ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 червня 2023 року
м. Київ
справа № 340/3361/19
адміністративне провадження № К/9901/14677/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу №340/3361/19 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 січня 2020 року (головуючий суддя Казанчук Г.П.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2020 року (колегія суддів у складі судді-доповідача Добродняк І.Ю., суддів - Бишевської Н.А., Семененка Я.В.),
УСТАНОВИВ:
І. Історія справи
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17 серпня 2017 року по 12 листопада 2019 року включно;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17 серпня 2017 року по 12 листопада 2019 року.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначав, що на виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 березня 2019 року у справі №340/36/19, залишеного в силі постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2019 року, ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснив нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 17 серпня 2017 року.
3. Указане рішення суду виконано 12 листопада 2019 року шляхом нарахування 2116 грн 14 коп. на картковий рахунок позивача.
4. Оскільки рішення суду виконано 12 листопада 2019 року ІНФОРМАЦІЯ_1 мав нарахувати та виплатити позивачеві середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 17 серпня 2017 року по 12 листопада 2019 року (день фактичного розрахунку) відповідно до статті 117 КЗпП України. Однак, відповідач виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні на вимогу позивача не провів, що і стало підставою для звернення до суду із цим позовом.
Короткий зміст судових рішень першої та апеляційної інстанцій
5. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2020 року, у задоволенні позову відмовлено.
6. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України .
7. При цьому, стаття 117 КЗпП України не розповсюджується на правовідносини, що виникають у порядку виконання судового рішення про присудження виплати заробітної плати.
8. Суди установили, що майора ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу з 17 серпня 2017 року наказом військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 №202 та під час звільнення позивача зі служби виплату індексації грошового забезпечення не здійснено.
9. При цьому, позивач, вважаючи, що його права порушені, звернувся до суду з позовом про зобов`язання Кіровоградського ОВК виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 17 серпня 2017 року.
10. На виконання постанови Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 березня 2019 року у справі №340/36/19 відповідачем, 12 листопада 2019 року, здійснено виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення.
11. З огляду на викладене, суди вирішили, що за наявності спірних правовідносин, які стосуються розміру належних звільненому працівникові сум, стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку в розумінні частини першої статті 117 КЗпП України є безпідставним.
Короткий зміст касаційної скарги
12. Не погоджуючись із такими судовими рішеннями, у червні 2020 року ОСОБА_1 подано касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове про задоволення позовних вимог.
13. Як на підставу касаційного оскарження судових рішень у цій справі указує на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
14. Обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України зазначає про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 22 травня 2020 року у справі №320/1263/19, від 31 жовтня 2019 року у справі №825/598/17, від 31 жовтня 2019 року у справі №2340/4192/18, та висновку, який викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі №552/2191/17, від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17.
15. Указує, що стаття 117 КЗпП України по своїй суті є гарантом дотримання прав працівника при звільненні. І в даному випадку порушення зі сторони роботодавця в частині незабезпечення повного розрахунку в день звільнення, не мають мати негативних наслідків для працівника у вигляді вжиття додаткових заходів (витрачання сил та засобів) для відновлення такого права в судовому порядку. А якщо ж таке порушення роботодавець допустив та для відновлення свого права працівник змушений був звертатись до суду, то це має мати наслідком настання для роботодавця відповідальності, визначеної статтею 117 КЗпП України. При цьому ця відповідальність не залежить від часу, який минув від дня порушення чи розміру невиплаченої суми.
16. Зазначає, що для застосування до роботодавця указаного виду відповідальності визначальними є такі юридично значимі обставини як: 1) невиплата належних працівникові сум при звільненні; 2) вина роботодавця; 3) факт (дата) проведення з ним остаточного розрахунку.
17. Переконує, що законодавець визначив часові межі нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку, якими є дата звільнення (початок) та дата остаточного розрахунку (закінчення), а не дата ухвалення рішення суду, яким було відновлено порушене право.
18. Вважає, що з огляду на установлені судами попередніх інстанцій обставини справи є всі підстави для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а тому оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню.
Позиція інших учасників справи
19. Відповідач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався, що відповідно до положень частини четвертої статті 338 КАС України, не перешкоджає перегляду судових рішень у касаційному порядку.
Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції
20. 15 червня 2020 року до касаційного суду надійшла скарга ОСОБА_1 .
21. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 червня 2020 року для розгляду справи №340/3361/19 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Жука А.В., суддів -Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
22. Ухвалою Верховного Суду від 06 липня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху.
23. Ухвалою Верховного Суду від 25 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 січня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2020 року у справі №340/3361/19 на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
24. Ухвалою Верховного Суду від 21 червня 2023 року закінчено підготовчі дії у цій справі; справу №340/3361/19 призначено до касаційного розгляду у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції за наявними у справі матеріалами.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
25. Наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » від 19 травня 2017 року №67 майора ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас у зв`язку із закінченням строку дії контракту.
26. Наказом військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 №202 від 17 серпня 2017 року (а.с. 10) позивача з 17 серпня 2017 року виключено зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_2 .
27. Оскільки за період проходження служби з 01 січня 2016 року по день виключення зі списків особового складу індексація грошового забезпечення відповідачем не виплачувалась, позивач звернувся до суду за захистом порушених прав.
28. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 березня 2019 року у справі №340/36/19, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено, зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по 17 серпня 2017 року включно.
29. На виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 березня 2019 року у справі №340/36/19, яке набрало законної сили 18 червня 2019 року, військовим комісаріатом 12 листопада 2019 року здійснено нарахування і виплату позивачу індексації грошового забезпечення у сумі 2116 грн 14 коп., що підтверджується платіжним дорученням №2869 від 12 листопада 2019 року (а.с.27).
30. 22 листопада 2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 17 серпня 2017 року по 14 листопада 2019 року (а.с. 22-23).
31. 05 грудня 2019 року відповідач листом №4422 (а.с.24-26) відмовив у виплаті середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за указаний позивачем період з тих підстав, що норми КЗпП України не можуть бути застосовані до даних правовідносин, оскільки позивач був військовослужбовцем, а не працював по трудовому договору. Також відповідач вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 не є прибутковою установою та не має власних доходів, повністю фінансується з Державного бюджету України. Джерелом коштів для виплати грошового забезпечення військовослужбовцям та проведення індексації грошових доходів населення є виключно Державний бюджет України.
32. Вважаючи, що така відмова порушує його права, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення компенсації за затримку повного розрахунку при звільненні.
ІІІ. Позиція Верховного Суду
33. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
34. Зі змісту ухвали Верховного Суду від 25 серпня 2020 року слідує, що провадження у справі відкрито з підстав, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
35. Предметом спору у цій справі є вимога про стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
36. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених КАС України, зазначає таке.
37. За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
38. Статтею 47 КЗпП України (тут і далі - у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлено правило, за яким власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.
39. Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
40. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
41. Положеннями статті 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
42. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
43. Закріплені у статтях 116 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.
44. Суди попередніх інстанцій відмовляючи у задоволенні позовних вимог указали, що позивач, вважаючи, що проведений з ним розрахунок при звільненні є неправильним, звертався до суду з позовом щодо нарахування та виплати належних йому сум індексації грошового забезпечення.
45. Вирішили, що стаття 117 КЗпП України не розповсюджується на правовідносини, що виникають у порядку виконання судового рішення про присудження виплати заробітної плати.
46. Зазначили, що така правова позиція узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини, зокрема з рішенням у справі «Меньшакова проти України» від 08 квітня 2010 року, яким установлено, що компенсація за затримку виплати заробітної плати відповідно до статті 117 КЗпП України може вимагатись лише за період до присудження заборгованості із заробітної плати. З прийняттям судових рішень статей 116 117 КЗпП України більше не застосовуються, а зобов`язання колишніх роботодавців виплатити заборгованість із заробітної плати та компенсацію замінюється на зобов`язання виконати судові рішення на користь позивача, що не регулюється матеріальними нормами трудового права.
47. Верховний Суд не погоджується із такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.
48. Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
49. Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2019 року у справі №340/36/19, визнано право ОСОБА_1 на нарахування та виплату індексації грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по день виключення зі списків особового складу частини, тобто по 17 серпня 2017 року включно. Указане рішення набрало законної сили 18 червня 2019 року.
50. Отже, судовим рішенням яке набрало законної сили, установлено право позивача на виплату індексації грошового забезпечення за відповідний період.
51. З аналізу статей 47 116 117 КЗпП України убачається, що умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
52. Виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору та відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, індексація, вихідна допомога тощо).
53. Подібну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року у справах №825/598/17 та №2340/4192/18, на які указував у своїй касаційній скарзі позивач, обґрунтовуючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі. Суд вважає такі висновки застосовними до спірних правовідносин.
54. Так, судами установлено, що з 17 серпня 2017 року позивача виключено зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1. Водночас, остаточний розрахунок з позивачем проведено 12 листопада 2019 року на підставі рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 березня 2019 року у справі №340/36/19.
55. Указана обставина сторонами не заперечувалась.
56. Отже, наведене свідчить про те, що остаточна виплата всіх належних позивачу сум була здійснена Кіровоградським обласним військовим комісаріатом з порушенням строків, установлених статтею 116 КЗпП України, а тому Верховний Суд вважає помилковим висновок судів попередніх інстанцій про відсутність підстав, визначених статтею 117 КЗпП України, для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за весь час затримки фактичного розрахунку.
57. Щодо посилань судів попередніх інстанцій на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Меньшакова проти України» від 08 квітня 2010 року, Суд зазначає, що ЄСПЛ не вирішував питання щодо необхідності застосування тієї чи іншої норми права національного законодавства та її тлумачення, а констатував, що застосування процесуальних обмежень у справі заявниці значною мірою залежало від тлумачень матеріальних норм Кодексу законів про працю. Звернув увагу на те, що частина друга статті 117 КЗпПУкраїни, яка встановлює право на отримання компенсації у випадку постановлення судом рішення щодо суми такої заборгованості та є застосовною у справі заявниці, не передбачає виплати компенсації за період до фактичного розрахунку по заборгованості, на відміну від частини першої статті 117 КЗпПУкраїни.
58. Подібну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17, на яку указував у своїй касаційній скарзі позивач, обґрунтовуючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі. Суд вважає такі висновки застосовними до спірних правовідносин, а тому констатує помилковість посилання судів попередніх інстанцій на указане рішення ЄСПЛ.
Щодо періоду за який слід обраховувати середній заробіток за час затримки розрахунку Суд зазначає таке.
59. Відповідно до частини третьої статті 341 КАС України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
60. Частиною четвертою статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (тут і далі - у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
61. Відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
62. За змістом пункту 37.1.1 розділу ХХХVIІ Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам №638/15329 (далі - Інструкція №638/15329, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) у разі звільнення з військової служби посадові оклади, оклади за військовими званнями та щомісячні додаткові види грошового забезпечення виплачуються: особам офіцерського складу та особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, які до дня отримання військовою частиною наказу або повідомлення про звільнення з військової служби займають посади, на які були призначені, - до дня виключення наказом зі списків особового складу включно, але не більше ніж за один місяць з дня одержання військовою частиною наказу чи письмового повідомлення про звільнення (з урахуванням пункту 37.2 цієї Інструкції).
63. Відповідно до пункту 7 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008; тут і далі - у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.
64. Судами попередніх інстанцій установлено, що згідно з Витягом з наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 (по стройовій частині) №202 від 17 серпня 2017 року (а.с.10), майора ОСОБА_1 з 17 серпня 2017 року виключено зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_2 та усіх видів забезпечення.
65. Суд зазначає, що початок і закінчення проходження військової служби визначається статтею 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Так, закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
66. Таке виключення зі списків особового складу частини оформлюється наказом військової частини (військового навчального закладу, установи тощо), в списках якої перебуває звільнений військовослужбовець.
67. Крім того, за змістом пункту 37.1.1 розділу ХХХVIІ Інструкції №638/15329 включно по день виключення військовослужбовця зі списків особового складу йому виплачується грошове забезпечення.
68. Отже, системний аналіз викладених законодавчих норм свідчить, що закінченням проходження військової служби є день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо), про що приймається наказ. Тобто, до моменту прийняття наказу про виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, останній вважається таким, що проходить військову службу.
69. Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 15 червня 2023 року у справі №560/2369/19, від 13 квітня 2023 року у справі №380/404/20 та від 10 грудня 2020 року у справі №810/2184/16 та є застосовною до спірних правовідносин.
70. За змістом статей 116 та 117 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
71. З огляду на викладене, проаналізувавши зазначені норми права, Суд констатує, що першим днем, з якого слід обраховувати середній заробіток за час затримки розрахунку є [день] наступний за днем виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме 18 серпня 2017 року.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
72. Суд касаційної інстанції повторно наголошує на тому, що відповідно до частини другої статті 341 КАС України позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
73. За змістом статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
74. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
75. З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права щодо повного і всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі та, як наслідок, висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
76. При новому розгляді спору суду першої інстанції необхідно взяти до уваги наведене у цій постанові, здійснити розрахунок середнього заробітку відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати №100, застосувати у разі необхідності принцип співмірності середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні [за період з 18 серпня 2017 року по 12 листопада 2019 року] розміру виплат, які не сплатив відповідач позивачу при звільненні, і, з урахуванням установленого та відповідно до чинного законодавства, прийняти відповідне рішення.
IV. Висновки щодо судових витрат
77. З огляду на результат касаційного перегляду справи перерозподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 січня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2020 року у справі №340/3361/19 - скасувати.
3. Справу №340/3361/19 направити на новий розгляд до суду першої інстанції - Кіровоградського окружного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
..................................
..................................
..................................
А.В. Жук
Н.М. Мартинюк
Ж.М. Мельник-Томенко
Судді Верховного Суду