Постанова

Іменем України

19 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 337/5756/18

провадження № 61-9810св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

представник відповідача - ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 03 січня 2019 року у складі судді Салтан Л. Г. та постанову Запорізького апеляційного суду від 03 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Бєлки В. Ю., Кухаря С. В., Онищенко Е. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , в якому просив суд стягнути з останнього заборгованість за договорами позики від 09 квітня 2013 року, 10 квітня 2013 року, 02 серпня 2013 року у загальному розмірі 6 124 784,32 грн.

Разом із позовом ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову, в обґрунтування якої зазначив, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 16 листопада 2018 року № 145748005 01 червня 2017 року ОСОБА_2 придбав квартиру, яку 29 листопада 2018 року виставив на продаж за ціною понад 800 000,00 грн, що підтверджується роздруківками з сайтів безкоштовних оголошень у мережі Інтернет. Крім того, у 2018 році ОСОБА_2 придбав автомобіль Меrсеdes-Веnz, 2016 року випуску, середня ринкова вартість якого складає 68 466,00 дол. США, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ України від 16 листопада 2018 року.

Вказував, що його майнові вимоги можуть бути задоволені за рахунок майна ОСОБА_2 , яким останній у випадку незастосування заходів забезпечення позову має можливість вільно розпорядитися не на його користь, чим буде значно ускладнено або унеможливлено виконання судового рішення та ефективний захист порушених його прав у випадку задоволення позову.

На підставі вказаного ОСОБА_1 просив суд з метою забезпечення позову накласти арешт на усе рухоме і нерухоме майно, грошові кошти, що належать ОСОБА_2 .

Короткий зміст судових рішення

Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 03 січня 2019 року, залишеною без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 03 квітня 2019 року, заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на рухоме і нерухоме майно в межах суми заявлених позовних вимог, а саме 6 124 784,32 грн, що належить на праві власності ОСОБА_2 до вирішення спору по суті.

Задовольняючи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що між сторонами існує спір з приводу повернення суми позики у загальному розмірі 6 124 784,32 грн і якщо не буде накладено арешт на належне відповідачу майно, існує ймовірність його відчуження, що може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у майбутньому.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 01 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 лютого 2019 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанцій, при задоволенні заяви позивача про забезпечення позову не вирішив питання зустрічного забезпечення, як це передбачено частиною сьомою статті 153 ЦПК України. Також судом не встановлено обставин щодо існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Застосовані заходи забезпечення позову не можна вважати співмірними заявленим позовним вимогам. Крім того, оскаржувані судові рішення суперечать правовому висновку, висловленому Верховним Судом в ухвалі від 15 серпня 2018 року у справі № 473/995/18, провадження № 61-37267св18.

Відзив на касаційну скаргу позивачем не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , в якому просив суд стягнути з останнього заборгованість за договорами позики від 10 квітня 2013 року, 09 квітня 2013 року, 02 серпня 2013 року у загальному розмірі 6 124 784,32 грн.

Разом із позовом ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив суд накласти арешт на усе рухоме і нерухоме майно, грошові кошти, що належать ОСОБА_2

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Положенням частини другої статті 389 ЦПК Українивстановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими та підстав для їх скасування немає.

У частинах першій, другій статті 149 ЦПК України визначено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» судам роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову,суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вказане свідчить, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Предметом спору у цій справі є стягнення грошових коштів за договорами позики у загальному розмірі 6 124 784,32 грн.

Таким чином, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки з наданих позивачем доказів дійсно вбачається наявність спору між сторонами щодо стягнення коштів за договорами позики, а тому обґрунтовано наклав арешт на майно відповідача у межах пред`явлених позовних вимог, оскільки невжиття заходів забезпечення позову в майбутньому може призвести до ускладнення виконання судового рішення.

Відповідно до частини третьої статті 154 ЦПК України суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Доводи заявника про те, що суд не вирішив питання про зустрічне забезпечення на правильність висновків не впливають, оскільки підстав, передбачених частиною третьою статті 154 ЦПК України, за яких суд зобов`язаний застосувати зустрічне забезпечення, матеріали справи не містять.

Разом з тим, відповідач не позбавлений можливості подати клопотання про зустрічне забезпечення з обґрунтуванням наявності підстав для такого забезпечення і наданням відповідних доказів на підтвердження цих обставин у порядку, передбаченому частиною шостою статті 154 ЦПК України.

Твердження заявника, що застосовані судом заходи забезпечення позову не співмірні із заявленими позивними вимогами,є безпідставними з огляду на наступне.

Так, співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Судом установлено, що, звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 6 124 784,32 грн, і саме у цих межах задоволено заяву про забезпечення позову, тому доводи касаційної скарги у цій частині є необґрунтованими.

Також безпідставними є доводи касаційної скарги, що оскаржувані судові рішення суперечать правовому висновку, висловленому Верховним Судом в ухвалі від 15 серпня 2018 року у справі № 473/995/18, провадження № 61-37267св18, оскільки в частині четвертій статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. При цьому ухвалою Верховного Суду, на яку посилається заявник, відмовлено у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України у зв`язку з тим, що касаційна скарга є необґрунтованою, та вона не містить висновків щодо застосування норм права.

З указаного вбачається, що доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування законних і обґрунтованих судових рішень, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який обґрунтовано їх спростував.

У силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому їх відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 402 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 03 січня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 03 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович