Постанова
Іменем України
16 червня 2022 року
м. Київ
справа № 342/1235/17
провадження № 61-9св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,
учасники справи за первісним позовом:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Росохацька сільська рада, ОСОБА_2 ,
учасники справи за зустрічним позовом:
позивач - ОСОБА_2 ,
відповідачі: Росохацька сільська рада, ОСОБА_1 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 17 вересня 2021 року у складі судді Гайдич Р. М. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 06 грудня
2021 року у складі колегії суддів Пнівчук О. В., Василишин Л. В., Томин О. О.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Росохацької сільської ради, ОСОБА_2 про визнання права власності на будинок в порядку спадкування за заповітом.
Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, що ОСОБА_3 в цілому на праві власності належав житловий будинок на АДРЕСА_1 . 1/2 частина зазначеного житлового будинку належала їй згідно з свідоцтвом про право на спадщину за законом від 04 липня 2012 року, а друга частина цього будинку - як члену колгоспного двору. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її баба ОСОБА_3 , яка згідно
з заповітом від 22 липня 2008 року заповіла їй все своє майно. Постановою державного нотаріуса від 27 жовтня 2017 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв`язку з тим, що 1/2 частина належного ОСОБА_3 житлового будинку не зареєстрована в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, що позбавляє нотаріуса можливості видати свідоцтво про право власності на вказану 1/2 частку житлового будинку.
ОСОБА_1 , зменшивши розмір позовних вимог відповідно до заяви від
17 вересня 2018 року, просила суд визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами на
АДРЕСА_1 у порядку спадкування за заповітом.
У березні 2018 року ОСОБА_2 подав до суду зустрічну позовну заяву до Росохацької сільської ради, ОСОБА_1 про визнання права власності на садибу в порядку спадкування за законом.
Позовні вимоги ОСОБА_2 мотивовані тим, що його мати ОСОБА_3
22 липня 2008 року заповіла своїй онуці ОСОБА_1 усе майно, що буде належати спадкодавцю на день смерті. ОСОБА_3 померла
ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті матері, ІНФОРМАЦІЯ_2 , в межах шестимісячного строку з часу відкриття спадщини, він подав заяву про прийняття спадщини до Городенківської державної нотаріальної контори. Проте, йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок за законом, тому що свідоцтво про право на спадщину на 1/2 частку спадкового житлового будинку не зареєстроване в органах державної реєстрації.
Вказував, що ОСОБА_1 не надала суду доказів про те, що згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України на час смерті ОСОБА_3 проживала разом з нею; до своєї позовної заяви ОСОБА_1 не надала доказів про звернення із заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Із отриманої на адвокатський запит відповіді Росохацької сільської ради не підтверджено, що ОСОБА_1 проживала разом із спадкодавцем ОСОБА_3 . На день смерті матері
ОСОБА_2 був непрацездатною особою, тому відповідно до статті 1241 ЦК України має право на обов`язкову частку у спадщині, незалежно від змісту заповіту. Спадковим майном після смерті ОСОБА_3 є садиба, що складається з житлового будинку та земельних ділянок загальною площею 0,6047 га, та земельна ділянка площею 0,714 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
З огляду на викладені обставини, ОСОБА_2 просив суд визнати за ним в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; право власності на:
- садибу, що складається із земельної ділянки площею 0,23 га, житлового будинку загальною площею 72 кв. м, житловою площею 60 кв. м, та господарських споруд на АДРЕСА_1 ;
земельні ділянки:
- площею 0,10 га, що розташована на території села Росохач Городенківського району Івано-Франківської області, урочище Марія;
- площею 0,15 га, що розташована на території села Росохач Городенківського району Івано-Франківської області, урочище Біля Комори;
- площею 0,1247 га, що розташована на території села Росохач Городенківського району Івано-Франківської області, урочище Красниця;
- площею 0,714 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території села Росохач Городенківського району Івано-Франківської області.
Ухвалою Городенківського районного суду Івано-Франківської області від
19 березня 2018 року зустрічну позовну заяву прийнято до розгляду в одному провадженні зі справою № 342/1235/17 за позовом ОСОБА_1 до Росохацької сільської ради, ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування.
Ухвалою Городенківського районного суду Івано-Франківської області від
11 грудня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_2 в частині визнання права власності на земельні ділянки площею: 0,10 га; 0,15 га; 01247 га; 0,714 га на території села Росохач Городенківського району Івано-Франківської області, за заявою позивача залишено без розгляду.
Рішенням Городенківського районного суду Івано-Франківської області від
11 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 09 липня 2020 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 3/8 частини житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, розташованими на АДРЕСА_1 .
Позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/8 частину житлового будинку
з господарськими будівлями і спорудами, розташованими на
АДРЕСА_1 .
Постановою Верховного Суду від 27 квітня 2021 року рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 11 грудня 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 09 липня 2020 року скасовано.
У частині позовних вимог за первісним позовом ОСОБА_1 до Росохацької сільської ради про визнання права власності на будинок в порядку спадкування за заповітомта за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Росохацької сільської ради про визнання права власності на садибу в порядку спадкування за законом ухвалено нове судове рішення.
У задоволенні позовних вимог за первісним позовом ОСОБА_1 до Росохацької сільської ради про визнання права власності на будинок в порядку спадкування за заповітом відмовлено.
У задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Росохацької сільської ради про визнання права власності на садибу в порядку спадкування за законом відмовлено.
В іншій частині позовних вимог за первісним позовом ОСОБА_1 та за зустрічним позовом ОСОБА_2 справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 26 травня 2021 року позов ОСОБА_1 до Росохацької сільської ради, ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку в порядку спадкування та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Росохацької сільської ради,
ОСОБА_1 про визнання права власності на садибу в порядку спадкування - прийнято до свого провадження та вирішено призначити справу до судового засідання на 30 червня 2021 року.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Городенківського районного суду Івано-Франківської області від
17 вересня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку в порядку спадкування та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на садибу в порядку спадкування - залишено без розгляду.
Ухвала суду мотивована тим, що належним чином повідомлені позивачі, без поважних причин повторно не з?явилися в судове засідання, причини неявки суду не повідомили, заяв про розгляд справи у їх відсутності не подавали, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України є підставою для залишення позову без розгляду.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 06 грудня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - Сікомаса С. В. залишено без задоволення.
Ухвалу Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 17 вересня 2021 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, про наявність підстав для залишення заявлених позовів без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивачів.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
20 грудня 2021 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 17 вересня
2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 06 грудня
2021 року в частині зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на садибу в порядку спадкування.
Касаційна скарга мотивована тим, що висновок судів зроблено з порушенням норм процесуального права, оскільки представник ОСОБА_2 -адвокат Сікомас С. В. прибув до суду першої інстанції для участі у судовому засіданні, яке було призначено на 17 серпня 2021 року, проте воно було відкладено у зв?язку із неявкою
ОСОБА_1 на 17 вересня 2021 року. Таким чином представник ОСОБА_2 з?явився на судове засідання на 17 серпня 2021 року, а відтак відсутня повторна неявка сторони позивача за зустрічним позовом.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Городенківського районного суду Івано-Франківської області.
14 лютого 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Ухвала Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 17 вересня
2021 року та постанова Івано-Франківського апеляційного суду від 06 грудня
2021 року оскаржуються в частині залишення без розгляду зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на садибу в порядку спадкування.
Ухвала Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 17 вересня
2021 року та постанова Івано-Франківського апеляційного суду від 06 грудня
2021 року в частині залишення без розгляду позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частини житлового будинку в порядку спадкування заявником не оскаржується, а тому відповідно до правил частин першої статті 400 ЦПК України в цій частині судом касаційної інстанції не перевіряються.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення в оскаржуваних частинах відповідають.
За змістом статей 43 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.
Відповідно до частини третьої статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.
У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз`яснив, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
У справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року ЄСПЛ вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Згідно з частиною п`ятою статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Обов`язковими умовами для застосування передбачених частиною п`ятою статті 223, пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України процесуальних наслідків неявки позивача у судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності (в разі визнання явки позивача обов`язковою).
Отже, правом на залишення позову без розгляду суд наділений у разі неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.
Таких правових висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 05 червня 2020 року у справі № 910/16978/19 щодо застосування подібної за змістом норми права.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України позов залишається без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Встановивши, що справа тривалий час перебувала на розгляді в судах, розгляд справи з 30 червня 2021 року на 17 серпня 2021 року та з 17 серпня 2021 року на
17 вересня 2021 року відкладався у зв`язку з неявкою ОСОБА_2 , та враховуючи, що позивач, будучи належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи 17 вересня 2021 року, повторно не з`явився у судове засідання і не скористався своїм правом подати заяву про розгляд справи за його відсутності, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про залишення позову без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України.
При цьому, залишення заяви без розгляду не порушує право позивача на судовий захист, оскільки відповідно до положень частини другої статті 257 ЦПК України залишення заяви без розгляду не перешкоджає повторному зверненню до суду з тією ж позовною заявою.
Отже, висновки суду першої та апеляційної інстанцій відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону та узгоджуються з нормами процесуального права, які судами правильно застосовані.
Аргументи заявника про те, що 17 серпня 2021 року на судове засідання прибув його представник Сікомас С. В. , що за аргументами заявника підтверджується повідомленням про розгляд справи призначеної на 17 вересня 2021 року
(т. 2, а. с. 148) де міститься особистий підпис Сікомаса С. В. є безпідставними, оскільки згідно протоколу судового засідання від 17 серпня 2021 року (т. 2, а. с. 144) в судове засідання сторони не прибули з невідомих суду причин, що спростовує аргументи заявника про присутність його представника на судовому засіданні
17 серпня 2021 року. Зауважень щодо протоколу судового засідання заявником, відповідно до правил частини першої статті 249 ЦПК України, не подавалось.
З даним повідомленням представник ОСОБА_2 - Сікомас С. В. міг ознайомитися також після проведення судом судового засідання, яка було призначено на 09 год. 30 хв.
Враховуючи викладене, Верховний Суд визнає касаційну скаргу необґрунтованою, оскільки правильне застосовування норм права в оскаржуваних судових рішеннях є очевидним.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 17 вересня
2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 06 грудня
2021 року в частині залишення без розгляду зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на садибу в порядку спадкування залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Коротун
С. Ю. Бурлаков
М. Є. Червинська