ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 336/907/23

провадження № 61-14952св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , який є правонаступником ОСОБА_2 ,

відповідач - Басейнове управління водних ресурсів річок Приазов`я,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справикасаційну скаргу Басейнового управління водних ресурсів річок Приазов`я на постанову Запорізького апеляційного суду від 19 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Крилової О. В., Кухаря С. В., Полякова О. З. та додаткову постанову Запорізького апеляційного суду від 29 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Крилової О. В., Кухаря С. В., Полякова О. З.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2023 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до Басейнового управління водних ресурсів річок Приазов`я про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

На обґрунтування позовних вимог зазначала, що 03 березня 1997 року вона прийнята на роботу до Запорізького виробничого управління меліорації та водного господарства (в подальшому зазначена юридична особа неодноразово реорганізовувалась, на даний час - Басейнове управління водних ресурсів річок Приазов`я). В подальшому працювала на різноманітних посадах заступника начальника відділу економіки, інженера другої категорії виробничо-технічного відділу, інженера 1-ої категорії виробничо-технічного відділу, спеціаліста 1-ої категорії виробничо-технічного відділу, провідного інженера проектно кошторисної групи виробничо-технічного відділу, провідного інженера виробничо-технічного відділу, провідного інженера з експлуатації за ремонту виробничо-технічного відділу.

17 листопада 2022 року відповідачем видано наказ № 83 «Щодо необхідності внесення змін у структуру і штатний розпис», яким з штатного розпису було виведено уci відділи та підрозділи, в тому числі відділ з управління інфраструктурою, в якому на посаді провідного інженера з організації та ремонту працювала позивачка.

29 листопада 2022 року відповідач попередив позивачку про звільнення з 01 лютого 2023 року у зв`язку з виключенням посади провідного інженера з експлуатації та ремонту відділу з управління інфраструктурою зі штатного розпису. При цьому відповідач зазначив, що звільнення відбудеться з неможливості переведення на іншу роботу у зв`язку з відсутністю вакантних посад, які б могли бути запропоновані виходячи з наявної професії, спеціальності та міста розташування підрозділів.

09 грудня 2022 року позивачка подала заперечення на вказане повідомлення.

30 грудня 2022 року позивачка, на підставі наказу № 56к, була звільнена у зв`язку із скороченням штату працівників, тобто на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Вважає, що її звільнення є незаконним, у зв`язку з чим вона підлягає поновленню на роботі.

На адвокатський запит відповідачем надано штатні розписи з 01 січня 2023 та з 01 лютого 2023 року. Порівняння зазначених розписів свідчить, що за виключенням керівництва та групи «управління» при керівництві, решти відділів повністю перетворювались. Зазначені зміни передбачені наказом відповідача № 83 від 17 листопада 2023 року.

Відповідно до штатного розпису, який прийнято на підставі наказу відповідача № 83 від 17 листопада 2023 року, було введено штатні одиниці, які позивачка відповідно до своєї кваліфікації могла б займати, зокрема: провідний інженер з проектно-кошторисної роботи служби з управління державною власністю та державних закупівель; провідний інженер охорони праці служби забезпечення роботи систем та охорони праці.

Однак, зазначені посади позивачці запропоновані не були.

Таким чином, вважає, що відповідач при здійсненні змін у штатному розписі не запропонував їй іншу роботу на підприємстві, тобто не дотримався, передбаченої процедури звільнення з підстав пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Вказує, що при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середньою заробітку за час вимушеного прогулу. Середній заробіток за час вимушеного прогулу позивачки, до вирішення судом рішення має розраховуватися виходячи з середньоденної заробітної плати 380,00 грн.

З урахуванням викладеного позивачка просила суд:

- визнати незаконним звільнення ОСОБА_2 з посади «провідний інженер з організації експлуатації та ремонту» Басейнового управління водних ресурсів річок Приазов`я на підставі наказу № 56к від 30 грудня 2022 року;

- поновити ОСОБА_2 на посаді «провідний інженер з організації експлуатації та ремонту» Басейнового управління водних ресурсів річок Приазов`я;

- стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 31 грудня 2022 року по дату розгляду справи, виходячи з середньоденного заробітку 380,00 грн;

- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 судові витрати по справі та допустити судове рішення до негайного виконання в частині визнання незаконним звільнення та поновлення на роботі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

РішеннямШевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06 квітня 2023 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із його недоведеності та необґрунтованості.

Зокрема, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці. Позивачку було завчасно попереджено про майбутнє звільнення, вакантні посади з часу попередження позивачки про наступне звільнення по день звільнення були відсутні.

При цьому судом ураховано, що 15 грудня 2022 року позивачкою ОСОБА_2 було подано до адміністрації Басейнового управління водних ресурсів річок Приазов`я заяву з проханням працівника скоротити термін попередження про наступне звільнення у зв`язку із скороченням чисельності і штату працівників та з проханням звільнити її 30 грудня 2022 року.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 в особі представника - адвоката Лугового Б. В. оскаржила його в апеляційному порядку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Запорізького апеляційного суду від 19 вересня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06 квітня 2023 року по цій справі скасовано та ухвалено нове рішення.

Визнано таким, що не відповідає закону звільнення ОСОБА_2 з посади «провідний інженер з організації експлуатації та ремонту» на підставі наказу Басейнового управління водних ресурсів річок Приазов`я № 56 від 30 грудня 2022 року.

Поновлено ОСОБА_2 на посаді «провідний інженер з організації експлуатації та ремонту» Басейнового управління водних ресурсів річок Приазов`я.

Стягнуто з Басейнового управління водних ресурсів річок Приазов`я на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 71 440,00 грн.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив із його доведеності та обґрунтованості.

Зокрема, суд апеляційної інстанції виходив з того, що було порушено порядок звільнення працівника.

Додатковою постановою Запорізького апеляційного суду від 29 вересня 2023 року заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у справі задоволено.

Ухвалено додаткову постанову.

Стягнуто зБасейнового управління водних ресурсів річок Приазов`я на користь ОСОБА_2 витрати, пов`язані з наданням правничої допомоги, в розмірі 14 600,00грн.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

16 жовтня 2023 року Басейнове управління водних ресурсів річок Приазов`я через засоби поштового зв`язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Запорізького апеляційного суду від 19 вересня 2023 року та додаткову постанову Запорізького апеляційного суду від 29 вересня 2023 року у вказаній справі.

З урахуванням уточненої касаційної скарги від 06 листопада 2023 року заявник просив суд скасувати оскаржувані судові рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу представник позивача - адвокат Луговий Б. В. просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 13 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

21 листопада 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 20 лютого 2024 року провадження у справі № 336/907/23 за позовом ОСОБА_2 до Басейнового управління водних ресурсів річок Приазов`я про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу зупинено у зв`язку зі смертю позивачки ОСОБА_2 до з`ясування кола спадкоємців та залучення до участі у справі правонаступника.

Ухвалою Верховного суду від 09 травня 2024 року поновлено касаційне провадження у справі № 336/907/23 за позовом ОСОБА_2 до Басейнового управління водних ресурсів річок Приазов`я про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Витребувано від приватного нотаріусу Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Федосенка К. О. засвідчену копію спадкової справи № 65/2023, заведеної після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Запоріжжя Запорізької області ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою Верховного Суду від 24 липня 2024 року залучено до участі в справі ОСОБА_1 як правонаступника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Верховного Суду від 09 серпня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції

Судом встановлено, що з 03 березня 1997 року ОСОБА_2 перебувала з відповідачем у трудових відносинах, з 01 жовтня 2019 року обіймала посаду провідного інженера з організації експлуатації та ремонту відділу з управління інфраструктурою.

17 листопада 2023 року керівництвом Басейнового управління водних ресурсів річок Приазов`я видано наказ № 83 «Щодо необхідності внесення змін у структуру і штатний розпис», яким внесено зміни до організації структури та штатного розпису загального фонду з 01 лютого 2023 року. Вказані зміни стосувались усіх відділів та підрозділів Басейнового управління водних ресурсів річок Приазов`я, в тому числі і відділу з управління інфраструктурою, в якому на посаді провідного інженера з організації експлуатації та ремонту - працювала ОСОБА_2 , що підтверджується відповідним наказом.

Адміністрацією Басейнового управління водних ресурсів річок Приазов`я під особистий підпис повідомлено працівників у встановлений законом строк про вивільнення внаслідок виключення посад зі штатного розпису з 01 лютого 2023 року.

Повідомлення від 29 листопада 2022 року, з урахуванням двомісячного строку, було адресовано також провідному інженеру з організації експлуатації та ремонту відділу з управління інфраструктурою ОСОБА_2 . Повідомлення отримано позивачкою особисто 29 листопада 2022 року, що підтверджується її підписом. При цьому, у зазначеному повідомленні було зазначено, що звільнення відбувається виходячи з неможливості переведення на іншу роботу у зв`язку з відсутністю вакантних посад, які б могли бути запропоновані виходячи з наявної професії, спеціальності та міста розташування підрозділів.

09 грудня 2022 року позивачка подала заперечення на вказане повідомлення.

23 грудня 2022 року за № 1240/05-05 відповідач надав відповідь на заперечення, в якій зазначив, що керівництво Басейнового управління водних ресурсів річок Приазов`я на цей час не має можливості запропонувати позивачці іншу посаду.

15 грудня 2022 року ОСОБА_2 подано заяву на ім`я начальника Басейнового управління водних ресурсів річок Приазов`я, у якому у зв`язку з настанням пенсійного віку та виходом на пенсію просила скоротити їй двомісячний термін попередження про майбутнє звільнення у зв`язку із скороченням чисельності і штату працівників та просила звільнити її з займаної посади 30 грудня 2022 року.

Наказом начальника Басейнового управління водних ресурсів річок Приазов`я від 30 грудня 2022 року № 56к про припинення трудового договору ОСОБА_2 звільнена 30 грудня 2022 року з посади провідного інженера з організації експлуатації та ремонту відділу з управління інфраструктурою у зв`язку із скороченням штату працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України. Підстава - заява ОСОБА_2 про скорочення строку попередження про майбутнє звільнення. Позивачка була ознайомлена із зазначеним наказом 30 грудня 2022 року та отримала його.

На адвокатський запит від 04 січня 2023 року керівництво Басейнового управління водних ресурсів річок Приазов`я річок Приазов`я повідомило адвоката Лугового Б. В., що наказом від 30 грудня 2022 № 56к був припинений трудовий договір з працівником ОСОБА_2 на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України. Підстава - заява ОСОБА_2 про скорочення строку попередження про майбутнє звільнення. Адміністрацією Басейнового управління водних ресурсів річок Приазов`я не пропонувалось ОСОБА_2 переведення на іншу роботу внаслідок відсутності відповідних посад.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення суду апеляційної інстанції не відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Частиною другою статті 2 КЗпП України передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до частини другої статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з частинами першою, третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантні посади чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо, та яка з`явилася на підприємстві протягом цього періоду і яка існувала на день звільнення.

Близький за змістом висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17 (провадження № 11-43/асі18).

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник, або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Встановивши, що у Басейновому управлінні водних ресурсів річок Приазов`я дійсно мали зміни в організації виробництва і праці, позивачку було завчасно попереджено про майбутнє звільнення, вакантні посади з часу попередження ОСОБА_2 про майбутнє звільнення по день її звільнення, які б могли бути запропоновані позивачці, були відсутні, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у позові.

При цьому Шевченківським районним судом м. Запоріжжя обґрунтовано прийнято до уваги, що 15 грудня 2022 року ОСОБА_2 було подано заяву на ім`я начальника Басейнового управління водних ресурсів річок Приазов`я, у якому у зв`язку з настанням пенсійного віку та виходом на пенсію заявниця просила скоротити їй двомісячний термін попередження про майбутнє звільнення у зв`язку із скороченням чисельності і штату працівників та просила звільнити її з займаної посади 30 грудня 2022 року.

Водночас, звільнення позивачки відповідачем було заплановано на 01 лютого 2023 року.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 застосовано доктрину venire contrafactum proprium(заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі- «non conceditvenire contrafactum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18)).

Очевидно, що дії позивачки ОСОБА_2 , яка 15 грудня 2022 року подала на ім`я керівника Басейнового управління водних ресурсів річок Приазов`я заяву, в якій фактично погодилась з майбутнім її звільненням та просила прискорити його, а згодом пред`являє позов про визнання такого звільнення незаконним та просить поновити її на роботі, суперечить її попередній поведінці (згода зі звільненням та прохання його прискорити без додаткових умов) і є недобросовісним, що повинно враховуватись судом.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції на вказане належної уваги не звернув та скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Разом із тим, частиною першою статті 414 ЦПК України встановлено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва (пункт 7 частини першої статті 255 ЦПК України).

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачка ОСОБА_2 померла.

Спірні правовідносини щодо поновлення ОСОБА_2 на роботіне допускають правонаступництва.

Разом із тим, згідно із частиною третьою статті 414 ЦПК України, якщо суд першої або апеляційної інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи чи припинення юридичної особи - сторони в спірних правовідносинах, що не допускають правонаступництва, після ухвалення рішення не може бути підставою для застосування положення частини першої цієї статті.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до норм матеріального права, із дотриманням норм процесуального права та на підставі повно, всебічно з`ясованих обставин справи, а тому це рішення, відповідно до статті 413 ЦПК України, з огляду на положення частини третьої статті 414 ЦПК України, необхідно залишити в силі, а постанову апеляційного суду - скасувати.

Додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 904/8884/21, провадження № 12-39гс22.

З огляду на викладене колегія суддів вважає за необхідне скасувати і додаткову постанову суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400 409 413 414 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Басейнового управління водних ресурсів річок Приазов`я задовольнити.

Постанову Запорізького апеляційного суду від 19 вересня 2023 року та додаткову постанову Запорізького апеляційного суду від 29 вересня 2023 року скасувати.

РішеннямШевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06 квітня 2023 року залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов