ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 338/386/17

адміністративне провадження № К/9901/35281/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №338/386/17

за позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області на постанову Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 08 травня 2017 року, ухвалену у складі головуючого судді Битківського Л.М., та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Хобор Р.Б., суддів: Попка Я.С., Сапіги В.П.,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати постанову Державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Івано-Франківської області Сидорчука О.В. від 20 березня 2017 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 82 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн.

Постановою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 08 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року, позов задоволено.

Судами установлено, що позивач є головою Глибоківської сільської ради.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення № 00092 від 20 березня 2017 року, складеним Державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Івано-Франківської області Сидорчуком О.В., ОСОБА_1 о 17 год. 00 хв. 20 березня 2017 року порушив правила поводження з відходами, а саме допустив засмічення прибережно-захисної смуги безіменного потічка твердими побутовими відходами, що є порушенням ст. 21 Закону України "Про відходи".

Постановою Державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Івано-Франківської області Сидорчука О.В. від 20 березня 2017 року №00092 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 82 КУпАП у зв`язку з порушенням ст. 42 Закону України "Про відходи" та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн.

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з недоведеності факту вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ст. 82 КУпАП, оскільки інспектор не вказав, які конкретні дії, перелік яких наведено у ст. 21 Закону України "Про відходи", не вчинив ОСОБА_1 , адже поняття допустив засмічення не є тотожним до тих обов`язків, які покладаються на орган місцевого самоврядування ст. 21 Закону України "Про відходи".

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу. Просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, зокрема, вказує на неправильність висновків судів щодо необґрунтованості постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 82 КУпАП.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги з огляду на таке.

Відповідно до статті 14 КУпАП посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, зв`язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров`я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов`язків.

Сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об`єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста, що визначено частиною першою статті 12 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Частиною третьою вказаної статті встановлено, що сільський, селищний, міський голова очолює виконавчий комітет відповідної сільської, селищної, міської ради, головує на її засіданнях.

У відповідності до положень пунктів 1, 2 частини 4 статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільський, селищний, міський голова, зокрема забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади; організує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету.

Частиною 1 статті 21 Закону України «Про відходи» передбачено, що органи місцевого самоврядування у сфері поводження з відходами забезпечують: виконання вимог законодавства про відходи; розроблення та затвердження схем санітарного очищення населених пунктів; організацію збирання і видалення побутових відходів, у тому числі відходів дрібних виробників, створення полігонів для їх захоронення, а також організацію роздільного збирання корисних компонентів цих відходів; затвердження місцевих і регіональних програм поводження з відходами та контроль за їх виконанням; вжиття заходів для стимулювання суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність у сфері поводження з відходами; вирішення питань щодо розміщення на своїй території об`єктів поводження з відходами; координацію діяльності суб`єктів підприємницької діяльності, що знаходяться на їх території, в межах компетенції; здійснення контролю за раціональним використанням та безпечним поводженням з відходами на своїй території; ліквідацію несанкціонованих і неконтрольованих звалищ відходів; сприяння роз`ясненню законодавства про відходи серед населення, створення необхідних умов для стимулювання залучення населення до збирання і заготівлі окремих видів відходів як вторинної сировини; здійснення інших повноважень відповідно до законів України; надання згоди на розміщення на території села, селища, міста місць чи об`єктів для зберігання та захоронення відходів, сфера екологічного впливу функціонування яких згідно з діючими нормативами включає відповідну адміністративно-територіальну одиницю; здійснення контролю за додержанням юридичними та фізичними особами вимог у сфері поводження з виробничими та побутовими відходами відповідно до закону та розгляд справ про адміністративні правопорушення або передача їх матеріалів на розгляд інших державних органів у разі порушення законодавства про відходи.

Відповідно до статті 42 Закону України "Про відходи" особи, винні в порушенні законодавства про відходи, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільну чи кримінальну відповідальність за: а) порушення встановленого порядку поводження з відходами, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров`я людини та економічних збитків; б) самовільне розміщення чи видалення відходів; в) порушення порядку ввезення в Україну, вивезення і транзиту через її територію відходів як вторинної сировини; г) невиконання розпоряджень і приписів органів, що здійснюють державний контроль та нагляд за операціями поводження з відходами та за місцями їх видалення; д) приховування, перекручення або відмову від надання повної та достовірної інформації за запитами посадових осіб і громадян та їх об`єднань стосовно безпеки утворення відходів та поводження з ними, в тому числі про їх аварійні скиди та відповідні наслідки; ж) порушення правил ведення первинного обліку та здійснення контролю за операціями поводження з відходами; з) порушення строків подання і порядку звітності щодо утворення, використання, знешкодження та видалення відходів; и) невиконання вимог щодо поводження з відходами (під час їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, знешкодження, видалення та захоронення), що призвело до негативних екологічних, санітарно-епідемічних наслідків або завдало матеріальної чи моральної шкоди; і) здійснення операцій у сфері поводження з відходами без відповідного дозволу на проведення таких операцій, а також за порушення встановленого порядку подання декларації про відходи або за неподання такої декларації; ї) порушення встановлених правил і режиму експлуатації установок і виробництв з оброблення та утилізації відходів, а також полігонів для зберігання чи захоронення промислових, побутових та інших відходів (сміттєзвалищ, шламосховищ, золовідвалів тощо); й) виробництво продукції з відходів чи з їх використанням без відповідної нормативно-техчем не надано суду жодного документа, який би свідчив про виконання ним як сільським головою заходів про недопущенню створення стихійних сміттєзвалищ.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається зі ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.

При складанні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються її права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За приписами статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Відповідно до статті 82 Кодексу України про адміністративні правопорушення порушення вимог щодо поводження з відходами під час їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, знешкодження, видалення або захоронення тягне за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб`єктів підприємницької діяльності - від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, для вирішення питання щодо наявності підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності слід з`ясувати, чи мали місце з боку позивача порушення норм Закону України «Про відходи», про вчинення яких зазначено у постанові про адміністративне правопорушення, після чого слід надати правову оцінку, чи утворюють вони склад правопорушення, відповідальність за яке передбачено статтею 82 КУпАП.

Судами встановлено відсутність доказів того, що ОСОБА_2 о 17 год. 20 березня 2017 року допустив порушення поводження з відходами під час їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, знешкодження, видалення або захоронення. В разі притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за те, що він як посадова особа, допустив можливість засмічення прибережно-захисної смуги іншими особами, зокрема, підприємцем, який здійснює торгівельну діяльність, і не вживав заходів визначених ст. 21 Закону України "Про відходи" для ліквідації несанкціонованих чи неконрольованих звалищ, інспектор мав вказати які конкретно дії з переліку, наведених у цій статті, не виконав посадовець. Проте, оскаржувана постанова вказаних обставин не містить.

Разом з цим, матеріали справи містять рішення Виконкому Глибоківської сільської ради від 14.03.2017 №7, яким затверджено заходи з благоустрою та санітарної чистоти с.Глибоке. Так, вказаним рішенням визначено реалізацію таких заходів, зокрема, вивіз сміття за допомогою підприємств та підприємців, прибирання русла та укріплення берегів.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів про недоведеність відповідачем допущення позивачем порушення ст. 21 Закону України "Про відходи", а тому дійшли правильного висновку про необґрунтованість постанови про притягнення позивача до відповідальності за статтею 82 КУпАП.

За приписами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Разом з цим, доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, досліджених судами попередніх інстанцій, які були ретельно перевірені, та не спростовують вірних висновків судів про обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до ст. 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 343 349 350 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області - залишити без задоволення.

Постанову Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 08 травня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року у справі №338/386/17 - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик

А.І. Рибачук,

Судді Верховного Суду