Постанова

Іменем України

26 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 336/437/21

провадження № 61-9023св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», яка підписана представником Демарчук Наталею Олександрівною, на постанову Запорізького апеляційного суду від 17 серпня 2022 року в складі колегії суддів: Подліянової Г. С., Гончар М. С., Маловічко С. В.,

Історія справи

Короткий зміст позову

У січні 2021 року акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк», банк) звернулося із позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця.

Позов мотивований тим, що позичальник ОСОБА_2 уклав договір № ZPO0GK00000326 та отримав кредит у розмірі 28 000 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитором у розмірі 12,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення до 14 січня 2027 року для придбання нерухомості - житлового будинку АДРЕСА_1 .

Для забезпечення виконання зобов`язань за вищевказаним кредитним договором АТ КБ «Приват Банк» і ОСОБА_2 18 січня 2007 року уклали іпотечний договір № 8, відповідно до якого ОСОБА_2 передав в іпотеку банку житловий будинок АДРЕСА_1 , який належить йому на підставі договору купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Несмашною О. С. 18 січня 2007 року за реєстром № 73.

ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 помер.

Станом на день смерті заборгованість ОСОБА_2 перед банком за кредитним договором № ZPO0GK00000326 від 17 січня 2007 року становить у розмірі 92 104,84 дол. США, з яких: 25 521,21 дол. США - заборгованість за кредитом, 23 124,64 дол. США - заборгованість за відсотками, 4 360,11 дол. США - заборгованість з комісії, 39 098,88 дол. США - заборгованість з пені.

ОСОБА_1 відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України є спадкоємцем першої черги, після смерті ОСОБА_2 , оскільки постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 , є дружиною померлого та протягом встановленого статтею 1270 ЦК України строку від дня відкриття спадщини, не заявила про відмову від неї.

Дізнавшись про смерть позичальника, позивачем 04 червня 2020 року була направлена претензія кредитора до П`ятої Запорізької державної нотаріальної контори.

23 червня 2020 року банк отримав відповідь, в якій зазначалось, що спадкоємці позичальника із заявами про прийняття чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не звертались. 21 вересня 2020 року до спадкоємця - ОСОБА_1 , було направлено лист-претензію, згідно з якої АТ КБ «ПриватБанк» пред`явив вимоги, але відповідачем ніяких дій не було виконано.

Законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості, а кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину заборгованості за кредитом.

Банк просив:

стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № ZPO0GK00000326 від 17 січня 2007 року у розмірі 25 251,21 дол. США - тіло кредиту, що за курсом НБУ становить 722 505,46 грн.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22 квітня 2022 року у складі судді: Галущенко Ю. А., позов банку про стягнення заборгованості залишено без задоволення.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що з урахуванням положень статті 1282 ЦК України спадкоємці боржника, за умови прийняття спадщини, є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. Задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ними у спадщину майна. Тобто, до спадкоємців боржника обов`язок перед позикодавцями (кредиторами) спадкодавця виникає лише у межах, передбачених статтею 1282 ЦК України, тобто в межах вартості майна, одержаного у спадщину. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину майна, або відсутності спадкового майна особа не набуває статусу спадкоємця, і, як наслідок, у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи. При вирішенні спору про стягнення зі спадкоємця коштів для задоволення вимог кредитора встановленню підлягають обставини, пов`язані із з`ясуванням кола спадкоємців, належності спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна на день його смерті (спадкового майна), вартості отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника.

Судом не встановлено наявність спадкового майна у спадкодавця та позивачем не доведено його наявність на день смерті боржника, його вартість, що унеможливлює стягнення з ОСОБА_1 заявлених позивачем грошових коштів, та яка за зазначених умов не є спадкоємцем в розумінні статті 1216 ЦК України.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Запорізького апеляційного суду від 17 серпня 2022 року апеляційну скаргу банку задоволено частково, заочне рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22 квітня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № ZPO0GK00000326 від 17 січня 2007 року у розмірі 4 993,57 дол. США.

В іншій частині позовних вимог банку відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:

ОСОБА_1 , будучи дружиною спадкодавця, прийняла спадщину відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України, адже проживала разом із спадкодавцем на момент її відкриття та не відмовилась від прийняття спадщини в установленому порядку. ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину не видавалось. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України). 21 вересня 2020 року банком на адресу місця проживання ОСОБА_1 , була направлена лист-претензія щодо погашення заборгованості, але ніяких дій виконано не було;

спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, що відповідає його частці у спадщині (частина перша статті 1282 ЦК України). На підтвердження того, що до спадкового майна після смерті ОСОБА_2 входить житловий будинок АДРЕСА_1 , позивач посилався на іпотечний договір № 8 від 18 січня 2007 року за умовами якого як забезпечення виконання умов кредитного договору № ZPO0GK00000326 від 17 січня 2007 року, укладеного між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 в іпотеку банку був переданий зазначений житловий будинок, який належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Несмашною О. С. від 18 січня 2007 року за реєстром № 73, витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданий Орендним підприємством «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» за реєстровим номером № 16357772. Крім того, кредитний договір було укладено між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 на купівлю нерухомого майна, а саме будинку АДРЕСА_1 . Кредитний договір забезпечений іпотечним договором на вказане майно. Вказаний будинок був придбаний за кредитні кошти, оскільки відповідно до кредитного договору від 18 січня 2007 року банк надав позичальнику ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 28 000 дол. США на придбання житла. Відповідно до інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, сформованого 15 серпня 2022 року вбачається, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві власності ОСОБА_2 . Отже, на момент смерті ОСОБА_2 йому на праві власності належав житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , тому він входить до складу спадщини відповідно до статті 1218 ЦК України. Тому суд першої інстанції зробив помилковий висновок про відсутність спадкового майна, яке належало спадкодавцеві на момент відкриття спадщини;

банк не надав доказів щодо оцінки зазначеного нерухомого майна. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України). На виконання пункту 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України апеляційним судом було запропоновано банку надати належні докази щодо оцінки вартості успадкованого ОСОБА_1 нерухомого майна після смерті ОСОБА_2 , а саме житлового будинку АДРЕСА_1 . Проте, АТ КБ «ПриватБанк», будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи до апеляційного суду не з`явився, висновку щодо оцінки вартості зазначеного нерухомого майна апеляційному суду не надав. Єдиним доказом, який міститься в матеріалах справ щодо оцінки нерухомого майна є іпотечний договір № 8 від 18 січня 2007 року, укладений між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 , з пункту 13 якого сторони визнали, що вартість предмету іпотеки, а саме житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який належить на праві власності ОСОБА_2 складає 141 400 грн. Інших належних та допустимих доказів щодо вартості зазначеного житлового будинку на час розгляду справи, матеріали справи не містять. Таким чином, до складу спадщини після смерті ОСОБА_2 входить житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , який на час відкриття спадщини на праві власності належав ОСОБА_2 , вартість якого на час розгляду справи становить 141 400 грн. Відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. З огляду на зазначене, враховуючи, що ОСОБА_1 будучи спадкоємцем першої черги за законом після померлого ОСОБА_2 отримала у спадщину будинок АДРЕСА_1 , вартість якого на час розгляду справи становить 141 400 грн, банком заявлені боргові зобов`язання у розмірі 25 521,21 дол. США, що за курсом НБУ складає 722 505,46 грн, перевищують вартість зазначеного будинку, який на праві власності належить спадкодавцю ОСОБА_2 , тому колегія суддів вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» у межах вартості успадкованого майна, а саме в розмірі 141 400 грн. При цьому вимогу кредитора померлого позичальника пред`явлено вчасно та у спосіб, визначений законодавством. Отже, сума заборгованості спадкоємця в розмірі 25 521,21 дол. США не є в межах реальної вартості успадкованого майна, а тому підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 141 400 грн. Відповідно до кредитного договору спадкодавець ОСОБА_2 отримав кредит в іноземній валюті, а саме в доларах США (28 000 дол. США), позивач просив стягнути заборгованість в доларах США, тому колегія суддів вважає, що до стягненню підлягає заборгованість у доларах США з урахуванням офіційно встановленого курсу гривні НБ України щодо іноземної валюти долара США на день зазначення заборгованості позивачем в позовній заяві, а саме станом на 15 жовтня 2020 року, яка зазначена в розрахунку заборгованості. Сума заборгованості за кредитним договором № ZPO0GK00000326 від 17 січня 2007 року становить 4 993,57 дол. США (141 400 : 28,3164), що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 15 жовтня 2020 року становить 141 400 грн.

Аргументи учасників справи

14 вересня 2022 року АТ КБ «Приватбанк» засобами поштового зв`язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником Демарчук Н. О., на постанову Запорізького апеляційного суду від 17 серпня 2022 року, в якій просило: скасувати постанову апеляційного суду у частині незадоволених позовних вимог і направити справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції; стягнути судові витрати із відповідача.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

відповідно до пункту 1.1 кредитного договору кредит в розмірі 28 000,00 дол. США надавався на купівлю житла. Згідно договору іпотеки від 18 січня 20007 року вартість предмету іпотеки складає 141 400 грн (пункт 13). Станом на 18 січня 2007 року за курсом НБ України 1 долар США складає 5,05 грн. Таким чином, станом на 18 січня 2007 року вартість предмету іпотеки складала 28 000 дол. США. Суд апеляційної інстанції не врахував, що з моменту укладання договору іпотеки в 2007 році по день подання позовної заяви курс валют змінився з 5,05 грн. за один долар США до 28,31 грн за долар США, а тому відповідно і вартість будинку, яка складала 28 000 дол. США становитиме не 141 400 грн, а 792 680 грн;

до обов`язку позивача як кредитора спадкодавця належить доказування обставин щодо розміру заборгованості боржника на день відкриття спадщини, наявність спадкоємців боржника, дотримання кредитором строку, визначеного статтею 1282 ЦК України, звернення з вимогою до спадкоємців боржника, а до обов`язку спадкоємця позичальника, у разі заперечення проти заявлених вимог, належить обов`язок доведення розміру та вартості успадкованого ним майна. Таким чином, обсяг спадкового майна та його вартість повинен доводити спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов`язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна. ОСОБА_1 до суду першої інстанції не з`являлася, заперечень на позов не подавала, заперечень на апеляційну скаргу також не надала, як і не надала доказів, що вартість успадкованого майна є меншою, ніж заборгованість за кредитним договором, а тому і підстав вважати, що розмір спадкового майна є меншим, ніж борг за кредитним договором у суду не було;

суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 24 листопада 2021 року у справі № 615/473/20; від 18 вересня 2019 року у справі № 640/6274/16-ц; від 29 січня 2020 року у справі № 496/4363/15-ц; від 19 лютого 2020 року у справі № 607/98/17; від 04 березня 2020 року у справі № 2609/30529/12, а саме застосування положень статті 1282 ЦК України у взаємозв`язку зі статтями 12 81 ЦПК України, про те, що розмір та обсяг спадкового майна доводять саме спадкоємці. Крім того апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази, зокрема кредитний договір та договір іпотеки;

встановивши відповідно до положень статті 1282 ЦК України наявність порушеного права (наявність непогашеної спадкодавцем заборгованості за договорами позики), факт прийняття спадщини відповідачем після смерті позичальника ОСОБА_2 , своєчасне звернення кредитора до спадкоємця, наявність спадкового майна у вигляді будинку, суд апеляційної інстанції не врахував, що принцип змагальності, який закріплений у статті 81 ЦПК України, передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а доводити обсяг спадкового майна та його вартість повинен спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов`язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна, та зробив передчасний висновок про те, що вартість спадкового майне не перевищує заборгованість за кредитним договором. Тому висновки суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позову з тих підстав, що вартість спадкового майна після смерті позичальника є меншою, ніж заборгованість за кредитним договором, суперечать вимогам процесуального закону, оскільки суд безпідставно поклав обов`язок доказування наведених обставин (вартості спадкового майна) на сторону позивача.

Аналіз касаційної скарги свідчить, що постанова апеляційного суду оскаржується у частині незадоволених позовних вимог. У частині задоволених позовних вимог постанова апеляційного суду не оскаржується, тому в касаційному порядку не переглядається.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі.

24 жовтня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду та передана судді-доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду від 24 жовтня 2022 рокупризначено справу до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 24 листопада 2021 року у справі № 615/473/20; від 18 вересня 2019 року у справі № 640/6274/16-ц; від 29 січня 2020 року у справі № 496/4363/15-ц; від 19 лютого 2020 року у справі № 607/98/17; від 04 березня 2020 року у справі № 2609/30529/12; судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що 17 січня 2007 року між ПАТ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № ZPO0GK00000326.

Відповідно до укладеного договору ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 28 000 дол. США зі сплатою 12,00 % на рік за користування кредитором на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 14 січня 2027 року.

Ціллю укладення кредитного договору № ZPO0GK00000326 від 17 січня 2007 року між ОСОБА_2 та АТ КБ «Приват Банк» є придбання нерухомості - житлового будинку АДРЕСА_1 .

Для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № ZPO0GK00000326 від 17 січня 2007 року АТ КБ «Приват Банк» і ОСОБА_2 18 січня 2007 року уклали іпотечний договір № 8, відповідно до якого ОСОБА_2 надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 .

Вказане нерухоме майно належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Несмашною О. С. 18 січня 2007 року за реєстром № 73, витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданий орендним підприємством «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» за реєстровим номером № 16357772, а також інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, сформованого 15 серпня 2022 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

ОСОБА_2 свої зобов`язання за вказаним договором не виконував, на вимоги банку не реагував.

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором № ZPO0GK00000326 від 17 січня 2007 року станом на день смерті останнього становить 92 104,84 дол. США, з яких: 25 521,21 дол. США - заборгованість за кредитом, 23 124,64 дол. США - заборгованість за відсотками, 4 360,11 дол. США - заборгованість з комісії, 39 098,88 дол. США - заборгованість з пені.

Банк зазначав, що законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості, а кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину заборгованості за кредитом. Таким чином, заборгованість до стягнення становить 25 521,21 дол. США, що еквівалентна курсу НБ України станом на 15 жовтня 2020 року - 722 505,46 грн, яка складається з: 25 251,21 дол. США - заборгованість за кредитом, що підтверджується відповідним розрахунком заборгованості.

На час смерті ОСОБА_2 був зареєстрований за однією адресою: АДРЕСА_1 , з дружиною ОСОБА_1 , що підтверджується ксерокопіями їхніх паспортів громадян України, а також довідкою Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради № 01-71/4755 від 29 березня 2021 року.

Відповідно до довідки Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради № 01-12/00/366 від 18 грудня 2021 року за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані наступні особи: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 24 лютого 2007 року по теперішній час, інформація про смерть відсутня; ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з 24 лютого 2007 року по теперішній час.

Позивачем була направлена 04 червня 2020 року П`ятій Запорізькій державній нотаріальній конторі ГТУЮ у Запорізькій області Міністерство юстиції України від 14 травня 2020 року за № 70117ABXRL012 повідомлення щодо претензії кредитора з проханням включити кредиторські вимоги АТ КБ «Приват Банк» за кредитним договором № ZPO0GK00000326 від 17 січня 2007 року у розмірі 90 514,70 дол. США до спадкової маси, повідомити спадкоємців померлого про наявність заборгованості перед банком, повідомити банк про звернення спадкоємців із заявами про прийняття спадщини та повідомити банк чи видавалися свідоцтва про право на спадщину.

Згідно відповіді на претензію від 19 червня 2020 року за № 1123/02-14/193-2020, П`ятою Запорізькою державною нотаріальною конторою ГТУЮ у Запорізькій області Міністерство юстиції України, на підставі претензії банку була заведена спадкова справа № 193 за 2020 рік після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Державним нотаріусом Сидорук К. В. повідомлено, що спадкоємці до нотаріальної контори не звертались. Згідно статей 1281 1282 ЦК України у разі звернення спадкоємців, вони будуть попереджені про необхідність задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Відомостей щодо доведення вимоги банку до відома спадкоємців нотаріальною конторою до суду не надано.

У матеріалах справи міститься лист-претензія від 03 серпня 2020 року № 70117ABXRL012, яка направлялася відповідачу ОСОБА_1 , з проханням погашення останньою заборгованості спадкодавця ОСОБА_2 у розмірі 9 371,76 дол. США за кредитним договором № ZPO0GK00000326 від 17 січня 2007 року, проте претензія залишена без будь якого реагування.

Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про те, що спадкоємці ОСОБА_2 повідомили АТ КБ «ПриватБанк» про відкриття спадщини.

Позиція Верховного Суду

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги (стаття 1281 ЦК (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Тлумачення статті 1281 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) свідчить, що вказана норма не встановлює певного порядку пред`явлення вимог кредиторів. Пред`являння вимог може відбуватися як безпосередньо спадкоємцю, так і через нотаріуса.

Спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі (стаття 1282 ЦК (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2021 року у справі № 615/473/20 (провадження № 61-9358св21) зазначено, що: «одним із основних принципів цивільного судочинства є принцип змагальності сторін, закріплений у статтях 12 81 ЦПК України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Ураховуючи предмет спору у зазначеній справі, до обов`язку позивача як кредитора спадкодавця належить доказування обставин щодо розміру заборгованості боржника на день відкриття спадщини, наявність спадкоємців боржника, дотримання кредитором строку, визначеного статтею 1282 ЦК України, звернення з вимогою до спадкоємців боржника, а до обов`язку спадкоємця позичальника, у разі заперечення проти заявлених вимог, належить обов`язок доведення розміру та вартості успадкованого ним майна. Таким чином, обсяг спадкового майна та його вартість повинен доводити спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов`язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2019 року у справі № 640/6274/16-ц (провадження № 61-25487св18) вказано, що: «при вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини: - чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1282 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги; - коло спадкоємців, які прийняли спадщину; - при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини); - при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України. Враховуючи принцип змагальності цивільного процесу, який був закріплений у статті 60 ЦПК України 2004 року на час розгляду справи, та передбачав, що кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доводити обсяг спадкового майна та його вартість повинен спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов`язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна. Тому висновки судів про відмову в позові з тих підстав, що позивачем не надано доказів, які підтверджують яке саме майно одержано спадкоємцями у спадщину та яка вартість цього майна, суперечать вимогам процесуального закону, оскільки суди безпідставно поклали обов`язок доказування наведених обставин на сторону позивача».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2020 року у справі № 496/4363/15-ц (провадження № 61-44960св18) вказано, що: «встановивши відповідно до положень статті 1282 ЦК України наявність порушеного права (наявність непогашеної заборгованості) та факт прийняття спадщини після смерті позичальника НОМЕР_1 його дочкою НОМЕР_2 , наявність спадкового майна, суд відмовив у позові з огляду на відсутність в прохальній частині позову переліку спадкового майна. У той же час, суд не врахував, що принцип змагальності цивільного процесу, який був закріплений у статті 60 ЦПК України 2004 року на час розгляду справи, передбачав, що кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доводити обсяг спадкового майна та його вартість повинен спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов`язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна. Тому висновки судів про відмову в позові з тих підстав, що позивачем не зазначено перелік спадкового майна, не надано доказів, які підтверджують яке саме майно одержано спадкоємцями у спадщину та яка вартість цього майна, суперечать вимогам процесуального закону, оскільки суди безпідставно поклали обов`язок доказування наведених обставин на сторону позивача».

Суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру (частина третя статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 лютого 2015 року у справі № 336/9352/14-ц позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь банку заборгованість за кредитним договором № ZPO0GK00000326 від 17 січня 2007 року в сумі 28 081,97 долар США, що еквівалентно 363 661,51 грн (заборгованість за кредитом - 25 435,25 дол. США; заборгованість по процентам за користування кредитом - 2 063,54 долари США; заборгованість по комісії за користування кредитом - 3 28,11 дол. США; пеня - 255,07 дол. США).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

апеляційний суд встановив, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 боржника ОСОБА_2 банк у строк, визначений законом, пред`явив 21 вересня 2020 року вимогу до спадкоємця боржника ОСОБА_1 , яка залишилася без виконання;

при відмові у задоволенні позовних вимог банку про стягнення боргу кредитором спадкодавця у сумі 20 257,64 дол. США, апеляційний суд послався на те, що банк не надав доказів щодо оцінки нерухомого майна, що є предметом спадщини. Апеляційний суд вказав, що у на виконання пункту 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України було запропоновано банку надати належні докази щодо оцінки вартості успадкованого ОСОБА_1 нерухомого майна після смерті ОСОБА_2 , а саме житлового будинку АДРЕСА_1 . Проте, АТ КБ «ПриватБанк», будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи до апеляційного суду не з`явився, висновку щодо оцінки вартості зазначеного нерухомого майна апеляційному суду не надав. Єдиним доказом, який міститься в матеріалах справ щодо оцінки нерухомого майна є іпотечний договір № 8 від 18 січня 2007 року, укладений між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 , з пункту 13 якого сторони визнали, що вартість предмету іпотеки, а саме житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який належить на праві власності ОСОБА_2 складає 141 400 грн. Інших належних та допустимих доказів щодо вартості зазначеного житлового будинку на час розгляду справи, матеріали справи не містять;

апеляційний суд не звернув уваги не те, що, з урахуванням предмету спору у зазначеній справі, до обов`язку позивача як кредитора спадкодавця належить доказування обставин щодо розміру заборгованості боржника на день відкриття спадщини, наявність спадкоємців боржника, дотримання кредитором строку, визначеного статтею 1282 ЦК України, звернення з вимогою до спадкоємців боржника, а до обов`язку спадкоємця позичальника, у разі заперечення проти заявлених вимог, належить обов`язок доведення розміру та вартості успадкованого ним майна. Таким чином, обсяг спадкового майна та його вартість повинен доводити спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов`язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна;

тому висновок апеляційного суду про відмову у позові з тих підстав, що позивачем не надано доказів, які підтверджують вартість майна, одержаного у спадщину, суперечать вимогам процесуального закону, оскільки апеляційний суд поклав обов`язок доказування наведених обставин на сторону позивача.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом (частина четверта статті 411 ЦПК України).

За таких обставин, постанову апеляційного суду в оскарженій частині належить скасувати та передати справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду в оскарженій частині ухвалена із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що: касаційну скаргу належить задовольнити; постанову апеляційного суду в оскарженій частині скасувати та передати справу на новий розгляд у цій частині до суду апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розподілу судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У частинах першій, тринадцятій статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року у справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено такий висновок, що «якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».

Тому розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, має здійснити той суд, який ухвалює остаточне рішення у справі, враховуючи загальні правила розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», яка підписана представником Демарчук Наталею Олександрівною, задовольнити.

Постанову Запорізького апеляційного суду від 17 серпня 2022 року у частині незадоволених позовних вимог акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця у сумі 20 257,64 дол. США скасувати та передати в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Запорізького апеляційного суду від 17 серпня 2022 року в скасованій частині втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук