№ 340/4709/23 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 340/4709/23

адміністративне провадження № К/990/22173/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

судді-доповідача - Бевзенка В. М., суддів: Чиркіна С. М., Бучик А. Ю., -

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кіровоградської обласної прокуратури, подану першим заступником керівника Кіровоградської обласної прокуратури (далі - Скаржник) на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.11.2023 й постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14.05.2024 у справі № 340/4709/23 за позовом заступника керівника Новоукраїнської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України до відповідача- 1 - Кіровоградської обласної військової адміністрації, відповідача- 2 - Новомиргородської міської ради, відповідача- 3 - Листопадівської сільської ради, про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

1. Заступник керівника Новоукраїнської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Кіровоградської обласної військової адміністрації щодо тривалого незабезпечення проведення робіт з винесення в натурі (на місцевості) меж гідрологічного заказника загальнодержавного значення «Велика Вись» площею 568 га, що знаходиться в адміністративних межах Новомиргородської територіальної громади Новоукраїнського району;

- зобов`язати Кіровоградську обласну військову адміністрацію вчинити дії та забезпечити проведення робіт з винесення в натурі (на місцевості) меж гідрологічного заказника загальнодержавного значення «Велика Вись» площею 568 га, що знаходиться в адміністративних межах Новомиргородської територіальної громади Новоукраїнського району.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що бездіяльність Кіровоградської обласної військової адміністрації щодо не вжиття заходів з винесення меж гідрологічного заказника загальнодержавного значення «Велика Вись» та не закріплення його меж в натурі (на місцевості) є протиправною, а тому потребує реагування у виді зобов`язання землекористувача вжити заходів з винесення меж заказника та закріплення його межі в натурі (на місцевості).

2. Відповідач надав відзив на позовну заяву і вказав, що бездіяльність Кіровоградської обласної військової адміністрації у цій частині відсутня. Так, Відповідач посилається на те, що Новомиргородська міська рада прийняла рішення від 23.06.2023 року про розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки під об`єктом - гідрологічним заказником загальнодержавного значення «Велика вісь». Однак на заваді стоїть відсутність фінансування в необхідних обсягах для проведення таких робіт (а.с. 80- 90).

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПЕРШОЇ Й АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

3. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.11.2023:

- адміністративний позов задоволено частково;

- визнано протиправною бездіяльність Новомиргородської міської ради Кіровоградської області щодо тривалого незабезпечення проведення робіт з винесення в натурі (на місцевості) меж гідрологічного заказника загальнодержавного значення «Велика Вись» площею 568 га, що знаходиться в адміністративних межах Новомиргородської територіальної громади Новоукраїнського району;

- зобов`язано Новомиргородську міську раду Кіровоградської області вчинити дії та забезпечити проведення робіт з винесення в натурі (на місцевості) меж гідрологічного заказника загальнодержавного значення «Велика Вись» площею 568 га, що знаходиться в адміністративних межах Новомиргородської територіальної громади Новоукраїнського району;

- у задоволені решти позовних вимог відмовлено.

На переконання Кіровоградського окружного адміністративного суду у спірних правовідносинах межі гідрологічного заказника загальнодержавного значення «Велика Вись» площею 568 га у законодавчому порядку не встановлені в натурі. З огляду на викладене, в силу охоронних зобов`язань, Кіровоградський окружний адміністративний суд вважає, що саме Новомиргородська міська рада має обов`язок вчинити дії та забезпечити проведення робіт з винесення в натурі (на місцевості) меж гідрологічного заказника загальнодержавного значення «Велика Вись» площею 568 га, що знаходиться в адміністративних межах Новомиргородської територіальної громади Новоукраїнського району.

Крім того, не заперечуючи посилань прокурора на те, що обласні державні адміністрації є уповноваженими органами державного управління в галузі організації, охорони та використання природно-заповідного фонду, Кіровоградський окружний адміністративний суд вважає, що у Кіровоградської обласної військової адміністрації у цій ситуації був відсутній обов`язок безпосередньо проводити роботи з винесення в натурі (на місцевості) меж гідрологічного заказника в силу змісту закону та охоронного зобов`язання. Позовних же вимог, що стосувались би невиконання Кіровоградською обласною військовою адміністрацією обов`язків, якими вона наділена в силу закону у цих правовідносинах, прокурором не заявлено.

4. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 14.05.2024:

- апеляційну скаргу Кіровоградської обласної прокуратури залишено без задоволення;

- рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.11.2023 у справі № 340/4709/23 залишено без змін.

Зокрема, Третій апеляційний адміністративний суд дійшов таких висновків:

- межі гідрологічного заказника загальнодержавного значення «Велика Вись» площею 568 га у законодавчому порядку не встановлені в натурі;

- з дати передачі (березень-травень 2002 року) заказника Міністерством екології та природних ресурсів України під охорону Листопадівській сільській раді та Новомиргородській міській раді і до дати звернення позивача до суду з позовом сплинув достатньо тривалий проміжок часу;

- судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок щодо наявної тривалої бездіяльність щодо встановлення меж території природно-заповідного фонду, яка у свою чергу впливає на дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, зокрема, дотримання обмежень землекористування;

- суд першої інстанції обґрунтовано з урахуванням наявних охоронних зобов`язань, зробив правильний висновок, що така бездіяльність наявна саме у землекористувача, яким є Новомиргородська міська рада, яка зобов`язана вчинити дії та забезпечити проведення робіт з винесення в натурі (на місцевості) меж гідрологічного заказника загальнодержавного значення «Велика Вись» площею 568 га, що знаходиться в адміністративних межах Новомиргородської територіальної громади Новоукраїнського району;

- доводи апеляційної скарги прокуратури не спростовують висновків суду першої інстанції з цього питання.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ І УЗАГАЛЬНЕНИХ ДОВОДІВ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

5. На адресу Касаційного адміністративного суду Верховного Суду 10.06.2024 надійшла касаційна скарга Кіровоградської обласної прокуратури, подана першим заступником керівника Кіровоградської обласної прокуратури Юрієм Ковальовим (надійшла через «Скриню» Касаційного адміністративного суду Верховного Суду), у якій скаржник просив: 1) прийняти касаційну скаргу до розгляду та відкрити касаційне провадження; 2) скасувати рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.11.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14.05.2024 у справі № 340/4709/23 та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги прокурора; 3) судові витрати покласти на відповідача; 4) про дату, час і місце судового засідання повідомляти Кіровоградську обласну прокуратуру та Офіс Генерального прокурора. Розгляд касаційної скарги здійснювати у судовому засіданні за участю прокурора.

Кіровоградська обласна прокуратура не погоджується з рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.11.2023 й постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 14.05.2024, оскільки вважає їх такими, що вони мають бути скасовані у зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального права (статей 17, 21, 122 та пункту 24 Перехідних положень Земельного кодексу України, статей 5, 61 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», статей 3, 7, 26 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»), ст. 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», ст.ст. 26, 67 Закону України «Про землеустрій», у зв`язку неврахуванням практики Верховного Суду у справах із подібними правовідносинами, порушенням норм процесуального права (статей 9 72- 77 90 242- 246 КАС України).

6. Підставами касаційного оскарження рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.11.2023 й постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 14.05.2024 у справі № 340/4709/23 Скаржник вважає:

- застосування судами першої й апеляційної інстанцій норм законів України «Про природно-заповідний фонд України», «Про місцеве самоврядування в Україні» Земельного кодексу України без урахування висновків Верховного Суду у справах з подібними правовідносинами, що зумовило касаційне оскарження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України;

- те, що суди першої й апеляційної інстанції не дослідили докази щодо об`єкта природно-заповідного фонду, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи та зумовило неправильне застосування приписів Земельного кодексу України й Закону України «Про природно-заповідний фонд України».

На переконання Кіровоградської обласної прокуратури відповідно до ст.ст. 17 21 22 Земельного кодексу України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності у межах, визначених Земельним кодексом України та вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону. Статтею 26 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» визначено, що власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів, оголошених пам`ятками природи, беруть на себе зобов`язання щодо забезпечення режиму їхньої охорони та збереження.

У постанові від 19.12.2018 року у справі № 816/4493/14 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду прийшов до висновку, що дії із встановлення меж території природно-заповідного фонду можуть бути вчинені виключно власником або користувачем відповідних земельних угідь. У цій постанові безпосередньо зазначено, що орган місцевого самоврядування, уповноважений розпоряджатися землями комунальної власності, не має вчиняти дії щодо утримання земельних угідь, які йому не належать. Землі гідрологічного заказника загальнодержавного значення «Велика Вись» не належать до земель комунальної власності.

Кіровоградська обласна прокуратура наполягає, що будь-які документи, які б підтверджували право Новомиргородської міської ради на постійне користування, оренду чи інший передбачений законодавством вид користування землями зазначеного заказника у справі відсутні. Відповідно до ст. 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» саме місцеві державні адміністрації розпоряджаються землями державної власності відповідно до закону. Згідно зі ст. 26 Закону України «Про землеустрій» замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі, а також інші юридичні та фізичні особи.

Тому, зважаючи на викладені приписи національного законодавства, фактичні обставини справи, Скаржник вважає, що гідрологічний заказник загальнодержавного значення «Велика Вись» розташований на землях державної власності Кіровоградської області та перебуває у віданні Кіровоградської військової державної адміністрації, а тому саме вона має здійснювати охоронні заходи щодо вказаного об`єкта природно-заповідного фонду з метою його збереження.

РУХ СПРАВИ

7. Ухвалою Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 25.06.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Кіровоградської обласної прокуратури на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.11.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14.05.2024 у справі № 340/4709/23. Учасникам адміністративної справи встановлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу, роз`яснено, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

8. Інші учасники адміністративної справи № 340/4709/23 правом подання відзиву на касаційну скаргу не скористалися, відзиви на касаційну скаргу Кіровоградської обласної прокуратури, подану першим заступником керівника Кіровоградської обласної прокуратури на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.11.2023 й постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14.05.2024, - до Касаційного адміністративного суду Верховного Суду не подали.

Втім відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.11.2023 й постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 14.05.2024 у справі № 340/4709/23 (ч. 4 ст. 338 КАС України).

9. До Касаційного адміністративного суду Верховного Суду адміністративна справа № 340/4709/23 надійшла 08.07.2024.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ

10. Конституція України від 28.06.1996

Стаття 6. Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову

Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Стаття 19. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

11. Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005 № 2747-IV

Стаття 2. Завдання та основні засади адміністративного судочинства

1. Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

2. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

12. Земельний кодекс України 25 жовтня 2001 року № 2768-III

Стаття 12. Повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить:

д) організація землеустрою;

Стаття 17. Повноваження місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин

До повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить:

в) координація здійснення землеустрою та державного контролю за використанням та охороною земель;

13. Закон України «Про природно-заповідний фонд України» від 16 червня 1992 року № 2456-XII

Стаття 5. Правові засади функціонування територій та об`єктів природно-заповідного фонду

Завдання, науковий профіль, характер функціонування і режим територій та об`єктів природно-заповідного фонду визначаються у положеннях про них, які розробляються відповідно до цього Закону, і затверджуються:

центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища - щодо територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення;

обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища - щодо територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення.

Стаття 7. Землі природно-заповідного фонду

Межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Стаття 53. Прийняття рішень про створення чи оголошення територій, об`єктів природно-заповідного фонду та їх охоронних зон

Рішення про створення природних заповідників, національних природних парків, а також щодо інших територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення приймаються Президентом України. Парк-пам`ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Межигір`я» створюється законом України.

Рішення про створення біосферних заповідників приймається з додержанням вимог міжнародних договорів та міжнародних програм, учасником яких є Україна.

Рішення про організацію чи оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та встановлення охоронних зон територій та об`єктів природно-заповідного фонду приймається Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами.

Порядок відведення земельних ділянок природним заповідникам, біосферним заповідникам, національним природним паркам, регіональним ландшафтним паркам, а також ботанічним садам, дендрологічним паркам, зоологічним паркам визначається Земельним Кодексом України.

Території та об`єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов`язання.

14. Закон України «Про землеустрій» від 22 травня 2003 року № 858-IV

Стаття 2. Призначення землеустрою

Землеустрій забезпечує:

в) встановлення і закріплення на місцевості меж адміністративно-територіальних одиниць, територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, меж земельних ділянок власників і землекористувачів;

Стаття 19. Повноваження сільських, селищних, міських рад у сфері землеустрою

До повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері землеустрою на території сіл, селищ, міст належать:

а) організація та здійснення землеустрою, проведення інвентаризації земель та земельних ділянок усіх форм власності;

б) організація та здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у межах та порядку, встановлених законом;

в) координація здійснення землеустрою та контролю за використанням і охороною земель комунальної власності;

г) інформування населення про заходи, передбачені землеустроєм;

ґ) вирішення інших питань у сфері землеустрою відповідно до закону.

Стаття 20. Обов`язковість землеустрою

Землеустрій проводиться в обов`язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі:

а) розробки документації із землеустрою щодо організації раціонального використання та охорони земель;

б) встановлення та зміни меж об`єктів землеустрою;

в) надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок;

г) встановлення в натурі (на місцевості) меж земель, обмежених у використанні і обмежених (обтяжених) правами інших осіб (земельні сервітути);

ґ) організації нових і впорядкування існуючих об`єктів землеустрою;

д) виявлення порушених земель і земель, що зазнають впливу негативних процесів, та проведення заходів щодо їх відновлення чи консервації, рекультивації порушених земель, землювання малопродуктивних угідь, захисту земель від ерозії, підтоплення, заболочення, вторинного засолення, висушення, ущільнення, забруднення промисловими відходами, радіоактивними і хімічними речовинами та інших видів деградації, консервації деградованих і малопродуктивних земель;

е) розроблення комплексного плану території територіальної громади, генерального плану населеного пункту, детального плану території.

Стаття 22. Підстави проведення землеустрою

Землеустрій здійснюється на підставі:

а) рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою (у тому числі при розробленні містобудівної документації);

б) укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою;

в) судових рішень.

Рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку документації із землеустрою приймається виключно у строки та лише у випадках, передбачених цим Законом та Земельним кодексом України. Зазначене рішення надається безоплатно та має необмежений строк дії.

Стаття 25. Документація із землеустрою

Документація із землеустрою розробляється в електронній та паперовій формах у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Особливим видом такої документації є документація із землеустрою, яка одночасно є містобудівною документацією, - комплексні плани просторового розвитку територій територіальних громад, генеральні плани населених пунктів, детальні плани територій. Затверджена документація із землеустрою є публічною та загальнодоступною.

Види документації із землеустрою:

в) проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів;

Стаття 26. Замовники і розробники документації із землеустрою

Замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі, а також інші юридичні та фізичні особи.

Розробниками документації із землеустрою є:

юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи сертифікований інженер-землевпорядник, який є відповідальним за якість робіт із землеустрою;

фізичні особи - підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою.

Розробником комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади, генерального плану населеного пункту, детального плану території є суб`єкт господарювання, що відповідає критеріям, визначеним частиною другою цієї статті, та відповідно до закону може розробляти містобудівну документацію.

Взаємовідносини замовників і розробників документації із землеустрою регулюються законодавством України і договором.

Подання документації із землеустрою до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, для внесення відомостей до Державного земельного кадастру від імені замовника документації здійснюється її розробником, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 47. Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів

Рішення про затвердження проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон одночасно є рішенням про встановлення меж таких територій.

Відомості про межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, межі обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів вносяться до Державного земельного кадастру.

15. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР

Стаття 25. Загальна компетенція сільських, селищних, міських рад

Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Стаття 26. Виключна компетенція сільських, селищних, міських рад

1. Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання:

34) вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин;

37) прийняття рішень про організацію територій і об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні; внесення пропозицій до відповідних державних органів щодо оголошення природних та інших об`єктів, що мають екологічну, історичну, культурну або наукову цінність, пам`ятками природи, історії або культури, які охороняються законом, прийняття рішень про оголошення в місцях масового розмноження та вирощування потомства дикими тваринами «сезону тиші» з обмеженням господарської діяльності та добуванням об`єктів тваринного світу;

Стаття 33. Повноваження у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища

1. До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать:

б) делеговані повноваження:

9) організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою;

Стаття 59. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування

1. Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

16. Закон України «Про місцеві державні адміністрації» від 9 квітня 1999 року № 586-XIV

Стаття 21. Повноваження в галузі використання та охорони земель, природних ресурсів і охорони довкілля

Місцева державна адміністрація:

5) вносить пропозиції відповідним органам місцевого самоврядування щодо організації територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення;

17. Закон України «Про військово-цивільні адміністрації» від 3 лютого 2015 року № 141-VIII

Стаття 1. Статус і призначення військово-цивільних адміністрацій

1. Для виконання повноважень місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених цим Законом, в районі відсічі збройної агресії російської федерації, зокрема в районі проведення антитерористичної операції можуть утворюватися військово-цивільні адміністрації.

Військово-цивільні адміністрації - це тимчасові державні органи у селах, селищах, містах, районах та областях, що діють у складі Антитерористичного центру при Службі безпеки України (у разі їх утворення для виконання повноважень відповідних органів у районі проведення антитерористичної операції) або у складі Об`єднаного оперативного штабу Збройних Сил України (у разі їх утворення для виконання повноважень відповідних органів у районі здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях) і призначені для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення безпеки і нормалізації життєдіяльності населення, правопорядку, участі у протидії актам збройної агресії, диверсійним проявам і терористичним актам, недопущення гуманітарної катастрофи в районі відсічі збройної агресії російської федерації, зокрема проведення антитерористичної операції.

Військово-цивільні адміністрації району, області - це тимчасові державні органи, що здійснюють на відповідній території повноваження районних, обласних рад, державних адміністрацій та інші повноваження, визначені цим Законом.

Стаття 4. Повноваження військово-цивільних адміністрацій

3. Районні, обласні військово-цивільні адміністрації поряд із здійсненням повноважень місцевих державних адміністрацій на відповідній території також здійснюють повноваження із:

9) прийняття рішень про організацію територій і об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні; внесення пропозицій до відповідних державних органів про оголошення природних та інших об`єктів, що мають екологічну, історичну, культурну або наукову цінність, пам`ятками історії або культури, які охороняються законом;

18. Закон України «Про місцеві державні адміністрації» від 9 квітня 1999 року № 586-XIV

Стаття 21. Повноваження в галузі використання та охорони земель, природних ресурсів і охорони довкілля

Місцева державна адміністрація:

11) погоджує документацію із землеустрою у випадках та порядку, визначених Земельним кодексом України та Законом України «Про землеустрій», щодо відповідності зазначеної документації законодавству у сфері охорони навколишнього природного середовища;

19. Указ Президента України «Про створення заказників загальнодержавного значення» від 10.12.1994 року № 750/94

З метою збереження і відтворення цінних природних комплексів, генофонду рослинного і тваринного світу та відповідно до статті 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» і вимог Конвенції про охорону біологічного різноманіття, ратифікованої Верховною Радою України 29 листопада 1994 року, постановляю:

1. Створити заказники загальнодержавного значення, перелік яких додається.

2. Міністерству охорони навколишнього природного середовища України:

затвердити у тримісячний строк Положення про кожний створюваний заказник загальнодержавного значення відповідно до його цільового призначення та завдання. Передати заказники, зазначені в додатку, під охорону підприємствам, установам та організаціям з оформленням охоронного зобов`язання;

разом з підприємствами, установами та організаціями, у віданні та під охороною яких перебувають заказники, ужити заходів щодо збереження заповідних природних комплексів та об`єктів;

установити належний контроль за додержанням режиму охорони і використання природних ресурсів у межах створюваних заказників загальнодержавного значення.

20. Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Кіровоградської області: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 р. № 716-р

Відповідно до абзацу першого пункту 71 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначити адміністративні центри та затвердити території територіальних громад Кіровоградської області згідно з додатком.

21. Наказ Міністерства екології та природних ресурсів України «Про затвердження Інструкції щодо оформлення охоронних зобов`язань на території та об`єкти природно-заповідного фонду» від 25.02.2013 № 65

Відповідно до статті 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», підпунктів «е», «к» підпункту 6 пункту 4 Положення про Міністерство екології та природних ресурсів України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 452, з метою удосконалення системи охорони територій та об`єктів природно-заповідного фонду наказую:

1. Затвердити Інструкцію щодо оформлення охоронних зобов`язань на території та об`єкти природно-заповідного фонду, що додається.

22. Положення про гідрологічний заказник загальнодержавного значення «Велика Вись»: затверджено Наказом Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України від № 516 від 20.07.2023

1.1. Гідрологічний заказник загальнодержавного значення «Велика Вись» (далі - Заказник) створений відповідно до Указу Президента України від 10.12.1994 № 750/94 «Про створення заказників загальнодержавного значення».

1.2. Заказник входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання.

1.3. Заказник загальною площею 568 га розташований у заплаві річки Велика Вись та її притоки річки Гептурки, між селами Лікареве і Листопадове на території Новомиргородської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області (далі - Землекористувач).

1.6. Межі Заказника встановлюються в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. До встановлення меж Заказника в натурі його межі визначаються відповідно до Проєкту його створення.

1.7. На території Заказника у визначених місцях встановлюються необхідні державні інформаційні та охоронні знаки затвердженого зразка.

3.5. На Землекористувача у межах Заказника оформлюється охоронне зобов`язання щодо додержання встановленого режиму території.

У разі зміни форми власності на землю, на якій знаходиться Заказник, Землекористувача або його назви, Землекористувач зобов`язаний повідомити Кіровоградську обласну державну адміністрацію з метою переоформлення охоронних зобов`язань.

3.6. Органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи місцевого самоврядування сприяють охороні та збереженню Заказника, виконанню покладених на нього завдань.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

23. Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного у касаційній скарзі

1) Касаційна скарга подається з підстав, визначених пунктами 1, 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України, у зв`язку з неправильним застосуванням судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального права, а також порушенням норм процесуального права через неповне дослідження зібраних у справі доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Також Скаржник вважає, що судами першої й апеляційної інстанцій при ухваленні судових рішень застосовано норми законів України «Про природно-заповідний фонд України», «Про місцеве самоврядування в Україні» Земельного кодексу України без урахування висновків Верховного Суду у справах з подібними правовідносинами, висловлених у справах №№ 816/4493/14, 140/279/21, 813/4701/16.

Суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово висловлювалася про критерії подібності правовідносин. Так у постанові від 12 жовтня 2021 року, справа № 233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що критеріями подібності правовідносин слід вважати їхніх суб`єктів, об`єкти та юридичний зміст, яким є обопільні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких використане поняття «подібні правовідносини» таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

Про подібність правовідносин Велика Палата Верховного Суду неодноразово і послідовно висловлювалася у своїх наступних постановах, зокрема, від 11 липня 2024 року у справі № 990/51/24. На її переконання подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення, зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їхньої подібності визначається обставинами конкретної справи.

Дослідивши правовідносини оцінені адміністративними судами у справах №№ 816/4493/14, 140/279/21, 813/4701/16, врахувавши критерії подібності, запропоновані Великою Палатою Верховного Суду, Суд доходить висновку про їхню неподібність до правовідносин, які виникли у справі № 340/4709/23:

- у справі № 816/4493/14 правовідносини були оцінені за такими фактичними критеріями:

1) зміст правовідносин - права й обов`язки Гаркушинської сільської ради Миргородського району Полтавської області, Державної екологічної інспекції у Полтавській області, третіх осіб: Полтавської міжрайонної природоохоронної прокуратури, Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Полтавській області, Головного управління Держземагентства у Полтавській області щодо припису Державної екологічної інспекції України у Полтавській області від 09.07.2014 року № 07-21/38;

2) суб`єкти правовідносин - Гаркушинська сільська рада Миргородського району Полтавської області, Державна екологічна інспекція у Полтавській області, треті особи: Полтавська міжрайонна природоохоронна прокуратура, Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Полтавській області, Головне управління Держземагентства у Полтавській області;

3) об`єкт правовідносин - припис Державної екологічної інспекції України у Полтавській області від 09.07.2014 року № 07-21/38, яким позивача-Гаркушинську сільську раду Миргородського району Полтавської області зобов`язано: розробити план оргтехзаходів по усуненню виявлених порушень та надати його до Держекоінспекції у Полтавській області у десятиденний термін після одержання припису; постійно дотримуватись режиму територій та об`єктів природно-заповідного фонду; представити рішення про організацію чи оголошення територій заказника - до 23 липня 2014 року; виготовити форму 3ДКПЗФ «Карти-схеми розташування територій та об`єктів природно-заповідного фонду України»: регіонів - у масштабі 1:200000, України - в масштабі 1:500000 - до 09 вересня 2014 року; розробити документи, що посвідчують право на земельну ділянку ландшафтного заказника місцевого значення «Ярмаківський» - до 09 вересня 2014 року; встановити межі території ландшафтного заказника місцевого значення «Ярмаківський» в натурі - до 09 вересня 2014 року; встановити охоронні знаки на території ландшафтного заказника місцевого значення «Ярмаківський» - до 09 вересня 2014 року;

-у справі № 140/279/21 правовідносини були оцінені за такими фактичними критеріями:

1) зміст правовідносин - права й обов`язки ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Волинській області (ГУ Держгеокадастру у Волинській області) щодо визнання протиправною бездіяльності щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га (кадастровий номер 0721885000:04:000:0821) за рахунок земель, що перебувають у державній власності, знаходяться в постійному користуванні Сільськогосподарського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Деметра» (СГП ТзОВ «Деметра») і розташовані за межами території Жидичинської сільської ради Ківерцівського району Волинської області; зобов`язання затвердити проект землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки;

2) суб`єкти правовідносин - ОСОБА_1 , Головне управління Держгеокадастру у Волинській області (ГУ Держгеокадастру у Волинській області);

3) об`єкт правовідносин - бездіяльність щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га (кадастровий номер 0721885000:04:000:0821) за рахунок земель, що перебувають у державній власності, знаходяться в постійному користуванні Сільськогосподарського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Деметра» (СГП ТзОВ «Деметра») і розташовані за межами території Жидичинської сільської ради Ківерцівського району Волинської області, зобов`язання затвердити проект землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки;

- у справі № 813/4701/16 правовідносини були оцінені за такими фактичними критеріями:

1) зміст правовідносин - права й обов`язки виконувача обов`язків керівника Львівської місцевої прокуратури № 1, Львівської міської ради, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТзОВ «Будівельний альянс»;

2) суб`єкти правовідносин - виконувач обов`язків керівника Львівської місцевої прокуратури № 1, Львівська міська рада, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТзОВ «Будівельний альянс»;

3) об`єкт правовідносин - ухвала Львівської міської ради «Про надання ТзОВ «Будівельний альянс» дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на проспекті Свободи, 45» від 20.10.2016 № 1166.

Отже, за критеріями (зміст правовідносин, суб`єкт правовідносин, об`єкт правовідносин), обґрунтованими Великою Палатою Верховного Суду, правовідносини справ №№ 816/4493/14, 140/279/21, 813/4701/16 - не подібні до правовідносин, які є предметом дослідження у справі № 340/4709/23. Оскільки правовідносини у справах №№ 816/4493/14, 140/279/21, 813/4701/16 й № 340/4709/23 - не подібні, а тому й непорівнювані.

Оскільки правовідносини справ №№ 816/4493/14, 140/279/21, 813/4701/16 - цілковито не подібні до правовідносин, які є предметом дослідження у справі № 340/4709/23, то у Кіровоградського окружного адміністративного суду й Третього апеляційного адміністративного суду, відповідно, не було обов`язку враховувати висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, висловлені у його постановах справ №№ 816/4493/14, 140/279/21, 813/4701/16.

Водночас, Суд наголошує, що відповідно до приписів п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований у судовому рішенні, яке оскаржується (п. 4 ч. 2 ст. 330 КАС України).

Важливо, що у справах №№ 816/4493/14, 140/279/21, 813/4701/16 на які посилається Скаржник, Верховний Суд не висловлював жодних висновків щодо застосування тих самих норм права, які регулюють спірні правовідносини у справі № 340/4709/23.

Оскільки Скаржником у його касаційній скарзі вказані висновки Верховного Суду щодо застосування інших норм права у неподібних правовідносинах, то Судом не приймаються і не можуть бути прийняті аргументи касаційної скарги, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права (норми законів України «Про природно-заповідний фонд України», «Про місцеве самоврядування в Україні» Земельного кодексу України) без урахування висновків Верховного Суду у справах №№ 816/4493/14, 140/279/21, 813/4701/16 з подібними правовідносинами.

Наполягаючи на відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (п. 3 ч. 4 ст. 328 КАС України), Скаржник, однак не називає норми права щодо яких бракує висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах.

2) На переконання Скаржника Суди першої й апеляційної інстанції не дослідили зібрані у справі докази щодо об`єкта природно-заповідного фонду (гідрологічного заказника загальнодержавного значення «Велика Вись»), що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи та зумовило неправильне застосування положень Земельного кодексу України і Закону України «Про природно-заповідний фонд України». На переконання Кіровоградської обласної прокуратури такі порушення процесуального права є підставою касаційного оскарження судових рішень, відповідно до пункту чотири частини четвертої статті 328 КАС України.

Скаржник доводить, що гідрологічний заказник загальнодержавного значення «Велика Вись» розташований на землях державної власності Кіровоградської області та перебуває у віданні Кіровоградської військової державної адміністрації, а тому саме вона має здійснювати охоронні заходи щодо цього об`єкта природно-заповідного фонду з метою його збереження.

Цей висновок Кіровоградська обласна прокуратура обґрунтовує приписами статей 17, 21, 122, пункту 24 Перехідних положень Земельного кодексу України, статті 26 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», статті 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», статтями 26, 67 Закону України «Про землеустрій».

По-перше, Судом наголошується, що судами першої й апеляційної інстанцій у справі № 340/4709/23 встановлено, доведено та не заперечується Сторонами, що межі гідрологічного заказника загальнодержавного значення «Велика Вись» площею 568 га у законодавчому порядку не встановлені в натурі, і з огляду на те, що з дати передачі (березень-травень 2002 року) Міністерством екології та природних ресурсів України заказника під охорону Листопадівській сільській раді та Новомиргородській міській раді і до дати звернення позивача до суду з цим позовом сплинув достатньо тривалий проміжок часу. Відповідно судами першої й апеляційної інстанції зроблений обґрунтований висновок щодо наявної тривалої бездіяльність щодо встановлення меж території такого природно-заповідного фонду, яка у свою чергу впливає на дотримання вказаних вище вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, зокрема, дотримання обмежень землекористування, і суд першої інстанції обґрунтовано з урахуванням наявних охоронних зобов`язань, зробив правильний висновок що така бездіяльність наявна саме у землекористувача, яким є Новомиргородська міська рада, яка у свою чергу має обов`язок вчинити дії та забезпечити проведення робіт з винесення в натурі (на місцевості) меж гідрологічного заказника загальнодержавного значення «Велика Вись» площею 568 га, що знаходиться в адміністративних межах Новомиргородської територіальної громади Новоукраїнського району.

Скаржник не вказує, які саме докази суди першої й апеляційної інстанції не дослідили у справі № 340/4709/23, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення цієї справи.

По-друге, Скаржник відповідно до обставин справи № 340/4709/23 не обґрунтовує неправильне застосування судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального права, порушенням норм процесуального права через неповне дослідження зібраних у справі доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Повноваження Новомиргородської міської ради, Кіровоградської військової державної адміністрації щодо гідрологічного заказника загальнодержавного значення «Велика Вись» передбачені статтями Земельного кодексу України, Закону України «Про природно-заповідний фонд України», Закону України «Про землеустрій», Закону України «Про місцеві державні адміністрації», Закону України «Про військово-цивільні адміністрації».

Щодо аргументу Скаржника про недотримання приписів ст.ст. 17, 21, 122, пункту 24 Перехідних положень Земельного кодексу України, ст.ст. 5, 61 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст.ст. 3, 7, 26 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», ст. 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», ст.ст. 26, 67 Закону України «Про землеустрій», Суд зазначає, що жодною з цих норм не передбачені обов`язки обласних військово-цивільних адміністрацій (обласних державних адміністрацій) безпосередньо вчиняти дії та забезпечувати проведення робіт з винесення в натурі (на місцевості) меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду України.

Спонукання до вчинення дій та забезпечення проведення робіт з винесення в натурі (на місцевості) меж гідрологічного заказника загальнодержавного значення «Велика Вись» обласними військово-цивільними адміністраціями (обласними державними адміністраціями) не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, - є порушенням принципу законності, приписів Конституції та законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України). Принцип законності в Україні належить до переліку конституційних. Частина друга ст. 6, частина друга ст. 19, пункт 12 частини першої ст. 92 Конституції України передбачають, що органи державної влади та місцевого самоврядування діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією й законами України. Це означає, що виключно законом визначаються повноваження, організація та порядок діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування. Ці органи діють у відповідності до режиму, за яким їм дозволено тільки те, що передбачено законом.

Також Суд звертає увагу, що позовні вимоги у справі № 340/4709/23 заступника керівника Новоукраїнської окружної прокуратури полягають у визнанні протиправною бездіяльності Кіровоградської обласної військової адміністрації щодо тривалого незабезпечення проведення робіт з винесення в натурі (на місцевості) меж гідрологічного заказника загальнодержавного значення «Велика Вись» й зобов`язанні Кіровоградської обласної військової адміністрації вчинити дії та забезпечити проведення робіт з винесення в натурі (на місцевості) меж цього гідрологічного заказника.

У справі № 340/4709/23 не є предметом позову і доказування права Новомиргородської міської ради, Кіровоградської обласної військової адміністрації на землі, тому аргументи касаційної скарги Кіровоградської обласної прокуратури Судом щодо належності земель гідрологічного заказника загальнодержавного значення «Велика Вись», прав Новомиргородської міської ради й обов`язків Кіровоградської обласної військової адміністрації щодо земель цього заказника, - відхиляються; ці аргументи жодним чином не спростовують законність й обґрунтованість рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.11.2023 й постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14.05.2024, жодним чином не обґрунтовують обов`язки Кіровоградської обласної військової адміністрації вчиняти дії та забезпечувати проведення робіт з винесення в натурі (на місцевості) меж гідрологічного заказника загальнодержавного значення «Велика Вись».

Відповідно, суди першої й апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права у справі № 340/4709/23 про, що наполягає Скаржник.

3) Також Скаржник не погоджується із висновком Кіровоградського окружного адміністративного суду, що у Кіровоградської обласної військової адміністрації у цій ситуації був відсутній обов`язок безпосередньо проводити роботи з винесення в натурі (на місцевості) меж гідрологічного заказника в силу змісту закону. Скаржник не погоджується з висновком Кіровоградського окружного адміністративного суд про відсутність такого обов`язку у адміністрації в силу охоронного зобов`язання.

Суб`єкти, процедура, зміст встановлення у натурі меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду передбачені приписами національного законодавства, - Закону України «Про природно-заповідний фонд України» Земельного кодексу України, Закону України «Про землеустрій», Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Так, згідно статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їхні межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Організація землеустрою належить до повноважень сільських, селищних, міських рад та їхніх виконавчих органів (п. «д» ч. 1 ст. 12 Земельного кодексу України).

Пунктом «в» частини 1 статті 2 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що землеустрій забезпечує встановлення і закріплення на місцевості меж адміністративно-територіальних одиниць, територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення.

До повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері землеустрою на території сіл, селищ, міст належать (ст. 19 Закону України «Про землеустрій»):

в) координація здійснення землеустрою та контролю за використанням і охороною земель комунальної власності;

г) інформування населення про заходи, передбачені землеустроєм;

ґ) вирішення інших питань у сфері землеустрою відповідно до закону.

Землеустрій проводиться в обов`язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі встановлення в натурі (на місцевості) меж земель, обмежених у використанні і обмежених (обтяжених) правами інших осіб (земельні сервітути) (п. «г» ч. 1 ст. 20 Закону України «Про землеустрій»).

Видом документації із землеустрою є проекти землеустрою щодо організації й встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення (п. «в» ч. 2 ст. 25 Закону України «Про землеустрій»).

Відповідно до п.п. 34, 37 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, прийняття рішень про організацію територій і об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні.

Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень (ч. 1 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Суд вкотре звертає увагу, що судами першої й апеляційної інстанцій встановлено, доведено і не заперечується Сторонами, що межі гідрологічного заказника загальнодержавного значення «Велика Вись» площею 568 га у законодавчому порядку не встановлені в натурі, з дати передачі (березень-травень 2002 року) Міністерством екології та природних ресурсів України заказника під охорону Листопадівській сільській раді та Новомиргородській міській раді і до дати звернення позивача до суду з цим позовом сплинуло достатньо багато часу. Відповідно судами першої й апеляційної інстанції зроблений обґрунтований висновок щодо наявної тривалої бездіяльність щодо встановлення меж території такого природно-заповідного фонду, яка у свою чергу впливає на дотримання вказаних вище вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, зокрема, дотримання обмежень землекористування, і суд першої інстанції обґрунтовано, з урахуванням наявних охоронних зобов`язань, інших фактичних обставин справа й приписів національного законодавства, зробив правильний висновок, що така бездіяльність наявна саме у землекористувача, яким є Новомиргородська міська рада, яка у свою чергу має обов`язок вчинити дії та забезпечити проведення робіт з винесення в натурі (на місцевості) меж гідрологічного заказника загальнодержавного значення «Велика Вись» площею 568 га, що знаходиться в адміністративних межах Новомиргородської територіальної громади Новоукраїнського району.

Отже, відповідно до приписів ст.ст. 7, 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», ст.ст. 2, 19, 20, 22, 25, 47 Закону України «Про землеустрій», ст.ст. 25, 26, 33, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 12 Земельного кодексу України, - повноваження на винесення в натурі (на місцевості) меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду покладені на органи місцевого самоврядування (сільську, селищну, міську ради).

Натомість місцеві державні адміністрації (військово-цивільні адміністрації) щодо територій і об`єктів природно-заповідного фонду, відповідно до законів України «Про місцеві державні адміністрації», «Про військово-цивільні адміністрації», - наділені такими повноваженнями:

- місцева державна адміністрація - вносить пропозиції відповідним органам місцевого самоврядування щодо організації територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення (п. 5 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»);

- обласні військово-цивільні адміністрації - крім здійснення повноважень місцевих державних адміністрацій на відповідній території також здійснюють повноваження із прийняття рішень про організацію територій й об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні; внесення пропозицій до відповідних державних органів про оголошення природних та інших об`єктів, що мають екологічну, історичну, культурну або наукову цінність, пам`ятками історії або культури, які охороняються законом (п. 9 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про військово-цивільні адміністрації»).

Згідно з п. «в» ч. 1 ст. 17 Земельного кодексу України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин, зокрема, належить координація здійснення землеустрою й державного контролю за використанням, охороною земель.

Жодних інших повноважень місцевих державних адміністрацій (військово-цивільних адміністрацій) на винесення меж об`єктів і територій природно-заповідного фонду в натурі законами України «Про місцеві державні адміністрації», «Про військово-цивільні адміністрації», «Про природно-заповідний фонд України», «Про землеустрій» Земельним кодексом України, - не передбачено.

Отже Кіровоградська обласна військова адміністрація жодними повноваженнями вчиняти дії та забезпечувати проведення робіт з винесення в натурі (на місцевості) меж гідрологічного заказника загальнодержавного значення «Велика Вись» площею 568 га, що знаходиться в адміністративних межах Новомиргородської територіальної громади Новоукраїнського району - не наділена взагалі.

Обов?язки щодо встановлення в натурі меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду національним законодавством (законами України «Про природно-заповідний фонд України», «Про землеустрій», «Про місцеве самоврядування в Україні» Земельним кодексом України) покладаються на сільські, селищні, міські ради, тому заперечення Скаржником висновку Кіровоградського окружного адміністративного суду, що у Кіровоградської обласної військової адміністрації був відсутній обов`язок безпосередньо проводити роботи з винесення в натурі (на місцевості) меж гідрологічного заказника в силу змісту закону, - не відповідають приписам національного законодавства.

Щодо незгоди Скаржника з висновком Кіровоградського окружного адміністративного суду про відсутність у Кіровоградської обласної військової адміністрації обов`язку безпосередньо проводити роботи з винесення в натурі (на місцевості) меж гідрологічного заказника в силу охоронного зобов`язання, слід звернути увагу на такі обставини:

- згідно ст. 26 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів, оголошених заказником, беруть на себе зобов`язання щодо забезпечення режиму їхньої охорони й збереження;

- відповідно до п. 1.3. Інструкції щодо оформлення охоронних зобов`язань на території та об`єкти природно-заповідного фонду, затвердженої Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України 25.02.2013 № 65 - охоронним зобов`язанням оформляється передача під охорону території чи об`єкта природно-заповідного фонду з визначенням переліку зобов`язань щодо забезпечення додержання встановленого режиму охорони та збереження;

- відповідно до п. 1.4. Інструкції щодо оформлення охоронних зобов`язань на території та об`єкти природно-заповідного фонду, затвердженої Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України 25.02.2013 № 65 - охоронні зобов`язання на території та об`єкти природно-заповідного фонду оформляються органами, уповноваженими згідно із Законом України «Про природно-заповідний фонд України», землекористувачам (землевласникам) у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду або їхніх частин, які створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають;

- пунктом 1.3. Положення про гідрологічний заказник загальнодержавного значення «Велика Вись», затвердженого Наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України 20 липня 2023 року № 516 передбачено, що гідрологічний заказник загальнодержавного значення «Велика Вись» загальною площею 568 га розташований у заплаві річки Велика Вись та її притоки річки Гептурки, між селами Лікареве і Листопадове на території Новомиргородської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області (далі - Землекористувач);

- пунктом 3.5. Положення про гідрологічний заказник загальнодержавного значення «Велика Вись», затвердженого Наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України 20 липня 2023 року № 516 визначено, що на Землекористувача у межах Заказника оформлюється охоронне зобов`язання щодо додержання встановленого режиму території;

- судами першої й апеляційної інстанції встановлено, а Скаржником жодним чином не спростовано, що Кіровоградською ОВА (Департамент екології та природних ресурсів Кіровоградської ОВА) передано під охорону та дотримання встановленого режиму територію гідрологічного заказника загальнодержавного значення «Велика Вись» Новомиргородській міській раді Новоукраїнського району Кіровоградської області, про що складено охоронне зобов`язання від 10.08.2023 р. № 33г256-564 (а.с. 150), і пунктами 3, 4 цього охоронного зобов`язання, серед іншого, визначено, що землекористувач (землевласник) - Новомиргородській міській раді Новоукраїнського району Кіровоградської області, зобов`язаний забезпечити охорону та збереження цінних природних комплексів території (об`єкта) природно-заповідного фонду. Землекористувач забезпечує охорону та збереження території (об`єкта), що перебуває у його користуванні (власності).

Отже, відповідно до приписів Закону України «Про природно-заповідний фонд України», Інструкції щодо оформлення охоронних зобов`язань на території та об`єкти природно-заповідного фонду, затвердженої Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України 25.02.2013 № 65, Положення про гідрологічний заказник загальнодержавного значення «Велика Вись», затвердженого Наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України 20 липня 2023 року № 516, охоронного зобов`язання Новомиргородської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, - Новомиргородська міська рада Новоукраїнського району Кіровоградської області, як Землекористувач у межах гідрологічного заказника загальнодержавного значення «Велика Вись» зобов`язана забезпечити охорону та збереження цінних природних комплексів території (об`єкта) природно-заповідного фонду. Землекористувач забезпечує охорону та збереження території (об`єкта), що перебуває у його користуванні (власності).

У Кіровоградської обласної військової адміністрації відсутні повноваження здійснювати охоронні заходи щодо гідрологічного заказника загальнодержавного значення «Велика Вись». Тому незгода Скаржника з висновком Кіровоградського окружного адміністративного суд про відсутність у Кіровоградської обласної військової адміністрації обов`язку безпосередньо проводити роботи з винесення в натурі (на місцевості) меж гідрологічного заказника в силу охоронного зобов`язання, - не відповідає фактичним обставинам й не ґрунтується на приписах національного законодавства.

24. Отже, оцінивши доводи Кіровоградської обласної прокуратури про перебування гідрологічного заказника загальнодержавного значення «Велика Вись» у віданні Кіровоградської обласної військової адміністрації, її зобов`язання здійснювати охоронні заходи щодо цього заказника, Суд звертає увагу на імперативні приписи Земельного кодексу України, законів України «Про природно-заповідний фонд України», «Про землеустрій», «Про місцеве самоврядування в Україні», Інструкції щодо оформлення охоронних зобов`язань на території та об`єкти природно-заповідного фонду, затвердженої Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України 25.02.2013 № 65 про обов`язки органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади про роботи з винесення в натурі (на місцевості) меж гідрологічного заказника загальнодержавного значення «Велика Вись» й охоронні заходи.

25. У підсумку дослідження чинного правового регулювання відносин щодо об`єктів й територій природно-заповідного фонду України очевидно, що у статтях Земельного кодексу України, законів України «Про природно-заповідний фонд України», «Про землеустрій» відсутні будь-які зобов`язання обласних військових адміністрацій безпосередньо вчиняти дії та забезпечувати проведення робіт з винесення в натурі (на місцевості) меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду. Вимоги Кіровоградської обласної прокуратури не відповідають приписам національного законодавства (ст.ст. 7, 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», ст.ст. 2, 19, 20, 25, 47 Закону України «Про землеустрій», ст.ст. 26, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 12 Земельного кодексу України), а тому суди першої й апеляційної інстанції в адміністративній справі № 340/4709/23 обґрунтовано й законно визнали відсутність зобов`язань у Кіровоградської військової адміністрації безпосередньо вчиняти дії та забезпечувати проведення робіт з винесення в натурі (на місцевості) меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду (межі гідрологічного заказника загальнодержавного значення «Велика Вись»).

26. Оскільки переглянуті у передбачених статтею 341 КАС України межах судові рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду, Третього апеляційного адміністративного суду ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, то касаційну скаргу Кіровоградської обласної прокуратури Суд залишає без задоволення, а судові рішення - без змін.

27. Позаяк в адміністративній справі № 340/4709/23 Суд залишає у силі рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.11.2023 й постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14.05.2024, то відповідно до статті 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 341 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Кіровоградської обласної прокуратури залишити без задоволення.

2. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.11.2023 й постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14.05.2024 у справі № 340/4709/23 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.

Суддя-доповідач В. М. Бевзенко

Судді С. М. Чиркін

А. Ю. Бучик