ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 340/1144/22

адміністративне провадження № К/990/8789/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Білак М.В.,

суддів: Губської О.А., Жук А.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2022 року (головуючий суддя - Дегтярьова С.В.)

та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2023 року (головуючий суддя - Головко О.В., судді: Суховаров А.В., Ясенова Т.І.)

у справі № 340/1144/22

за позовом ОСОБА_1

до Кіровоградської обласної прокуратури

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

I. РУХ СПРАВИ

1. ОСОБА_1 звернувся з вказаним позовом до суду, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Кіровоградської обласної прокуратури щодо не нарахування та невиплати йому вихідної допомоги при звільненні на підставі наказу керівника Кіровоградської обласної прокуратури № 97к від 29 квітня 2020 року;

- зобов`язати Кіровоградську обласну прокуратуру нарахувати та виплатити йому вихідну допомогу при звільненні в розмірі двох середньомісячних заробітних плат;

- стягнути з Кіровоградської обласної прокуратури на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 30 квітня 2020 року по день фактичного розрахунку.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що наказом № 97к від 29 квітня 2020 року його звільнено з посади прокурора другого відділу процесуального керівництва управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідування, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях прокуратури області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 30 квітня 2022 року. Однак, при цьому відповідачем протиправно не нарахована та не виплачена позивачу вихідна допомога при звільненні в розмірі двох середньомісячних заробітних плат, передбачена статтею 44 Кодексу законів про працю України.

3. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2022 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Кіровоградської обласної прокуратури щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні на підставі наказу керівника Кіровоградської обласної прокуратури № 97к від 29 квітня 2020 року. В задоволені іншої позовних вимог відмовлено.

4. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2023 року рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2022 року в адміністративній справі № 340/1144/22 залишено без змін.

5. ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

6. Ухвалою Верховного Суду від 20 березня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. Судами попередніх інстанцій установлено, що наказом прокуратури Кіровоградської області № 97к від 29 квітня 2020 року позивача звільнено з посади прокурора другого відділу процесуального керівництва управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях прокуратури області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 30 квітня 2022 року на підставі рішення кадрової комісії № 347 від 02 квітня 2020 року.

8. Вказаним рішенням комісії є рішенням Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур № 347 від 02 квітня 2020 року «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складення іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки».

9. Наказ прокуратури Кіровоградської області № 97к від 29 квітня 2020 року містить вказівку про здійснення остаточного розрахунку з ОСОБА_1 та виплату йому усіх належних до сплати сум при звільненні.

10. Однак, позивач вказує, що відповідачем не було виплачено позивачу вихідну допомогу при звільненні, у зв`язку з чим він звернувся до суду з даним позовом.

11. Окрім того, судами встановлено, що рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 січня 2021 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2021 року, позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення Другої кадрової комісії № 347 від 02 квітня 2020 року та наказ прокуратури Кіровоградської області № 97к від 29 квітня 2020 року, поновлено ОСОБА_1 з 01 травня 2020 року на посаді прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань в Кіровоградській області, стягнуто з Кіровоградської обласної прокуратури середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 травня 2020 року по 06 січня 2021 року в сумі 185 095, 53 грн, з яких 22 731, 03 грн звернуто до негайного виконання.

12. Наказом керівника Кіровоградської обласної прокуратури від 30 травня 2022 року № 104к ОСОБА_1 поновлено на посаді прокурора другого відділу процесуального керівництва управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях прокуратури області.

13. Наказом № 105к від 01 червня 2022 року Кіровоградської обласної прокуратури тимчасово визначено ОСОБА_1 робоче місце у відділі процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань, визначено особу для забезпечення ведення табелів обліку робочого часу, контроль за дотриманням вимог Правил внутрішнього службового розпорядку, надання ОСОБА_1 завдань, тощо.

14. 07 жовтня 2021 року сплачено ОСОБА_1 середній заробіток в повному обсязі в сумі 149 001, 90 грн. (сума до виплати за мінусом 19,5% податків податку на доходи фізичних осіб 18% та військового збору 1,5%).

ІII. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

15. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, висновки якого підтримав апеляційний суд, виходив з того, що на день ухвалення рішення суду першої інстанції, позивач не є звільненим, а навпаки є поновленим на посаді та в повному обсязі отримав компенсацію середнього заробітку за час вимушеного прогулу, підстави для виплати вихідної допомоги при звільнені відсутні, натомість факт допущення бездіяльності з боку роботодавця, що полягає у невиплаті вихідної допомоги при звільненні, яка повинна була бути здійснена не пізніше наступного після звільнення дня, суд оцінив як протиправну бездіяльність допущену роботодавцем при звільненні ОСОБА_1

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

16. ОСОБА_1 в касаційній скарзі вказує підставу касаційного оскарження пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України зазначаючи, що при винесенні рішення судом апеляційної інстанції не врахований висновок Верховного Суду викладений у справі №560/3971/19, №260/1890/19, №380/1662/20, №240/4840/20. Зазначає, що у згаданих постановах Верховний Суд сформував практику, відповідно до якої вихідна допомога є державною гарантією і спеціальним законодавством не врегульовано питання щодо її виплати при звільненні прокурора, отже на ці правовідносини поширюються вимоги Кодексу законів про працю України.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

17. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити таке.

18. Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів визначаються Законом України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII), який набрав чинності 15 липня 2015 року.

19. Статтею 51 Закону № 1697-VII передбачено загальні умови звільнення прокурора з посади, припинення його повноважень на посаді. Відповідно до пункту 9 частини першої цієї статті прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

20. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ статтю 51 Закону № 1697-VII доповнено частиною п`ятою, відповідно до якої на звільнення прокурорів з посади з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження.

21. Законом № 113-ІХ було внесено зміни також і до КЗпП України, а саме: статтю 32 доповнено частиною п`ятою такого змісту: «Переведення прокурорів відбувається з урахуванням особливостей, визначених законом, що регулює їхній статус»; статтю 40 доповнено частиною п`ятою такого змісту: «Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус»; частину дев`яту статті 252 після слів «дисциплінарної відповідальності та звільнення» доповнено словами і цифрами «а також положення частин другої і третьої статті 49-4 цього Кодексу».

22. Водночас, Законом № 1697-VII не врегульовано питання виплати вихідної допомоги при звільненні прокурорів у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

23. Конституційний Суд України у Рішенні від 07 травня 2002 року № 8-рп/2002 у справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України зазначив, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України.

24. Відтак, з огляду на неврегулювання приписами Закону № 1697-VII питання виплати вихідної допомоги при звільненні прокурорів у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури засновуванню підлягають приписи КЗпП України.

25. Відповідно до статті 1 КЗпП України він регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

26. Статтею 40 КЗпП України визначено порядок розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

27. Так, за змістом пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, серед іншого, у разі змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

28. Частиною четвертою статті 40 КЗпП України визначено, що особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.

29. При цьому, як зазначено вище, Законом № 113-ІХ доповнено статтю 40 КЗпП України частиною п`ятою такого змісту: «Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус».

30. Нормою, що регулює порядок виплати вихідної допомоги у разі звільнення, є стаття 44 КЗпП України.

31. Так, статтею 44 КЗпП України передбачено, що при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку .

32. Верховний Суд констатує, що чинним національним законодавством закріплені правові гарантії щодо дотримання трудових прав працівника при його звільненні. Під гарантіями трудових прав працівників розуміють систему встановлених законодавством заходів щодо врегулювання питань, що пов`язані з порушенням трудового законодавства й вирішення трудових спорів робітників і службовців, направлених на захист їхніх трудових прав. Однією з таких гарантій є виплата працівнику, який звільняється, вихідної допомоги.

33. Вихідна допомога - це державна гарантія, яка полягає в грошовій виплаті працівнику у випадках, передбачених законом, роботодавцем в колективному договорі або сторонами. Під вихідною допомогою зазвичай розуміють грошові суми, які виплачуються працівникові у передбачених законодавством випадках у разі припинення трудового договору з незалежних від працівника обставин.

34. Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

35. Частиною першою статті 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У разі непроведення розрахунку у зв`язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

36. Після набрання чинності Законом № 113-ІХ Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію з приводу стягнення вихідної допомоги на підставі статті 44 КЗпП у спорах, які виникали у зв`язку зі звільненням осіб з органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII

37. Так, у постановах від 23 грудня 2020 року у справі № 560/3971/19, від 21 січня 2021 року у справі № 260/1890/19, від 27 січня 2021 року у справі № 380/1662/20, від 11 лютого 2021 року у справі № 420/4115/20, від 18 лютого 2021 року у справі № 640/23379/19 від 31 березня 2021 року у справі № 640/25354/19 та інших Верховний Суд, з-поміж іншого, зазначив що частиною п`ятою статті 51 Закону № 1697-VII та частиною четвертою статті 40 КЗпП України передбачено виключний перелік випадків коли до правовідносин щодо звільнення прокурорів не застосовуються норми КЗпП України. Разом з тим, у такий виключний перелік не включено питання виплати вихідної допомоги при звільненні прокурора, а отже не заборонено застосування положень статті 44 КЗпП України при вирішенні спірного питання.

38. На підставі викладеного колегія суддів резюмує, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин приписів статті 44 КЗпП України, оскільки позивача звільнено на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII (у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури).

39. Разом з тим, особливість спірних правовідносин, що склалися у цій справі, полягає у тому, що позивачем оскаржено до суду наказ прокуратури Кіровоградської області № 97к від 29 квітня 2020 року про його звільнення з посади та з органів прокуратури.

40. Так, рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 січня 2021 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2021 року, позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення Другої кадрової комісії № 347 від 02 квітня 2020 року та наказ прокуратури Кіровоградської області № 97к від 29 квітня 2020 року, поновлено ОСОБА_1 з 01 травня 2020 року на посаді прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань в Кіровоградській області, стягнуто з Кіровоградської обласної прокуратури середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 травня 2020 року по 06 січня 2021 року в сумі 185 095, 53 грн, з яких 22 731, 03 грн звернуто до негайного виконання.

41. Тобто, вказаними судовими рішеннями на користь позивача стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу.

42. Оскаржувані рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2022 року та постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2023 року в часі були прийняті пізніше.

43. Більше того, наказом керівника Кіровоградської обласної прокуратури від 30 травня 2022 року № 104к ОСОБА_1 поновлено на посаді прокурора другого відділу процесуального керівництва управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях прокуратури області.

44. Наказом № 105к від 01 червня 2022 року Кіровоградської обласної прокуратури тимчасово визначено ОСОБА_1. робоче місце у відділі процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань, визначено особу для забезпечення ведення табелів обліку робочого часу, контроль за дотриманням вимог Правил внутрішнього службового розпорядку, надання ОСОБА_1 завдань, тощо.

45. 07 жовтня 2021 року сплачено ОСОБА_1 середній заробіток в повному обсязі в сумі 149 001, 90 грн. (сума до виплати за мінусом 19,5% податків податку на доходи фізичних осіб 18% та військового збору 1,5%).

46. У світлі аргументів касаційної скарги відповідача слід зазначити, що застосування норм матеріального права у аналогічних правовідносинах було предметом дослідження Верховного Суду у постановах від 16 червня 2022 року у справі № 280/880/21 та від 18 травня 2023 року у справі № 580/3739/22. Так, спір у справах № 280/880/21 та № 580/3739/22 стосувався наявності у позивача права на виплату вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку відповідно до статті 44 КЗпП України, оскільки позивача звільнено на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII (у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури). При цьому, спільною є також наявність рішення суду, що набрало законної сили, яким позивача було поновлено на посаді та стягнуто на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

47. У розрізі встановлених обставин справи № 280/880/21 Верховний Суд у постанові від 15 червня 2022 року указав на передчасність висновку суду апеляційної інстанції у тій справі щодо наявності права у позивача на отримання вихідної допомоги, оскільки за вказаних обставин наявне одночасно застосування стягнення середнього заробітку, як за статтею 117 КЗпП України, так і за статтею 235 КЗпП України, тобто подвійне стягнення середнього заробітку. Відповідну позицію зайняв Верховний Суд і у справі № 580/3739/22.

48. Підґрунтям такого підходу є правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 05 серпня 2020 року № 686/20491/18, згідно з якою за порушення трудових прав працівника при одному звільненні неможливе одночасне застосування стягнення середнього заробітку як за статтею 117 КЗпП України, так і за статтею 235 КЗпП України, тобто подвійне стягнення середнього заробітку, оскільки це буде неспівмірно з правами працюючого працівника, який отримує одну заробітну плату.

49. У цьому зв`язку слід звернути увагу на те, що положення статті 235 КЗпП України встановлюють відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу працівника з метою компенсації йому втрат від неотримання зарплати чи неможливості працевлаштування.

50. Колегія суддів уважає цю правову позицію справедливою та застосовною до спірних правовідносин у цій справі.

51. Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог про стягнення на користь позивача вихідної допомоги при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в порядку статті 117 КЗпП України.

52. Отже, можна зробити висновок про те, що доводи касаційної скарги, які були підставою відкриття касаційного провадження, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду та не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій по суті справи.

53. Таким чином, Верховний Суд не встановив порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення на користь позивача вихідної допомоги при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в порядку статті 117 КЗпП України. Доводи касаційної скарги таких висновків не спростовують.

54. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

55. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 345 350 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2023 року у справі № 340/1144/22 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.В. Білак

О.А. Губська

А.В. Жук,

Судді Верховного Суду