Постанова

Іменем України

22 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 335/6870/19

провадження № 51-751 км 22

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_2,

суддів ОСОБА_3., ОСОБА_4.

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5.,

прокурора ОСОБА_6.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 13 січня 2022 року у кримінальному провадженні № 12016080000000033 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Постановами слідчого ВР ЗСТ СУ ГУНП в Запорізькій області від 21 грудня та 22 грудня 2021 року оголошено у розшук підозрюваного ОСОБА_1 та зупинено досудове розслідування у кримінальному провадженні за ознаками злочину, передбаченому ч. 2 ст. 286 КК України.

На ці постанови захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_7. подав скаргу, в якій просив скасувати постанови слідчого, як незаконні.

Ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06 січня 2022 року скасовано постанову слідчого від 21 грудня 2021 року про оголошення у розшук підозрюваного ОСОБА_1 , в іншій частині скарги відмовлено.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 13 січня 2022 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу слідчого судді, оскільки скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає, що слідчий суддя вийшов за межі своїх повноважень та прийняв рішення, яке не передбачене процесуальним законом, оскільки КПК України не передбачає оскарження постанови про оголошення розшуку підозрюваного. У такому випадку апеляційний суд не вправі відмовити у перевірці законності судового рішення, посилаючись на приписи ч. 4 ст. 399 КПК України, оскільки відповідно до практики ВП ВС мають застосовуватись загальні засади, визначені ст. 7 КПК України.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор у суді касаційної інстанції підтримав скаргу та просив її задовольнити.

Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді

Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого. Із будь яких інших підстав касаційний суд не вправі втручатися у рішення судів нижчих ланок.

У касаційній скарзі висуваються доводи виключно щодо порушення апеляційним судом права учасників процесу на оскарження судового рішення. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги.

Мотиви суду

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства визначених ст. 129 Конституції України та ст.14 Закону "Про судоустрій і статус суддів".

Згадані правові норми конкретизовано в пунктах 1, 2 та 17 статті 7 КПК, де вказано, що зміст та форма кримінального провадження повинні узгоджуватися із загальними засадами кримінального провадження, і зокрема, з забезпеченням права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак ці обмеження не повинні впливати на користування правом у такий спосіб і до такої міри, що саму його суть буде порушено. Вони повинні відповідати законній меті, і тут має бути розумний ступінь пропорційності між засобами, що застосовуються, та метою, якої намагаються досягнути.

За змістом ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Як убачається з матеріалів провадження, слідчий у рамках кримінального провадження № 12016080000000033 виніс постанови від 21 грудня 2021 року про оголошення підозрюваного ОСОБА_1 у розшук та від 22 грудня 2021 року про зупинення досудового розслідування.

На ці постанови захисник підозрюваного подав скаргу, в якій просив їх скасувати, як незаконні.

Ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06 січня 2022 року скаргу адвоката задоволено частково. Скасовано постанову слідчого від 21 грудня 2021 року про оголошення у розшук підозрюваного ОСОБА_1 , в іншій частині вимог скарги відмовлено.

Прокурор подав апеляційну скаргу, в якій вказував, що висновки суду є необґрунтованими, крім того, слідчий суддя при постановленні ухвали вийшов за межі своїх повноважень, а тому його рішення підлягає скасуванню.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 13 січня 2022 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу слідчого судді, оскільки скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку. Суд апеляційної інстанції зазначив, що ухвала слідчого судді не входить до переліку судових рішень, передбачених ст. 309 КПК України, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, а також що не встановлено істотних порушень вимог процесуального законодавства, які би вказували на необхідність невідкладної перевірки ухвали.

З таким твердженням суд касаційної інстанції не погоджується.

Так, під час досудового провадження можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, які передбачені ст. 303 КПК України. Це, зокрема, рішення про зупинення досудового розслідування (п. 2 ч. 1 цієї норми закону). У той же час постанова про оголошення особи в розшук не підлягає оскарженню на досудовому розслідуванні.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 304 КПК України слідчий суддя, до якого надійшла скарга на рішення слідчого, що не підлягає оскарженню, повинен відмовити у відкритті провадження за такою скаргою.

Всупереч цьому, слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя розглянув скаргу захисника на постанову слідчого від 21 грудня 2021 року про оголошення ОСОБА_1 у розшук поза межами своїх повноважень та прийняв рішення, яке не передбачено нормами КПК України.

Слідчим суддею не дотримано засада диспозитивності, яка відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК України передбачає можливість вирішення слідчим суддею, судом у кримінальному провадженні лише тих питань, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Частиною 4 ст. 399 КПК України передбачено, що якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, суддя відмовляє у відкритті апеляційного провадження. Саме таке рішення прийняв апеляційний суд.

Разом із тим, суд касаційної інстанції у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що положення вищезазначеної норми процесуального закону стосуються відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційними скаргами на судові рішення, які прямо зазначені у статтях Кримінального процесуального кодексу України, тобто, на ті рішення, які слідчий суддя (суд) має право ухвалити згідно із законом. У тому ж випадку, коли слідчий суддя прийняв рішення, що не передбачено КПК України, суд апеляційної інстанції при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження повинен виходити з приписів ст. 9 КПК України, якою розкривається принцип законності кримінального провадження та встановлюється, що коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, повинні застосовуватися його загальні засади, визначені у ч. 1 ст. 7 КПК України. Тобто ті, що визначають право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого тощо.

Такий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №243/6674/17-к, де зазначено, що якщо в апеляційному порядку оскаржується рішення слідчого судді, яке не передбачено КПК України, то суду апеляційної інстанції під час вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою слід керуватися приписами ч. 6 ст. 9 цього Кодексу щодо застосування загальних засад кримінального провадження. Практику судів апеляційної інстанції, згідно з якою вони відмовляють у відкритті провадження, мотивуючи це відсутністю зазначених ухвал слідчих суддів у переліку ухвал, що підлягають оскарженню під час досудового розслідування (ст. 309 КПК України), визнано неправомірною.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції стверджує, що оскільки ухвала слідчого судді проскасування постанови слідчого щодо оголошення підозрюваного у розшук не передбачена КПК України, то немає ні дозволу, ні заборони щодо її апеляційного оскарження, а тому вона має переглядатись в апеляційному порядку на підставі п. 17 ч. 1 ст. 7 та ч. 1 ст. 24 КПК України, які гарантують право на апеляційне оскарження судового рішення.

Таким чином, суд касаційної інстанції констатує, що, посилаючись на приписи ч. 4 ст. 399 КПК України, суд апеляційної інстанції був не вправі відмовити у перевірці законності зазначеної ухвали суду, а тому рішення апеляційного суду підлягає скасуванню.

Приймаючи рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження, суд не перевірив підстав винесення слідчим суддею ухвали, усіх обставин справи, доводів апеляційної скарги та не оцінив рішення суду першої інстанції з точки зору його законності та обґрунтованості. Саме тому формальний підхід до постановлення рішення суду апеляційної інстанції ставить під сумнів законність ухвалення такого рішення та є неприйнятним.

Суд касаційної інстанції приходить до висновку, що апеляційний суд допустив порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, що відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України є підставою для його скасування.

Урахувавши наведене, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню. У зв`язку із цим та керуючись статтями 434 436 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне скасувати судове рішення.

З цих підстав суд ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу Запорізького апеляційного суду від 13 січня 2022 року у кримінальному провадженні № 12016080000000033 щодо ОСОБА_1 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4