Постанова
Іменем України
11 січня 2023 року
м. Київ
справа № 336/3788/22
провадження № 61-11643св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Дундар І. О.,
учасники справи:
заявники: ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах і в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 ,
заінтересовані особи: ОСОБА_4 , Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , який діє у своїх інтересах і в інтересах ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 07 вересня 2022 року у складі судді Савеленко О. А. та постанову Запорізького апеляційного суду від 01 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Полякова О. З., Кухаря С. В., Крилової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Зміст вимог заяви
У серпні 2022 року ОСОБА_1 , який діє у своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 звернулись до суду із заявою про встановлення обмежувального припису відносно ОСОБА_4 . Заява мотивована тим, що протягом тривалого часу ОСОБА_4 , яка є матір`ю малолітньої ОСОБА_2 , систематично вчиняє насильницькі дії відносно заявників. З моменту народження дитини ОСОБА_4 ненавидить її, використовує виключно як засіб маніпуляції та шантажу. 28 липня 2022 року ОСОБА_4 мала намір завдати фізичної шкоди малолітній дитині та родині заявників, а саме, коли ОСОБА_1 вийшов з дитиною та її бабусею ОСОБА_3 на прогулянку на дитячий майданчик, ОСОБА_4 почала стріляти у напрямку малолітньої дитини, дві кулі влучили в ОСОБА_3 , уразивши передпліччя та спину. Після вказаних подій дитина погано спала, відмовлялась від їжі, а ОСОБА_3 потрапила до лікарні, де було проведено оперативне втручання з вилучення куль.
Посилаючись на наведені обставини, заявники просили встановити ОСОБА_4 заборону:
- перебувати в місці проживання з постраждалими особами: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 6 місяців;
- наближатись на відстань менше 2 км до місця проживання вищевказаних осіб протягом 6 місяців;
- особисто або через третіх осіб вести телефонні переговори з постраждалими особами або контактувати з ними через інші засоби зв`язку строком на 6 місяців;
- особисто або через третіх осіб розшукувати постраждалих осіб, якщо вони за власним бажанням перебувають у місці, невідомому кривднику, переслідувати їх та у будь-який спосіб спілкуватися з ними строком на 6 місяців.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 07 вересня 2022 року у задоволенні заяви відмовлено.
Відмова у задоволенні заяви мотивована тим, що:
- заявники не надали суду належних і допустимих доказів на підтвердження фактів вчинення домашнього насильства щодо них особисто внаслідок протиправних дій ОСОБА_4 , а також ризиків, які можуть настати у майбутньому у зв`язку із невчиненням щодо останньої обмежувального припису;
- з досліджених у судовому засіданні відеозаписів, наданих як заявниками, так і заінтересованою особою, встановлено, що між батьками дитини ОСОБА_2 - ОСОБА_1 і ОСОБА_4 триває конфлікт. На записах видно та чутно, що і ОСОБА_1 , і ОСОБА_4 постійно конфліктують між собою, ображають один одного;
- суд не приймає до уваги та не надає оцінку доказам, наданим учасниками провадження, а саме: заявам до поліції за період 2019-2020 роки, зверненням до районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району, відеозаписам розмов учасників за цей же період та роздруківки судових засідань у справі № 336/3845/20, оскільки цим письмовим доказам, фактичним обставинам, поясненням учасників справи, вже була надана оцінка судом під час розгляду заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_4 , районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району, про видачу обмежувального припису;
- щодо подій, які мали місце 28 липня 2022 року і які були підставою для звернення з новою заявою про видачу обмежувального припису у цій справі, то згідно з наданими висновками експертів встановлено лише нанесення легких тілесних ушкоджень ОСОБА_4 , щодо нанесення ушкоджень ОСОБА_3 суду таких доказів не надано;
- відповідно до додаткових пояснень свідка, які містяться у матеріалах кримінального провадження від 29 липня 2022 року № 12022087080000472, на які звертав увагу суду представник ОСОБА_4 , ОСОБА_5 пояснив, що у майбутньому не буде перешкоджати ОСОБА_4 бачитися з дитиною ОСОБА_2 , що також свідчить про конфлікт між всіма учасника провадження;
- самі по собі звернення до правоохоронних органів із заявами, наявність кримінальних проваджень не свідчать про доведеність вини у вчиненні протиправних дій;
- беззаперечних доказів на підтвердження застосування до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 фізичного і психологічного насильства з боку ОСОБА_4 заявники суду не надали, а тому не довели наявності обґрунтованих ризиків вчинення ОСОБА_4 домашнього насильства щодо них, їх малолітньої дитини і потребу у захисті в порядку, передбаченому законом, оскільки із встановлених обставин справи вбачається, що ОСОБА_4 до кримінальної чи адміністративної відповідальності не притягувалась за насильство в сім`ї, висновків експертів за результатами медичних експертиз щодо нанесення заявникам тілесних ушкоджень матеріали справи не містять, а натомість містять висновки про нанесення легких тілесних ушкоджень ОСОБА_4 ;
- також не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні і заяви ОСОБА_1 про вчинення домашнього насилля ОСОБА_4 відносно малолітньої доньки ОСОБА_2 . Суд встановив, що ОСОБА_4 намагається близько трьох років вчинити всі законні дії для того, щоб малолітня дитина ОСОБА_2 проживала з нею, було виконане рішення суду про визначення місця проживання дитини з матір`ю, а не з батьком, яке набрало законної сили.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Запорізького апеляційного суду від 01 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє у своїх інтересах та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 , і ОСОБА_3 залишено без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 07 вересня 2022 року залишено без змін.
Апеляційний суд зазначив, що:
- погоджується з висновком суду першої інстанції про недостатність доказів у справі, як долучених заявниками та заінтересованою особою, так і витребуваних судом і досліджених у судовому засіданні. Заявники не надали суду належних і допустимих доказів на підтвердження фактів вчинення домашнього насильства щодо них особисто внаслідок протиправних дій ОСОБА_4 , а також ризиків, які можуть настати у майбутньому у зв`язку із невчиненням щодо останньої обмежувального припису;
- із досліджених у судовому засіданні відеозаписів, наданих заявниками та заінтересованою особою, суд першої інстанції встановив, що між батьками дитини ОСОБА_2 - ОСОБА_1 і ОСОБА_4 триває конфлікт. На записах видно і чутно, що і ОСОБА_1 , і ОСОБА_4 постійно конфліктують між собою, ображаючи один одного;
- суд першої інстанції правильно не взяв до уваги та не надавав оцінку доказам, наданим учасниками справи, а саме: заявам до поліції за період 2019-2020 роки, зверненням до районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району, відеозаписам розмов учасників за цей же період та роздруківки судових засідань у справі № 336/3845/20, оскільки цим письмовим доказам, фактичним обставинам, поясненням учасників справи вже була надана оцінка судом під час розгляду заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_4 , районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району про видачу обмежувального припису;
- щодо подій від 28 липня 2022 року, які і були підставою для звернення з цією заявою про видачу обмежувального припису, відповідно до наданих висновків експертів суд першої інстанції встановив, з ним погоджується і апеляційний суд, що легкі тілесні ушкодження були нанесені тільки ОСОБА_4 , натомість докази про нанесення ушкоджень ОСОБА_3 у суду відсутні;
- крім того, згідно з додатковими поясненнями свідка, які містяться у матеріалах кримінального провадження від 29 липня 2022 року № 12022087080000472, на які звертав увагу суду представник ОСОБА_4 , ОСОБА_5 пояснив, що у майбутньому не буде перешкоджати ОСОБА_4 бачитися з дитиною ОСОБА_2 , що також свідчить про конфлікт між усіма учасниками справи;
- колегія суддів дійшла висновку про те, що беззаперечних доказів на підтвердження застосування до ОСОБА_1 і ОСОБА_3 , а також малолітньої ОСОБА_2 фізичного та психологічного насильства з боку ОСОБА_4 скаржники суду не надали;
- на теперішній час постанова Запорізького апеляційного суду від 23 грудня 2020 року у справі № 336/3744/19, якою визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_2 з матір`ю ОСОБА_4 , не виконана;
- колегія суддів підкреслює, що вже близько трьох років ОСОБА_4 намагається вчинити всі законні дії для виконання судового рішення, тобто, дії не для заподіяння шкоди заявникам, а з метою відновлення її порушеного права на виховання своєї малолітньої дитини ОСОБА_2 , проживаючи разом з нею;
- докази та обставини, на які посилаються заявники в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.
Аргументи учасників
Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги
У листопаді 2022 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 , який діє у своїх інтересах і в інтересах ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 надійшла касаційна скарга, у якій вони, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати рішення та постанову судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення про задоволення їх заяви.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , який діє у своїх інтересах і в інтересах ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 зазначають, що:
- суд першої інстанції розглянув заяву про видачу обмежувального припису з порушенням установлених строків - 72 год (заява подана 11 серпня 2022 року, розглянута 07 вересня 2022 року) фактично за відсутності ухвали про відкриття провадження у справі. Ухвала про відкриття провадження у справі постановлена 11 серпня 2022 року, однак внесена до ЄДСР напередодні ухвалення рішення по суті. Останнє судове засідання відбулося 06 вересня 2022 року, рішення зачитане 07 вересня 2022 року без присутності сторін. Наголошують, що розгляд справи та судові засідання проводилися без ухвали про відкриття провадження;
- матеріали справи містять достатньо доказів, які свідчать про те, що ОСОБА_4 тривалий час вчиняє домашнє насильство різних форм, що підтверджується наданими заявниками документами, які судами не були належним чином оцінені;
- сам по собі факт непритягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності не свідчить про те, що не мало місце домашнє насильство з її сторони відносно заявників, і що це може бути підставою для відмови у встановленні тимчасових обмежень за наявності інших об`єктивних даних, якими підтверджені доводи заявників;
- суд першої інстанції не врахував, що сама ОСОБА_4 визнала у судовому засіданні, що вона дійсно стріляла з пістолету у ОСОБА_3 , яка отримала вогнепальні поранення та була госпіталізована. Крім того, суди проігнорували матеріали кримінального провадження, які містять докази вилучення у ОСОБА_4 вогнепальної зброї під час проведення слідчих дій;
- при вирішенні питання про видачу обмежувального припису суди не врахували висновків, викладених у листі соціальної служби від 01 серпня 2022 року № 1001/03.
Короткий зміст відзиву
У січні 2023 року до Верховного Суду від представника ОСОБА_4 надійшов відзив, у якому він вказує, що заявники не надали належних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_4 чинила будь-яке насилля відносно них. Більше того, матеріали справи містять висновок про те, що саме ОСОБА_4 були нанесені легкі тілесні ушкодження внаслідок конфлікту, який мав місце 28 липня 2022 року. ОСОБА_3 не надала документів, які би підтверджували ту обставину, що саме ОСОБА_4 стріляла в неї. Висновки Верховного Суду, на які міститься посилання в касаційній скарзі, є нерелевантними. Посилання на порушення норм процесуального права є надуманими і спростовуються матеріалами справи.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги містять підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1 частини другої статті 389 ЦПК України, що неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Зазначено, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 27 червня 2022 року у справі № 341/1363/21, від 24 жовтня 2019 року у справі № 415/10120/18, від 17 лютого 2021 року у справі № 766/13927/20-ц, від 29 серпня 2019 року у справі № 640/23804/18, від 02 вересня 2020 року у справі № 635/4854/19-ц, від 05 вересня 2019 року у справі № 756/3859/19, від 20 травня 2020 року у справі № 673/1607/19, від 19 травня 2020 року у справі № 404/5203/19.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Суди встановили, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 є батьками неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Постановою Запорізького апеляційного суду від 23 грудня 2020 року у справі № 336/3744/19 визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_4 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 . Постанова набрала законної сили, однак не виконана.
З квітня 2019 року по теперішній час малолітня ОСОБА_2 фактично проживає з батьком ОСОБА_1 .
Протягом 2019-2022 років ОСОБА_1 та ОСОБА_4 багаторазово звертались до правоохоронних органів з різних підстав, у тому числі і з заявами про спричинення тілесних ушкоджень одне одному.
У період з 2019-2022 роки заявники звертались і до районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району з питань перевірки представниками адміністрації умов проживання малолітньої ОСОБА_2 , проведення профілактичної бесіди з ОСОБА_1
ОСОБА_1 надавав звіти щодо побачень дитини з матір`ю.
29 липня 2022 року за заявою ОСОБА_3 про те, що 28 липня 2022 року приблизно о 17.30 год за адресою: АДРЕСА_2 , заявниці було нанесено тілесні ушкодження відомою особою, внесені відомості до ЄРДР № 12022087080000472, триває досудове розслідування.
Того ж дня, 29 липня 2022 року, за заявою ОСОБА_4 про те, що 28 липня 2022 року приблизно о 17.30 год за адресою: АДРЕСА_2 , заявниці було нанесено тілесні ушкодження відомою особою, внесені відомості до ЄРДР № 12022087080000473, триває досудове розслідування.
Відповідно до висновку експерта № 1116п у кримінальному провадженні від 29 липня 2022 року № 12022087080000473 при огляді ОСОБА_4 виявлені тілесні ушкодження у ділянках правого плечового суглобу та правого плеча по задній поверхні правого надпліччя, у середній третині лівого передпліччя по задній поверхні, садно у нижній третині лівого передпліччя по задній поверхні, що кваліфікується як легкі тілесні ушкодження.
По кримінальному провадженню від 29 липня 2022 року № 12022087080000472 призначено судово-медичну експертизу, висновки експерта учасниками не були надані, також їх і не містять копії матеріалів кримінального провадження, витребуванні судом за клопотанням заявників.
Відповідно до пунктів 3, 6, 7, 8 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Особа, яка постраждала від домашнього насильства - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі. Кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.
Згідно з пунктом 14 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.
Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Оцінка ризиків полягає в оцінюванні вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи. Оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з`ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства та загальної оцінки ситуації вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду від 02 вересня 2020 року у справі № 635/4854/19-ц (провадження № 61-3510св20) зазначено, що «Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків. Суди під час вирішення такої заяви мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження одного із батьків у реалізації своїх прав відносно дітей у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви іншого з батьків. Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві. Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду: від 21 листопада 2018 року у справі № 756/2072/18 (провадження
№ 61-19328св18), від 09 грудня 2019 року у справі № 756/11732/18 (провадження № 61-49077св18). Суди правильно встановили, що заявник не надала суду належних й допустимих доказів на підтвердження фактів вчинення домашнього насильства щодо неї саме ОСОБА_2 , а також ризиків, які можуть настати у майбутньому у зв`язку із невчиненням щодо останнього обмежувального припису, що є її процесуальним обов`язком у силу статей 12 81 ЦПК України. При цьому сам факт звернення заявника до органів поліції та внесення відомостей про кримінальні провадження до Єдиного реєстру досудових розслідувань не підтверджує факт вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства, що є необхідною умовою застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Крім того, ОСОБА_2 також звертався до органів національної поліції із заявами про вчинення відносно нього та відносно їх з ОСОБА_1 малолітнього сина протиправних кримінально караних дій (а. с.136-152, т. 1). Апеляційним судом установлено, що рішень по вказаним фактам або іншим конфліктним ситуаціям між сторонами компетентними органами не приймалося. Внесенні за заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_8 дані про кримінальні правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань на час ухвалення судового рішення апеляційним судом знаходяться на стадії досудового розслідування без пред`явлення підозри будь-якій особі».
У постанові Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 756/3859/19 (провадження № 61-11564св19) вказано, що «обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи. Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків (оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи). Виходячи з аналізу зазначених норм закону, а також встановивши, що докази, надані заявником в обґрунтування заявлених вимог, не вказують безумовно на вчинення ОСОБА3 навмисного домашнього насильства, не визначають ризиків продовження чи повторного вчинення домашнього насильства та чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи, що є необхідною умовою для застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», а свідчать лише про наявність тривалого конфлікту між сторонами, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні заяви про видачу обмежувального припису. Наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками апеляційного суду щодо встановлення обставин справи та тлумачення норм матеріального й процесуального права на свій розсуд, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки апеляційного суду, який їх обґрунтовано спростував. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази».
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У частинах першій-третій статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
У справі, що переглядається:
- ОСОБА_1 і ОСОБА_4 є батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- постановою Запорізького апеляційного суду від 23 грудня 2020 року у справі № 336/3744/19, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 03 листопада 2021 року, визначено місце проживання ОСОБА_2 разом із матір`ю ОСОБА_4 за місцем її проживання, відібрано ОСОБА_2 від ОСОБА_1 та повернуто дитину ОСОБА_4 ;
- встановлено, що, не зважаючи на наявність вищевказаних судових рішень, фактично дитина ОСОБА_2 проживає разом із батьком ОСОБА_1 , бабусею ОСОБА_3 і дідусем;
- суди встановили, що ОСОБА_1 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 тривалий час перебувають у конфліктних відносинах, оскільки неодноразово зверталися із заявами до правоохоронних органів із відповідними заявами;
- як зазначали заявники у заяві про видачу обмежувального припису, насильство зі сторони заінтересованої особи полягає у завданні фізичної шкоди ОСОБА_4 , яке мало місце 28 липня 2022 року, а саме ОСОБА_4 під час прогулянки ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на вулиці почала стріляти з револьвера «Флобер» у напрямку дитини, використавши всі набої, дві з куль влучили у ОСОБА_3 . Заявники стверджували, що, прибувши на місце злочину, працівники поліції вилучили у заінтересованої особи пістолет, перуку та заточку у її спільника, провели відповідні слідчі дії; ОСОБА_3 потрапила до лікарні з вогнепальними пораненнями передпліччя та спини, їй було проведено оперативне втручання по вилученню куль. Заявники вважають, що такі деструктивні дії ОСОБА_4 несуть вкрай негативний вплив на них, що не відповідає інтересам дитини, оскільки становлять реальну загрозу для життя і здоров`я заявників. Заінтересована особа, яка регулярно вживає наркотичні речовини та алкогольні напої, постійно висловлює погрози заявникам, принижує гідність батька перед дитиною.
Відмовляючи у видачі обмежувального припису, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, обґрунтовано виходив із недоведеності належними та допустимими доказами фактів вчинення ОСОБА_4 будь-яких форм насильства відносно заявників, зокрема і під час події, яка мала місце 28 липня 2022 року. Суди вказали, що матеріали справи і кримінальних проваджень не містять беззаперечних доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_4 до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , а також ОСОБА_2 , фізичного і психологічного насильства. ОСОБА_3 не надала висновку експерта про те, що саме внаслідок пострілів ОСОБА_4 вона отримала вогнепальні поранення. Навпаки суди зазначили, що відповідно до висновку експерта № 1116п у кримінальному провадженні від 29 липня 2022 року при огляді ОСОБА_4 виявлені тілесні ушкодження у ділянках правого плечового суглобу та правого плеча по задній поверхні правого надпліччя, у середній третині лівого передпліччя по задній поверхні, садно у нижній третині лівого передпліччя по задній поверхні, що кваліфікується як легкі тілесні ушкодження. За показаннями ОСОБА_3 і ОСОБА_1 конфлікт, який мав місце 28 липня 2022 року між ОСОБА_4 і ОСОБА_3 , відбувся не при дитині (т. 2, а. с. 123, 134). Саме по собі перебування ОСОБА_4 і ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у конфліктних, неприязних відносинах без доведеності насильницьких дій відносно заявників не може бути підставою для видачі обмежувального припису.
Аргумент касаційної скарги про те, що фактично судовий розгляд у цій справі відбувався без постановлення ухвали про відкриття провадження у справі, що, на переконання заявників, є підставою для скасування оскаржених судових рішень, спростовується матеріалами справи - ухвалою Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 11 серпня 2022 року про відкриття провадження у справі та призначення справи до розгляду на 12 серпня 2022 року (т. 1, а. с. 34).
Посилання в касаційній скарзі на порушення вимог частини другої статті 350-5 ЦПК України (порушення строків розгляду заяви) не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції, залишеного без змін постановою апеляційного суду, у касаційному порядку.
Доводи касаційної скарги про те, що сама ОСОБА_4 25 серпня 2022 року у судовому засіданні визнала ту обставину, що 28 липня 2022 року вона стріляла у ОСОБА_3 , спростовуються поясненнями ОСОБА_4 про те, що: 28 липня 2022 року за адресою місця проживання колишнього чоловіка вона приїхала побачити свою доньку, яка попри рішення суду про визначення місця проживання дитини з нею незаконно утримується сім`єю ОСОБА_5 , однак ОСОБА_3 почала нападати на неї, бити; ОСОБА_1 нападав на неї з ножем; вона мала при собі пневматичний пістолет, але з нього не стріляла (т. 1, а. с. 205; т. 2, а. с. 208).
Посилання у касаційній скарзі на лист Запорізького міського центру соціальних служб Запорізької міської ради від 01 серпня 2022 року № 1001/03 (а. с. 16-17, т. 1), як на доказ вчинення відповідачкою сімейного насильства щодо позивачів і дитини, є неприйнятними, оскільки наведені у цьому листі висновки щодо вчинення ОСОБА_4 домашнього насильства зроблені зі слів ОСОБА_1 (заявника у справі), який є заінтересованою особою, ці висновки є загальними (як от «… ОСОБА_4 було скоєно домашнє насильство психологічного та фізичного характеру по відношенню до ОСОБА_3 … Дитина, яка стала свідком (очевидцем) такого насильства - є постраждалою дитиною психологічного характеру, тобто ОСОБА_2 є дитиною постраждалою від психологічного насильства…»), не обґрунтовані конкретними фактичними обставинами.
Інші аргументи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення та постанову судів попередніх інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 400 409 401 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , який діє у своїх інтересах і в інтересах ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 07 вересня 2022 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 01 листопада 2022 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді М. М. Русинчук
Н. О. Антоненко
І. О. Дундар