ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2024 року

м. Київ

справа № 340/1498/22

адміністративне провадження № К/990/3761/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мацедонської В. Е.

суддів: Білак М.В., Радишевської О.Р.,

розглянувши в порядку письмового провадження, як суд касаційної інстанції

касаційну скаргу Гулого Андрія Васильовича , який діє в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ,

на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09 січня 2023 року (головуючий суддя - Юрко І.В., судді: Чабаненко С.В., Чумак С.Ю.)

у справі № 340/1498/22

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2022 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , позивач, скаржник) звернувся до суду з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач 1), Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач 2), в якому просив:

- визнати протиправною та скасувати постанову від 01 лютого 2022 року №311439 про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000 гривень.

Також позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з заявою про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 липня 2022 року у справі №340/1498/22 позов задоволено:

- визнано протиправною та скасовано постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №311439 від 01 лютого 2022 року, яку винесено відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на суму 17000 гривень.

Постановляючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ч.4 ст.159 КАС України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

З огляду на те, що Відділом державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті не подавався відзив на позовну заяву та не виконано вимоги ухвали суду від 22 червня 2022 року, суд першої інстанції вирішив справу за наявними матеріалами у справі та кваліфікував таку обставину як визнання позову.

Враховуючи, що в матеріалах справи наявна індивідуальна контрольна книжка водія, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Додатковим рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2022 року в адміністративній справі № 340/1498/22 заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено:

- стягнуто з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

Задовольняючи заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Також, посилаючись на практику Верховного Суду, викладену в додатковій постанові від 12 вересня 2018 року (справа № 810/4749/15), суд першої інстанції дійшов висновку, що в матеріалах справи наявні докази понесених позивачем витрат на правничу допомогу, а тому заява позивача підлягає задоволенню.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 09 січня 2023 року рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 липня 2022 року змінено в його мотивувальній частині, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідачем не доведено наявність складу порушення статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» в діях позивача, що свідчить про відсутність підстав для винесення постанови від 01 лютого 2022 року №311439 про накладення адміністративного штрафу. Водночас, доказів неповажності причин, як і самих причин неподання відзиву суб`єктом владних повноважень рішення суду та матеріали справи не містять, а тому суд апеляційної інстанції змінив рішення суду першої інстанції в частині обґрунтування висновків про задоволення позовних вимог.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 09 січня 2023 року додаткове рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2022 року скасовано, у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що згідно з договором від 20 січня 2022 року № 717 про надання правничої допомоги договір укладений між позивачем та Адвокатським бюро «Андрія Гулого».

З вказаного договору неможливо встановити, якому саме адвокату надано доручення щодо надання послуг позивачу, обсяг таких послуг та робіт.

Квитанція від 01 серпня 2022 року № 0.0.2627781736.1 про сплату 5000 грн не містить посилання, по якій справі здійснена оплата.

Крім того, відповідно до частини 4 статті 59 КАС України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». Дана норма є імперативною і зазначає про надання саме ордеру, а не його копії.

В матеріалах справи ордер адвоката на надання правничої допомоги відсутній.

Крім того матеріали справи не містять документів, які підтверджують статус Гулого Андрія Васильовича як адвоката (копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю або витяг з ЄРАУ).

Ані адміністративний позов, ані заява про стягнення судових витрат, ані додатки до позову та заяви, взагалі не визначають обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг).

Ураховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що за відсутності перелічених вище документів, неможливо визначити суми відшкодування послуг адвоката, встановлення їх дійсності та необхідності, а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09 січня 2023 року про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу скасувати, а додаткове рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2022 року залишити без змін.

На обґрунтування своєї позиції скаржник вказує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування частини 4 статті 59 КАС України, викладених у постановах від 06 серпня 2019 року у справі № 2340/4648/18, від 22 серпня 2019 року у справі № 520/20958/18, від 29 липня 2020 року у справі №629/740/19, щодо застосування частини 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», викладеного у постановах від 18 вересня 2019 року у справі № 182/9172/18, від 26 квітня 2021 року у справі № 766/17492/16-ц, та частини 4 статті 134 КАС України, викладених у постановах від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19, від 16 грудня 2022 року у справі № 922/1964/21 щодо надання правової допомоги та витрат на надання правової допомоги.

Скаржник зазначає, що повноваження адвоката як представника сторони мають бути підтверджені ордером або довіреністю цієї сторони, що посвідчує такі повноваження.

Ордер, який видано відповідно до статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката. Надання будь-яких інших документів законодавство не вимагає.

Також скаржник вказує, що правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

До позовної заяви було додано ордер, відповідно до якого правничу допомогу позивачу надає адвокат Гулий Андрій Васильович, відповідно до договору про надання правничої допомоги № 717 від 20 січня 2022 року. Ордер виданий Адвокатським бюро «Андрія Гулого».

У квитанції від 01 серпня 2022 року № 0.0.2627781736.1 вказано отримувача «Адвокатське бюро «Андрія Гулого», назву послуги: «оплата правничої допомоги», призначення платежу «оплата за послуги згідно договору 717 від ОСОБА_2 » та суму, яка встановлена договором, 5000 гривень.

Скаржник зауважує, що хоч дана квитанція не містить номеру справи та опис справи, по якій здійснена оплата, проте вона дає можливість встановити, ким і відповідно до якого договору було здійснено оплату правничої допомоги.

Позовну заяву по справі подано представником позивача через підсистему «Електронний суд». Відзив на апеляційну скаргу також подавався через підсистему «Електронний суд».

Разом з позовною заявою та разом з відзивом на апеляційну скаргу представником позивача було подано скан-копію ордеру, який разом з позовною заявою та додатками до неї було підписано електронним цифровим підписом.

Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом заповнення форм процесуальних документів відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

Таким чином, альтернативою звернення учасників справи до суду із позовними заявами, скаргами та іншими визначеними законом процесуальними документами, оформленими в паперовій формі та підписаними безпосередньо учасником справи або його представником, є звернення з процесуальними документами в електронній формі з обов`язковим їх скріпленням власним електронним підписом учасника справи та подання такого документу через електронний кабінет.

З урахуванням наведеного скаржник уважає необґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про необхідність надання до суду саме ордеру, а не його копії.

Окрім того, до позовної заяви позивачем було подано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом від 21 лютого 2022 року, в якому було вказано обсяг робіт та наданих адвокатом послуг, а також час, який був витрачений адвокатом на виконання відповідний послуг.

Відповідно до п. 1.1 Додатку № 1 до договору № 717 про надання правничої допомоги від 20 січня 2022 року до складу вартості правничої допомоги входить: 5000 гривень - оплата правничої допомоги.

На підставі наведеного, висновок суду апеляційної інстанції, що додатки до позову та заяви взагалі не визначають обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), на думку скаржника, є безпідставним.

Ухвалою Верховного Суду від 10 березня 2023 року відкрито касаційне провадження за вищезазначеною касаційною скаргою на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Правом подати відзив на касаційну скаргу в порядку статті 338 КАС України відповідачі не скористалися, що відповідно до вказаної статті не перешкоджає перегляду рішень судів попередніх інстанцій за наявними в справі матеріалами.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 липня 2024 року (у зв`язку зі звільненням у відставку судді Верховного Суду ОСОБА_3) визначено склад колегії суддів: Мацедонська В.Е. (головуючий суддя), Білак М.В., Радишевська О.Р.

Ухвалою Верховного Суду від 09 липня 2024 року закінчено підготовчі дії та призначено розгляд даної справи в порядку письмового провадження на 10 липня 2024 року.

Нормативне регулювання та висновки Суду

Оскільки позивач оскаржує лише постанову суду апеляційної інстанції, якою переглянуто додаткове рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2022 року, в якому вирішувалось питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №340/1498/22, суд касаційної інстанції переглядає зазначене судове рішення в межах вимог касаційної скарги.

Згідно з частинами першою, другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Так, ухвалою Верховного Суду від 10 березня 2023 року касаційне провадження відкрите на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування частини 4 статті 59 КАС України, викладених у постановах Верховного Суду від 06 серпня 2019 року у справі №2340/4648/18, від 22 серпня 2019 року у справі № 520/20958/18, від 29 липня 2020 року у справі № 629/740/19, щодо застосування частини 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», викладеного у постановах від 18 вересня 2019 року у справі № 182/9172/18, від 26 квітня 2021 року у справі № 766/17492/16-ц, та частини 4 статті 134 КАС України, викладених у постановах від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19, від 16 грудня 2022 року у справі № 922/1964/21 щодо надання правової допомоги та витрат на надання правової допомоги.

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених у статті 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, виходить із такого.

Відповідно до частини першої, третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За правилами частин першої та шостої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судом установлено, що під час розгляду цієї справи у суді першої інстанції позивач разом з позовною заявою подав заяву про розподіл судових витрат після ухвалення рішення по суті.

01 серпня 2022 року позивач до Кіровоградського окружного адміністративного суду також подав заяву про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн.

Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною третьою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

Отже, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Cуд також має враховувати, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Водночас у контексті наведених у цьому судовому рішенні висновків варто наголосити на тому, що Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід, надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення.

Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення «гонорару успіху» у справі, яка розглядається, є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.

Частиною сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев`ята статті 139 КАС).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Верховний Суд, розглядаючи питання відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, у своїй судовій практиці неодноразово зазначав, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Подібний висновок викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі №810/3806/18, від 23 квітня 2021 року у справі №521/15516/19, від 21 червня 2022 року у справі №826/11302/18, а також у додатковій постанові від 10 березня 2023 року у справі №520/2325/21 та ін.

Так, колегією суддів установлено, що 20 січня 2022 року між Адвокатським бюро "Андрія Гулого" (далі - адвокатське бюро) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2. ( далі - клієнт) укладено договір про надання правничої допомоги № 717, за умовами якого клієнт доручає, а адвокатське бюро бере на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених Договором. Адвокатське бюро на підставі звернення клієнта приймає на себе зобов`язання з надання правничої допомоги та представлення інтересів у справі про порушення автотранспортного законодавства стосовно акту №318370 від 01 грудня 2021 року (п. 2.1 договору №717).

Згідно з пунктом 4.4. Договору №717 Клієнт сплачує адвокатському бюро винагороду в розмірі, який визначено Додатком №1 до цього Договору у випадку вирішення спору, що є предметом цього Договору, на користь Клієнта.

Пунктом 4.5. Договору №717 визначено, зокрема, що у випадку вирішення спору немайнового характеру, який є предметом цього Договору, клієнт сплачує адвокатському бюро винагороду в розмірі, який визначено Додатком №1 до цього Договору, протягом 3 (трьох) робочих днів з дня вирішення такого спору.

Пунктом 1.1. Додатку №1 до вказаного договору визначено вартість правничої допомоги, яка складає 5000,00 грн.

Квитанцією від 01 серпня 2022 року №0.0.2627781736.1 підтверджено оплату позивачем правничої допомоги.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції, окрім іншого, зазначив, що з наданого позивачем Договору № 717 неможливо встановити, якому саме адвокату надано доручення щодо надання послуг позивачу, обсяг таких послуг та робіт.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком, адже до позовної заяви було додано ордер, відповідно до якого правничу допомогу позивачу надає саме адвокат Гулий Андрій Васильович, на підставі договору про надання правничої допомоги № 717 від 20 січня 2022 року. Ордер виданий Адвокатським бюро «Андрія Гулого».

Висновок суду апеляційної інстанції, що ані адміністративний позов, ані заява про стягнення судових витрат, ані додатки до позову та заяви, не визначають обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), колегія суддів також уважає помилковими, оскільки до позовної заяви позивачем було надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом від 21 лютого 2022 року (а.с. 46), в якому вказано обсяг робіт та наданих адвокатом послуг, час, який був витрачений адвокатом на виконання відповідних послуг, та розрахунок вартості його послуг.

Згідно вказаного опису вартість роботи адвоката Андрія Гулого становить 5000,00 грн, а саме:

- консультація з клієнтом (3 години) - 500, 00 грн;

- вивчення спірних правовідносин, перевірка інформації по реєстрам (4 години) - 1 000, 00 грн;

- узгодження правової позиції з клієнтом (1 година) - 500, 00 грн;

- складання позовної заяви (10 годин) - 3000,00 грн.

Також колегія суддів не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що Квитанція від 01 серпня 2022 року № 0.0.2627781736.1 про сплату 5000 грн не містить посилання, по якій справі здійснена оплата, з огляду на таке.

Так, у Квитанції від 01 серпня 2022 року № 0.0.2627781736.1 вказано отримувача «Адвокатське бюро «Андрія Гулого», назву послуги: «оплата правничої допомоги», призначення платежу «оплата за послуги згідно Договору № 717 від ОСОБА_2 », та суму, яка встановлена договором - 5000 гривень.

Хоч дана квитанція, як зауважив суд апеляційної інстанції, не містить номеру справи та опис справи, по якій здійснена оплата, проте вона дає можливість встановити, ким і відповідно до якого договору було здійснено оплату правничої допомоги.

Щодо висновку суду апеляційної інстанції, що поданий в електронній формі ордер не підтверджує повноваження адвоката на здійснення представництва, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Згідно з частиною першою статті 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

За змістом частини четвертої статті 59 КАС України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Зазначене кореспондується з положеннями частини першої статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», відповідно до якої адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що підтверджують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної допомоги.

У частині другій статті 26 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що ордер - це письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.

Рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року №41 затверджено Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги (далі - Положення №41).

Згідно з пунктом 4 Положення №41 ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням та повинен містити обов`язкові реквізити, передбачені цим Положенням.

За приписами пункту 6 Положення №41 бланки ордерів, згідно затвердженої типової форми, генеруються у відповідному розділі «Особистого кабінету адвоката» на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України www.unba.org.ua слідуючи командам системи.

Водночас відповідно до положень частин сьомої і восьмої статті 44 КАС України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, визначених цим Кодексом. Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року №1845/0/15-21 затверджено Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - Положення про ЄСІТС,), яке визначає порядок функціонування в судах та органах системи правосуддя окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, зокрема підсистем "Електронний кабінет", "Електронний суд" та підсистеми відеоконференцзв`язку; порядок вчинення процесуальних дій в електронній формі з використанням таких підсистем; особливості використання в судах та органах системи правосуддя іншого програмного забезпечення в перехідний період до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи у складі всіх підсистем (модулів).

Згідно з пунктом 8 Положення про ЄСІТС (тут і далі в редакції, чинній на час подання апеляційної скарги) підсистема "Електронний кабінет" (Електронний кабінет ЄСІТС, Електронний кабінет) - це підсистема ЄСІТС, захищений вебсервіс, що має офіційну адресу в інтернеті (https://cabinet.court.gov.ua), який забезпечує процедуру реєстрації користувачів в ЄСІТС, а також подальшу автентифікацію таких осіб з метою їх доступу до підсистем (модулів) ЄСІТС у межах наданих прав.

Процедура реєстрації в ЄСІТС (реєстрація Електронного кабінету, реєстрація офіційної електронної адреси) передбачає проходження запропонованої засобами Електронного кабінету процедури реєстрації з використанням кваліфікованого електронного підпису, та внесенням контактних даних особи, зокрема адреси електронної пошти, номера телефону (в тому числі мобільного), зазначенням інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику (пункт 9 Положення про ЄСІТС).

Пунктом 24 Положення про ЄСІТС визначено, що підсистема "Електронний суд" (Електронний суд) є підсистемою ЄСІТС, що забезпечує можливість користувачам у передбачених законодавством випадках відповідно до наявних технічних можливостей підсистеми ЄСІТС реалізованого функціоналу створювати та надсилати в електронному вигляді процесуальні чи інші документи до суду, інших органів та установ у системі правосуддя, а також отримувати інформацію про стан і результати розгляду таких документів чи інші документи. Інструкція користувача Електронного суду розробляється адміністратором ЄСІТС та розміщується на вебсторінці технічної підтримки користувачів ЄСІТС за вебадресою https://wiki.court.gov.ua.

Згідно з пунктом 26 Положення про ЄСІТС електронні документи створюються із застосуванням вбудованого текстового редактора шляхом заповнення форм документів, передбачених Інструкцією користувача Електронного суду, підписуються кваліфікованим електронним підписом (підписами) його підписувача (підписувачів) та надсилаються засобами відповідної підсистеми ЄСІТС.

Відповідно до абзацу першого пункту 27 Положення про ЄСІТС до створених в Електронному суді документів користувачі можуть додавати інші файли (зображення, відеофайли тощо). Відповідні додані файли (додатки) підписуються кваліфікованим електронним підписом користувачів разом зі створеними в Електронному суді документами, до яких вони додаються.

Абзацом другим цього пункту обумовлено, що технічні вимоги щодо форм електронних документів та їхніх додатків, обмеження щодо їхнього розміру, формату та інших характеристик встановлюються Інструкцією користувача Електронного суду.

За правилами підпункту 11.5.1 пункту 11.5 Інструкції користувача Електронного кабінету ЄСІТС, розміщеної на сайті https://wiki-ccs.court.gov.ua (далі - Інструкція), користувачі, які підтвердили свої повноваження адвоката мають можливість видати ордер на конкретну справу для отримання доступу до документів по справі та загальний ордер (без вказання номера справи), який спрощує та прискорює процес подачі заяв до суду.

Алгоритм створення електронного ордера закріплений у підпункті 11.5.2 пункту 11.5 Інструкції.

Підпунктом 11.5.6 пункту 11.5 Інструкції передбачено, що обраний на початку формування заяви ордер буде автоматично завантажено до додатків сформованої заяви.

У підпункті 11.6.1 пункту 11.6 Інструкції зазначено, що електронні довіреності та ордери надаються та оформлюються засобами ЕС у відповідності до вимог Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та їх юридична сила не може бути заперечена виключно через те, що вони мають електронну форму.

Указаний порядок підтвердження повноважень адвоката як представника за допомогою засобів ЄСІТС (створення електронного ордера із застосуванням вбудованого текстового редактора) узгоджується з приписами частини сьомої статті 59 КАС України, згідно з якою в разі подання представником заяви по суті справи в електронній формі він може додати до неї довіреність або ордер в електронній формі, підписані електронним підписом відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

При цьому, з огляду на положення Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» і «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», підписання ордера кваліфікованим електронним підписом за допомогою іншого засобу, ніж засіб Електронного суду, який так само здатний забезпечити умови, передбачені статтею 19 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», та додавання файлу з накладеним цифровим підписом до створеного в Електронному суді документа також буде відповідати вимогам статті 59 КАС України.

З матеріалів справи убачається, що позовна заява від імені ОСОБА_2 , була подана через підсистему «Електронний суд» адвокатом Гулим А.В.

На підтвердження своїх повноважень адвокат Гулий А.В. додав скан-копію ордеру серії ВА №1030364 від 21 лютого 2021 року, який разом з позовною заявою та додатками до неї було підписано електронним цифровим підписом.

Вказаний ордер містить всі обов`язкові реквізити, передбачені Положенням про ордер на надання правничої (правової) допомоги №41.

Таким чином, ордер, який було подано представником позивача разом з позовною заявою та відзивом на апеляційну скаргу відповідає вимогам статті 59 КАС України і не потребує додаткового надсилання у паперовому вигляді до суду.

Ордер, який видано відповідно до статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката.

Надання будь-яких інших документів законодавство не вимагає.

Таким чином посилання скаржника на правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 06 серпня 2019 року у справі № 2340/4648/18, від 22 серпня 2019 року у справі № 520/20958/18, від 29 липня 2020 року № 629/740/19, від 18 вересня 2019 року у справі № 182/9172/18 та від 26 квітня 2021 року № 766/17492/16-ц, знайшли своє підтвердження під час розгляду касаційної скарги.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції вважає помилковим висновок апеляційного суду про відсутність підстав для задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої - третьої статті 242 КАС України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Частиною першою статті 352 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

V. Судові витрати

З огляду на результат касаційного розгляду та за відсутності понесених судових витрат судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 349 352 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Гулого Андрія Васильовича , який діє в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити.

Скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09 січня 2023 року і залишити в силі додаткове рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2022 року.

Судові витрати не розподіляються.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська

Судді М.В. Білак

О. Р. Радишевська