ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 340/3130/19
провадження № К/9901/14684/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А., суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.,
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.02.2020 (суддя Жук Р.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20.05.2020 (головуючий суддя Мельник В.В., судді Сафронова С.В., Чепурнов Д.В.)
у справі № 340/3130/19
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області
про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії.
I. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" від 29.10.2019 № 11-6530/14-19-СГ;
- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області прийняти рішення про надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Новоселівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області за межами населених пунктів за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 3520383700:02:000:9026 відповідно до графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.
2. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.02.2020, яке було залишене без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20.05.2020, у позові ОСОБА_1 відмовлено.
3. Не погоджуючись з такими судовими рішеннями, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.02.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20.05.2020 у справі №340/3130/19 й ухвалити нове судове рішення про задоволення її позову повністю.
4. Ухвалою Верховного Суду від 25.06.2020 відкрито касаційне провадження у справі №340/3130/19.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства в межах Новоселівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області за межами населених пунктів за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 3520383700:02:000:9026 відповідно до графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.
6. Відповідно до державного акту на право постійного користування землею від 16.11.2000 серії КР 00215, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею №224, виданого на підставі рішення Олександрійської районної Ради народних депутатів Олександрійського району Кіровоградської області від 15.12.1999 №116, ОСОБА_2 , землю надано у постійне користування площею 50,00 га, яка розташована на території Комінтернівської сільської ради Кіровоградської області, земельна ділянка надана для ведення сільського (фермерського) господарства.
7. На заяву ОСОБА_1 . Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області видано наказ від 29.10.2019 №11-6530/14-19-СГ, яким відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Новоселівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 га, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства з таких підстав: відповідно до наявної у Головному управлінні інформації, земельна ділянка, зображена на доданих графічних матеріалах, перебуває у користуванні іншої особи та відсутні відомості про припинення права користування даною земельною ділянкою (ст. 116 126 Земельного кодексу України, ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
8. Незгода ОСОБА_1 з наказом відповідача і стала підставою для звернення до суду з відповідним позовом.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
9. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою на законних підставах, оскільки доказів отримання членами фермерського господарства «Наталі» безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, суду не надано, як і не надано доказів того, що позивач ОСОБА_1 є членом фермерського господарства «Наталі».
10. Суд апеляційної інстанції також відзначив, що Фермерське господарство «Наталі» фактично здійснює користування земельною ділянкою за кадастровим номером 3520383700:02:000:9026, площею 50 га, яка розташована на території Комінтернівської сільської ради Кіровоградської області, ця земельна ділянка є об`єктом права постійного користування згідно з Державним актом, виданим на ім`я його голови ОСОБА_2 з часу його створення. Фермерське господарство набуло право на користування цією земельною ділянкою, це право підтверджено належними та допустимими доказами. Доказів припинення чи скасування державного акту на право постійного користування землею для ведення фермерського господарства серії КР №00215, виданого 16.11.2000 ОСОБА_2 , позивачем суду не надано.
11. У касаційній скарзі позивач покликається на те, що під час ухвалення оскаржених судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій:
1) не взяли до уваги висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 11.06.2019 в справі № 912/3219/17 та неправильно застосували норми матеріального права, а саме: ст. ст. 2, 5, 8, 12, 16 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" та не застосовано норми права, викладенні в абз. 7 ч. 2 ст. 4 й ст. 13 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство", ч. ч. 6, 7 ст. 19, ч. 1 ст. 22, ч. 1 ст. 23, ст. 27 ЗК України від 18.12.1990, які мали були застосовані, і з огляду на це, за ствердженням заявниці, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про припинення у ОСОБА_2 права постійного користування земельною ділянкою з дати реєстрації Фермерського господарства "Наталі" та переходу права постійного користування до названого фермерського господарства.
2) не зважили на висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 03.04.2019 в справі № 525/1385/16-ц, від 21.03.2019 в справі № 185/1677/17, від 20.03.2019 в справі №587/260/17, від 18.03.2019 в справі № 472/598/16-ц та неправильно застосували норми матеріального права, передбачені ст. ст. 92, 102-1, 116, 118, 125, 126. 131 ЗК України, п. 6 Перехідних положень ЗК України, ст. ст 407 1216 1218 1225 ЦК України, ст. ст. 19, 20, 23 Закону України "Про фермерське господарство", внаслідок чого, на переконання скаржниці висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо неприпинення з 25.05.2018 (на момент смерті ОСОБА_2 ) права постійного користування земельною ділянкою не відповідають обставинам справи.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
12. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, у межах касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.
13. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
14. Слід зауважити, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень суди повинні перевіряти їх на відповідність того, чи прийняті (вчинені) останні з дотриманням усіх вимог, визначених ч. 3 ст. 2 КАС України.
15. Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема Земельним кодексом України (по тексту - ЗК України) та Законом України "Про землеустрій".
16. За змістом ч. 1 - 3 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
17. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
18. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
19. У ст. 121 ЗК передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара (п. "б" ч. 1), для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара (п. "в" ч. 1).
Підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
20. Стаття 118 ЗК України встановлює порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.
Згідно з ч. 1 ст. 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
21. Зі змісту ч. 6 ст. 118 ЗК України слідує, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні, до якого додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.
22. Таким чином, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.
При цьому ч. 7 ст. 118 ЗК України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме:
- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів;
- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів;
- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
У разі надання органом місцевого самоврядування відмови особі у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою обов`язковим є зазначення конкретної підстави для такої відмови, що визначені у ч. 7 ст. 118 ЗК України.
23. Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень ст. 118 ЗК України.
24. Визначена законом процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого "земельного" питання. У світлі вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов`язковим.
25. Верховний Суд зазначає, що основним питанням, яке постало перед судами попередніх інстанцій була перевірка та надання оцінки підставам відмови у наданні позивачам дозволу на розробку проектів землеустрою.
При цьому, судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для відмови відповідачем визначено те, що земельна ділянка, яка зазначена позивачем в графічних матеріалах обтяжена правом постійного користування.
Так, ОСОБА_2 видано державний акт на право постійного користування землею від 16.11.2000 №224, серії КР 00215, яким надана у постійне користування земельна ділянка площею 50,00 га, яка розташована на території Комінтернівської сільської ради Кіровоградської області для ведення сільського (фермерського) господарства.
Відповідно до відомостей зазначених у витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_2 того ж року зареєстровано ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО "НАТАЛІ".
26. Суди попередніх інстанцій зробили висновок про те, що після одержання головою фермерського господарства документа, що посвідчує право власності або право користування землею, фермерське господарство реєструється в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.
27. У касаційній скарзі позивач вказує на помилковість висновків судів попередніх інстанцій про припинення у ОСОБА_2 права постійного користування земельною ділянкою з дати реєстрації Фермерського господарства "Наталі" та переходу права постійного користування до названого фермерського господарства з посиланням на практику Верховного Суду.
28. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 922/989/18 викладено правову позицію, згідно з якою з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа.
Підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство (фермерське господарство). У земельному законодавстві така підстава припинення права постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою свого засновника як смерть громадянина - засновника СФГ відсутня.
Адже правове становище СФГ як юридичної особи та суб`єкта господарювання, в тому числі його майнова основа, повинні залишатися стабільними незалежно від припинення участі в його діяльності засновника такого господарства як в силу об`єктивних причин (смерті, хвороби тощо), так і на підставі вільного волевиявлення при виході зі складу фермерського господарства.
У разі смерті громадянина - засновника СФГ відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновнику саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку.
29. При цьому, Велика Палата Верховного Суду відступила від раніше існуючої правової позиції та зробила новий правовий висновок про те, що у разі смерті громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства його засновнику, не припиняється зі смертю цієї особи, а зберігається за фермерським господарством до якого воно перейшло після створення фермерського господарства. Звідси право постійного користування земельною ділянкою саме через перехід його до селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) не входить до складу спадщини. Спадкувати можна права померлого засновника (члена) щодо селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства), а не земельну ділянку, яка перебуває в користуванні такого господарства.
30. Суд апеляційної інстанції у цій справі відзначив, що Фермерське господарство «Наталі» як юридична особа не втратило свого права користування земельною ділянкою з прийняттям Земельного Кодексу України в чинній редакції (яка передбачає необхідність переоформлення права постійного користування), ні зі смертю ОСОБА_2 .
У зв`язку з цим підстава, зазначена відповідачем при відмові у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, свідчить про невідповідність обраного позивачем місця вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.
31. Отже, висновок судів узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 922/989/18, а доводи касаційної скарги ґрунтуються на судовій практиці з іншою позицією, від якої Велика Палата Верховного Суду відступила у справі № 922/989/18.
32. Слід також наголосити на висновках Великої Палати Верховного Суду, зроблених у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17: «Велика Палата Верховного Суду зазначає, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду».
33. Інші доводи касаційної скарги не спростовують вищенаведеного, тому відхиляються Верховним Судом.
34. Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених ст. 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
35. Верховний Суд, в межах касаційного перегляду, встановлених ст. 341 КАС України, не встановив порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, тому касаційна скарга не підлягає задоволенню, а судові рішення слід залишити без змін.
36. Оскільки Верховний Суд залишає без змін рішення судів попередніх інстанцій, то відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати не підлягають новому розподілу.
Керуючись ст. 341 345 349 350 355 356 КАС України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.02.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20.05.2020 у справі №340/3130/19 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя В.М. Кравчук
Суддя О.П. Стародуб