ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 337/4283/19
провадження № 51 - 53 км 22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_20.,
суддів: ОСОБА_21., ОСОБА_22.,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_23.,
прокурора ОСОБА_24.,
в режимі відеоконференції:
захисника ОСОБА_25.,
засуджених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_25. на вирок Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 01 червня 2021 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 04 жовтня 2021 року стосовно
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця та мешканця
АДРЕСА_1 ),
засудженого за вчинення злочинів, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 186, ч. 2 ст. 187, ч.ч. 1, 2 ст. 189, ч. 2 ст. 342 КК України;
ОСОБА_2 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
уродженця та мешканця
АДРЕСА_2 ),
засудженого за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187 КК України;
ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_3 ,
уродженця та мешканця
АДРЕСА_3 ),
засудженого за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 01 червня 2021 року засуджено:
ОСОБА_1 за:
- ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки;
- ч. 3 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років;
- ч. 2 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років без конфіскації майна;
- ч. 1 ст. 189 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки;
- ч. 2 ст. 189 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки;
- ч. 2 ст. 342 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.
Відповідно до ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років без конфіскації майна;
ОСОБА_2 за:
- ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки;
- ч. 2 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією усього майна, яке особисто йому належить; відповідно до ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_2 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією усього майна, яке особисто йому належить;
ОСОБА_3 за:
- ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки;
- ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки; відповідно до ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_3 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки; на підставі статей 75 104 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.
Стягнуто в рахунок відшкодування завданих збитків:
- солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_4 5 616 грн;
- солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_5 5 000 грн;
- з ОСОБА_1 на користь потерпілих: ОСОБА_6 - 1 550 грн; ОСОБА_7 - 321 560 грн;
- з ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_6 4 300 грн.
Запорізький апеляційний суд 04 жовтня 2021 року вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_1 змінив, виключив з мотивувальної частини вироку посилання на обставину, яка обтяжує покарання - вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення стосовно ОСОБА_8 у зв`язку з виконанням останнім службового обов`язку. В решті вирок залишив без змін.
Судові рішення стосовно ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у касаційному порядку не оскаржуються.
За вироком суду ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 визнано винуватими у вчиненні кримінальних правопорушень за таких обставин.
Так, 02 квітня 2019 року приблизно о 00:05 ОСОБА_1 , перебуваючи в парку «Перемога» на вул. Новгородській у м. Запоріжжі, діючи умисно, з метою заволодіння чужим майном шляхом вимагання, підійшов до раніше незнайомого йому ОСОБА_9 та висунув вимогу про передачу грошей. В подальшому ОСОБА_1 , перебуваючи на вул. Героїв 93-ї бригади, 68/32 у м. Запоріжжі в приміщенні Повного товариства «Ломбард «Гроші Тут», погрожуючи ОСОБА_9 застосуванням фізичного насилля, заволодів належними йому грошовими коштами в сумі 1 000 грн.
Крім того, 04 квітня 2019 року приблизно о 13:30 ОСОБА_1 , перебуваючи поблизу загальноосвітньої школи № 32 на вул. Чотирнадцятого жовтня, 13 у м. Запоріжжі, діючи умисно, повторно, з метою заволодіння чужим майном шляхом вимагання, підійшов до раніше незнайомого йому ОСОБА_10 та висунув вимогу про передачу грошей. В подальшому ОСОБА_1 , перебуваючи на вул. Курузова, 3 у м. Запоріжжі в приміщенні Повного товариства «Климчук і компанія «Ломбард Капітал», погрожуючи ОСОБА_10 застосуванням фізичного насилля, заволодів належними йому грошовими коштами в сумі 1 000 грн.
Крім того, 13 червня 2019 року приблизно о 22:00 ОСОБА_1 , перебуваючи біля будинку № 3 на вул. Маршала Судця у м. Запоріжжі, діючи умисно, повторно, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, підійшов до ОСОБА_7 , наніс йому один удар ногою в шию, спричинивши останньому фізичного болю. Від нанесеного удару ОСОБА_7 утратив рівновагу і впав на ґрунтове покриття. Після чого ОСОБА_1 відкрито заволодів належною ОСОБА_7 сумкою з наявними в ній речами, грошовими коштами та документами, спричинивши останньому матеріальної шкоди на загальну суму 321 560 грн.
Крім того, 13 липня 2019 року приблизно о 17:20 біля ТОВ «АТБ-Маркет» на бул. Будівельників, 4 у м. Запоріжжі між ОСОБА_4 та раніше незнайомими ОСОБА_3 і ОСОБА_1 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин відбувся конфлікт, у ході якого в останніх виник умисел на відкрите викрадення майна ОСОБА_4 .
Під час конфлікту ОСОБА_1 і ОСОБА_3 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, підійшли до раніше незнайомого ОСОБА_4 під вигаданим приводом необхідності розмови.
В ході розмови ОСОБА_3 , скориставшись тим, що ОСОБА_1 продовжує конфлікт з ОСОБА_4 , відкрито заволодів рюкзаком з наявним у ньому майном останнього та разом з ОСОБА_1 , не зважаючи на намагання потерпілого їх зупинити, зникли з місця події. В подальшому ОСОБА_1 , діючи умисно, повторно, за попередньою змовою із ОСОБА_3 , утримуючи відкрито викрадене майно потерпілого ОСОБА_4 , перебуваючи за будинком АДРЕСА_4 , поділили належне ОСОБА_4 майно між собою, спричинивши таким чином потерпілому матеріальної шкоди на загальну суму 7 021 грн.
Крім того, 10 серпня 2019 року приблизно о 14:30 на дитячому майданчику біля будинку № 15 на бул. Будівельників у м. Запоріжжі між ОСОБА_6 та раніше незнайомим ОСОБА_11 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин відбувся конфлікт. Під час конфлікту поруч з останніми знаходились ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , у яких виник умисел на відкрите викрадення майна ОСОБА_6 .
ОСОБА_1 , діючи умисно, повторно, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, підійшов до ОСОБА_6 , обхопивши його обома руками ззаду за тулуб, почав здавлювати, не даючи таким чином останньому чинити опір, й відкрито викрав із задньої кишені джинсів ОСОБА_6 портмоне з наявними в ньому грошовими коштами, банківською карткою, пропуском на його ім`я, тим самим відкрито заволодівши майном потерпілого і спричинивши останньому матеріальних збитків на суму 1 550 грн.
ОСОБА_3 , діючи умисно, повторно, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно викрав належний ОСОБА_6 мобільний телефон «Redmi Note 4» з сім-картою оператора мобільного зв`язку «Київстар», спричинивши потерпілому матеріальних збитків на суму 4 300 грн.
Крім того, 20 серпня 2019 року приблизно о 20:14 ОСОБА_1 , діючи умисно за попередньою змовою із ОСОБА_2 , перебуваючи в туалеті ТОВ «Сільпо-Фуд» на вул. Хортицьке Шосе, 30-а у м. Запоріжжі, вчинили розбійний напад на ОСОБА_5 , поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я потерпілого, та заволоділи грошовими коштами потерпілого в сумі 100 грн.
Крім того, 19 серпня 2019 року приблизно о 01:00 ОСОБА_2 , діючи за попередньою змовою із ОСОБА_3 , перебуваючи поблизу входу до ринку «Бахчисарай» на вул. Маршала Судця, 2, у м. Запоріжжі, вчинили розбійний напад на ОСОБА_12 , поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я потерпілого, та заволоділи грошовими коштами потерпілого на загальну суму 1 940 грн.
Крім того, ОСОБА_1 , тимчасово утримуючись в ДУ «Запорізький слідчий ізолятор», маючи умисел на опір працівникові правоохоронного органу під час виконання цим працівником службових обов`язків, 04 грудня 2019 року о 09:35, перебуваючи біля камери № 63 посту № 5, схопив руками та повалив на підлогу молодшого інспектора другої категорії відділу режиму і охорони ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» ОСОБА_8 , який виконував свої службові обов`язки з охорони та нагляду за ув`язненими, після чого наніс йому кілька ударів ногами та руками по тулубу.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
За змістом касаційної скарги захисник ОСОБА_26., не погоджуючись із судовими рішеннями через неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить їх скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Свої вимоги захисник мотивує тим, що суд першої інстанції:
- не допитав ключового свідка ОСОБА_13 за інкримінованим ОСОБА_1 злочином за ч. 3 ст. 186 КК України та невірно відобразив у вироку позицію сторони захисту з приводу неможливості допиту вказаного свідка й безпідставно вирішив продовжити судовий розгляд без його допиту;
- невірно виклав заяву ОСОБА_1 щодо визнання ним своєї провини;
- використав досудову доповідь органу пробації в якості доказу винуватості обвинуваченого та не врахував як пом`якшуючу покарання обставину - вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин;
- неправильно вирішив цивільні позови, стягнув із ОСОБА_1 завищені, на його думку, суми відшкодування та не навів належного обґрунтування своїх висновків;
- призначив ОСОБА_1 надмірно суворе покарання.
Також захисник вказує на те, що суд апеляційної інстанції не здійснив належної перевірки викладених в апеляційній скарзі доводів і не надав правової оцінки вказаним обставинам, що призвело до постановлення судових рішень, які не відповідають вимогам статей 370 374 419 КПК України.
Позиції учасників судового провадження
Захисник ОСОБА_26. та засуджений ОСОБА_1 підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити.
Засуджений ОСОБА_2 підтримав касаційну скаргу, після чого просив продовжити судовий розгляд без його участі.
Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги, просив залишити без зміни оскаржувані судові рішення.
Мотиви Суду
Положеннями ст. 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК України).
Викладені захисником ОСОБА_27. в касаційній скарзі доводи щодо ненадання неналежної оцінки показанням обвинуваченого ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_14 фактично стосуються переоцінки доказів й неповноти судового слідства, що не є предметом касаційного перегляду в розумінні ст. 438 КПК України.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За змістом ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Обвинувальний вирок ухвалюється судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
У поданій касаційній скарзі захисник ОСОБА_26. покликається на допущення істотного порушення вимог кримінального процесуального закону під час судового розгляду за інкримінованим ОСОБА_1 злочином за ч. 3 ст. 186 КК України та неправильне вирішення цивільних позовів.
Водночас захисник не оспорює висновків суду про винуватість ОСОБА_1 та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187, ч.ч. 1, 2 ст. 189, ч. 2 ст. 342 КК України.
Суд уважає, що доводи сторони захисту не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження та вимогах кримінального процесуального закону.
Так, при перевірці матеріалів кримінального провадження касаційним судом установлено, що свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, та правильність кваліфікації його дій за даною нормою кримінального закону судом зроблено на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства, про що у судовому рішенні наведено докладні мотиви.
Висновок про те, що ОСОБА_1 відкрито, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, викрав майно ОСОБА_7 , завдавши йому значної шкоди, суд першої інстанції зробив, обґрунтовано врахувавши:
- показання потерпілого ОСОБА_7 про те, що влітку 2019 року він ходив до колишньої дружини ОСОБА_14 забрати свої кошти, які давав їй на зберігання. Коли вона йому передавала кошти на сходинковому майданчику, був присутній ОСОБА_1 , який бачив, як дружина передавала гроші. Після чого він (потерпілий) йшов вулицею Маршала Судця у м. Запоріжжі, на плечі у нього була сумка з грошовими коштами в сумі 12 100 доларів США та приблизно 1 800 - 2 000 грн. У якийсь момент він присів зав`язати на взутті шнурки, і в цей час його хтось вдарив ногою в шию. Від удару він нахилився вправо та побачив ОСОБА_1 , який зірвав з його плеча сумку з грошима та іншим майном і побіг. ОСОБА_1 був один, з ним нікого не було. Потім він повернувся до квартири колишньої дружини ОСОБА_14 , розповів їй, що сталось, і вона викликала поліцію;
- дані, що містяться в протоколі слідчого експерименту від 14 вересня 2019 року, в ході якого потерпілий ОСОБА_7 показав про обставини вчиненого стосовно нього злочину, які узгоджуються з його показаннями в судовому засіданні;
- показання свідка ОСОБА_14 , яка розповіла про те, що її колишній чоловік ОСОБА_7 продав свою квартиру, а гроші, які отримав, віддав їй на зберігання. У червні 2019 року ОСОБА_7 приїхав до неї і вона віддала йому його кошти. Згодом ОСОБА_7 подзвонив їй у домофон, він кричав, щоб вона викликала поліцію, бо його обікрали. Вона вийшла до під`їзду і ОСОБА_7 сказав їй, що його вдарив ОСОБА_15 та вирвав барсетку, в якій були грошові кошти та документи. При цьому ОСОБА_7 не міг добре розмовляти, бо у нього боліло горло від удару. Вона зателефонувала синові, той не відповів, де саме він знаходиться, але сказав, що ОСОБА_1 знаходиться з ним поряд. Вона сказала синові, щоб той передав ОСОБА_1 вимогу повернути документи, які були у сумці. Також їй відомо, що син разом з ОСОБА_1 , коли був відсутній вдома протягом місяця, витрачав гроші, які забрав ОСОБА_16 у ОСОБА_7 , бо був дуже злий на батька;
- дані, що містяться у протоколі огляду місця події від 13 червня 2019 року з фототаблицею та схемою до нього;
- докази на підтвердження факту витрачання ОСОБА_1 коштів, викрадених у ОСОБА_7 :
- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 24 липня 2019 року, згідно з яким свідок ОСОБА_17 на фото № 3 впізнала хлопця ( ОСОБА_1 ), який 14.06.2019 з компанією відпочивав у клубі «Техас» за столиком № 28, який вона обслуговувала;
- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 24 липня 2019 року, згідно з яким свідок ОСОБА_18 впізнав на фото № 3 хлопця ( ОСОБА_1 ), який 15.06.2019 разом із другом у «Збройному магазині» купили два стартових пістолета;
- протоколи огляду предметів від 12 вересня 2019 року - речових доказів - товарного чеку «Збройного магазину», квитанції № 17 про здійснення валютно-обмінної операції 15.06.2019.
Як убачається з вироку, суд першої інстанції дав оцінку показанням ОСОБА_1 в частині часткового визнання провини в інкримінованому йому злочині за ч. 3 ст. 186 КК України і не встановив того, що допитані в судовому засіданні потерпілий та свідок обмовили обвинуваченого, оскільки їхні показання узгоджуються між собою та з іншими здобутими у кримінальному провадженні та дослідженими в судовому засіданні доказами.
Таким чином, дослідивши та проаналізувавши всі зібрані у справі докази, суд першої інстанції встановив зв`язок між ними та показаннями потерпілого, свідка, а також сукупність усіх передбачених законом ознак складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, та, ухвалюючи вирок, дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 вчинив інкримінований йому злочин.
На думку колегії суддів, висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, належним чином обґрунтовані та вмотивовані.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що винуватість ОСОБА_1 в інкримінованому кримінальному правопорушенні доведена поза розумним сумнівом.
Порушень процесуального порядку збирання наведених у вироку доказів за матеріалами провадження не встановлено та судом правильно вирішено питання про їхню належність і допустимість, з дотриманням вимог статей 85 86 89 93 94 95 99 КПК України.
Вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_1 відповідає вимогам статей 370 374 КПК України.
Відповідно до ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору покарання, ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Так, обґрунтовуючи висновок щодо виду й міри покарання та призначаючи ОСОБА_1 покарання за правилами ст. 70 КК України у виді позбавлення волі на певний строк без конфіскації майна, суд першої інстанції, як убачається з вироку, врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, наявність обставини, що пом`якшує покарання, - вчинення кримінальних правопорушень у неповнолітньому віці, наявність обставини, що обтяжує покарання, - вчинення кримінального правопорушення у зв`язку з виконанням потерпілим ОСОБА_8 службового обов`язку, дані про особу винного, зокрема те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, будучи працездатним, не працював і не навчався, висновок органу пробації, а також його стан здоров`я.
Водночас суд першої інстанції, врахувавши особистість ОСОБА_1 , конкретні обставини вчинених ним кримінальних правопорушень, його роль у вчиненому, а також ту обставину, що мати - ОСОБА_19 не може вплинути на поведінку та вчинки ОСОБА_1 , не може його контролювати, дійшов висновку, що виправлення обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції від суспільства. При цьому суд не знайшов підстав для застосування ст. 69 КК України.
Таким чином, суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_1 покарання, в цілому дотримався вимог статей 50 65-67 70 КК України.
Призначене ОСОБА_1 покарання за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для виправлення засудженого й попередження вчинення нових кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.
Крім того, доводи захисника, аналогічні наведеним ним у касаційній скарзі, були ретельно перевірені судом апеляційної інстанції, який, розглядаючи апеляційні скарги захисника та прокурора на вирок суду першої інстанції, проаналізував їх, дав на них вичерпну відповідь, зазначивши в ухвалі достатні підстави, через які визнав апеляційну скаргу сторони захисту необґрунтованою та задовольнив апеляційну скаргу прокурора.
За результатами перегляду вироку суду першої інстанції суд апеляційної інстанції з урахуванням конкретних обставин справи погодився з оцінкою доказів, досліджених місцевим судом, і врахованих при доведенні винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, при цьому належним чином умотивував свої висновки.
Суд апеляційної інстанції, проаналізувавши доводи сторони захисту, вказав на те, що суд першої інстанції обґрунтовано при призначенні ОСОБА_1 покарання врахував кількість епізодів та ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відносяться до категорії нетяжких та тяжких злочинів, висновок органу пробації, визнав вчинення кримінальних правопорушень у неповнолітньому віці за обставину, що пом`якшує обвинуваченому покарання, дав належну оцінку даним про особу обвинуваченого, який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, не працює, не навчається, не має стійких соціальних зв`язків, малолітніх дітей на утриманні, неодружений, на обліку у нарколога та психіатра не перебуває, свого часу перебував на профілактичному обліку як дитина-правопорушник й, не знайшовши підстав для застосування ст. 69 КК України та пом`якшення призначеного ОСОБА_1 покарання, погодився з його висновками.
При цьому апеляційний суд зазначив, що висновок органу пробації суд першої інстанції використав виключно з метою прийняття рішення про міру покарання.
Водночас суд апеляційної інстанції погодився з доводами прокурора та виключив посилання суду на обставину, що обтяжує покарання - вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення у зв`язку з виконанням потерпілим ОСОБА_8 службового обов`язку, оскільки ця обставина вже передбачена статтею 342 КК України як кваліфікуюча.
Суд апеляційної інстанції на спростування доводів апеляційної скарги захисника вказав на те, що суд першої інстанції задовольнив клопотання сторони захисту про допит свідка ОСОБА_13 та вчинив дії щодо його примусового приводу, однак привід не був виконаний у зв`язку із неможливістю встановлення місця проживання свідка, таким чином суд, створивши усі необхідні умови для реалізації стороною захисту процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, не зміг допитати вказаного свідка з об`єктивних причин.
Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, вважає їх достатньо обґрунтованими та переконливими.
Перегляд кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 в апеляційному порядку здійснювався з дотриманням вимог ст. 404 КПК України, ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Щодо доводів захисника, наведених у касаційній скарзі, про неправильне вирішення цивільних позовів у кримінальному провадженні, то, на думку Суду, вони також є безпідставними.
Так, статтею 56 КПК України визначено, що потерпілий має право, зокрема, на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку передбаченому законом.
Шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні (ч. 2 ст. 127 КПК України).
Згідно зі статтею 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Цивільний позов розглядається у кримінальному провадженні за правилами, визначеними КПК України, і при цьому застосовуються норми ЦПК України.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, потерпілі ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 подали цивільні позови про стягнення із законного представника ОСОБА_19 завданої їм неповнолітнім обвинуваченим ОСОБА_1 майнової шкоди, а також потерпілий ОСОБА_5 заявив свої вимоги безпосередньо до обвинуваченого ОСОБА_1 .
Суд першої інстанції визнав доведеними підстави і розмір заявлених цивільних позовів та, задовольняючи їх, зазначив у вироку про те, що на час винесення вироку обвинувачений досяг повноліття, тому завдані суми збитків слід стягнути безпосередньо з ОСОБА_1 .
При цьому, стягуючи з ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_7 збитки в розмірі 321 560 грн, суд першої інстанції вказав на те, що такий розмір підлягає стягненню саме з ОСОБА_1 , оскільки, як було встановлено під час судового провадження, безпосередньо його неправомірними діями було завдано шкоду потерпілому, а грошовими коштами, якими обвинувачений заволодів, він розпорядився на власний розсуд.
Також під час апеляційного перегляду вироку колегія суддів апеляційного суду зазначила про те, що витрачання викрадених ОСОБА_1 коштів разом з іншою особою не впливає на висновки суду першої інстанції в цій частині.
Колегія суддів касаційного суду вважає, що при розгляді цивільних позовів у кримінальному провадженні судом першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, в цілому було дотримано вимог статей 22 1166 1180 ЦК України, статей 127-129 КПК України, та судові рішення є достатньо обґрунтованими.
Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК України та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, Судом не встановлено.
Керуючись статтями 441 442 КПК України, Суд
постановив:
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_25. залишити без задоволення, а вирок Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 01 червня 2021 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 04 жовтня 2021 року стосовно ОСОБА_1 - без зміни.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
С у д д і:
ОСОБА_28 ОСОБА_29 ОСОБА_30