ПОСТАНОВА

Іменем України

07 січня 2025 року

Київ

справа №340/709/24

адміністративне провадження №К/990/40305/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Бившевої Л.І., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №340/709/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стоді» до Головного управління ДПС в Кіровоградській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, касаційне провадження у якій відкрито за скаргою Головного управління ДПС в Кіровоградській області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2024 року (головуючий суддя Суховаров А. В., судді: Головко О. В.. Ясенова Т. І.),

ВСТАНОВИВ:

Кіровоградський окружний адміністративний суд рішенням від 03 травня 2024 року, прийнятим в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, адміністративний позов задовольнив. Визнав протиправними і скасував Рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Кіровоградській області від 02 січня 2024 року №10294181/44834159, №10294182/44834159 про відмову в реєстрації податкових накладних № 70 від 12 грудня 2023 року, № 71 від 19 грудня 2023 року. Зобов`язав Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних зазначені податкові накладні датою їх подання (а.с.198-202).

Копія рішення суду першої інстанції була доставлена в Електронний кабінет Головного управління ДПС в Кіровоградській області (далі - ГУ ДПС) 06 травня 2024 року о 12:26, про що складено довідку про доставку електронного листа (а.с.204).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС 31 травня 2024 року через підсистему «Електронний суд» подало апеляційну скаргу (матеріали апеляційного оскарження на 25 аркушах а.с.1-12).

Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 05 червня 2024 року залишив апеляційну скаргу без руху, запропонувавши апелянту протягом десяти днів з дня вручення йому копії цієї ухвали надати до суду документ про сплату судового збору у розмірі 5813,76 грн (матеріали апеляційного оскарження на 25 аркушах а.с.14).

Копія цієї ухвали була доставлена в Електронний кабінет ГУ ДПС 06 червня 2024 року о 16:01, про що складено довідку про доставку електронного листа (матеріали апеляційного оскарження на 25 аркушах а.с.15).

17 червня 2024 року через підсистему «Електронний суд» від ГУ ДПС надійшло клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, яке вмотивоване тим, що наразі відсутня можливість надати платіжне доручення про сплату судового збору з огляду на недостатність відповідних коштів на казначейському рахунку. Заявник зазначив, що очікується планове надходження коштів для сплати судового збору, тому просив надати додатково процесуальний строк для забезпечення сплати судового збору. Просив врахувати обставини введення в Україні воєнного стану, що також вплинуло на виконання бюджетних показників поточного року. До клопотання ГУ ДПС долучило виписки з рахунка за 10, 13 та 17 червня 2024 року (матеріали апеляційного оскарження на 25 аркушах а.с.16-22).

Ухвалою від 24 червня 2024 року Третій апеляційний адміністративний суд відмовив ГУ ДПС у задоволенні клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги та повернув апеляційну скаргу заявнику (матеріали апеляційного оскарження на 25 аркушах а.с.23).

Ухвала суду вмотивована тим, що на виконання вимог суду апелянт не надав документ про сплату судового збору, проте, подав клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги. Разом з тим, вказане клопотання не підлягає задоволенню з огляду на те, що обставини, пов`язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у неї коштів, призначених для сплати судового збору, не звільняють таку установу від обов`язку своєчасної сплати судового збору.

Копія вказаної ухвали була доставлена в Електронний кабінет ГУ ДПС 25 червня 2024 року о 15:25, про що складено довідку про доставку електронного листа (матеріали апеляційного оскарження на 25 аркушах а.с.24).

28 червня 2024 року через підсистему «Електронний суд» ГУ ДПС повторно подало до Третього апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 травня 2024 року. Разом із апеляційною скаргою також було подана заява про поновлення строку на апеляційне оскарження та платіжна інструкція №894 від 24 червня 2024 року про сплату судового збору у розмірі 5813,76 грн (матеріали апеляційного оскарження на 27 аркушах а.с.1-15).

Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 04 липня 2024 року залишив без руху апеляційну скаргу ГУ ДПС та встановив апелянту десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме надання документа про доплату судового збору та уточнену апеляційну скаргу із зазначенням всіх учасників справи разом із доказами надсилання її копії іншим учасникам справи (матеріали апеляційного оскарження на 27 аркушах а.с.17).

Підставою для залишення апеляційної скарги без руху слугувало те, що належний до сплати розмір судового збору становив 7267,20 грн, тоді як до апеляційної скарги долучено платіжну інструкцію №894 від 24 червня 2024 року про сплату судового збору у розмірі 5813,76 грн. Відповідно, апелянту необхідно доплатити судовий збір у розмірі 1453,44 грн. Крім того, в апеляційній скарзі заявник не зазначив найменування та місцезнаходження всіх учасників справи.

Копія вказаної ухвали була доставлена в Електронний кабінет ГУ ДПС 05 липня 2024 року о 13:30 год, про що складено довідку про доставку електронного листа (матеріали апеляційного оскарження на 27 аркушах а.с.18).

12 липня 2024 року через підсистему «Електронний суд» ГУ ДПС подало заяву про виконання ухвали суду, відповідно до якої зазначило, що надає платіжну інструкцію №1069 від 10 липня 2024 року про сплату судового збору у розмірі 1453,44 грн (матеріали апеляційного оскарження на 27 аркушах а.с.19-21).

Проте, відповідальними працівниками Третього апеляційного адміністративного суду було складено акт від 15 липня 2024 року про фактичну відсутність вищезазначеної платіжної інструкції (матеріали апеляційного оскарження на 27 аркушах а.с.22).

Ухвалою від 22 липня 2024 року Третій апеляційний адміністративний суд повернув апеляційну скаргу скаржнику (матеріали апеляційного оскарження на 27 аркушах а.с.23).

Мотивував таке рішення тим, що до заяви, поданої 15 липня 2024 року на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, не було додано документ про сплату судового збору, про що складено акт. Крім того, ГУ ДПС не усунуло й інші недоліки апеляційної скарги, а саме не надало уточнену апеляційну скаргу із зазначенням всіх учасників справи разом із доказами надсилання її копії іншим учасникам справи.

Копія вказаної ухвали була доставлена в Електронний кабінет ГУ ДПС 22 липня 2024 року о 17:10 год, про що складено довідку про доставку електронного листа (матеріали апеляційного оскарження на 27 аркушах а.с.24).

29 липня 2024 року ГУ ДПС втретє подало апеляційну скаргу, долучивши до неї платіжні інструкції № 894 від 24 червня 2024 року на суму 5813,76 грн та № 1069 від 10 липня 2024 року на суму 1453,44 грн. Разом з апеляційною скаргою відповідач подав також клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке вмотивував тим, що, не зволікаючи та не зловживаючи своїми процесуальними правами, звернувся до суду повторно з апеляційною скаргою, оформленою з дотриманням вимог статті 296 КАС України. Зауважив, що згідно із практикою Європейського суду з прав людини поновлення строку на оскарження може бути виправданим, зокрема, якщо причини пропуску строку є поважними, об`єктивно незалежними від волі та поведінки скаржника, а тим більше, якщо пропуск строку стався з вини судів попередніх інстанцій (матеріали апеляційного оскарження на 20 аркушах а.с.1-12).

Ухвалою від 31 липня 2024 року Третій апеляційний адміністративний суд залишив без руху апеляційну скаргу ГУ ДПС, надавши десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для усунення недоліків, а саме наведення інших причин пропуску строку на апеляційне оскарження (матеріали апеляційного оскарження на 20 аркушах а.с.14).

Ухвала суду вмотивована тим, що відповідальність за сплату судового збору державними органами держава взяла на себе. Це відображено у пункті 2 Прикінцевих положень Закону України №484 від 22 травня 2015 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», згідно з яким Кабінет Міністрів України зобов`язаний забезпечити фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що сплата судового збору та подання апеляційної скарги через два з половиною місяці після прийняття оскаржуваного рішення не є поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження.

Копія вказаної ухвали була доставлена в Електронний кабінет ГУ ДПС 13 вересня 2024 року о 13:33 год, про що складено довідку про доставку електронного листа (матеріали апеляційного оскарження на 20 аркушах а.с.15).

20 вересня 2024 року від ГУ ДПС надійшла заява про поновлення строку на апеляційне оскарження, яка вмотивована тим, що повторне звернення до суду з апеляційною скаргою відбулось без зволікань після отримання копії ухвали від 24 червня 2024 року про повернення вперше поданої апеляційної скарги та із долученням документа про сплату судового збору у визначеному судом розмірі - 5813,76 грн. Після отримання копії ухвали від 22 липня 2024 року про повернення вдруге поданої апеляційної скарги відповідач вже 29 липня 2024 року звернувся з апеляційною скаргою повторно, долучивши до неї докази сплати судового збору в загальному розмірі 7267,20 грн. Враховуючи викладене, ГУ ДПС вважало, що вжило всіх необхідних заходів для подання апеляційної скарги із дотриманням вимог статті 296 КАС України (матеріали апеляційного оскарження на 20 аркушах а.с.16-17).

Ухвалою від 27 вересня 2024 року Третій апеляційний адміністративний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження (матеріали апеляційного оскарження на 20 аркушах а.с.18).

В обґрунтування такого рішення апеляційний суд зазначив, що оскільки відповідальність за сплату судового збору державними органами держава взяла на себе, сплата судового збору та подання апеляційної скарги через два з половиною місяці після прийняття оскаржуваного рішення, - не є особливою і непереборною обставиною для перегляду справи, адже позивач має законні очікування на виконання судового рішення, яке вже тривалий час набрало законної сили.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ГУ ДПС подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження та направити справу для продовження розгляду до Третього апеляційного адміністративного суду.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує, що при поданні апеляційної скарги повторно сплатив судовий збір у розмірі, визначеному в ухвалі суду про залишення апеляційної скарги без руху. При цьому право на апеляційне оскарження було реалізоване ГУ ДПС із незначним пропуском строку, встановленого статтею 295 КАС України. Просить врахувати висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 15 травня 2020 року у справі № 820/1212/17, від 08 липня 2020 року у справі №804/16540/15.

Відповідно до ухвали Верховного Суду від 13 листопада 2024 року касаційне провадження у цій справі відкрито з метою перевірки доводів касаційної скарги про порушення судом норм процесуального права.

Позивач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався, що не є перешкодою для здійснення касаційного перегляду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Вимоги до форми і змісту апеляційної скарги передбачені у статті 296 КАС України, пунктом 1 частини п`ятої якої передбачено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Частиною другою статті 295 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, встановлених частиною другою статті 299 КАС України (частина третя статті 295 КАС України).

Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (частина восьма статті 169 КАС України).

Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

За змістом пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Таким чином, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення строків, установлених статтею 295 КАС України, та якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Частинами першою та другою статті 44 КАС України передбачено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, щодо сплати судового збору.

Наведеною процесуальною нормою чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги. Для цього особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Згідно з частиною першою статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

При цьому норми Кодексу адміністративного судочинства України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі.

Отже, процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду або апеляційного оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.

Усталеною є практика Верховного Суду, що сам по собі факт повернення апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку, тому при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду, яким чином діяла ця особа протягом зазначеного часу. Суди мають враховувати, чи вчинялись особою, яка має намір подати апеляційну скаргу, усіх можливих та залежних від неї дій у розумні строки, без невиправданих зволікань з метою виконання процесуального обов`язку щодо дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень.

У постановах від 24 липня 2023 року (справа №200/3692/21), від 07 вересня 2023 року (справа №120/3679/22) Верховний Суд сформував висновок, відповідно до якого строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:

- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;

- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;

- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;

- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;

- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.

З матеріалів розглядуваної справи слідує, що вперше ГУ ДПС подало апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції 31 травня 2024 року, тобто, з дотриманням встановлених статтею 295 КАС України строків.

При зверненні до суду з апеляційною скаргою вперше скаржник не виконав обов`язок із сплати судового збору, що і слугувало підставою для її залишення без руху.

Повернення вперше поданої апеляційної скарги було зумовлене невиконанням станом на 24 червня 2024 року вимог ухвали суду від 05 червня 2024 року про залишення апеляційної скарги без руху в частині сплати судового збору. Разом з тим, апеляційний суд в указаній ухвалі неправильно обрахував розмір належного до сплати судового збору, внаслідок чого скаржнику не було належним чином роз`яснено порядок усунення недоліків апеляційної скарги.

Так, з матеріалів адміністративної справи слідує, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Стоді» звернулось до суду із позовом у 2024 році з двома вимогами немайнового характеру. Адміністративний позов був повністю задоволений судом першої інстанції, з чим не погодилось ГУ ДПС. З урахуванням норм Закону України «Про судовий збір» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» розмір судового збору за подання апеляційної скарги становив 9084 грн (3028 грн * 2 вимоги * 150%). Оскільки ГУ ДПС здійснювало подання апеляційної скарги як вперше, так і повторно та втретє в електронній формі, то з урахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, що передбачений частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір», належний до сплати судовий збір за подання апеляційної скарги у цій справі становив 7267,20 грн (9084 грн * 0,8). Водночас, в ухвалі від 05 червня 2024 року суд апеляційної інстанції повідомив відповідачу про необхідність сплати лише 5813,76 грн судового збору.

Слід також зазначити, що 17 червня 2024 року ГУ ДПС подало клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, до якого долучило виписки з рахунка на підтвердження доводів про відсутність коштів на сплату судового збору. Проте, з ухвали апеляційного суду від 24 червня 2024 року слідує, що суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення про повернення апеляційної скарги, поверхнево дослідив зміст указаного клопотання і фактично не задовольнив його, не надавши жодної оцінки долученим до нього доказам.

Звертаючись повторно до суду з апеляційною скаргою вже через три дні після отримання копії ухвали про повернення первинно поданої апеляційної скарги, з якої слідувало про відмову у задоволенні клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, ГУ ДПС, керуючись попередньо наданими апеляційним судом в ухвалі від 05 червня 2024 року роз`ясненнями, долучило до неї, окрім клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, платіжну інструкцію №894 від 24 червня 2024 року про сплату судового збору у розмірі 5813,76 грн. Інших зауважень ухвала апеляційного суду від 05 червня 2024 року про залишення апеляційної скарги без руху не містила.

Водночас, повторно подана апеляційна скарга знову була залишена без руху ухвалою апеляційного суду від 04 липня 2024 року з підстав недоплати апелянтом судового збору у розмірі 1453,44 грн та необхідності подання уточненої апеляційної скарги із зазначенням всіх учасників справи разом із доказами надсилання її копії іншим учасникам справи. У встановлений судом строк апелянт подав заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, зазначивши за її змістом реквізити відповідної платіжної інструкції, але не долучив до вказаної заяви сам документ про сплату судового збору. Ці обставини слугували підставою для повернення повторно поданої ГУ ДПС апеляційної скарги.

Суд касаційної інстанції критично оцінює такий висновок апеляційного суду.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про судовий збір» суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

У постановах від 19 вересня 2024 року в справі № 440/10834/22, від 14 листопада 2024 року у справі № 240/14234/23 Верховний Суд на підставі аналізу частини другої статті 9 Закону України «Про судовий збір» зробив висновок, що перевірка зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України може здійснюватися на підставі поданих заявником доказів на підтвердження доказів сплати суми судового збору або письмового повідомлення суду про сплату судового збору.

У розглядуваній ситуації ГУ ДПС, хоча і не долучило до заяви від 12 липня 2024 року про виконання ухвали суду документ про сплату судового збору, але за змістом вказаної заяви чітко вказало реквізити відповідної платіжної інструкції та суму сплаченого судового збору. Відповідно, суд апеляційної інстанції мав можливість перевірити, чи дійсно доплачений ГУ ДПС судовий збір було зараховано до спеціального фонду Державного бюджету України.

У спірному випадку повернення апеляційної скарги за можливості перевірити зарахування судового збору та за наявності такого недоліку апеляційної скарги як незазначення найменування та місцезнаходження Державної податкової служби України як одного із відповідачів у справі є проявом надмірного формалізму.

Звернення ГУ ДПС до Третього апеляційного адміністративного суду із належним чином оформленою апеляційною скаргою втретє відбулось вже через шість днів після отримання копії ухвали суду від 22 липня 2024 року та із долученням документів про сплату судового збору у встановленому законом розмірі.

У клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження апелянт зазначав, що наявні поважні причини для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки повторне звернення до суду з апеляційною скаргою відбулось без надмірних зволікань та із сплатою судового збору.

Усталеною є позиція Верховного Суду, що недопущення тривалого зволікання із поданням другої апеляційної скарги та усунення недоліку, який слугував підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, є свідченням того, що апелянт не допустив невиправданої бездіяльності чи зловживання процесуальними правами та обов`язками. За таких обставин наявні підстави для поновлення такому учаснику справи строку на апеляційне оскарження, оскільки в такому випадку перегляд судового рішення суду першої інстанції не порушить принципу res judicata.

З установлених у цій справі обставин, а також доказів на їх підтвердження слідує, що, в тому числі, внаслідок неналежного розгляду клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, помилки в обрахунку належного до сплати судового збору, допущеної апеляційним судом в ухвалі від 05 червня 2024 року, ГУ ДПС, звертаючись до суду із апеляційною скаргою повторно, сплатило судовий збір у розмірі, меншому за належний. В подальшому апелянт доплатив на вимогу суду судовий збір, проте, суд апеляційної інстанції, маючи можливість перевірити його зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України, таких дій не вчинив та проявив надмірний формалізм, повернувши апеляційну скаргу апелянту. Втретє апеляційну скаргу було подано без надмірних зволікань після отримання ухвали від 22 липня 2024 року та з усуненням усіх недоліків попередніх скарг і підтвердженням вчасного виконання вимог апеляційного суду про сплату судового збору. Враховуючи наведені вище обставини у сукупності, а також невеликий загальний строк, що сплинув після ухвалення оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що в даному конкретному випадку в діях апелянта не вбачається ознак невиправданої бездіяльності чи зловживання процесуальними правами та обов`язками. При цьому пропуск строку на апеляційне оскарження був незначним і перегляд судового рішення суду першої інстанції не порушив би принципу res judicata.

Підсумовуючи викладене, суд касаційної інстанції вважає, що ухвала апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження підлягає скасуванню, оскільки судом порушено норми процесуального права, а також принцип рівності сторін, допущено надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою, наслідком чого стало порушення права скаржника на судовий захист.

Відповідно до частин першої і четвертої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи, що порушення норм процесуального права допущено судом апеляційної інстанції, справа підлягає направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 345 353 355 356 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС в Кіровоградській області задовольнити.

Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2024 року про відмову у відкритті апеляційного провадження скасувати.

Справу направити до Третього апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіМ.М. Гімон Л.І. Бившева В.П. Юрченко