Постанова
Іменем України
11 березня 2020 року
м. Київ
справа № 338/756/18
провадження № 61-21629св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
представник позивача ОСОБА_6 - адвокат Парфан Тарас Дмитрович,
відповідачі: Горохолинська сільська рада Богородчанського району Івано-Франківської області, ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_6 - адвоката Парфана Тараса Дмитровича, на рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 14 березня 2019 року у складі судді Битківського Л. М. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Матківського Р. Й., Василишин Л. В., Максюти І. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 звернулися до суду з позовом до Горохолинської сільської ради, ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 про визнання протиправними та скасування рішень Горохолинської сільської ради від 22 грудня 2017 року про дозвіл на складання проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки і рішень про їх затвердження; скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і запису про державну реєстрацію прав у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за відповідачами.
Позовна заява мотивована тим, що до 1992 року земельна ділянка урочища «Панське» належала до Горохолинської сільської ради, а з невідомих причин з 1992 року за картографічними матеріалами стала відноситись до земель с. Жураки. У зв`язку з цим, після початку процесу паювання земель колективних господарств, представники громади с. Горохолин Ліс наполегливо домагались повернення землі до земель Горохолинської сільської ради і у 1999-2000 роках самовільно зайняли земельні ділянки у згаданому урочищі з метою повернути собі землі, якими до колективізації користувались їх предки. Розділивши землю між собою вони стали їх обробляти, попри те, що 07 листопада 2000 року вони або члени їх родин були притягнуті до адміністративної відповідальності за статтею 53-1 КУпАП за фактом самовільного захоплення земель.
Зазначали, що 02 березня 2001 року сесія Горохолинської сілської ради звернулась до Жураківської сільської ради з приводу повернення землі в урочищі «Панське».
15 квітня 2009 року Горохолинська сільська рада затвердила техніко-економічне обґрунтування введення в межі населеного пункту Горохолино Ліс урочища «Панське», а 17 червня 2014 року сесія сільської ради ввела у межі населеного пункту земельну ділянку площею 3,4 га. Отже, Горохолинська сільська рада набула права розпоряджатись землею у вказаному урочищі.
Стверджували, що починаючи з 1999-2000 років вони та члени їх сімей обробляли земельні ділянки у вказаному урочищі і розраховували набути їх у власність, періодично звертаючись до посадовців сільської ради з метою узаконити своє право. При цьому у вересні-жовтні 2016 року вони усі звернулися до Горохолинської сільської ради із заявою, в якій просили надати їм кожному, зокрема, земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства чи для будівництва та обслуговування житлового будинку в урочищі «Панське». На час подання даної заяви своє право на безоплатне отримання земельних ділянок вони не використали.
Однак на розгляд сьомої сесії Горохолинської сільської ради, яка відбувалась 25 грудня 2016 року, було винесено заяви як громадян, які користуються земельними ділянками в урочищі «Панське», так і тих хто виявив бажання отримати земельні ділянки в цьому урочищі, але раніше не користувався там земельними ділянками. Загалом сьомою сесією Горохолинської сільської ради прийнято 17 рішень про надання згоди на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для садибної житлової забудови та (або) ведення особистого селянського господарства різної площі. Вказані рішення було оскаржено у судовому порядку і постановою Богородчанського районного суду від 22 листопада 2017 року скасовано.
Посилалися на те, що 22 грудня 2017 року на пленарному засіданні чергової сесії Горохолинської сільської ради було повторно розглянуто заяви усіх 17 осіб, в тому числі відповідачів, які не були користувачами земельних ділянок, і, за результатами розгляду прийнято рішення, за яким кожному із заявників надано дозвіл на складання проекту землеустрою по відведенню 0,1250 га. Отже, значна частина площі урочища була розподілена між особами, які її не обробляли і тим самим зменшено площу наділів, які оброблялись позивачами.
Оскаржуване рішення сесії сільської ради вважали таким, що порушує їхнє право на землю, гарантоване Конституцією України і Земельним кодексом України, є протиправним, тому просять його скасувати, а також скасувати оскаржувані рішення сесії сільської ради, якими в подальшому відповідачам було затверджено проекти землеустрою по відведенню земельних ділянок.
Звертали увагу на те, що сесією сільської ради не враховано, що з 01 січня 2017 року щодо них могла бути застосована стаття 119 ЗК України та стаття 344 ЦК України, яка допускає набуття права власності не земельну ділянку за давністю користування, а саме їх можливість отримати у власність усю ділянку, якою добросовісно, відкрито і безперервно користувались протягом 15 років.
Крім того, при розгляді вказаного питання сесією було допущено процедурні порушення, які мають суттєве значення. Зокрема, 13 грудня 2017 року Горохолинським сільським головою видано розпорядження «Про скликання одинадцятої сесії сьомого демократичного скликання» у якому розміщено перелік питань, який пропонувався до розгляду. Серед них було у пункті 15 «Про розгляд рішення Богородчанського районного суду від 22 листопада 2017 року № 338/1037/17», а у пункті 16 зазначено «про повторний розгляд заяв», однак не вказано яких саме. У порушення частини дев`ятої статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» і пункту 2.2.6 Регламенту, сільською радою не було доведено до відома населення інформацію про скликання сесії не пізніше як за 10 днів до її початку. Також не було дотримано припису статті 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» та частини першої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» і не оприлюднено проекти рішень за 20 днів до їх розгляду сесією.
Зазначали, що постійна комісія сільської ради з земельних відносин розглянула спірне питання 21 грудня 2017 року, а не за 10 днів до початку роботи сесії. Як наслідок, у порушення частини сімнадцятої статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільська рада не забезпечила їх право бути присутніми на пленарному засіданні сесії 22 грудня 2017 року і засіданні комісії та прийняти участь у розгляді їх заяв та донести до депутатів свою позицію.
Окремою підставою для визнання протиправним і скасування оскаржуваних рішень, вважали відсутність у протоколі сесії даних про затвердження порядку денного на сесії 22 грудня 2017 року, 15 квітня 2018 року та 16 червня 2018 року.
Ураховуючи наведене, позивачі просили суд: визнати протиправними та скасувати рішення Горохолинської сільської ради від 22 грудня 2017 року про повторний розгляд заяв відповідачів ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_16 , ОСОБА_10 , ОСОБА_17 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 та визнати протиправними і скасувати рішення сесії Горохолинської сільської ради про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки, прийняте щодо ОСОБА_11 15 квітня 2018 року, а щодо ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 та ОСОБА_15 - 16 червня 2018 року та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і запису про державну реєстрацію прав у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за відповідачами.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 14 березня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що вирішуючи питання про розподіл земельних ділянок в урочищі «Панське» між громадянами, які звернулись до сесії з заявами про надання дозволу на їх відведення, сесія сільської ради діяла у межах повноважень, наданих законом і прийняла рішення щодо виділення земельних ділянок конкретним громадянам і надання їм дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення конкретної площі.
Районний суд зазначив, що всі позивачі за їх заявами отримали земельні ділянки площею по 0,1250 га. При цьому їх бажання отримати ділянки більшого розміру, у межах площі, самовільно зайнятої свого часу, не гарантується законом. Факт виділення сесією сільської ради у порядку реалізації виключних її повноважень на управління землями, поряд з позивачами таких самих за розміром ділянок відповідачам, не може бути розцінений, як незаконний.
Суд вважав, що порушення окремих процедурних питань, визначених регламентом, на які вказують позивачі, не може бути підставою для скасування оскаржених рішень, оскільки не свідчать про те, що мали істотне значення та вплив на результати прийнятих рішень.
Додатковим рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 04 червня 2019 року заяву представника Горохолинської сільської ради про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 338/756/1 задоволено частково.
Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті на підставі ухвали Богородчанського районного суду від 26 червня 2018 року у виді накладення арешту на земельні ділянки, що знаходяться в урочищі "Панське" с. Горохолин Ліс Богородчанського району Івано-Франківської області та зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_15 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_10 .
Додаткове рішення мотивоване тим, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд не зазначив про скасування заходів забезпечення позову, хоча це передбачено частиною дев`ятою, десятою статті 158 ЦПК України. Щодо питання судових витрат суд вважав, що судові витрати визначено відповідно до законодавства.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року апеляційні скарги представника позивачів - адвоката Парфана Т. Д. залишено без задоволення, а рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 14 березня 2019 року та додаткове рішення цього ж суду від 04 червня 2019 року без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції фактичні обставини справи з`ясовано всебічно та повно, їм дано правильну правову оцінку, а рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Апеляційний суд вважав правильними висновки районного суду про те, що вирішуючи питання про розподіл земельних ділянок в урочищі «Панське» між громадянами, сесія сільської ради діяла у межах повноважень. Крім того, апеляційний суд вказав, що порушення окремих процедурних питань, визначених регламентом, не можуть бути підставою для скасування оскаржених рішень, оскільки не свідчать про те, що вони мали істотне значення та вплив на результати прийнятих рішень для усіх учасників справи.
Щодо додаткового рішення апеляційний суд зазначив, що воно не підлягає скасуванню, оскільки судом дотримано положень частини дев`ятої статті 158 ЦПК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_6 - адвокат Парфан Т. Д., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_6 - адвоката Парфана Т. Д. мотивована тим, що 22 грудня 2017 року Горохолинська сільська рада без повідомлення заявників прийняла рішення про надання 17 громадянам дозволу на складення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в урочищі «Панське», розподіливши майже половину площі між особами, які її не обробляють. Вважає такі дії Горохолинської сільської ради такими, що не відповідають положенням законодавства та порушують права позивачів.
Звертає увагу на те, що на час подання заяв на приватизацію спірних земельних ділянок, жоден з позивачів не використав своє право на безоплатне отримання земельних ділянок.
Стверджує, що оскільки позивачі користуються земельними ділянками з 2000 року, то після набрання чинності статтею 119 ЗК України і набранням сили рішенням суду, яким було визнано протиправним рішення Горохолинської сільської ради від 25 грудня 2016 року про розподіл земель в урочищі «Панське», у них виникло право звернутися до органу місцевого самоврядування з заявами про отримання земельних ділянок у власність за набувальною давністю з огляду на те, що вони відкрито, добросовісно та безперервно користуються землею більше 15 років.
Посилається на те, що приймаючи рішення про надання дозволів на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в урочищі «Панське», Горохолинська сільська рада порушила статті 1, 18 Закону України «Про звернення громадян», статті 26, 46, 47, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування», статтю 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» Регламент Горохолинської сільської ради.
Вважає, що судами попередніх інстанцій не враховано правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 30 травня 2018 року у справі № 923/466/17 (провадження № 12-89гс18) та правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 01 серпня 2018 року у справі № 369/6516/16-ц (провадження № 61-1796 св 17) щодо застосування до спірних правовідносин положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод про «правомірні очікування» та «законне сподівання» позивачів.
Зазначає, що троє з шести відповідачів ( ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 ) використали своє право на безоплатну приватизацію земельних ділянок, що свідчить про недобросовісність посадових осіб Горохолинської сільської ради та вказаних осіб.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У січні 2020 року Горохолинська сільська рада подала відзив на касаційну скаргу, у якому зазначила, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки добросовісності користування ОСОБА_6 спірною земельною ділянкою не було, оскільки він самовільно захопив земельну ділянку та знищив межові знаки в урочищі «Панське», за що був притягнений до адміністративної відповідальності.
Вважає, що позивачі не набували права власності на земельні ділянки, не є належними землекористувачами, отже, до них не можна застосовувати положення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Щодо доводів позивачів про те, що троє відповідачів використали своє право на безоплатну приватизацію земельних ділянок зазначає, що у даному випадку має місце конкуренція норм між загальною нормою статті 121 ЗК України та спеціальною нормою частини сьомої статті 5 Закону України «Про особисте селянське господарство». Вважає, що перевага надається спеціальній нормі, відповідно до якої громадяни України, які реалізували своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства в розмірі менше 2,0 га, мають право на збільшення земельної ділянки в межах норм, встановлених пунктом «б» частини першої статті 121 ЗК України для ведення особистого селянського господарства. Отже, отримання ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 земельних ділянок, що не перевищує граничні норми у розмірі 2,0 га, було здійснено в межах законодавства.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У грудні 2019 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою судді Верховного Суду від 18 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 лютого 2020 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
У вересні-грудні 2016 року позивачі та відповідачі звернулися до Горохолинської сільської ради у порядку статті118 ЗК України із заявами про надання їм дозволу на виготовлення проекту землеустрою на відведення земельних ділянок в урочищі «Панське», що в с. Горохолино Ліс (том 1, а. с. 159-166).
Згідно з копіями заяв до сесії сільської ради ОСОБА_1 просив надати йому дозвіл на складання проекту землеустрою для передачі у власність на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,14 га, якою користувалась бабуся та мама з 2000 року, ОСОБА_4 просив надати йому дозвіл на складання проекту землеустрою для передачі у власність на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,22 га, якою користувалася ОСОБА_18 з 2000 року, ОСОБА_2 просив надати йому дозвіл на складання проекту землеустрою для передачі у власність на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,18 га, якою користувалась його мама з 2000 року, ОСОБА_3 просив надати йому дозвіл на складання проекту землеустрою для передачі у власність на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,18 га, ОСОБА_5 просив надати йому дозвіл на складання проекту землеустрою для передачі у власність на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,25 га, якою користувалась його покійна бабуся, ОСОБА_6 просив надати йому дозвіл на складання проекту землеустрою для передачі у власність на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,25 га, ОСОБА_7 просив надати йому дозвіл на складання проекту землеустрою для передачі у власність на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,30 га, якою користується з 2000 року, ОСОБА_8 просив надати йому дозвіл на складання проекту землеустрою на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,20 га, якою користується 16 років (том 1, а. с. 165, 164, 166, 163, 160, 159, 161, 162).
25 грудня 2016 року сесією Горохолинської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області було прийнято рішення:
№ 168-7/2016 «Про розгляд заяви ОСОБА_5 »;
№ 169-7/2016 «Про розгляд заяви ОСОБА_2 »;
№ 170-7/2016 «Про розгляд заяви ОСОБА_7 »;
№ 171-7/2016 «Про розгляд заяви ОСОБА_19 »;
№ 173-7/2016 «Про розгляд заяви ОСОБА_11 »;
№ 174-7/2016 «Про розгляд заяви ОСОБА_12 »;
№ 175-7/2016 «Про розгляд заяви ОСОБА_8 »;
№ 176-7/2016 «Про розгляд заяви ОСОБА_20 »;
№ 177-7/2016 «Про розгляд заяви ОСОБА_6 »;
№ 178-7/2016 «Про розгляд заяви ОСОБА_1 »;
№ 180-7/2016 «Про розгляд заяви ОСОБА_3 »;
№ 181-7/2016 «Про розгляд заяви ОСОБА_4 »;
№ 182-7/2016 «Про розгляд заяви ОСОБА_16 »;
№ 183-7/2016 «Про розгляд заяви ОСОБА_10 »;
№ 184-7/2016 «Про розгляд заяви ОСОБА_17 »;
№ 185-7/2016 «Про розгляд заяви ОСОБА_13 »;
№ 186-7/2016 «Про розгляд заяви ОСОБА_14 »;
№ 168-7/2016 «Про розгляд заяви ОСОБА_15 », згідно з якими надано дозвіл на складання проекту землеустрою по відведенню різних за площею земельних ділянок.
Постановою Богородчанського районного суду від 22 листопада 2017 року, за заявою частини заявників вказані рішення були визнані протиправними та скасовані з тих підстав, що на момент прийняття цих рішень у розпорядженні сільської ради була відсутня схема землеустрою по урочищі «Панське» і загальна площа виділених ділянок перевищувала фактичну площу земель, які могли бути розподілені в цьому урочищі (том 1, а. с. 51-53).
Відповідно до розпорядження № 25/02-09 від 13 грудня 2017 року «Про скликання одинадцятої сесії» заяви зазначених громадян повторно були винесені на розгляд сесії (том 1, а. с. 28).
22 грудня 2017 року сесія сільської ради на виконання рішення Богородчанського районного суду від 22 листопада 2017 року скасувала та визнала протиправними рішення сесії від 25 грудня 2016 року про надання земельних ділянок 17 заявникам, якими і були позивачі та відповідачі (том 1, а. с.7).
22 грудня 2017 року сесія сільської ради повторно розглянула заяви і прийняла рішення, яким надала 17-ти заявникам дозвіл на складання проекту землеустрою на відведення земельних ділянок площею по 0,1250 га кожному із заявників (том 1, а. с. 8-15).
Рішеннями Горохолинської сільської ради від 15 квітня 2018 року та від 16 червня 2018 року ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок (том 1, а. с. 16-21).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Заява заступника представника ОСОБА_6 - адвоката Парфана Т. Д. задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України (тут і далі у редакції, чинній на дату звернення до суду) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Згідно із частинами шостою, сьомою статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється статтею 119 ЗК України.
Відповідно до статті 119 ЗК України громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом п`ятнадцяти років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання в користування.
Згідно із статтею 19 Конституції України, частиною третьою статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відмовляючи у задоволенні позову, районний суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, вважав, що вирішуючи питання про розподіл земельних ділянок в урочищі «Панське» між громадянами, які звернулись до сесії із заявами про надання дозволу на їх відведення, сесія сільської ради діяла у межах повноважень, наданих законом, зокрема, з дотриманням порядку безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, встановленого статтею 118 Земельного кодексу України, а порушення окремих процедурних питань, визначених регламентом, на які вказують позивачі, не можуть бути підставою для скасування оскаржених рішень.
З такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів погоджується, оскільки вони відповідають матеріалам справи та положенням законодавства, що регулює спірні правовідносини.
Зокрема, суди правильно зазначили, що бажання позивачів отримати ділянки більшого розміру, у межах площі, самовільно зайнятої земельної ділянки, не гарантується законом. При цьому доводи позивачів про бажання набути право власності на земельні ділянки за набувальною давністю на підставі статті 119 ЗК України є безпідставними, оскільки встановлено, що позивачі не звертались до органу місцевого самоврядування із заявами про передачу у власність земельних ділянок на підставі вказаної статті ЗК України.
Крім того, у позовній заяві та під час розгляду справи позивачі визнали, що спірні земельні ділянки на початку 2000 року зайняті ними та їхніми родичами самоправно, що свідчить про їхню недобросовісність, оскільки на момент заволодіння земельними ділянками, позивачам та їхнім родичам було відомопро неправомірність заволодіння цим майном та про те, що на це майно можуть претендувати інші особи.
Колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій встановлено всі обставини справи та надано правильну оцінку наявним у матеріалах справи доказам та встановлено відсутність порушення прав позивачів діями органу місцевого самоврядування. Крім того, суди правильно відхилили посилання позивачів на положення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод про «правомірні очікування» та «законне сподівання», оскільки позивачами заяв до органу місцевого самоврядування в порядку статті 119 ЗК України подано не було. Відтак, правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 30 травня 2018 року у справі № 923/466/17 (провадження № 12-89гс18) та правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 01 серпня 2018 року у справі № 369/6516/16-ц (провадження № 61-1796 св 17) до спірних правовідносин не застосовується.
Доводи заявника про те, що троє з шести відповідачів ( ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 ) використали своє право на безоплатну приватизацію земельних ділянок, колегія суддів відхиляє, оскільки вказана підстава позову не була предметом розгляду у судах попередніх інстанцій.
Інші доводи касаційної скарги щодо встановлення фактичних обставин справи та дослідження доказів були предметом розгляду як місцевим судом, так і судом апеляційної інстанції, їм надана оцінка, а суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями встановлювати нові обставини та переоцінювати надані докази.
З огляду на наведене колегія суддів вважає касаційну скаргу необґрунтованою, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Отже, доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального та процесуального права і незгоді з ухваленими судовими рішеннями.
Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Керуючись статтями 400 402 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_6 - адвоката Парфана Тараса Дмитровича залишити без задоволення.
Рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 14 березня 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Б. І. Гулько Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк