Постанова

Іменем України

11 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 337/2051/22

провадження № 61-11728св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи: Районна адміністрація Запорізької міської ради по Хортицькому району як орган опіки та піклування, Районна адміністрація Запорізької міської ради по Комунарському району як орган опіки та піклування,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Районна адміністрація Запорізької міської ради по Хортицькому району як орган опіки та піклування, Районна адміністрація Запорізької міської ради по Комунарському району як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав

за касаційною скаргою адвоката Зубенка Олександра Анатолійовича як представника ОСОБА_1 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26 квітня 2023 року у складі судді Кулик В. Б. та постанову Запорізького апеляційного суду від 28 червня 2023 року у складі колегії суддів: Трофимової Д. А., Бєлки В. Ю., Онищенка Е. А.,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому, уточнивши позовні вимоги, просила позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер її син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . З 24 листопада 2007 року ОСОБА_4 з ОСОБА_2 перебував у шлюбі , який рішенням суду від 20 серпня 2021 року розірвано. У шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_5 у них народилась донька ОСОБА_3 .

Після народження доньки ОСОБА_2 фактично її вихованням не займалася, а через рік після народження залишила дитину на чоловіка, та поїхала за кордон. Весь час вихованням дитини займалися позивач та батько дівчинки. Відповідач ніколи не цікавилася, де та як навчається її донька, жодного разу не була в школі. Рішенням суду з ОСОБА_2 стягнено аліменти на утримання та виховання ОСОБА_3 , але вона аліментів не сплачує : згідно з розрахунком заборгованості з аліментів на 01 червня 2022 року борг становить 58 170,61 грн.

ОСОБА_3 , із самого народження проживає в квартирі позивача. В останній рік інколи телефоном спілкувалась із своєю старшою сестрою ОСОБА_7 , яка проживає в Києві. На цей час ОСОБА_7 стала частіше телефонувати ОСОБА_3 та вести з нею розмову, щоб вона поїхала до матері в Ізраїль. ОСОБА_3 не бажає на цю тему вести розмову, вона вже доросла і не вважає, що відповідач для неї мати.

ОСОБА_1 потрібно зібрати необхідні документи та оформити опіку, тому вона зверталася до відповідача і просила вирішити це питання мирним шляхом, проте ОСОБА_2 їй відмовила.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Комунарський районний суд м. Запоріжжя рішенням від 26 квітня 2023 року в задоволенні позову відмовив.

Рішення суду першої інстанції мотивоване необґрунтованістю заявлених позовних вимог, які не відповідають якнайкращим інтересам дитини. Відповідач не відмовляється від виконання своїх батьківських обов`язків, а навпаки, бажає спілкуватися та бачитися з дитиною, не втратила інтересу до участі у її вихованні та має намір на відновлення відносин з нею. Така поведінка відповідача дає підстави вважати, що вона не нехтує інтересами дитини та не бажає розривати зв`язки з донькою, а позбавлення її батьківських прав слід розглядати як крайній захід сімейно-правового характеру. При цьому, суд попередив ОСОБА_2 про обов`язок змінити ставлення до виховання дитини та роз`яснив, що у разі відсутності реальних змін у поведінці відповідача як матері щодо доньки протягом розумного строку після ухвалення судового рішення, орган опіки та піклування може ініціювати питання про позбавлення її батьківських прав.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Запорізький апеляційний суд постановою від 28 червня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Зубенка О. А. залишив без задоволення, а рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26 квітня 2023 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскільки ОСОБА_2 не втратила інтересу до участі у вихованні дитини, має намір на відновлення відносин з нею, суд дійшов правильного висновку про недоведеність ОСОБА_1 необхідності застосування до відповідача такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав, доцільність вжиття якого ні позивач, ні орган опіки та піклування належно не аргументували.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 02 серпня 2023 року, адвокат Зубенко О. А. як представник ОСОБА_1 просить скасувати рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26 квітня 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 28 червня 2023 року і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2022 року у справі № 520/8264/19.

На обґрунтування касаційної скарги адвокат Зубенко О. А. як представник ОСОБА_1 зазначає про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Суди не надали оцінки наданим позивачем доказам на підтвердження заявлених позовних вимог, ухваливши рішення суто на поясненнях відповідача, яка багато років не бере участі у вихованні дитини, умисно не виконує батьківських обов`язків, виїхала за межі України на постійне місце проживання, лишила дитину без батьківської опіки. Відмовившись надати будь-яку довіреність на представлення інтересів онуки, унеможливлює отримання дитиною паспорта громадянина України, отримання пенсії у зв`язку із втратою годувальника, відкриття соціального рахунка тощо.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 08 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

22 серпня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

24 листопада 2007 року між ОСОБА_4 і ОСОБА_2 укладено шлюб, який 20 серпня 2021 року заочним рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя розірвано.

ІНФОРМАЦІЯ_5 у ОСОБА_4 і ОСОБА_2 народилася донька ОСОБА_3 .

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 20 травня 2021 року з ОСОБА_2 стягнено аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, починаючи з 29 січня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття.

Відділ державної виконавчої служби Комунарського РВ ДВС ГТУЮ у м. Запоріжжя відкрив виконавче провадження, станом на 31 травня 2022 року заборгованість за аліментами становить 58 170,61 грн.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 помер.

Згідно з актом обстеження умов проживання від 07 червня 2022 року неповнолітня ОСОБА_3 проживає у квартирі АДРЕСА_1 , де створено нормальні умови для проживання, наявна побутова техніка, зроблено косметичний ремонт, працюють усі комунікації, про що свідчить акт обстеження умов проживання від 07 червня 2022 року. За цією адресою дитина проживає без реєстрації місця проживання.

16 червня 2022 року представники Запорізького міського центру соціальних служб склали висновок оцінки потреб сім`ї, у якому зазначено, що на цей час дитина залишилась без законних представників, мешкає з бабусею, батько помер, мати проживає за межами країни.

Відповідно до інформації від 07 червня 2022 року № 01-32/3177, наданої директором Запорізької спеціалізованої школи № 40 з поглибленим вивченням англійської мови, протягом навчання ОСОБА_3 у школі (з 01 вересня 2015 року до 25 серпня 2020 року) ОСОБА_2 не цікавилася навчанням доньки, батьківських зборів не відвідувала, з класним керівником не спілкувалась. У навчальному житті доньки мати участі не брала.

Згідно з характеристикою від 30 травня 2022 року № 01-35/44, виданою директором Запорізької ЗОШ № 51, ОСОБА_3 навчається з 2020 року, має досягнення низького рівня, на уроках не завжди уважна і активна, відсутня мотивація до навчання, не завжди виконує домашні завдання, не брала участі у дистанційному навчанні, потребує постійного контролю з боку дорослих. Батько дитини епізодично цікавився її шкільним життям, спілкування відбувалось лише через мобільний зв`язок, батьківських зборів не відвідував, мати дитини батьківських обов`язків взагалі не виконувала. ОСОБА_1 йде на контакт, виявляє інтерес до життя та навчання дитини.

На цей час ОСОБА_3 перебуває на утриманні бабусі, ОСОБА_1 .

ОСОБА_2 зареєстрована у квартирі АДРЕСА_2 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

ОСОБА_2 підтримує зв`язок з донькою через соціальні мережі, надсилає кошти, але не регулярно, має намір забрати доньку в Ізраїль, на цей час оформлює громадянство. Не заперечує проти тимчасового проживання доньки ОСОБА_3 з бабусею. Відповідач після початку повномасштабного вторгнення неодноразово запрошувала доньку разом із бабусею в Ізраїль.

На виконання ухвали Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23 січня 2023 року Районна адміністрація Запорізької міської ради по Хортицькому району склала висновок № 21.01/03-23/56 про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно неповнолітньої ОСОБА_3 . Відповідно до інформації Запорізької загальноосвітньої школи № 51, яка надійшла до відділу по Хортицькому району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради 15 грудня 2022 року, ОСОБА_3 навчається в ній із шостого класу, матір дитини в школі жодного разу не бачили, адміністрація та класний керівник з нею не спілкувалися. Зі слів дівчини, вона втратила контакт з нею змалечку, не бачилася з нею.

За інформацією Запорізького міського центру соціальних служб від 19 грудня 2022 року під час спілкування фахівця центру із ОСОБА_3 було з`ясовано, що дитина навчається в 8-му класі, у вільний час захоплюється малюванням та волейболом. Дівчина повідомила, що її вихованням завжди займалися баба і тато, який помер. Матір вона не бачила жодного разу, спілкуватися з нею почала нещодавно через соціальні мережі, але на цей час вони не спілкуються. Під час бесіди було помічено, що всі питання, які стосуються матері, дуже засмучували дитину. Зі слів ОСОБА_3 , мати для неї чужа людина.

07 грудня 2022 року спеціаліст відділу по Хортицькому району (управління) у справах дітей Запорізької міської ради здійснив вихід за адресою проживання дитини. Актом обстеження встановлено, що умови для проживання, розвитку, виховання ОСОБА_3 створені в повній мірі. У квартирі зроблено сучасний ремонт, є необхідні меблі, побутова техніка, для дитини відведена окрема кімната. ОСОБА_3 забезпечена усім необхідним для життя та навчання.

На засіданнях комісії з питань захисту прав дитини районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району, які відбулися 22 грудня 2022 року і 12 січня 2023 року, розглянуто питання про доцільність/недоцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно неповнолітньої ОСОБА_3 . На засіданні комісії 22 грудня 2022 року була присутня баба дитини, яка пояснила, що ОСОБА_2 не виконує свої батьківських обов`язків з 2010 року участі в житті ОСОБА_3 не бере, не цікавиться здоров`ям, розвитком, фінансово не допомагає, жодного разу не телефонувала. На засіданні комісії 12 січня 2023 року присутня була неповнолітня дитина, яка пояснила, що свою маму не пам`ятає, в 2020 році знайшла її в соціальних мережах та перша написала їй. На повідомлення ОСОБА_3 мати відповіла, запитувала як справи, як навчання в школі та запрошувала в гості, але подальше спілкування було нетривалим. Зі слів ОСОБА_3 , вона хоче надалі проживати з бабою, з якою у неї добрі стосунки.

Ураховуючи всю надану відділу інформацію, пояснення ОСОБА_1 , неповнолітньої ОСОБА_3 члени комісії прийняли рішення про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно неповнолітньої ОСОБА_3 .?

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не

підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно із частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Статтею 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті споріднення з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Зважаючи на те що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» (заява № 31111/04) наголошував, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінки. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57, 58).

Частиною першою статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Ураховуючи викладене, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів дійшов правильного висновку про те, що позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведена.

Встановивши, що ОСОБА_2 не втратила інтересу до участі у вихованні дитини, має намір на відновлення відносин з нею, проти позбавлення її батьківських прав стосовно доньки, періодично сплачує аліменти на утримання дитини, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18).

За встановлених судами фактичних обставин висновки судів у цій справі не суперечать висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду, що зазначена в касаційній скарзі.

Аргументи касаційної скарги не спростовують висновки судів, зводяться до незгоди з ним та необхідності здійснення переоцінки доказів, що знаходиться поза повноваженнями Верховного Суду (стаття 400 ЦПК України).

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу адвоката Зубенка Олександра Анатолійовича як представника ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26 квітня 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 28 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

М. Ю. Тітов