ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2020 року

м. Київ

справа № 343/1498/16-ц

провадження № 61-3805св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - Новичківська сільська рада Долинського району Івано-Франківської області, ОСОБА_2 ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , на рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 03 жовтня 2017 року в складі колегії суддів Томин О. О., Мелінишин Г. П., Максюти І. О.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до Новичківської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області, ОСОБА_2 та просила визнати недійсним і скасувати заповіт ОСОБА_4 від 13 липня 2001 року на користь ОСОБА_5 таскасувати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 (далі - домоволодіння, будинок, спадкове майно), видане на ім`я ОСОБА_5 Долинською міською державною нотаріальною конторою Івано-Франківської області 03 липня 2002 року.

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 указувала, що:

- її батьки ОСОБА_6 і ОСОБА_7 збудували житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, прийнятий в експлуатацію 19 січня 1979 року, за адресою: АДРЕСА_1 ;

- вона з народження проживає та зареєстрована в цьому будинку, а її рідний брат ОСОБА_5 зі своєю дружиною ОСОБА_2 з початку 1980-х років постійнопроживали в м. Мегіон Тюменської області;

- ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її матір ОСОБА_8 , на час смерті якої в будинку були зареєстровані та проживали вона з батьком ОСОБА_4 , тому відповідно до статті 549 ЦК УРСР вони вступили у володіння та управління належною матері часткою спадкового майна;

- у 1995 році ОСОБА_4 за життя склав нотаріально посвідченийзаповіт, яким все майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, заповів позивачу ОСОБА_1 ;

- ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер, у зв`язку з чим позивач, будучи зареєстрованою та проживаючи в будинку, вступила в управління та володіння спадковим майном, але спадщину не оформила;

- ІНФОРМАЦІЯ_3 помер її брат ОСОБА_5 , про що позивач дізналася в січні 2016 року, а в травні 2016 року вона дізналася, що 13 липня 2001 року її батько склав інший заповітна користь її брата.

Уважаючи заповіт батька на користь брата посвідченим з порушенням Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів, оскільки він складений та посвідчений 13 липня 2001 року секретарем Новичківської сільської ради в приміщенні сільської ради, коли цього дня батько перебував на стаціонарному лікуванні в Долинській ЦРЛ, і з історії хвороби відомо, що він не вибував зі стаціонару лікарні, а також оскільки підпис у заповіті поставлений не у графі «підпис», а впоперек аркуша і візуально не схожий на підпис її батька, просила задовольнити позовні вимоги.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Долинського районного суду від 10 квітня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що позивач пропустила позовну давність, про застосування наслідків чого просила відповідач, та не довела в установленому законом порядку факт прийняття спадщини після смерті матері, порушення визначеного законом порядку складення та посвідчення заповіту ОСОБА_4 від 13 липня 2001 року, а вимога про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину є похідною від вимоги про визнання заповіту недійсним.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду

Рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 03 жовтня 2017 року апеляційну скаргу представника позивача задоволено частково, рішення Долинського районного суду від 10 квітня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково.

Визнано недійсним в 1/6 частині свідоцтво про право на спадщину за заповітом (серії НОМЕР_1 ) від 03 липня 2002 року, видане державним нотаріусом Долинської міської державної нотаріальної контори Івано-Франківської області Белей Е. І. на ім`я ОСОБА_5 , зареєстроване в реєстрі за №Д-800. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Апеляційний суд, установивши, що будинок був об`єктом спільної сумісної власності батьків позивача, і після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її матері на підставі статей 535 549 ЦК УРСР її батько і вона успадкували половину будинку, вступивши у володіння спадковим майном, уважав, що батько з урахуванням обов`язкової частки успадкував 2/3, а позивач 1/3 спадкової маси, що відповідно становило 2/6 та 1/6 частини будинку.

На момент смерті батька позивача 22 липня 2001 року він був власником 5/6 частин будинку, а тому видане брату позивача свідоцтво про право на спадщину за заповітом на домоволодіння вцілому порушує права позивача.

Уважаючи непропущеною позовну давність, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_1 про оспорювані заповіт і свідоцтво довідалася лише після смерті брата.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

21 грудня 2017 року представник відповідача подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 03 жовтня 2017 року.

Ухвалою Верховного Суду від 23 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження в даній справі.

Ухвалою Верховного Суду від 24 лютого 2020 року дана справа призначена до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі представник відповідача просить постанову апеляційного суду скасувати як таку, що прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Указує, що все майно після смерті батька перейшло до сина, тобто чоловіка відповідача, таким чином у свідоцтві правильно зазачене спадкове майно й правові підстави для визнання його недійсним відсутні.

Аналіз вимог касаційної скарги дає підстави для висновку, що рішення апеляційного суду оскаржується лише в частині задоволення позовної вимоги про визнання недійсним у 1/6 частині свідоцтва про право на спадщину за заповітом (серії НОМЕР_1 ) від 03 липня 2002 року.

В іншій частині постанова апеляційного суду в касаційному порядку не оскаржується, тому Верховним Судом не переглядається.

Відзив на касаційну скаргу

У травні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив позивача на дану касаційну скаргу, в якому вона просила залишити скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що батьки позивача ОСОБА_4 і ОСОБА_8 перебували в зареєстрованому шлюбі, в якому побудували та ввели в експлуатацію будинок.

Від шлюбу мають двох дітей: ОСОБА_1 , яка зареєстрована та проживала з батьками, та ОСОБА_5 , який зареєстрований і проживав в Російській Федерації.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_8 , на час її смерті у будинку були зареєстровані та проживали її чоловік ОСОБА_4 та донька - позивач.

13 липня 2001 року ОСОБА_4 склав заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету Новичківської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області Ямборко Н. Р. і зареєстрований у реєстрі за № 74, яким усе належне йому майно заповів ОСОБА_5

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер.

03 липня 2002 року ОСОБА_5 видане свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстроване в реєстрі за № Д-800 , відповідно до якого ОСОБА_5 є спадкоємцем майна після смерті ОСОБА_4 , яке складається із житлового будинку та господарських будівель і споруд, що знаходяться в АДРЕСА_1 (далі - будинок), та грошових вкладів з відсотками в Долинському відділенні Ощадного банку та в філії Долинського відділення Ощадного банку, що належали спадкодавцю на підставі ощадних книжок.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 помер у м. Мегіон, Ханти-Мансійський автономний округ, Російська Федерація.

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим у м. Мегіон, Ханти-Мансійський автономний округ - Югра, Тюменська область, Російська Федерація 06 липня 2016 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1Н-84, спадкоємцем майна ОСОБА_5 є його дружина ОСОБА_2

16 липня 2016 року ОСОБА_2 звернулася в Долинську міську державну нотаріальну контору із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом щодо житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга подана до набрання чинності Закону України № 460-ІХ від 15 січня 2020 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», тому відповідно до пункту 2 прикінцевих та перехідних положень вищезазначеного закону розглядається у порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.

Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Рішення апеляційного суду в оскарженій частині не відповідає зазначеним вимогам закону.

Предметом касаційного перегляду є рішення суду щодо визнання недійсним в 1/6 частині свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 03 липня 2002 року, у зв`язку з чим до спірних правовідносин підлягають застосуванню чинні на момент їх виникнення норми матеріального права.

Відповідно до статті 535 ЦК УРСР неповнолітні або непрацездатні діти спадкодавця (в тому числі усиновлені), а також непрацездатні дружина, батьки (усиновителі) і утриманці померлого успадковують, незалежно від змісту заповіту, не менше двох третин частки, яка належала б кожному з них при спадкоємстві за законом (обов`язкова частка). При визначенні розміру обов`язкової частки враховується і вартість спадкового майна, що складається з предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку.

Апеляційний суд помилково застосував до спірних правовідносин указану норму матеріального права, яка регулює порядок спадкування за заповітом певними категоріями спадкоємців. Визначаючи розмір частки батька позивача у спадщині після смерті його дружини з урахуванням обов`язкової частки, суд не звернув увагу, що спадкування здійснювалося за законом, а не за заповітом, а тому дійшов помилкового висновку про розмір часток спадкоємців за законом ОСОБА_8 - її чоловіка ОСОБА_4 та доньки ОСОБА_1 .

Щодо вирішення судами питання про наявність підстав уважати пропущеною/непропущеною позовну давність у даній справі, колегія виходить із положень пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а саме: до позовів, строк пред`явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом, застосовуються правила Цивільного кодексу Ураїни.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовнадавність становить три роки. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною в спорі, відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України є підставою для відмови у позові.

Перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила(стаття 261 ЦК України).

Не погодившись із висновком суду першої інстанціі про пропуск позовної давності ОСОБА_1 та визнаючи частково недійсним видане в 2002 році свідоцтво про право на спадщину, апеляційний суд не звернув увагу, що сплив позовної давності за наявності передбачених законом умов є самостіною підставою для відмови у позові, проте, не встановив інших обставин і доказів, ніж суд першої інстанції при вирішенні цього питання, і без наведення відповідних мотивів і оцінки наведених позивачем аргументів щодо обставин пропуску позовної давності не погодився з висновком суду першої інстанції в цій частині.

Касаційний суд в силу положень статті 400 ЦПК України позбавлений можливсті встановлювати та вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні, проте мають значення для правильного вирішення спору, що відподвіно до частини третьої статті 411 ЦПК України є підставою для скасування оскарженого рішення в оскарженій частині.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 03 жовтня 2017 року в частині вирішення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом скасувати і передати справу в указаній частині на новий розгляд до апеляційного суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук