Постанова
Іменем України
28 липня 2021 року
справа № 337/4737/17-ц
провадження № 61-3494св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., (суддя-доповідач),
Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Хортицького районного суду
м. Запоріжжя від 27 вересня 2019 року у складі судді Салтан Л. Г.
та постанову Запорізького апеляційного суду від 19 лютого 2020 року
у складі колегії суддів: Подліянової Г. С., Гончар М. С., Маловічко С. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом
до ОСОБА_2 про стягнення боргу.
Позовну заяву мотивовано тим, що 01 березня 2013 року між ним
та ОСОБА_2 укладено договір позики, за умовами якого він передав останньому у борг грошові кошти в розмірі 284 000,00 доларів США.
На підтвердження укладення договору позики ОСОБА_2 особисто (власноруч) написав розписку від 01 березня 2013 року про отримання
від нього 284 000,00 доларів США. Час повернення коштів, а також про застосування будь-яких штрафних санкцій у разі неповернення
ОСОБА_2 коштів у розписці не зазначалось.
ОСОБА_1 зазначав, що 21 вересня 2017 року звертався до ОСОБА_2 з вимогою щодо повернення боргу, проте листом від 12 жовтня 2017 року останній відмовився повертати борг із посиланням на те, що вже повернув його 11 вересня 2017 року. Розписку про те, що ОСОБА_2 повернув йому кошти, він ніколи не писав.
Станом на 27 листопада 2017 року за відомостями офіційного сайту Національного банку України (далі - НБУ) курс долару США до гривні України становив 2 691,36 грн за 100 доларів США (1 долар США дорівнював
26,91 грн). У зв`язку із чим сума основного боргу ОСОБА_2 становила 7 642 440,00 грн (284 000,00 х 26,91).
ОСОБА_1 вважав, що у відповідності до положень частини першої
статті 1048 ЦК України він має право на одержання процентів, які визначаються обліковою ставкою банківського процента (ставкою рефінансування), встановленою НБУ.
Згідно офіційного сайту НБУ облікова ставка НБУ станом на 27 листопада 2017 року становила 13,5 %.
Проценти за несвоєчасне повернення боргу за період з 12 жовтня 2017 (дата отримання листа про відмову повертати борг) по 27 листопада 2017 року (дата звернення до суду) за 46 днів становили 125 210,39 грн.
З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_2
на його користь суму основного боргу за договором позики у розмірі
7 642 440,00 грн та суму процентів за договором позики у розмірі
125 210,39 грн, а всього - грошових коштів у розмірі 7 767 650,39 грн, вирішити питання про розподіл судових витрат.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 27 вересня
2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму основного боргу
за договором позики у розмірі 7 642 440,00 грн, суму процентів за договором позики - 125 210,39 грн, витрати зі сплати судового збору - 8 640,00 грн,
а всього 7 776 290,39 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики на суму 284 000,00 доларів США, на укладання якого ОСОБА_2 була складена письмова розписка від 01 березня 2013 року, оскільки договором не встановлений строк повернення позики, тому відповідно до положень статті 1049 ЦК України позика має бути повернута позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це. 21 вересня 2017 року ОСОБА_1 звертався до відповідача з вимогою про повернення боргу, проте ОСОБА_2 грошових коштів йому не повернув, тому з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сума боргу. При цьому, оскільки розмір процентів за користування коштами в договорі позики не встановлений, він визначається на рівні облікової ставки НБУ.
Разом із тим суд першої інстанції виходив із того, що відповідно
до статті 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. Оскільки оригінал боргової розписки від 01 березня
2013 року знаходиться у позивача, кредитора, що підтверджує наявність боргу, про неможливість повернення позивачем боргового документу
у розписці від 11 вересня 2017 року, виконаної власноруч відповідачем ОСОБА_2 , не зазначено нічого, факт отримання відповідачем чистих аркушів паперу з підписом позивача підтверджений самим позивачем, поясненнями свідка ОСОБА_3 та змістом відтвореного у судовому засіданні аудіо файлу з телефонної розмови позивача з відповідачем, тому суд вважав, що доводи відповідача про повернення боргу позивачу
є необґрунтованими.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Запорізького апеляційного суду від 19 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 27 вересня 2019 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи, на підставі доказів, поданих сторонами, що належним чином оцінені, дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки відповідач свої зобов`язання не виконав, добровільно грошові кошти
не повернув, тому у позивача виникло право на звернення до суду з цим позовом.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У лютому 2020 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, просив скасувати судове рішення суду першої інстанції
та постанову суду апеляційної інстанції й ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 травня 2020 року було відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її із Хортицького районного суду
м. Запоріжжя. Зупинено виконання рішення Хортицького районного суду
м. Запоріжжя від 27 вересня 2019 року до закінчення його перегляду
в касаційному порядку.
У травні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 15 липня 2021 року праву № 337/4737/17-ц призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій, на думку ОСОБА_2 , неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, а саме: застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 760/14438/15-ц та від 23 жовтня
2019 року у справі № 723/304/16-ц, а також постановах Верховного Суду в складі Касаційного цивільного суду від 20 лютого2020 року у справі № 640/3418/16-ц, від 23 січня 2019 року у справі № 686/19516/16 та від 12 березня 2020 року у справі № 712/9347/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України),
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У травні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1
на касаційну скаргу у якому зазначено, що оскаржувані судові рішення
є законними та обґрунтованими.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
01 березня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики грошових коштів на суму 284 000,00 доларів США, оформлений у письмовій формі у вигляді власноручної розписки позичальника (а. с. 12, т. 1).
За умовами договору ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_1
284 000,00 доларів США. Час повернення боргу та можливість застосування штрафних санкцій у розписці від 01 березня 2013 року не зазначені.
Факт отримання ОСОБА_2 грошовий коштів у борг від ОСОБА_1
у зазначеній валюті та сумі визнаний представником ОСОБА_2 , як в суді першої, так і суді апеляційної інстанції.
21 вересня 2019 року ОСОБА_1 звертався до ОСОБА_2 з вимогою щодо повернення боргу та 15 жовтня 2017 року отримав лист, у якому ОСОБА_2 відмовлявся повертати борг, оскільки він повернув борг
у повному обсязі 11 вересня 2017 року, що підтверджено відповідною розпискою.
Відповідно до розписки від 11 вересня 2017 року ОСОБА_2
та ОСОБА_1 не мають один до одного ніяких претензій щодо позики 284 000,00 доларів США по розписці від 01 березня 2013 року, оскільки зазначена сума і проценти повернуті у повному обсязі (а. с. 192, т. 1).
Відповідно до висновків судово-технічної експертизи документів Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз від 27 червня 2018 року № 12666, висновку експертів судово-технічної експертизи документів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз
від 06 травня 2019 року № 25223/18-34 встановити одночасно або у різний час виконані штрихи рукописного тексту, який починається словами « ОСОБА_2 і ОСОБА_1 не мають один до одного претензій….» і закінчується словами «… зазначена сума і проценти повернуті в повному обсязі 11 вересня 2017 року, та штрихи підписів від імені ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , що розташовані під текстом у наданому
на дослідження документі - листі про відсутність претензій сторін щодо виконання договору позики від 01 березня 2013 року» не видається можливим у зв`язку із відсутністю у експертів впроваджених у судово-експертну практику України методик встановлення абсолютного часу внесення штрихів рукописних записів та підписів, виконаних чорнилами
(а. с. 190-193, а. с. 238-242, т. 1).
Згідно із висновком спеціаліста-криміналіста ОСОБА_4 від 26 березня 2018 року № 244 рукописна розписка договору позики від 01 березня
2013 року виконана ОСОБА_2 . Рукописний лист про відсутність претензій сторін щодо виконання договору позики від 01 березня 2013 року, який починається словами « ОСОБА_2 и ОСОБА_5 не имеют друг к другу никаких претензий….»
і закінчується словами «… указанная сумма и проценты возвращены
в полном объеме 11.09.2017 года» та підпис в лівій нижній частині листа виконано ОСОБА_2 . Підпис в правій нижній частині рукописного листа про відсутність претензій сторін щодо виконання договору позики
від 01 березня 2013 року виконано ОСОБА_1 . Питання одночасно,
чи в різний час виконано рукописний текст та підписи в листі про відсутність претензій сторін щодо виконання договору позики від 01 березня 2013 року є складним завданням експертного дослідження, вирішення якого можливе у відділі технічного дослідження документів Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз (а. с. 173-180, т. 1)
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.
Згідно із частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини,
що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення у повній мірі не відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 1047 ЦК України визначено, що договір позики укладається
у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми
або визначеної кількості речей.
Згідно статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку,
що встановлений договором.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів
є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не збігатися з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передання коштів у борг.
Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою
на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.
Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.
Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку.
У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.
Гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом
на території України, сторони, якими можуть бути якрезиденти, так
і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент
в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти
на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати
в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці,
на тимчасово окупованій території України; у разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Згідно статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести
ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог
або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Частинами другою, п`ятою статті 95 ЦПК України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність
у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному
та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази
не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення
або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши докази у їх сукупності, обґрунтованого виходив із того, що ОСОБА_1 доведено факт надання ОСОБА_2
у позику грошових коштів у розмірі 284 000,00 доларів США й ураховуючи те, що відповідач свої зобов`язання за розпискою не виконав, правильно застосував положення статей 1046-1049 ЦК України і обґрунтовано стягнув із відповідача неповернуту суму позики у розмірі 7 642 440,00 грн.
Доводи касаційної скарги у цій частині не дають підстав для висновку,
що оскаржені судові рішення ухвалено без додержання норм матеріального
і процесуального права, не спростовують правильних висновків судів по суті спору, значною мірою зводяться до переоцінки доказів, що згідно частини першої статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції.
Проте з висновком судів першої і апеляційної інстанцій у частині стягнення
із відповідача на користь позивача процентів за користування позикою погодитися не можна, виходячи із наступного.
Суди встановили, що предметом договору позики виступали кошти
в іноземній валюті - доларах США, а розмір процентів сторонами не був визначений.
Облікова ставка Національного банку України (далі - НБУ) є основною процентною ставкою, одним із монетарних інструментів, за допомогою якого НБУ встановлює для суб`єктів грошово-кредитного ринку України орієнтир
за вартістю коштів на відповідний період, не є сталою величиною, змінюється рішенням правління НБУ та встановлюється виключно для національної валюти України - гривні.
Висновок, що чинне законодавство не передбачає встановлення НБУ облікової ставки для іноземної валюти міститься у постанові Верховного Суду України від 16 серпня 2017 року у справі № 6-2667цс16.
У випадку отримання позики в іноземній валюті без обумовленої сторонами у ньому умови такої складової грошового зобов`язання як розмір і порядок сплати процентів від суми позики, положення частини першої
статті 1048 ЦК України не можуть бути застосовані, з огляду на відсутність передбаченого ЦК України, іншими законодавчими актами або конкретним договором механізму (формули) їх застосування та нарахування.
Конвертація суми позики в іноземній валюті для визначення розміру процентів на рівні облікової ставки НБУ в національну валюту України - гривню буде суперечити частинам першій, третій статті 1049 ЦК України щодо обов`язку позичальника.
Під час вирішення питання про можливість нарахування та стягнення процентів від суми позики у розмірі, визначеному на рівні облікової ставки НБУ, згідно із частиною першою статті 1048 ЦК України, необхідно мати на увазі, що такі проценти нараховуються у разі: 1) якщо у договорі позики не зазначені проценти або не вказано, що він безпроцентний; 2) предметом договору позики є грошові кошти у національній валюті України - гривні;
3) період нарахування процентів від суми позики - є період дії договору позики в межах строку, протягом якого позичальник може правомірно
не сплачувати кредитору борг (що відбувається у разі повернення боргу періодичними платежами), оскільки на період після закінчення цього строку позика не надавалась.
Вказаний висновок висловлений, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16 (провадження 14-465цс18).
Таким чином, судові рішення у частині вирішення позовних вимог про стягнення процентів від суми позики у розмірі 125 210,39 грн згідно
з вимогами статті 412 ЦПК України підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові в цій частині.
Згідно зі статтею 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини четвертої статті 412 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржені судові рішення підлягають скасуванню в частині стягнення відсотків від суми позики у розмірі 125 210,39 грн, з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог. В іншій частині щодо стягнення грошових коштів на суму 7 642 440,00 грн судові рішення підлягають залишенню без змін.
Оскільки судові рішення змінюються та скасовуються у частині з ухваленням нового рішення, при цьому предмет спору з урахуванням 1 % ціни позову,
що залишається без змін, становить більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і судом першої інстанції вирішено питання про розподіл судових витрат пропорційно задоволеним позовним вимогам та стягнуто максимальну суму судового збору за подання фізичною особою до суду позовної заяви майнового характеру, встановлену Законом України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір», правових підстав для нового розподілу судових витрат у зв`язку із розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій не вбачається.
Керуючись статтями 141 400 409 412 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 27 вересня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 19 лютого 2020 року
в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 процентів від суми позики у розмірі 125 210,39 грн скасувати і ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову
у задоволенні вказаної частини позовних вимог.
У частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 основної суми позики у розмірі 7 642 440,00 грн, рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 27 вересня 2019 року
та постанову Запорізького апеляційного суду від 19 лютого 2020 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору за розгляд касаційної скарги у розмірі 16 000,00 грн (шістнадцять тисяч гривень).
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту
її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович