ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 336/13115/23
провадження № 61-8108св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Ситнік О. М.,
Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
треті особа, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Хамула Наталя Григорівна
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 31 січня 2024 року в складі судді Варнавської Л. О. та постанову Запорізького апеляційного суду
від 23 квітня 2024 року в складі суддів Полякова О. З., Крилової О. В.,
Кухаря С. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Хамула Н.Г. про розірвання спадкового договору, скасування заборони відчуження квартири.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 31 січня 2024 року, яка залишена без змін постановою Запорізького апеляційного суду
від 23 квітня 2024 року, відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у зв`язку зі смертю позивача.
Відмовивши у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що ОСОБА_1 померла до вирішення питання про відкриття провадження у справі і не набула статусу сторони.У зв`язку з тим, що правоздатність ОСОБА_1 припинилась відповідно до вимог ст. 25 ЦК України, справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а процесуальні підстави залучення правонаступника ОСОБА_1 відсутні, що є підставою для відмови у відкритті провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
29 травня 2024 року ОСОБА_6 засобами поштового зв`язку направив до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Комунарського районного суду
м. Запоріжжя від 31 січня 2024 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 23 квітня 2024 року.
У касаційній скарзі заявник просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про відкриття провадження у справі.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 червня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 31 січня 2024 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 23 квітня 2024 року, витребувано справу із суду першої інстанції.
23 липня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що за життя ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання спадкового договору, скасування заборони відчуження квартири. ОСОБА_1 померла
ІНФОРМАЦІЯ_1 . Оскільки на час звернення до суду з позовом ОСОБА_1 була жива, суд першої інстанції повинен був відкрити провадження у справі у п`ятиденний строк з моменту надходження позовної заяви, який передбачений частиною першою статті 187 ЦПК України.
Позиція інших учасників справи
26 липня 2024 року ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку направила до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу та просила її залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення без змін.
08 серпня 2024 року ОСОБА_6 через підсистему «Електронний Суд» подав відповідь на відзив ОСОБА_2 та зазначив, що відзив відповідача ним повністю не визнається, просить задовольнити його касаційну скаргу та скасувати оскаржувані судові рішення.
15 серпня 2024 року від ОСОБА_2 надійшли додаткові пояснення у цій справі, в яких остання вказує, що касаційна скарга ОСОБА_6 необґрунтована відповідно до вимог статті 389 ЦПК України, а тому не підлягає задоволенню.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд
і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси
у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Відповідно до статті 25 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.
У статті 26 ЦК України визначено, що усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа має усі особисті немайнові права, встановлені Конституцією України та цим Кодексом. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.
У частині першій статі 42 ЦПК України встановлено, що у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.
У статті 46 ЦПК України визначено, що здатність мати цивільні процесуальні права та обов`язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи.
Здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи (частина перша статті 47 ЦПК України).
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (частина перша стаття 48 ЦПК України).
Процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи (правопопередника) іншою особою (правонаступником) у зв`язку із вибуттям із процесу суб`єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.
Згідно із частиною першою статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Отже, процесуальне правонаступництво, у справах де таке правонаступництво допускається, у разі смерті фізичної особи можливе в порядку статті 55 ЦПК України шляхом залучення правонаступника, однак лише за умови, що смерть особи сталася після набуття нею статусу сторони у справі, тобто після відкриття провадження у справі.
Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 473/1433/18 (провадження № 14-35цс20), викладено такі правові висновки: «Цивільне процесуальне законодавство України не містить норм, які б передбачали здійснення провадження у справах щодо осіб, які померли до відкриття провадження у справі. Отже ЦПК України визначає порядок процесуального правонаступництва лише у тих справах, де сторона учасник процесу, вибула з певних причин, у тому числі й у зв`язку зі смертю після відкриття провадження у справі. У позовному провадженні процесуальне правонаступництво відбувається в тих випадках, коли права або обов`язки одного із суб`єктів спірного матеріального правовідношення в силу тих або інших причин переходять до іншої особи, яка не брала участі у цьому процесі. Отже, процесуальне правонаступництво тісно пов`язане з матеріальним, оскільки процесуальне правонаступництво передбачає перехід суб`єктивного права або обов`язку від однієї особи до іншої в матеріальному праві. При цьому не залежно від підстав матеріального правонаступництва, процесуальне правонаступництво допускається лише після того, як відбудеться заміна в матеріальному правовідношенні.
Таким чином, процесуальне правонаступництво у разі смерті фізичної особи в порядку статті 55 ЦПК України можливо лише шляхом залучення правонаступника померлої сторони за умови, що смерть фізичної особи настала після звернення позивача до суду та відкриття провадження у справі, адже залучення правонаступників особи, яка померла до відкриття провадження у справі, суперечить принципам цивільного судочинства».
Подібні правові висновки викладено також Верховним Судом у постановах: від 16 травня 2018 року у справі № 183/4229/14 (провадження
№ 61-5330св18), від 20 червня 2019 року у справі № 185/998/16-ц (провадження № 61-33766сво18), від 05 квітня 2021 року у справі
№ 200/21020/15-ц (провадження № 61-9921св19), від 09 жовтня 2023 року у справі № 688/181/23 (провадження № 61- 8186св23).
Судова практика з указаного процесуального питання є сталою та сформованою.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
У справі, що переглядається, суди встановили, що 14 грудня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду
м. Запоріжжя із позовом.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 04 січня
2024 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Хамула Н. Г., про розірвання спадкового договору, скасування заборони відчуження квартири, передано за підсудністю до Комунарського районного суду м. Запоріжжя.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 26 грудня 2023 року.
Оскільки позивач ОСОБА_1 померла до відкриття провадження у справі, вона не набула статусу учасника справи, тому суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відмову у відкритті провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 186 ЦПК України.
Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судових рішень, Верховний Суд не встановив.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_6 про те, що на момент подачі позовної заяви ОСОБА_1 була жива, тому суд першої інстанції повинен був відкрити провадження у справі є аналогічними доводам апеляційної скарги, яким суд апеляційної інстанції надав належну оцінку, і висновки суду щодо цих доводів є аргументованими.
Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, зводяться до власного тлумачення норм права, необхідності переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.
Згідно із усталеною практикою Європейського суду з прав людини повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваних рішень
не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_6 , залишити без задоволення.
Ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 31 січня 2024 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 23 квітня 2024 рокузалишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Ігнатенко
О. М. Ситнік
І. М. Фаловська