційним вузлом обліку не обліковується (обліковується частково чи з порушенням законодавства), та інші дії, що призводять до викривлення даних обліку природного газу.

Згідно з абзацом третім пункту 1 глави 3 розділу XI Кодексу у випадку, якщо несанкціоноване втручання в роботу лічильника газу здійснено шляхом прихованих заходів, початок періоду, за який визначається об`єм необлікованого природного газу, визначається з дня встановлення лічильника газу та/або пломби, які виявились пошкодженими (їх встановлення повинно підтверджуватися відповідним актом про їх встановлення), але не більше 12 місяців.

Відповідно до пунктів 1, 2 глави 5 розділу XI Кодексу у разі виявлення у споживача або несанкціонованого споживача порушень, визначених у главі 2 цього розділу, на місці їх виявлення представником Оператора ГРМ складається акт про порушення за формою, наведеною в додатку 16 до цього Кодексу. Акт про порушення після пред`явлення представником Оператора ГРМ службового посвідчення складається в присутності споживача/несанкціонованого споживача та/або незаінтересованої особи (представника власника/користувача, на території чи об`єкті якого сталося порушення, або органу місцевого самоврядування) за умови посвідчення його особи та засвідчується їх особистими підписами. У разі якщо комерційний вузол обліку, на якому сталося порушення, знаходиться на території (в приміщенні) Оператора ГРМ, останній повинен завчасно попередити споживача про час і місце складання акта про порушення. Акт про порушення складається в двох примірниках, один з яких залишається у споживача (несанкціонованого споживача), який має право внести до акта про порушення свої зауваження та заперечення.

Згідно з пунктом 6 глави 5 розділу XI Кодексу у разі незгоди споживача (несанкціонованого споживача) із зафіксованим в акті про порушення порушенням, яке стосується пошкодження пломб (крім факту їх відсутності або спрацювання магнітного індикатора), пошкодження ЗВТ/лічильника газу (крім явних ознак навмисного в них втручання), він може вимагати проведення їх експертизи чи позачергової або експертної повірки у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до пункту 3.3.1 Положення експертизу лічильника газу проводить комісія, яка призначається наказом по газопостачальній (газотранспортній) організації. До складу комісії повинні входити представники газопостачальної (газотранспортної) організації та територіального органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері метрології.

Згідно з пунктом 3.3.3.1 Положення комісія проводить зовнішній огляд лічильника газу на предмет відповідності фактичного стану лічильника ознакам, зазначеним в акті про демонтаж лічильника газу. Результати огляду заносять до акта експертизи лічильника газу.

Пунктом 3.3.3.4 Положення передбачено, що результати огляду та позачергової повірки фіксуються в акті експертизи. Акт експертизи підписується всіма членами комісії, а також споживачем або його вповноваженою особою. Якщо споживач (уповноважена особа) або член комісії мають окрему думку з приводу експертизи, вона має бути відображена в акті експертизи. Залежно від результатів експертизи до акта експертизи додається довідка про непридатність засобу вимірювальної техніки або свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки згідно з ДСТУ 2708-99.

Відповідно до пункту 5 Розділу ІІІ Порядку передбачено, що у разі, якщо між газопостачальним/газорозподільним підприємством і споживачем не досягнуто згоди про відшкодування збитків, спірні питання вирішуються у судовому порядку.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

З метою реалізації зазначеної статті Конституції України, 02 жовтня 1996 року прийнято Закон України «Про звернення громадян». Саме цей нормативно-правовий акт передбачає основні положення щодо звернень громадян, зокрема, види звернень, порядок оформлення та направлення звернень, строки розгляду, тощо.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про звернення громадян» під зверненням громадян необхідно розуміти викладені в письмовій або в усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Заява (клопотання) - це звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Громадяни України можуть подавати свої звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків. За формою, звернення може бути усним (викладеним громадянином і записаним посадовою особою на особистому прийомі) та письмовим (надісланим поштою або переданим громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, якщо ці повноваження оформлені відповідно до чинного законодавства).

Відповідно до статті 5 Закону України «Про звернення громадян» текст звернень, а також рішень і відповідей на них складається українською або іншою мовою, прийнятною для сторін, у зверненні обов`язково має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. Також до звернень можуть додаватися різні довідкові матеріали в оригіналах або копіях.

Згідно зі статтею15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Відмовивши в позові, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач не порушив права позивача, оскільки відповідно до Закону України «Про звернення громадян» на письмову заяву позивача від 16 листопада 2018 року про надання копії акта експертизи лічильника відповідач 10 грудня 2019 року надав письмову відповідь, яка отримана позивачем, тому вимога щодо визнання неправомірними дій відповідача з ненадання інформації є необгрунтованою.

Щодо вимоги про ненадання інформації позивачу відповідачем щодо розрахунку заборгованості, суди виходили з того, що позивач надав суду як доказ заяву від 16 листопада 2018 року до відповідача про надання письмового розрахунку заборгованості, однак заява не містить підтвердження того, що вона надійшла та зареєстрована відповідачем, тому в цій частині вимога позивача є недоведеною.

Суди дійшли правильного висновку, щопозивач не довів порушення права, за захистом якого він звернувся до суду, тому доводи касаційної скарги в цій частині не заслуговують на увагу.

Щодо оскарження дій ПАТ «Запоріжгаз» з нарахування суми боргу у розмірі 34 223,00 грн, то суди виходили з того, що таке нарахування є різновидом претензії, таке оскарження не передбачено законодавством як спосіб захисту. Фактичні обставини, пов`язані із наявністю або відсутністю заборгованості підлягають доведенню при пред`явленні відповідачем позову про їх стягнення.

Згідно з позовною заявою позивач просив визнати дії відповідача з нарахування суми боргу в розмірі 34 223,00 грн протиправними, обгрунтовуючи це тим, що рішенням комісії був проведений перерахунок об`ємів природного газу за період з 12 травня 2018 року до 03 жовтня 2018 року на суму 34 223,06 грн. 28 грудня 2018 року відповідач направив йому повідомлення, яке він отримав 05 січня 2019 року, про необхідність вжиття термінових заходів щодо погашення вартості не облікованого об`єму природного газу в сумі 34 223,06 грн протягом 10 днів з дати отримання цього повідомлення. Вважав, що діями відповідача грубо порушені його права як споживача.

Відповідно до пункту12 глави 5 розділу XI Кодексу вартість необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу, яка пред`являється до сплати споживачу (несанкціонованому споживачу) в результаті задоволення акта про порушення, зазначається в окремому платіжному рахунку оператора ГРМ, який надається під особистий підпис споживача (несанкціонованого споживача) або надсилається йому рекомендованим поштовим відправленням разом із супровідним листом, що оформлюється у довільній формі. Якщо об`єм та/або вартість необлікованого (донарахованого) природного газу буде оскаржуватися споживачем (несанкціонованим споживачем) у судовому порядку, тоді до винесення остаточного рішення у судовій справі заборгованість за необлікований (донарахований) об`єм природного газу не вважається простроченою.

Верховний Суд зауважує, що споживач має право оскаржити у судовому порядку об`єм та/або вартість донарахованого природного газу у разі незгоди з їх розміром, визначеним оператором газорозподільної системи, рішення комісії та сам акт про порушення, що є ефективним способом захисту порушених прав.

Відповідні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 311/2314/16, провадження № 61-35175св18, від 14 лютого 2020 року у справі № 335/2576/19, провадження № 61-22472св19, від 17 березня 2020 року у справі № 127/14593/17, провадження № 61-1428св17, від 29 жовтня 2020 року у справі № 524/2608/18, провадження № 61-5588св19, від 14 січня 2020 року у справі № 910/17955/17, провадження № 12-137гс19.

Верховний Суд зауважує, що вимога про визнання протиправними дій відповідача з нарахування боргу, без пред`явлення вимоги про оскарження суми нарахування, об`єму чи вартості необлікованого (донарахованого) природного газу, не є ефективним способом захисту порушених прав позивача.

Доводи касаційної скарги щодо відсутності вини позивача у пошкодженні лічильника газу є необгрунтованими, не спростовують висновки судів, з огляду на підстави та зміст позову.

Верховний Суд не бере до уваги посилання в касаційній скарзі на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 466/9968/16-ц, провадження № 61-7021св18, згідно з яким споживач послуг не несе відповідальність за пошкодження лічильника газу, якщо доведе відсутність його вини у цьому, з огляду на підстави та зміст позову.

Інші доводи касаційної скарги аналогічні доводам апеляційної скарги, зводяться до незгоди з судовими рішеннями та необхідності переоцінки доказів у справі, проте встановлення обставин справи і перевірка їх доказами не належить до компетенції суду касаційної інстанції.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Орджонікідзевського районного суду Запорізької області від 24 вересня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 27 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко