Постанова

Іменем України

26 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 336/6515/17

провадження № 61-282св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи: орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району, комунальна установа «Обласна клінічна психіатрична лікарня» Запорізької обласної ради,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка підписана представником ОСОБА_3 , на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23 липня 2018 року у складі судді Щасливої О. В., присяжних: Колесника Е. В., Кулика Л. С., та постанову Запорізького апеляційного суду від 26 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Крилової О. В., Бєлки В. Ю., Онищенко Е. А.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася із заявою про визнання фізичної особи недієздатною - ОСОБА_2 , заінтересовані особи: орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району, комунальна установа «Обласна клінічна психіатрична лікарня» Запорізької обласної ради.

Заява мотивована тим, що її син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , страждає на психічне захворювання: шизофренія, параноїдна форма, безперервна течія, параноїчний синдром, дефект змішаного типу, у зв`язку з чим має статус особи з інвалідністю другої групи, перебуває на диспансерному обліку в комунальній установі «Запорізька обласна психіатрична лікарня» Запорізької обласної ради, на тривалому лікуванні в стаціонарі якого перебуває і на час розгляду цієї справи.

ОСОБА_1 просила визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатним.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23 липня 2018 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 26 листопада 2019 року, заяву ОСОБА_1 задоволено. Визнано ОСОБА_2 недієздатним. Вказано, що рішення діє протягом двох років.

Рішення судів першої та апеляційної інстанції мотивовані тим, що згідно з висновком призначеної судом психіатричної експертизи ОСОБА_2 виявляє психічні розлади у вигляді параноїдної шизофренії з безперервним перебігом, зі змішаним дефектом особистості, у зв`язку з чим не може розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Апеляційний суд зазначив, що для перевірки доводів заявника та з метою сприяння заявникові у здійсненні та реалізації його прав у порядку статей 12 13 ЦПК України судом було витребувано медичну документацію та роз`яснено право заявника на заявлення клопотання про проведення повторної експертизи. Витребувані судом медичні документи свідчать про те, що заявник тривалий час страждав на психічну хворобу, лікувався у психіатричній лікарні. ОСОБА_2 не скористався правом заявити клопотання щодо проведення повторної судової психіатричної експертизи, оскільки не вбачає підстав для проведення експертизи, вважає себе психічно здоровим.

Аргументи учасників справи

У грудні 2019 року ОСОБА_2 через представника ОСОБА_3 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржені рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви. При цьому посилався на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції порушив статті 238 239 240 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання заяви) та статті 297-300 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи). У заяві ОСОБА_1 відсутня конкретна інформація щодо хронічного, стійкого психічного розладу, не наведено конкретних прикладів психічного розладу, не вказано часових періодів таких розладів, не надано жодного доказу на їх підтвердження. Суд першої інстанції порушив статтю 3 Закону України «Про психіатричну допомогу», оскільки кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Вказує, що про судовий розгляд про позбавлення дієздатності суд ОСОБА_2 не сповіщав та не викликав до судового засідання, що є порушенням статті 299 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи) та статті 240 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання заяви). Зазначає, що комунальна установа «Обласна клінічна психіатрична лікарня» Запорізької обласної ради не з`явилась, свого представника не надала. Оскільки ОСОБА_2 про розгляд справи не повідомляли, присяжні, не мали змогу задати питання ОСОБА_2 . Суд не надав можливості заінтересованій особі - органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради до призначення експертизи ознайомитися із матеріалами справи.

ОСОБА_2 зазначає, що судово-психіатрична експертиза проведена з численними порушеннями порядку її призначення та проведення. Судом не було надано медичну документацію експертові, хоча саме суд витребовує медичну документацію та надсилає її експертові, висновок експерта містить виправлення дати, не вказано час проведення експертизи, порушені строки її проведення. ОСОБА_1 призначена опікуном без відповідного подання органу опіки та піклування.

Апеляційний суд ухвалив постанову без повідомлення про судове засідання ОСОБА_2 , і не з`ясовував у сторін можливість розглянути справу за відсутності заінтересованих осіб. Крім того апеляційний суд не призначив повторну судову-психіатричну експертизу.

Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.

У пункті 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сином ОСОБА_1 , має статус особи з інвалідністю другої групи, яка встановлена безстроково.

Згідно з висновком призначеної судом психіатричної експертизи ОСОБА_2 виявляє психічні розлади у вигляді параноїдної шизофренії з безперервним перебігом, зі змішаним дефектом особистості, у зв`язку з чим не може розуміти значення своїх дій та керувати ними.

У частині першій статті 299 ЦПК України справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи чи визнання фізичної особи недієздатною суд розглядає за участю заявника, особи, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною, та представника органу опіки та піклування. З урахуванням стану здоров`я особи, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною, її участь у розгляді справи може відбуватися у режимі відеоконференції з психіатричного чи іншого лікувального закладу, в якому перебуває така особа, про що суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі. Питання про виклик фізичної особи, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною, вирішується в кожному випадку судом із урахуванням стану її здоров`я. Для визначення фактичної можливості такої особи з`явитися в судове засідання, а також про можливість особисто дати пояснення по суті справи у разі необхідності суд може призначити відповідну експертизу.

Відповідно до частин шостої, сьомої статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів, надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Юридичним особам та фізичним особам-підприємцям у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).

Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).

Відповідно до протоколу судового засідання від 09 січня 2018 року суд ставив питання на обговорення про можливість слухати справу за відсутності ОСОБА_2 (а. с. 35). Проте в протоколі не вказано про вирішення питання щодо виклику (неможливості виклику) ОСОБА_2 в судове засідання.

У матеріалах справи міститься судова повістка-повідомлення про виклик ОСОБА_2

у судове засідання, призначене на 26 квітня 2018 року о 12:00 год (а. с. 54), проте відсутні будь-які докази її отримання.

У матеріалах справи відсутня судова повістка-повідомлення про виклик ОСОБА_2 та його представника у судове засідання, призначене на 23 липня 2018 року о 15:00 год. (а. с. 74-81), як і відсутні будь-які докази її отримання.

У протоколі судового засідання від 23 липня 2018 року зазначено про можливість проведення засідання за відсутності представників заінтересованих осіб (органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району та комунальної установи «Обласна клінічна психіатрична лікарня» Запорізької обласної ради (а. с. 83-84). Проте в протоколі не вказано про вирішення питання щодо виклику (неможливості виклику) ОСОБА_2 в судове засідання.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Аналіз апеляційної скарги ОСОБА_2 свідчить, що в апеляційній скарзі (а. с. 98, 99, 101) вказувалося про неповідомлення судом першої інстанції ОСОБА_2 про судове засідання 23 липня 2018 року.

Проте суд апеляційної інстанції не звернув увагу, що пунктом 3 частини третьої статті 376 ЦПК України передбачено обов`язкову підставу для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Таким чином, доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду ухвалена з порушенням норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу задовольнити частково, оскаржену постанову скасувати і передати справу для новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400 та 411 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка підписана представником ОСОБА_3 , задовольнити частково.

Постанову Запорізького апеляційного суду від 26 листопада 2019 року скасувати.

Передати справу № 336/6515/17 на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Запорізького апеляційного суду від 26 листопада 2019 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук