Постанова

Іменем України

01 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 336/2502/21

провадження № 61-9983св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

відповідачі: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо», Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група»,

третя особа - ОСОБА_10 ,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , яка підписана представником ОСОБА_11 , на постанову Запорізького апеляційного суду від 07 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Маловічко С. В., Гончар М. С., Дашковської А. В. та касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група», яка підписана представником Василевським Олександром Леонідовичем, на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 жовтня 2021 року у складі судді Боєва Є. С. та постанову Запорізького апеляційного суду від 07 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Маловічко С. В., Гончар М. С., Дашковської А. В,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 звернулись до суду з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» (далі - ТДВ «СК «Кредо»), Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група», яке перейменоване в Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» (далі - ПАТ «СК «УСГ»), третя особа - ОСОБА_10 про стягнення страхового відшкодування та моральної шкоди.

Позов мотивований тим, що 19 квітня 2017 року близько 08 год. 30 хв. на 402 км + 200 м автошляху «Київ-Харків-Довжанський» поблизу с. Ганнівка Коломацького району Харківської області, ОСОБА_12 , керуючи автомобілем марки Mercedes-Benz 313 CDI, державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись зі сторони м. Києва в сторону м. Харкова, в порушення вимог пунктів 10.1, 14.2(b), 14.6(г) Правил дорожнього руху виїхав на зустрічну смугу, де допустив зіткнення з транспортним засобом MAN 14.272, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_13 , який рухався зі сторони м. Харків в напрямку м. Києва.

В результаті цієї дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) загинули ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та травмовані ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .

Власником автомобіля марки Mercedes-Benz 313 CD1 державний номерний знак НОМЕР_3 є ОСОБА_10 . ОСОБА_12 керував зазначеним транспортним засобом в зв`язку з виконанням трудових обов`язків водія автотранспортного засобу на підставі договору про здійснення нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом та дорожнього листа б/н від 19 квітня 2017 року за маршрутом «Кременчук-Харків-Кременчук», виданого ФОП ОСОБА_10 .

Вироком Коломацького районного суду Харківської області 13 серпня 2018 року, який залишений без змін ухвалою Харківського апеляційного суду від 21 лютого 2019 року у кримінальній справі № 625/199/17 ОСОБА_12 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого частиною третьою статті 286 Кримінального кодексу України (далі - КК України) та призначено покарання у вигляді 9 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки. У задоволенні цивільних позовів до ТДВ СК «Кредо» та до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» (далі - ТДВ «СТДВ «Глобус»), правонаступником якого є ПАТ СК «УСГ» про виплату страхового відшкодування за фактом події дорожньо-транспортної пригоди відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позовів суд зазначив, що такі позови були заявлені передчасно, оскільки строк для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування або про відмову у здійсненні страхового відшкодування у ТДВ «СТДВ Глобус» та ТДВ «СК «Кредо» не настав, оскільки у зв`язку з розглядом судом кримінальної справи перебіг такого строку припиняється до дати, коли страховику стане відомо про набрання вироком у справі законної сили. При цьому потерпілі внаслідок події ДТП 19 квітня 2017 року, спочатку в 2017 році зверталися до кожного із страховиків окремо із заявами про виплату страхового відшкодування, а в подальшому, після набрання вироком законної сили, в 2019 році додатково зверталися до ТДВ «СТДВ «Глобус» та ТДВ «СК «Кредо» щодо виплати страхового відшкодування. До теперішнього часу відповідачами (страховиками) не вчинено жодних дій, спрямованих на здійснення на страхових виплат.

Позовні вимоги до ТДВ «Страхова компанія «Кредо» обґрунтовують тим, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки Mercedes-Benz 313 СDI, державний номер НОМЕР_4 , ОСОБА_10 на час вчинення дорожньо-транспортної пригоди була застрахована ТДВ «СК «Кредо», що підтверджується полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ХК/5453535 від 15 березня 2017 року з лімітом відповідальності за шкоду заподіяну життю і здоров`ю у розмірі 200 000,00 грн на одного потерпілого.

Позовні вимоги до ПАТ «СК «УСГ» обґрунтовують тим, що 25 січня 2017 року між ФОП ОСОБА_10 та ТДВ «СТДВ «Глобус», правонаступником якого є ПАТ «СК «УСГ», укладений договір обов`язкового особистого страхування пасажирів від нещасних випадків № НВО-15-П-02 № 1800017, яким визначений порядок проведення особистого страхування на автомобільному транспорті згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14 серпня 1996 року № 959 «Про затвердження Положення про обов`язкове страхування від нещасних випадків на транспорті» (далі - Положення). Крім того, позивачі обґрунтовують позовні вимоги щодо стягнення із відповідачів моральної шкоди, яка полягала у тривалому ухиленні страховиків від виплати належного страхового відшкодування.

Позивачі просили стягнути з ТДВ «СК Кредо»:

внаслідок смерті ОСОБА_15 : на користь ОСОБА_2 страхове відшкодування моральної шкоди в сумі 12 800,00 грн; на користь ОСОБА_3 страхове відшкодування моральної шкоди з сумі 12 800,00 грн; на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування моральної шкоди в сумі 12 800,00 грн; на користь ОСОБА_3 страхове відшкодування утриманцю померлого в сумі 57 600,00 грн; на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування утриманцю померлого в сумі 57 600,00 грн; на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 10 000,00 грн; на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в сумі 10 000,00 грн; на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 10 000,00 грн;

внаслідок смерті ОСОБА_17 : на користь ОСОБА_4 відшкодування моральної шкоди в розмірі 38 400,00 грн; на користь ОСОБА_4 відшкодування витрат на поховання з сумі 8 680,00 грн; на користь ОСОБА_4 відшкодування моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн;

внаслідок смерті ОСОБА_16 : на користь ОСОБА_5 страхове відшкодування моральної шкоди в сумі 19 200,00 грн; на користь ОСОБА_6 страхове відшкодування моральної шкоди в сумі 19 200,00 грн; на користь ОСОБА_5 страхове відшкодування утриманцю померлого в сумі 115 200,00 грн; на користь ОСОБА_5 відшкодування витрат на поховання в сумі 9 954,00 грн; на користь ОСОБА_5 моральну шкоду в сумі 10 000,00 грн; на користь ОСОБА_6 моральну шкоду в сумі 10 000,00 грн;

внаслідок ушкоджень ОСОБА_7 : на користь ОСОБА_7 страхове відшкодування понесених витрат на лікування та медичне обстеження в сумі 86 667,14 грн; на користь ОСОБА_7 страхове відшкодування моральної шкоди в сумі 4 333,36 грн; на користь ОСОБА_7 моральну шкоду в сумі 10 000,00 грн;

внаслідок ушкоджень ОСОБА_8 : на користь ОСОБА_8 страхове відшкодування понесених витрат на лікування та медичне обстеження в сумі 1 728,40 грн; на користь ОСОБА_8 страхове відшкодування моральної шкоди в сумі 86,40 грн; на користь ОСОБА_8 моральну шкоду в сумі 10 000,00 грн;

внаслідок ушкоджень ОСОБА_9 : на користь ОСОБА_9 страхове відшкодування понесених витрат на лікування та медичне обстеження в сумі 1 911,08 грн; на користь ОСОБА_9 страхове відшкодування моральної шкоди в сумі 95,55 грн; на користь ОСОБА_9 моральну шкоду в сумі 10 000,00 грн;

стягнути із ПАТ «СК «УСГ»:

внаслідок смерті ОСОБА_15 : на користь ОСОБА_2 страхове відшкодування внаслідок смерті пасажира на транспорті в сумі 34 000,00 грн; на користь ОСОБА_3 страхове відшкодування внаслідок смерті пасажира на транспорті в сумі 34 000,00 грн; на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування внаслідок смерті пасажира на транспорті в сумі 34 000,00 грн; на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 10 000,00 грн; на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в сумі 10 000,00 грн; на користь ОСОБА_18 моральну шкоду в сумі 10 000,00 грн;

внаслідок смерті ОСОБА_17 : на користь ОСОБА_4 страхове відшкодування внаслідок смерті пасажира на транспорті в сумі 102 000,00 грн; на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в сумі 10 000,00 грн;

внаслідок смерті ОСОБА_16 : на користь ОСОБА_6 страхове відшкодування внаслідок смерті пасажира на транспорті в сумі 51 000,00 грн; на користь ОСОБА_5 страхове відшкодування внаслідок смерті пасажира на транспорті в сумі 51 000,00 грн; на користь ОСОБА_5 моральну шкоду в сумі 10 000,00 грн; на користь ОСОБА_6 моральну шкоду в сумі 10 000,00 грн;

внаслідок ушкоджень ОСОБА_7 : на користь ОСОБА_7 відшкодування понесених витрат на лікування та медичне обстеження в сумі 86 667,14 грн; на користь ОСОБА_7 моральну шкоду в сумі 10 000,00 грн;

внаслідок ушкоджень ОСОБА_8 : на користь ОСОБА_8 відшкодування понесених витрат на лікування та медичне обстеження в сумі 1 728,40 грн; на користь ОСОБА_8 моральну шкоду в сумі 10 000,00 грн;

внаслідок ушкоджень ОСОБА_9 : на користь ОСОБА_9 відшкодування понесених витрат на лікування та медичне обстеження в сумі 1 911,08 грн; на користь ОСОБА_9 моральну шкоду в сумі 10 000,00 грн;

судові витрати покласти на відповідачів.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 жовтня 2021 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «СК «УСГ» на користь ОСОБА_2 34 000,00 грн страхового відшкодування внаслідок загибелі застрахованого внаслідок нещасного випадку на транспорті та 10 000,00 грн моральної шкоди.

Стягнуто з ПАТ «СК «УСГ» на користь ОСОБА_3 34 000,00 грн страхового відшкодування внаслідок загибелі застрахованого внаслідок нещасного випадку на транспорті та 10 000,00 грн моральної шкоди.

Стягнуто з ПАТ «СК «УСГ» на користь ОСОБА_1 34 000,00 грн страхового відшкодування внаслідок загибелі застрахованого внаслідок нещасного випадку на транспорті та 10 000,00 моральної шкоди.

Стягнуто з ПАТ «СК «УСГ» на користь ОСОБА_4 102 000,00 грн страхового відшкодування внаслідок загибелі застрахованого внаслідок нещасного випадку на транспорті та 10 000,00 грн моральної шкоди.

Стягнуто з ПАТ «СК «УСГ» на користь ОСОБА_5 51 000,00 грн страхового відшкодування внаслідок загибелі застрахованого внаслідок нещасного випадку на транспорті та 10 000,00 грн моральної шкоди.

Стягнуто з ПАТ «СК «УСГ» на користь ОСОБА_6 51 000,00 грн страхового відшкодування внаслідок загибелі застрахованого внаслідок нещасного випадку на транспорті та 10 000,00 моральної шкоди.

Стягнуто з ПАТ «СК «УСГ» на користь ОСОБА_7 15 504,00 грн страхового відшкодування внаслідок тимчасової втрати працездатності внаслідок нещасного випадку на транспорті, а також 5 000,00 грн моральної шкоди.

Стягнуто з ПАТ «СК «УСГ» на користь ОСОБА_8 612,00 грн страхового відшкодування внаслідок тимчасової втрати працездатності внаслідок нещасного випадку на транспорті, а також 2 000,00 грн моральної шкоди.

Стягнуто з ПАТ «СК «УСГ» на користь ОСОБА_9 612,00 грн страхового відшкодування внаслідок тимчасової втрати працездатності внаслідок нещасного випадку на транспорті, а також 2 000 грн моральної шкоди.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ПАТ «СК «УСГ» на користь держави судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 917,00 грн.

При частковому задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що застраховані пасажири (з квитками чи без них) можуть претендувати на відшкодування у страховій компанії, і виплата страхового відшкодування має здійснюватися відповідно до Закону України «Про страхування», невиконання страхувальником (перевізником) вимог Положення про обов`язкове страхування від нещасних випадків на транспорті (далі - Положення) щодо складення актів про нещасний випадок чи припущення відповідача про те, що ОСОБА_19 на день страхового випадку вже використав усі квитки застрахованої серії, не можуть бути підставою для відмові у здійснені страхового відшкодування пасажиру або його спадкоємцю, тому саме ПАТ «СК «УСГ» повинно здійснити страхове відшкодування позивачам.

Щодо розмірів і виду страхового відшкодування, суд першої інстанції виходив з того, що з урахуванням пункту 6 Положення, відповідно до якого страхова сума для кожного застрахованого становить 6 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, позивачам ОСОБА_20 , ОСОБА_21 належить здійснити страхове відшкодування у розмірі, визначеному підпунктом а) пункту 8 Положення, а саме по 102 000,00 грн на родину, ОСОБА_4 , як спадкоємцю загиблої, - 102 000,00 грн. Щодо позивачів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 суд першої інстанції зазначив, що відповідно до Положення, у даному випадку застрахованим виплачуються 0,2 відсотка страхової суми за кожну добу тимчасової непрацездатності, що становить 102 000х0,2:100 = 204,00 грн, тому розмір страхового відшкодування ОСОБА_7 становить 15 504 грн (за 76 днів), ОСОБА_8 , ОСОБА_9 по 612 грн кожному (за 3 дні).

Суд першої інстанції вказав, що ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 просили суд стягнути із ПАТ «СК «УСГ» витрати на лікування, однак Положенням не передбачено відшкодування витрат на лікування. Оскільки згідно з Положенням страховик несе обмежену відповідальність у формі страхової виплати у розмірі - 0,2 відсотка страхової суми за кожну добу втрати працездатності, він не зобов`язаний здійснювати виплату в порядку відшкодування шкоди потерпілим ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , оскільки зазначені вимоги відшкодовуються на загальних підставах згідно з приписами глави 82 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). З аналогічних міркувань суд першої інстанції зробив висновок і про відсутність обов`язку страхової компанії ПАТ «СК «УСГ» відшкодовувати моральну шкоду, спричинену внаслідок ДТП.

Суд першої інстанції також зазначив, що сума, яка підлягає стягненню із ПАТ «СК «УСГ» на користь ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , не перекриває фактичних витрат, понесених на лікування потерпілими, не є підставою для стягнення різниці з ТДВ «СК «Кредо» на підставі Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», на що посилалася представник позивачів у судовому засіданні, адже, як зазначалося вище, цей Закон та пункт 6 статті 7 Закону України «Про страхування» регулюють різні види страхування.

Рішення суду першої інстанції про стягнення з ПАТ «СК «УСГ» на користь позивачів моральної шкоди, завданої неправомірною бездіяльністю ТДВ «СТДВ «Глобус» та її правонаступника ПАТ СК «УСГ» мотивовано тим, що ТДВ «СТДВ «Глобус», та його правонаступником ПАТ «СК «УСГ», родичам загиблих для здійснення страхової виплати пропонували надати документи, які не передбачені пунктом 10 Положення, вказане Положення не містить і вимог щодо строків звернення із заявою про виплату страхового відшкодування, що свідчить про протиправну бездіяльність, спрямовану на ухилення від обов`язку здійснити страхову виплату, тому, беручи до уваги правомірні очікування кожного позивача на отримання страхового відшкодування у певному розмірі, а також вимоги розумності й справедливості, суд зробив висновок, що позивачам було завдано моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню ПАТ СК «УСГ», та вважав за необхідне стягнути з останнього на користь позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 по 10 000,00 грн, на користь ОСОБА_7 5 000,00 грн, на користь ОСОБА_9 , ОСОБА_8 по 2 000,00 грн моральної шкоди.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Запорізького апеляційного суду від 07 вересня 2022 року апеляційну скаргу ПАТ «СК «УСГ» задоволено частково.

Рішення Шевченківського районного суду Запорізької області від 13 жовтня 2021 року скасовано в частині стягнення моральної шкоди з ПАТ «СК «УСГ» на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та у задоволенні цих вимог відмовлено.

В іншій оскарженій частині рішення залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині стягнення саме з ПАТ «СК «УСГ» страхового відшкодування на користь позивачів, суд апеляційної інстанції вказав, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що допущені до посадочних місць перевізника пасажири мають право на відшкодування шкоди, спричиненої нещасним випадком, від страховика, який здійснив їх обов`язкове страхування на час поїздки у такому транспортному засобі.

При скасуванні рішення суду в частині стягнення з ПАТ «СК «УСГ» на користь позивачів моральної шкоди, суд апеляційної інстанції вказав, що ні Законом України «Про страхування», ні Положенням про обов`язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті, не передбачено можливості відшкодування моральної шкоди у зв`язку зі зволіканням у виплаті страхового відшкодування. Для цього передбачені інші види відповідальності страховика.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що досліджуючи матеріали справи, колегією встановлено, що ПАТ «СК «УСГ» допустило затримку у виплаті страхового відшкодування позивачам, але ця затримка не може вираховуватись з 2017 року, як зазначають позивачі. Так, вирок Коломацького районного суду Харківської області від 13 серпня 2018 року набрав законної сили 21 лютого 2019 року. З цього моменту вважаються доведеними усі обставини, які дають право відповідачам на відшкодування шкоди за рахунок ПАТ «СК «УСГ». В подальшому ПАТ «СК«УСГ», помилково вважаючи, що зазначеним рішенням суду не доведені усі обставини, наявність яких дає підстави для виплати страхового відшкодування позивачам, діяло у відповідності із вимогами пункту 10 Положенням та вважало за необхідне витребувати документи, передбачені зазначеною нормою. Дійсно, з цього приводу вже встановлено колегією допущення страховиком невиправданого формалізму, але такі приписи у чинному нормативному акті дійсно існують, а тому, хоча і формальне, їх виконання не може бути підставою для покладення обов`язку з відшкодування моральної шкоди позивачам. Разом з тим, встановлено, що станом на день розгляду справи судом апеляційної інстанції ПАТ «СК«УСГ» уже здійснено страхові виплати позивачам.

Також суд апеляційної інстанції зазначив, що вироком Коломацького районного суду Харківської області від 13 серпня 2018 року, який набрав законної сили 21 лютого 2019 року, встановлено, що загиблі ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та травмовані ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 були пасажирами автомобіля марки Mercedes-Benz 313 CDI, державний номерний знак НОМЕР_3 , який рухався за встановленим маршрутом. ДТП сталася під час чинності договору обов`язкового особистого страхування пасажирів на транспорті, укладеного 25 січня 2017 року між ТДВ «СТДВ «Глобус» та ОСОБА_10 при експлуатації належного останньому транспортному засобу Mercedes-Benz 313 CDI, державний номер НОМЕР_3 . У зв`язку з цим, наявність квитка на посадку у зазначений маршрутний засіб не є обов`язковою для визнання зазначених осіб пасажирами, бо їх статус як пасажирів встановлений вироком суду, як об`єктивна сторона злочину, а тому є преюдиційним фактом, який доказуванню у цивільному провадженні, у якому вирішується спір щодо наслідків скоєного водієм автомобіля марки Mercedes-Benz 313 CDI, державний номерний знак НОМЕР_3 , кримінального правопорушення. За такими же мотивами колегія визнала, що у даному випадку не є необхідними і акти про нещасний випадок на транспорті, а також документи про право на спадкування після загиблих пасажирів, оскільки всіх позивачів у цій справі визнано цивільними позивачами у кримінальному проваджені як близьких родичів загиблих пасажирів (другого з подружжя та дітей).

Щодо відсутності акту про нещасний випадок на транспорті відносно кожного потерпілого, суд апеляційної інстанції вказав, що в цій справі аварія з маршруткою та її пасажирами є також преюдиційним фактом, який встановлений вироком суду, а отже страховик безпідставно витребовує у потерпілих такі акти, оскільки фіксація факту ДТП відбулось правоохоронними органами, а матеріали фіксації долучені до кримінального провадження. У такому разі додаткового оформлення актів про нещасний випадок не потребується.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 подали касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_11 , в якій просили постанову Запорізького апеляційного суду від 07 вересня 2022 року в частині відмови у стягненні моральної шкоди з ПАТ «СК «УСГ» на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 скасувати; рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 жовтня 2021 року залишити без змін.

У жовтні 2022 року ПАТ «СК «УСГ» подало касаційну скаргу, підписану представником Василевським О. Л. , в якій просить: скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 жовтня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 07 вересня 2022 року; справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подають касаційні скарги

Касаційна скарга позивачів обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції неправомірно та необґрунтовано посилався, як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог на відсутність у Законі України «Про страхування» та у Положенні норм, що регулюють порядок та розмір стягнення моральної шкоди. На думку позивачів, в даному випадку, судом мала бути імперативно застосована норма пункту 2 частини другої статті 23 ЦК України. Зазначають, що стягнення штрафних санкцій відповідно до Закону України «Про страхування» за несвоєчасну виплату страхового відшкодування і стягнення моральної шкоди за несвоєчасну виплату страхового відшкодування - це різні за правовою природою поняття, які регулюються різними нормами права, а тому можуть бути застосовані як разом, так і окремо, незалежно один від одного. Вказують, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди позивачів мотивовані затягуванням відповідачем виплат зі страхового відшкодування, проявами надмірного формалізму при прийомі пакету документів, формальними відписками щодо стану розгляду заяв, не винесенням рішення про відмову/виплату страхового відшкодування, що і призвело до душевних хвилювань позивачів та вимагало від них додаткових зусиль і часу. Вказують, що судом апеляційної інстанції залишено поза увагою висновок Великої Палати Верховного суду у справі № 465/4287/15, в якому зазначено, що якщо особа не отримала вчасно вказану в договорі страхову виплату, має право на відшкодування не тільки майнової, а й моральної шкоди.

Касаційна скарга ПАТ «СК «УСГ» обґрунтована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій у своєму рішенні застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 640/20642/15-ц (провадження № 61-15697св18), відповідно до якої визначальним для вирішення справи є вирішення питання про те, чи є позивачі застрахованими в розумінні Закону України «Про страхування» та Положення. Суд не застосував норми пункту 10 Положення, які є спеціальними у сфері обов`язкового страхування від нещасних випадків на транспорті на території України, відповідно до якого виплатити страхове відшкодування не можливо, якщо до страхової компанії не подано страхового поліса або документа, що його замінює.

Вказує, що висновок суду першої інстанції про те, що наявність договору обов`язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті НВО-15-П-02 № 1800017 та фактичне знаходження потерпілих у транспортному засобі, є підставою для виплати страхового відшкодування, є хибним, незаконним, безпідставним та необґрунтованим. Так, застрахованими вважаються пасажири тільки у тому випадку, якщо страхувальник сплатив страховику страховий платіж за пасажира (страхові платежі згідно проданих квитків фіксується у Додатку 1, який є невід`ємною частиною договору страхування) та видав пасажиру проїзний квиток. Суди не з`ясовували, на якій правовій підставі потерпілі перебували у транспортному засобі, посилання суду апеляційної інстанції на вирок Коломацького районного суду Харківської області від 13 серпня 2018 року у справі № 625/199/17, є неналежним та недопустимим доказом у справі, оскільки цим вироком не встановлено чи були у людей квитки.

Враховуючи дату укладення договору страхування (25 січня 2017 року), сплату ОСОБА_10 - ПАТ «СК «УСГ» 247,50 грн за серію квитків АКУП 002601-002700 (100 штук) та 247,50 грн за серію квитків АКУП 003001-003190 (100 штук) та дату ДТП (19 квітня 2017 року), можна зробити припущення, що ОСОБА_10 , перевозячи в день близька 30 пасажирів, міг використати 200 штук квитків за тиждень, а далі ОСОБА_10 або їздив з незастрахованими пасажирами у своєму транспортному засобі або застрахував свою відповідальність у іншій страховій компанії. Проте, ОСОБА_10 , не продовжив укладати з ПАТ «СК «УСГ» додатки до договору страхування та не показував звіт по реалізованим проїзним квиткам.

Твердження позивачів про відмову ПАТ «СК «УСГ» у виплаті страхового відшкодування з формальних міркувань, є безпідставним та необґрунтованим, оскільки надання позивачами оригіналу проїзного талону, оригіналу або завіреної копії акту про нещасний випадок на транспорті, а також додатково позивачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6 , оригіналу або завіреної копії свідоцтва про право на спадщину на страхову виплату за договором обов`язкового страхування від нещасних випадків на транспорті серії НВО-15-П-02 № 1800017 від 25 січня 2017 року (без свідоцтва про спадщину не представляється можливим з`ясувати хто саме є спадкоємцем), а позивачамиОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 листка непрацездатності або довідки спеціалізованих установ про встановлення інвалідності, передбачено пунктом 10 Положення. Третьою особою ОСОБА_10 також не було надано ПАТ «СК «УСГ» документів, передбачених Положенням, що підтверджує той факт, що пасажири рейсу 19 квітня 2017 року не були застраховані у ПАТ «СК «УСГ». Суд першої інстанції не врахував, що за не виконання позивачами вимог Положення, моральна шкода не може бути стягнута з ПАТ «СК «УСГ». Вимога страховика про надання позивачами документів щодо перебування у тверезому стані, а також свідоцтва про спадщину, є законною та обґрунтованою, оскільки випливає з аналізу пунків7, 8 Положення.

Також зазначає, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання ПАТ «СК «УСГ» про витребування доказів у позивачів та у перевізника щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, у зв`язку з чим, не забезпечив ПАТ «СК «УСГ» належного доступу до правосуддя, а лише послався на недопустимі докази, не дослідив фактичні обставини справи, наслідком чого є незаконне, безпідставне та не обґрунтоване по своїй суті рішення.

Аргументи інших учасників справи

У листопаді 2022 року ПАТ «СК «УСГ» подало відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 на постанову Запорізького апеляційного суду від 07 вересня 2022 року, підписану представником Василевським О. Л. , в якій просить у задоволенні касаційної скарги відмовити.

В обґрунтування відзиву вказує, що Положенням не передбачено відшкодування моральної шкоди, тому підстави для її стягнення відсутні. Аналогічних висновків дійшли Верховний Суд України у справі № 6-49цс12 та Верховний Суд у справі № 761/26293/16-ц.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 24 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 на постанову Запорізького апеляційного суду від 07 вересня 2022 року, витребувано з суду першої інстанції цивільну справу № 336/2502/21.

Ухвалою Верховного Суду від 25 жовтня 2022 року касаційну скаргу ПАТ «СК «УСГ», яка підписана представником Василевським О. Л., на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 жовтня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 07 вересня 2022 року повернуто.

У листопаді 2022 року справа № 336/2502/21 надійшла до Верховного Суду

Ухвалою Верховного Суду від 11 листопада 2022 року поновлено ПАТ «СК «УСГ» строк на касаційне оскарження рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 жовтня 2021 року та постанови Запорізького апеляційного суду від 07 вересня 2022 року, відкрито касаційне провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2023 року відзив ТДВ «СК «Кредо» на касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , яка підписана представником ОСОБА_11 , на постанову Запорізького апеляційного суду від 07 вересня 2022 року та касаційну скаргу ПАТ «СК «УСГ», яка підписана представником Василевським О. Л., на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 жовтня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 07 вересня 2022 року повернуто ТДВ «СК «Кредо» без розгляду, справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2023 року відзив представника ТДВ «СК «Кредо» - Шмаріної А. П. повернуто без розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 24 жовтня 2022 року зазначено, що касаційна скарга позивачів містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 465/4287/15).

В ухвалі Верховного Суду від 11 листопада 2022 року зазначено, що касаційна скарга ПАТ «СК «УСГ» містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 640/20642/15-ц та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).

Фактичні обставини

Суди встановили, що 19 квітня 2017 року близько 08 год. 30 хв. на 402 км + 200 м автошляху «Київ-Харків-Довжанський» поблизу с. Ганнівка Коломацького району Харківської області ОСОБА_12 , керуючи автомобілем марки Mercedes-Benz 313 CDI, державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись з боку м. Києва в напрямку м. Харкова, в порушення вимог пунктів 10.1, 14.2(b), 14.6(г) Правил дорожнього руху, виїхав на зустрічну смугу, де допустив зіткнення з транспортним засобом MAN 14.272, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_13 , який рухався з боку м. Харкова в напрямку м. Києва. В результаті ДТП загинули пасажири Mercedes-Benz 313 CDI, державний номерний знак НОМЕР_1 , зокрема, ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , та були травмовані пасажири ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .

Позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_23 , ОСОБА_1 є, відповідно, дружиною та синами загиблого ОСОБА_15 .

Позивач ОСОБА_4 є чоловіком загиблої ОСОБА_17 та отримав свідоцтво про право на спадщину.

Позивачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є, відповідно, чоловіком та сином загиблої ОСОБА_16 .

Дані обставини підтверджені матеріалами справи, у тому числі вироком Коломацького районного суду Харківської області від 13 серпня 2018 року у кримінальній справі № 625/199/17, та учасниками справи не заперечуються.

Вироком Коломацького районного суду Харківської області від 13 серпня 2018 року у кримінальній справі № 625/199/17 ОСОБА_12 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого частиною третьою статті 286 КК України та призначено покарання у вигляді 9 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки. Вирок набрав законної сили 21 лютого 2019 року. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивачів до ТДВ «СТДВ «Глобус», суд зазначив, що позови були заявлені передчасно, оскільки строк для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування або про відмову у здійсненні страхового відшкодування у ТДВ «СТДВ Глобус» не настав, оскільки у зв`язку з розглядом судом кримінальної справи перебіг такого строку припиняється до дати, коли страховику стане відомо про набрання вироком у такій справі законної сили.

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу Mercedes-Benz 313 CDI державний номер НОМЕР_4 , що належить ОСОБА_10 , була застрахована ТДВ «СК «Кредо».

Крім того, відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України № 959 від 14 серпня 1996 року між ТДВ «СТДВ «Глобус» та ОСОБА_10 25 січня 2017 року укладений договір обов`язкового особистого страхування пасажирів на транспорті, відповідно до умов якого, страховик бере на себе зобов`язання щодо страхування пасажирів транспортного засобу Mercedes-Benz 313 CDI, державний номер НОМЕР_4 , що належить або експлуатується страхувальником, від нещасних випадків на транспорті.

Правонаступником ТДВ «СТДВ «Глобус» є ПАТ «СК «УСГ».

Позивачі ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_4 , ОСОБА_24 звернулися вперше до ТДВ «СТДВ «Глобус» у квітні-червні 2017 року, позивач ОСОБА_8 у лютому 2018 року, ОСОБА_9 у березні 2018 року.

Вдруге позивачі зверталися до ТДВ «СТДВ «Глобус» наприкінці грудня 2019 року. Однак ні вказане товариство, ні його правонаступник ПАТ СК «УСГ» не здійснили страхового відшкодування, посилаючись на необхідність подання певних документів.

Вказані обставини учасниками справи не заперечуються.

Позиція Верховного Суду

Щодо стягнення страхового відшкодування

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

У частині шостій статті 82 ЦПК України передбачено, що вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов`язковим для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2023 року у справі № 939/1406/20 (провадження № 61-7214св22) зазначено, що «у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2022 року у справі № 369/2122/20 (провадження № 61-20548св21), зазначено, що «преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 грудня 2019 року у справі № 520/11429/17 (провадження № 61-19719св19), на яку посилається позивач у касаційній скарзі, зазначено, що «преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень».

Суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру (частина третя статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень».

У справі, що переглядається:

вироком Коломацького районного суду Харківської області від 13 серпня 2018 року у кримінальній справі № 625/199/17, який набрав законної сили 21 лютого 2019 року, ОСОБА_12 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого частиною третьою статті 286 КК України та призначено покарання у вигляді 9 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки;

під час розгляду цивільного позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6 до ТДВ «СК «Кредо» про стягнення сум, суд першої інстанції встановив, що пасажири автомобіля Mercedes-Benz 313 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_3 на момент ДТП були застраховані ТДВ «СТДВ «Глобус» відповідно до договору обов`язкового страхування від нещасних випадків на транспорті серії НВО-15-П-02 № 1800017 від 25 січня 2017 року укладеного між ФОП ОСОБА_10 та ТДВ «СТДВ «Глобус», тому у задоволенні вимог цивільних позивачів відмовив;

під час розгляду цивільного позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 до ТДВ «СТДВ «Глобус», правонаступником якого є ПАТ «СК «УСГ», про стягнення сум, суд першої інстанції зазначив, що строк для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування або про відмову у здійсненні страхового відшкодування у ТДВ «СТДВ «Глобус» не настав, а тому відмовив в задоволенні цивільних позовів;

таким чином, суди, установивши, що загиблі ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та травмовані ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 внаслідок ДТП були пасажирами автомобіля марки Mercedes-Benz 313 CDI, державний номерний знак НОМЕР_3 , ДТП сталася під час чинності договору обов`язкового особистого страхування пасажирів на транспорті, укладеного 25 січня 2017 року між ТДВ «СТДВ «Глобус», правонаступником якого є ПАТ «СК «УСГ», та ОСОБА_10 при експлуатації належного останньому транспортному засобу Mercedes-Benz 313 CDI, державний номер НОМЕР_3 , зробили правильний висновок про стягнення з ПАТ «СК «УСГ» страхових сум.

Доводи касаційної скарги про те, що не подання позивачами ПАТ «СК «УСГ» страхового поліса або документа, що його замінює, є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування, є необґрунтованими та спростовуються вироком Коломацького районного суду Харківської області від 13 серпня 2018 року, яким встановлено, що пасажири автомобіля Mercedes-Benz 313 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_3 на момент ДТП були застраховані ТДВ «СТДВ «Глобус» відповідно до договору обов`язкового страхування від нещасних випадків на транспорті серії НВО-15-П-02 № 1800017 від 25 січня 2017 року укладеного між ФОП ОСОБА_10 та ТДВ «СТДВ «Глобус», правонаступником якого є ПАТ «СК «УСГ».

Щодо доводів касаційної скарги ПАТ «СК «УСГ» про те, що позивачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6 , не було надано страховій компанії оригіналу або завіреної копії свідоцтва про право на спадщину за договором обов`язкового страхування від нещасних випадків на транспорті серії НВО-15-П-02 № 1800017 від 25 січня 2017 року, а без свідоцтва про спадщину не представляється можливим з`ясувати хто саме є спадкоємцем, колегія суддів зазначає наступне.

У частині першій статті 1229 ЦК України передбачено, що страхові виплати (страхове відшкодування) спадкуються на загальних підставах.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 є спадкоємцями загиблого ОСОБА_15 (т. 1 а. с. 42), ОСОБА_4 є спадкоємцем загиблої ОСОБА_17 (т. 1 а. с. 60), ОСОБА_5 , який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6 є спадкоємцями загиблої ОСОБА_16 (т. 1 а. с. 80).

При зверненні до ПАТ «СК «УСГ» із заявами про виплату страхового відшкодування, позивачі додали до цих заяв копії свідоцтв про право на спадщину за законом (т. 1 а. с. 47-48, 66, 84), що свідчить про наявність прав на отримання страхового відшкодування.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Щодо вимог про стягнення моральної шкоди

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2022 року у справі № 569/20510/19 (провадження № 61-13787св20) зазначено, що «тлумачення статті 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав». Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 листопада 2022 року у справі № 212/7628/21 (провадження № 61-7265св22) зазначено, що «виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права компенсація моральної шкоди повинна відбуватися в будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства (див. пункт 92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц)».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2022 року у справі № 364/6346/17 (провадження № 61-18179св21) зазначено, що «у постанові від 01 лютого 2022 року у справі № 750/3192/14 (провадження № 12-49гс21) Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства. Означений спосіб захисту застосовний і тоді, якщо можливість отримання відповідного відшкодування за конкретне порушення права (зокрема і права члена адвокатського об`єднання) прямо не передбачене законом, іншим актом цивільного законодавства, договором або іншим правочином. Для задоволення відповідної вимоги суд застосовує приписи пункту 9 частини другої статті 16та статті 23 ЦК України (див. також постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц (пункт 92), від 14 грудня 2021 року у справі №147/66/17 (пункт167)».

У справі, що переглядається:

суд апеляційної інстанції, при відмові у задоволенні позовної вимоги про компенсацію моральної шкоди зазначив, що Законом України «Про страхування» та Положенням про обов`язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті, не передбачено можливості відшкодування моральної шкоди у зв`язку зі зволіканням у виплаті страхового відшкодування;

проте суд апеляційної інстанції не звернув увагу, що стаття 23 ЦК України є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди та можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи;

водночас, суд першої інстанції, з урахуванням вимог розумності та справедливості, обґрунтовано визначив розмір грошової компенсації моральної шкоди в сумі по 10 000,00 грн ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , в сумі 5 000,00 грн ОСОБА_7 , в сумі по 2 000,00 грн ОСОБА_8 , ОСОБА_9

отже, постанова суду апеляційної інстанції в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

З урахуванням висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2023 року у справі № 939/1406/20 (провадження № 61-7214св22), Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 листопада 2022 року у справі № 212/7628/21 (провадження № 61-7265св22), Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2022 року у справі № 364/6346/17 (провадження № 61-18179св21), Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2022 року у справі № 569/20510/19 (провадження № 61-13787св20) колегія суддів вважає, що касаційну скаргу позивачів належить задовольнити, касаційну скаргу ПАТ «СК «УСГ» залишити без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції в частині позовних вимог про компенсацію моральної шкоди скасувати, рішення суду першої інстанції в цій частині залишити в силі, оскаржені судові рішення в частині позовних вимог про виплату страхового відшкодування залишити без змін.

Керуючись статями 400 409 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група», яка підписана представником Василевським Олександром Леонідовичем, залишити без задоволення.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , яка підписана представником ОСОБА_11 , задовольнити.

Постанову Запорізького апеляційного суду від 07 вересня 2022 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» про відшкодування моральної шкоди скасувати, рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 жовтня 2021 року в цій частині залишити в силі.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 жовтня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 07 вересня 2022 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» про виплату страхового відшкодування залишити без змін.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Запорізького апеляційного суду від 07 вересня 2022 року в скасованій частині втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук